Сутність духовності особистості
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
Вступ
Актуальність дослідження. У сучасній психології проблема духовності відноситься до проблем, які відображають кризу методологічного плюралізму. Зіткнувшись з дефіціентністью як природно-научної, так і гуманітарної парадигми в поясненні психічного миру, психологія знов звернулася до власне людському в людині, до усвідомлення всіх складних взаємовідношень його нерозривного звязку з світом. Пошуки деякого спільного знаменника знов поглибили інтерес до таких одиниць аналізу психічного миру людини, як сенс, переживання, значення, самозвеличання, індивідуація, цінність, символ, образ миру, Я-концепция, саморозвиток, що відображають взаємозвязані сторони життєтворчості і її духовної складової.
Духовність, не відноситься до понять, що мають закріплений категоріальний статус в психологічних словниках і енциклопедіях, хоча її використання в текстах по психології особи представлене достатньо широко. Не дивлячись на значну кількість робіт, присвячених цьому феномену, до цих пір залишається гостро дискусійним питання чи може духовність відноситися до проблем психології, або її вивчення адекватне тільки філософським, теологічним, етичним підходам. Проблема духовності стала обєктом роздумів таких дослідників, як С.С.Аверинцев, А.Г.Асмолов, Н.А.Бердяев, Б.С.Братусь, Л.П.Буева, Ю.П.Вяземский, П.М.Ершов, А.И.Зеличенко, И.М.Ильичева, М.С.Каган, В.Е.Кемеров, Р.Л.Лившиц, П.В.Симонов, В.И.Стрелков, В.С.СоловьевС.Л.Франк, В.НШевченко і ін. У роботах Б.С.Братуся, В.П.Зинченко, Ф.Е.Василюка і інших ставиться проблема духовного життя людини. Разом з тим кожен дослідник відображає в своїй концепції якусь грань духовності, якийсь її аспект. Дана ситуація визначається як багатозначністю поняття духовність, так і складністю його операціоналізації, як одного з умові можливості емпіричного підходу, включення вимірювальних процедур, пошуку власне психологічних, відмінних від філософських або релігійних критеріїв духовної бездуховної особи. Таке прозаїчне наукове завдання не зменшує, не обідняє феномени духовності, але дозволяє виявити певні умови, чинники, можливо психологічні механізми відповідальні за становлення духовності. Вивчення унікального досвіду конкретної особи в її прагненні до духовності один з адекватних методів психологічного підходу до цієї складної проблеми.
В рамках природничонаукової парадигми психології поняття душа, і відповідно його похідні перестали бути центром уваги, що прокоментував Л.С.Виготський: Людину забули. У багатьох психологічних концепціях, внутрішнє становлення і реалізація потенцій особи розглядалося через поняття самозвеличання (А.Г.Асмолов, У.Джеймс, Ч.Кули, Д.Мид, Ф.Перлз, До. Роджерс, Г.Салливан, К.Юнг і ін.). Гуманістична гілка психології відродила інтерес до внутрішньоособового змісту психічного через ідею самоактуализации і активне використання категорії Я. Людина духовна в тій мірі, в якій він діє згідно вищим етичним цінностям людського співтовариства, здатний поступати відповідно до них. Моральність є одне з вимірювань духовності людини. Кажучи про духовність людини, маємо на увазі, перш за все, його етичний лад, здатність керуватися в своїй поведінці вищими цінностями соціального, суспільного життя, проходження ідеалам істини, добра і краси. У певному значенні і наша спроба дослідження феномена духовності в структурі особи, що розвивається, може розглядатися як вихід на повноту і цілісність розуміння психологічної (субєктивною) реальності людини [3, c. 45].
На цьому фоні закономірний як теоретичний, так і практичний інтерес до особових аспектів психологічного аналізу духовності. Враховуючи, що сучасна персонологія накопичила багатющий матеріал різних моделей особи, буде логічно обґрунтованим кроком використовувати емпіричні підходи в психології особи в розгляді такого феномена як духовність і її психологічні складові. При цьому ми усвідомлюємо обмеженість емпіричної схематизації духовності, що не виключає пошуку психологічної моделі духовності, найбільш адекватно тієї, що її відображає. Все це зумовило тему дисертаційного дослідження.
У дослідженні спираємося на ідеї С.Л. Рубінштейна, А.Н.Леонтьева, Д.А.Леонтьева, якими сенс життя розглядається як базова мотиваційна тенденція, направлена на усвідомлення суті власної особи і її місця в житті, її життєвого призначення. Сенс життя є найважливішим двигуном розвитку особи. На основі сенсу життя особу обирає і формує свій життєвий шлях, плани, цілі, прагнення відповідно до тих або інших принципів. Динамічні смислові системи випробовуваних відображають стійку ієрархію відносин людини з світом і проектуються в свідомість у формі образу Я, у формі структур світогляду, що і дозволяє виявити структуру світогляду духовної особи, представлену специфічною системою сенсів.
Сформульована гіпотеза, згідно якої психологічне дослідження духовності можливе через аналіз системи відносин людини до світу, з світом і до себе в світі (світогляд).
Феномен духовної особи може бути досліджений як здатність субєкта створювати осмислений текст свого буття (Образ Миру).
Для духовної особи характерна орієнтація на вищі цінності, які складаються в стійку систему і визначають особливий тип світовіносин людини.
Обєкт дослідження духовність як феномен особи людини.
Предмет дослідження система відносин лю