Юридичний аналiз складу злочину "Хулiганство"
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
очинних дiянь проти особи, необхiдно встановити ознаки, якi характеризують хулiганство.
У юридичнiй лiтературi пропонувалися рiзнi критерii визначення таких ознак. Однi юристи вирiшальними ознаками хулiганства вважали вчинення привселюдно дiй, що грубо порушують громадський порядок, iншi головне значення надавали хулiганському мотиву вчинення злочину. Проте, на мою думку, i та, й iнша позицii, СФ недостатньо переконливими, тому що вони не СФ визначальними. Насправдi, частiше за все хулiганство вiдбуваСФться в громадських мiiях i привселюдно. Проте, це не обовязковi ознаки даного злочину, про що вже йшлося в главi 2 роздiлу 1.
Практика свiдчить, що при реальнiй сукупностi хулiганства й iнших злочинiв ускладнень при квалiфiкацii не виникаСФ. В таких випадках злочини вiддiленi один вiд одного певним промiжком часу i СФ самостiйними актами антигромадськоi поведiнки. Вiдповiдно до закону кожний злочин, що входить в таку сукупнiсть, повинен одержати самостiйну юридичну оцiнку (ч.2 ст.33 КК Украiни). Набагато складнiше вирiшити питання про квалiфiкацiю при iдеальнiй сукупностi, коли однiСФю дiСФю вчиняються два або бiльше злочинiв, i, отже, шкода завдаСФться рiзним суспiльним вiдносинам, якi охороняються самостiйними нормами КК Украiни.
При розглядi кримiнальних справ з iдеальною сукупнiстю часто виникаСФ необхiднiсть визначити, коли посягання на особу цiлком охоплюСФться складом хулiганства i додатковоi квалiфiкацii не потребуСФ, або, навпаки, коли дiяння варто квалiфiкувати за двома статтям КК Украiни, i, нарештi, коли воно пiдпадаСФ пiд ознаки норми, що передбачаСФ вiдповiдальнiсть за посягання тiльки на особу.
Слiд зазначити, що хулiганство, повязане з приниженням честi й гiдностi громадян, порушенням iх особистоi недоторканностi, вiдрiзняСФться вiд певних злочинiв проти особи (образ, побоiв, тiлесних ушкоджень) за рядом обСФктивних i субСФктивних ознак.
Пiдстави для такого розмежування необхiдно, насамперед, шукати в ознаках субСФктивноi сторони злочинного дiяння, зокрема, в змiстi й спрямованостi намiру, мотивах i цiлях, а також такiй факультативнiй ознацi як обстановка вчинення злочину.
Однаковi, на перший погляд, дii по-рiзному характеризуються i квалiфiкуються.
Встановлення хулiганських мотивiв i цiлей, констатацiя намiру вчинити хулiганство даСФ пiдстави для квалiфiкацii скоСФного як одного з видiв хулiганських проявiв i, навпаки, якщо мотиви i цiлi мають iнший характер, а намiр не повязаний з бажанням або свiдомим допущенням вчинення дiй, якi грубо порушують громадський порядок i виявляють явну неповагу до суспiльства, то наявний iнший злочин (звичайно, коли СФ й iншi ознаки, що його характеризують).
Аналiз судовоi практики показуСФ, що найтиповiшою помилкою, яка допускаСФться при застосуваннi кримiнального закону, СФ поверхневе дослiдження обставин справи, що в сукупностi свiдчить про дiйсну спрямованiсть намiру винного, про змiст мотиву i мети його протиправних дiй. В результатi, цi дii неправильно квалiфiкуються як хулiганськi, тодi як фактично скоСФно злочин проти особи. Для розмежування хулiганства i злочинiв проти особи важливе значення маСФ оцiнка дiй винного в сукупностi з чинниками, що пiдштовхували його до вчинення протиправного дiяння. В основi злочинiв проти особи лежить особисте ставлення i рушiйними силами злочинноi поведiнки в таких випадках СФ корисливiсть, помста, ненависть, ревнощi тощо.
Практика свiдчить, що дii винних у вчиненнi злочинiв проти особи завжди мають не тiльки цiлеспрямований характер, але й обмеженi в часi. Як правило, цi особи, досягнувши мети, припиняють протиправне дiяння. Спрямованiсть же i предмет посягання хулiганських дiй не визначенi. РЖ вони нерiдко вiдбуваються протягом тривалого часу, iнодi з перервами, в рiзних мiiях, характеризуються багаторазовим насильством щодо потерпiлого.
Для розмежування розглядуваних складiв злочинiв важливим СФ аналiз i оцiнка використаних при цьому знарядь. Той, хто маСФ на метi образити будь-кого, заподiяти тiлеснi ушкодження, тобто вчинити злочин проти особи, користуСФться такими предметами продумано, iнодi заздалегiдь iх готуСФ. Хулiганство ж (що часто вiдбуваСФться зненацька) супроводжуСФться використанням предметiв, якi випадково виявилися у винного або на мiii вчинення злочину (ножi, сокири, вили, молотки, ломи й iншi iнструменти i предмети домашнього вжитку, а також палицi, каменi тощо), i нерiдко використовуються непродумане, нецiлеспрямовано, i не за прямим призначенням.
Мотивом при хулiганствi завжди СФ грубе порушення громадського порядку i прояв явноi неповаги до суспiльства. Умисел при хулiганствi завжди прямий. Отже, ознаками, що визначають хулiганство, СФ вчинення дiй, якi грубо порушують громадський порядок (обСФктивна сторона), i усвiдомлення того, що в дiях, якi вчиняються, проявляСФться явна неповага до суспiльства, винятковий цинiзм i передбачення грубого порушення громадського порядку (субСФктивна сторона). Мотиви при вчиненнi злочинiв проти особи бувають рiзного характеру (особистi, помста, корисливi, ненависть тощо). Мета досягнення злочинного результату шляхом заподiяння моральноi шкоди, фiзичного болю або майновоi шкоди. Намiр при вчиненнi даного виду злочинiв спрямований насамперед на життя, здоровя, честь та гiднiсть громадянина.
До того ж, хулiганство, вчинене групою осiб, слiд вiдрiзняти вiд масових заворушень (ст.294 КК Украiни) i вiд групового порушення громадського порядку (ст.293 КК Украiни). При масових заворушеннях дii