Юридична вiдповiдальнiсть за порушення авторських та сумiжних прав
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?х заходiв щодо запобiгання порушенню права iнтелектуальноi власностi та збереження вiдповiдних доказiв;
2) зупинення пропуску через митний кордон Украiни товарiв, iмпорт чи експорт яких здiйснюСФться з порушенням права iнтелектуальноi власностi;
3) вилучення з цивiльного обороту товарiв, виготовлених або введених у цивiльний оборот з порушенням права iнтелектуальноi власностi;
4) вилучення з цивiльного обороту матерiалiв та знарядь, що використовувалися переважно для виготовлення товарiв з порушенням права iнтелектуальноi власностi;
5) застосування разового грошового стягнення замiсть вiдшкодування збиткiв за неправомiрне використання обСФкта права iнтелектуальноi власностi. Розмiр стягнення визначаСФться вiдповiдно до закону з урахуванням вини особи та iнших обставин, що мають iстотне значення;
6) опублiкування у засобах масовоi iнформацii вiдомостей про порушення права iнтелектуальноi власностi та змiст судового рiшення щодо такого порушення.
Суд може прийняти рiшення про застосування iнших засобiв захисту права iнтелектуальноi власностi, що не суперечать чинному законодавству.
3.2 Прогалини в законодавствi та заходи щодо вдосконалення адмiнiстративного та кримiнального законодавства про вiдповiдальнiсть за порушення авторських та сумiжних прав
Вiтчизняний законодавець помiстив адмiнiстративне правопорушення Порушення прав на право iнтелектуальноi власностi (ст. 51-2) до глави 6 Особливоi частини Кодексу Украiни про адмiнiстративнi правопорушення Адмiнiстративнi правопорушення, що посягають на власнiсть. У звязку з цим, Г.В. Корчевний слушно зауважив, що адмiнiстративно-правовий захист iнтелектуальноi власностi, що здiйснюСФться Кодексом Украiни про адмiнiстративнi правопорушення, майже нiчим не вiдрiзняСФться вiд механiзму захисту права власностi. Такий пiдхiд СФ методологiчно невiрним, тому що власнiсть й iнтелектуальна - рiзнi правовi iнститути.
Аналiз ст. 51-2 КУпАП дозволяСФ зробити декiлька висновкiв критичного характеру:
- конструкцiя цiСФi статтi виходить iз пропрiСФтарноi теорii права iнтелектуальноi власностi. Це може призвести до вiльного тлумачення. Наприклад, вiльне використання обСФктiв авторського права для створення нового твору може здiйснюватися у межах, що вiдповiдають метi такого використання. Але де чiткi правовi критерii таких меж? Вони або визначенi не досить чiтко або iх зовсiм нема. Отже, СФ можливiсть притягнути до адмiнiстративноi вiдповiдальностi через довiльне трактування меж вiльного використання твору. Цього правозастосовуючi органи повиннi уникати.
Право i особливо розгляд питання про притягнення до адмiнiстративноi вiдповiдальностi не може засновуватися на апрiорних критерiях;
- статтею 51-2 КУпАП охороняються буквально всi обСФкти права iнтелектуальноi власностi, на це вказуСФ тАЬтощотАЭ. Але передбачаючи адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за порушення, необхiдно чiтко зазначати обСФкти. У противному разi виникаСФ загроза пiдведення пiд тАЬтощотАЭ й того, що не може i не повинно захищатися через встановлення адмiнiстративноi вiдповiдальностi;
- обСФктом правовоi охорони, по сутi, СФ порушенi використанням обСФкта правовоi охорони майновi права, а також i немайновi права. Але якщо можна погодитися iз встановленими санкцiями за перший вид порушення, то аж нiяк - з другими.
Так, додаткова мiра покарання у виглядi конфiскацii тут зовсiм недоречна. Тож очевидно, що потребуСФ чiткого розмежування вiдповiдальнiсть за порушення майнових прав та вiдповiдальнiсть за порушення особистих немайнових прав;
- ця стаття охоплюСФ зразу декiлька iнститутiв права iнтелектуальноi власностi: авторське право, сумiжнi права, право промисловоi власностi, та новi обСФкти цього права. Очевидно, що правовi наслiдки порушення майнових прав субСФктiв права iнтелектуальноi власностi маСФ рiзнi економiчнi, соцiальнi та правовi наслiдки. [37]
Очевидно, що адмiнiстративно-правовий захист прав iнтелектуальноi власностi генезисно СФ ще молодим i формуСФться на дезiнтеграцiйних засадах. У силу цього виникаСФ конкуренцiя правових норм. При виявленнi правопорушення застосовувати норму Кодексу Украiни про адмiнiстративнi правопорушення чи норми iнших законiв - питання не таке вже й просте. Тому рiзнi органи можуть по-рiзному квалiфiкувати одне й те ж правопорушення. Це не сприяСФ СФдностi практики застосування адмiнiстративного законодавства, нi захисту прав iнтелектуальноi власностi. То ж не дивно, що провадження у цих справах затягуСФться, розгляд у судах по сутi теж. У результатi суди приймають рiшення про припинення справ у звязку iз перебiгом строкiв притягнення до адмiнiстративноi вiдповiдальностi.
Також обсяг процесуальних гарантiй при розглядi справи в адмiнiстративному порядку значно вужчий, нiж у судовому. Так, не завжди передбачаСФться особиста участь зацiкавлених осiб чи iх представникiв у розглядi справи; не СФ обовязковим колегiальний розгляд спору; законодавство може не регламентувати використання при розглядi справ в адмiнiстративному порядку рiзних видiв доказiв, зокрема пояснення свiдкiв, тощо; свiдки та експерт, якi залучаються до участi в адмiнiстративному процесi, не попереджаються про вiдповiдальнiсть за надання неправдивих пояснень або вiдмову вiд них i т.п.
На наш погляд, iстотне пiдвищення законодавцем розмiру матерiальноi шкоди у значному, великому та/або особливо великому розмiрi, завдано