Сутність духовності особистості
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?ибору прийнятних, з погляду етично-ціннісних установок суспільства, цілей і способів їх досягнення. Як найважливіша етична характеристика людини називається його відповідальність перед людьми.
Етична свідомість, згідно И.М. Ільічевой, є частиною цілісної свідомості і відрізняється сукупністю рис: (1) здатністю відображати обєктивну дійсність під імперативно-оцінною точкою зору; (2) здатністю певним чином відноситися до відбиваних подій, явищ, вчинкам і повязаними з цим переживаннями людини, що виявляються в різних етичних відчуттях; (3) здібністю до самопізнання (рефлексією), підсумком чого стає обґрунтування людиною своєї моральної позиції; (4) здатністю до цільополаганню, під яким мається на увазі в морально-естетичному аспекті вільний вибір субєктом своїх дій на основі порівняльної оцінки варіантів можливих цілей; (5) здатністю за допомогою мови забезпечувати комунікацію людей, зберігати і передавати новим поколінням накопичений моральний досвід. Етичній свідомості, як і свідомості в цілому, властивий ряд загальних функцій: пізнавальна, оцінна, регулятивна та інші.
Розглядаючи етичні здібності як індивідуально-психологічні особливості свідомості особи, що дозволяють засвоювати моральні норми і цінності, здійснювати правильний моральний вибір, встановлювати моральні взаємини з іншими людьми, автор підкреслює, що їх реалізація можлива тільки за наявності у індивіда етичної активності і потреб, прагнення до виконання моральних норм.
Ціннісні орієнтації забезпечують саморегуляцію діяльності людини, що полягає в його здатності свідомо вирішувати завдання, що стоять перед ним, здійснювати вільний вибір вчинків, затверджувати своєю діяльністю ті або інші соціально-етичні цінності.
Ядром етичної свідомості, згідно авторові, є етичні переконання, етичні цінності, ціннісні орієнтації, змістом етичні якості, етичні здібності, етичні потреби і мотиви.
Описані підходи до понять духовність і моральність при всій їх різноманітності дозволяють виділити деяке інваріантне ядро, представлене у всіх визначеннях цих явищ. Духовність розглядається як вища підструктура людини; підкреслюється її інтегруюча, системообразуюча функція в формуванні цілісності психічного миру особи; обґрунтовується основоположна роль духовності як регулятора поведінки і діяльності людини, його взаємин з іншими людьми; як найважливіші психологічні характеристики духовності виділяються цінності і ціннісні орієнтації, відповідальність за свої вчинки, етичні властивості і мотиви поведінки [2, c. 114].
1.2 Сутність духовності особистості
Духовність людини це багатство думок, сила відчуттів і переконань. У все повнішій мірі воно стає надбанням передової людини. У нього присутній широкий кругозір, що охоплює горизонти науки і техніки і висока культура відчуттів. Прогресивні мислителі малювали ідеал утвореного і духовно розвиненого людини. Н.Г.Чернишевський вважав такою людиною того, хто придбав багато знань, і, крім того, звик швидко і вірно міркувати, що добре і що погано, що справедливо і що несправедливо, або, як виражаються одним словом, звик мислити, і, нарешті, у кого поняття і відчуття отримали благородний і піднесений напрям, тобто придбали сильну любов до всього доброго і прекрасного. Все ці три якості обширні знання, звичка мислити і благородство відчуттів необхідні для того, щоб людина була утвореною в повному розумінні слова. Людина демократичного суспільства формується сьогодні. Перед ним відкриваються великі горизонти науки і техніки. Розвивається природознавство і все глибше входить в основні галузі технічного Прогресу електрифікацію, комплексну механізацію і автоматизацію виробництва, хімізацію найважливіших галузей народного господарства, виробниче застосування атомної енергії. Гуманітарні науки стають науковою основою керівництва розвитком суспільства. Але знання не тільки ведуть до певного виду діяльності. Вони освітлюють загальну картину миру, загальні закони розвитку природи і суспільства, завдяки чому виробляється науковий підхід до розуміння явищ.
Твори літератури і мистецтва виховують відчуття, допомагають глибше пізнати і зрозуміти життя, розвивають творчу активність. Духовна людина це людина, обдарована в художній творчості, і здатний будувати життя по законах краси. Основи духовного розвитку дитини закладаються в сімї. З найранішого віку у дітей створюються уявлення про природу, про відносини між людьми, про навколишній світ. Наскільки широкі ці уявлення, як швидко вони розвиваються це залежить від батьків, їх поведінки і спілкування з дітьми. Відомо, що духовна зовнішність дитини складається під впливом духовної зовнішності батьків. Сімя живе великими духовними інтересами. Прагнення дорослих бути в курсі всього того, що відбувається в країні і у всьому світі, що хвилює людей в політиці, народному господарстві, науці, техніці, мистецтві, спорті, це прагнення неодмінно передається дітям, стає джерелом дитячої допитливості і допитливості. Повсякденна турбота батьків стежити за тим, як вчаться діти, що читають, наскільки вони допитливі, підтримувати всяку ініціативу дітей, направлену на збагачення розуму і душі людини, що росте [12, c. 124].
Даючи визначення духовності людини, не можна обійти увагою церковного (в даному випадку православного) трактування такого важливого, ключового поняття.
По ученню блаженного Августина все, що відбувається в тілі, душа відчуває, і відч