Юридична вiдповiдальнiсть за порушення екологiчного законодавства
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
В·находження поза правовiдносин. СубСФктом юридичноi вiдповiдальностi за порушення вимог природноресурсового законодавства може бути i держава яка не СФ юридичною особою. Вiдповiдальнiсть держави за нацiональним законодавством заснована на тому, що воно виконуСФ в сучасних умовах важливi екологiчнi функцii для суспiльства. За невиконання або неналежне виконання державою цих функцiй вiдповiдають його виконавчi органи управлiння: Мiнприроди, МОЗ, Держводгосп i iх регiональнi та мiiевi органи. Це може мати мiiе при порушеннi ними законодавства про надання, вилучення або перерозподiл природних ресурсiв, невжиттi заходiв щодо забезпечення природноресурсовоi безпеки населення. СубСФктами природноресурсовоi вiдповiдальностi за аналогiчнi правопорушення можуть виступати виконавчi органи мiiевого самоврядування. СубСФктами юридичноi вiдповiдальностi за природноресурсовi правопорушення СФ посадовi особи державних органiв управлiння, керiвники пiдприСФмств всiх форм власностi, а також громадських обСФднань та iнших недержавних органiзацiй. Вони можуть бути притягнутi до кримiнальноi, адмiнiстративноi, цивiльноi або диiиплiнарноi вiдповiдальностi за незаконне розпорядження природними обСФктами, надання iх у володiння та користування з перевищенням своiх повноважень, невжиття заходiв щодо запобiгання забруднення i оздоровлення навколишнього середовища. Громадяни, як субСФкти вiдповiдальностi за природноресурсовi правопорушення мають володiти делiктною дiСФздатнiстю, яка виникаСФ в повному обсязi з настанням повнолiття. Однак, ч. 1 ст. 22 Кримiнального кодексу та ст. 12 Кодексу про адмiнiстративнi правопорушення передбачають вiк кримiнальноi та адмiнiстративноi вiдповiдальностi для неповнолiтнiх громадян з 16 рокiв. Згiдно з ч. 3 ст. 33 Цивiльного кодексу, неповнолiтня особа у вiцi вiд 14 до 18 рокiв, несе вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну ним iншiй особi, вiдповiдно до ст. 1179 Цивiльного кодексу, самостiйно на загальних пiдставах.
СубСФктивна сторона природноресурсового правопорушення характеризуСФться наявнiстю вини, що спричинила шкоду. Вина виражаСФ психiчне ставлення субСФкта правопорушення до скоСФння протиправних дiй або бездiяльностi i таким, що наступив наслiдкiв. Умиснi форми вини при порушеннi природноресурсових норм мають мiiе, коли винний усвiдомлюСФ, що своiми дiями порушуСФ вимоги природноресурсового законодавства i тим самим бажаСФ заподiяння шкоди навколишньому середовищу, природним обСФктам, природним ресурсам або окремих компонентiв природи. У подiбних випадках у наявностi прямий умисел, спрямований на заподiяння шкоди за допомогою правопорушення. Бiльшiсть умисних природноресурсових правопорушень здiйснюСФться з непрямим умислом. Необережнi форми вини при порушеннях природноресурсових норм проявляються в недбалому виконаннi посадових функцiй, недбалому виконаннi доручених завдань, самовпевненостi на уникнення можливих шкiдливих наслiдкiв на навколишнСФ середовище. При необережностi винний передбачаСФ можливiсть настання негативних наслiдкiв для природних обСФктiв чи природних комплексiв в результатi своСФi дiяльностi або бездiяльностi, але легковажно розраховуСФ на iх запобiгання або не передбачаСФ наступ шкiдливих наслiдкiв, хоча мiг i повинен був iх передбачити. До необережним форм провини можна вiднести недотримання правил пожежноi безпеки в лiсах, невиконання вимог щодо експлуатацii очисних споруд, порушення правил використання агрохiмiкатiв у сiльському господарствi. Вина в природноресурсових правовiдносинах у тiй чи iншiй формi, поряд з iншими ознаками складу цих правопорушень, СФ обовязковою умовою покладання юридичноi вiдповiдальностi. На це вказують всi законодавчi акти з природноресурсовим змiстом. У сучасному украiнському ресурсово-екологiчному законодавствi юридична вiдповiдальнiсть за заподiяння шкоди природному середовищу власником джерела пiдвищеноi небезпеки не СФ СФдиною. Так, вiдповiдно до ч. 2 ст. 154 Земельного кодексу, органи виконавчоi влади та органи мiiевого самоврядування несуть вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну iх неправомiрним втручанням у здiйснення власником повноважень щодо володiння, користування i розпорядження земельною дiлянкою, а згiдно з ч. 2 ст. 155 Земельного кодексу, збитки, завданi власникам земельних дiлянок внаслiдок видачi актiв, якi порушують iх права, пiдлягають вiдшкодуванню в повному обсязi органами, що видали такi акти. Цивiльний кодекс у ст. ст. 1173-1175 передбачаСФ, що заподiяний у подiбних випадках шкода пiдлягаСФ вiдшкодуванню державою або органом мiiевого самоврядування, незалежно вiд вини органiв державноi влади або мiiевого самоврядування, а також наявностi вини iх посадових осiб. Його юридична природа полягаСФ в тому, що в подiбних випадках держава та територiальнi громади добровiльно беруть на себе вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть своiх органiв та iх посадових осiб. Неправомiрне втручання зазначених органiв та iх осадових осiб у здiйснення власниками своiх повноважень або прийняття ними актiв, що порушують права таких власникiв, можуть призводити не тiльки до заподiяння майновоi шкоди, але i породжувати в певних ситуацiях природноресурсовий шкоди, що пiдлягаСФ вiдшкодуванню без наявностi вини. Дiючому природноресурсовому законодавству вiдомо i звiльнення вiд вiдповiдальностi навiть у випадках здiйснення екологiчного правопорушення. Воно маСФ мiiе при заподiяннi шкоди природному середовищу в умовах крайньоi необхiдностi, к