Види менеджменту i поСФднання органiзацiйно-управлiнських культур
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ЗМРЖСТ
Вступ
1 Загальна еволюцiя видiв менеджменту
2 Два полюси у розвитку видiв управлiння
3 Континуум органiзацiйно-управлiнських культур i можливiсть iх поСФднання
4 Восьмикутник балансу - iнструмент дiагностики видiв управлiння за багатьма основами
Висновки
Лiтература
Вступ
Тема дипломноi роботи Види менеджменту i поСФднання органiзацiйно-управлiнських культур.
Вид менеджменту i корпоративна культура - цi поняття близькi, взаСФмоповязанi, десь перетинаються, але нi в якому разi не збiгаються.
Корпоративна культура - це система цiнностей, вiрувань, ритуалiв i т.д., а вид менеджменту - парадигма управлiння, поСФднання концептуальних характеристик методiв управлiння.
Необхiдно розглянути природну еволюцiю видiв управлiння, а також методи iх аналiзу та змiни в конкретнiй органiзацii у тому напрямку, який обумовлюСФться вимогами часу, певною ситуацiСФю i стратегiчними планами розвитку органiзацii, забезпеченням ii ефективноi дiяльностi. Крiм того, важливо показати, що вид управлiння - це поСФднання, баланс органiзацiйно-управлiнських структур.
1 Загальна еволюцiя видiв менеджменту
На рiзних етапах економiчного зростання i розвитку людського суспiльства використовувалися рiзнi принципи управлiння працею, змiнювалася управлiнська парадигма. Це вiдбувалося не тому, що зявлялися якiсь новi теорii управлiння (новi теорii - це, швидше, наслiдок розвитку), а, насамперед тому, що змiнювалася економiка, технологiя виробництва, ступiнь ii усуспiльнення, спосiб обСФднання працiвникiв у процесi виробництва, спосiб поСФднання засобiв виробництва з робочою силою, i, головне, змiнювалася сама людина та вимоги до неi, як до учасника трудового процесу, змiнювалася культура.
У другiй половинi XX столiття науково-технiчний прогрес i конкурентна боротьба зажадали рiзкого прискорення змiн у методах менеджменту.
У своiй книзi Дiлова стратегiя [34] Бенгт Карлоф наводить опис розвитку менеджменту, починаючи з держави шумерiв (5000 рокiв до н.е.) i до наших днiв. Показано джерела багатьох сучасних теорiй. Д. Гвiшианi у своiй вже класичнiй книзi Органiзацiя та управлiння [13] даСФ аналiз найбiльш вiдомих теорiй управлiння, iх еволюцii. В останнi роки переведено багато статей i книг про досвiд передових компанiй свiту, якi швидко розвиваються [4, 42, 60, 65, 67, 89], а також опублiковано багато праць про сучаснi теорii менеджменту [3, 10, 12, 34, 60].
М. Грачов розглядаСФ укрупнену класифiкацiю видiв менеджменту [18]. Вiн видiляСФ такi типи економiчного зростання: доiндустрiальний, iндустрiальний та науково-технiчний (перехiдний до гуманiстичного). iм вiдповiдають ремiсничий, технократичний та iнновацiйний види управлiння (табл. 1).
Технократичний вид управлiння сформувався на початку XX ст.
Найбiльш яскраво вiн проявився в iндустрii, набуваючи форм казарменоi диiиплiни, яка зажадала розгалуженого апарату з промислових офiцерiв i унтер-офiцерiв [103]. Науковi методи органiзацii працi, розробки досконалих систем облiку i контролю у цих умовах повязують з епохою тейлоризму. Цi методи проникли й в управлiння науковими органiзацiями, вузами.
Достатньо загальне i водночас просте визначення термiну технократ дав Б. Карлоф: Технократ - це людина, яка орiСФнтуСФться на критерii технiчноi або економiчноi рацiональностi, не звертаючи уваги на людськi цiнностi [71]. Хоча технократичний стиль управлiння виник при капiталiзмi, з деяких пiр вiн став пануючим стилем у соцiалiстичних краiнах, де у поСФднаннi з автократiСФю вiн склав основу адмiнiстративно-командноi системи.
На Заходi дуже швидко технократичне управлiння стало суперечити соцiально-економiчним умовам, стану робочоi сили, а також рiвню розвитку науки i технологii та повязаноi з ним складнiстю працi.
Вже у 20-х - на початку 30-х рокiв XX столiття посилюСФться критика концепцiй класичноi теорii менеджменту Ф. Тейлора. Ряд вчених (Мерi Фоллет, Елтон Мейо, Герберт Саймон та iн.) кинули гуманiстичний виклик концепцii адмiнiстративноi ефективностi. Почала утверджуватися доктрина людських вiдносин. Надалi вона розвивалася в рамках школи соцiальних систем, системного пiдходу та iн.
Якщо ранiше теорii управлiння створювали економiсти i технологи, то тепер ними бiльшою мiрою займаються психологи i соцiологи.
До менеджера починають висувати цiлком новi вимоги. Керiвник повинен всiляко сприяти утвердженню здоровоi моралi, сприятливого клiмату, добропорядностi i т.д. [38]. Наприклад у питальнику фiрми Карл Ф.Браун i К було запитання Чи багато часу присвячуСФ керiвник вивченню соцiальних проблем, охоплюваних, наприклад, психологiСФю, соцiологiСФю, етикою, фiлософiСФю...?
Таблиця 1. Види управлiння працею на рiзних стадiях економiчного
зростання [18]
Тип економiчного зростанняУправлiння працею Матерiальна основаСистемоутворюючий факторВид управлiння працеюДоiндустрiальнийМануфактурне виробництвоКооперацiя працiвникiвРемiсничийРЖндустрiальний (матерiально-продуктовий)Фабричне (велике машинне) виробництвоСистема машин iзновими придаткамиТехнократичнийНауково-технiчний (перехiдний до гуманiстичного)Гнучке виробництво, орiСФнтоване на нововведенняВзаСФмодiя в науково-технiчному циклiРЖнновацiйний
Можна спостерiгати як в роботах Т. Парсона, Р. Мертона, Ч