Сутність духовності особистості
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?ідомість власної значущості, а свідомість власної відповідальності. Для нього характерніший стан провини, чим стан достатку, задоволеності [2, c. 75].
А.А. Андрушкевіч, досліджуючи першопричини духовно-етичного здоровя, пише: Духовність виражає, перш за все, етичні, справедливі початки суспільного життя, свободу думки, моральні норми поведінки в суспільстві, примат добра над злом (Андрушкевіч, 2001, с.5). Вона виступає як компонент світогляду людини, фрагмент його знання. Під духовністю людини розуміється його здатність розрізняти і вибирати дійсні етичні цінності і підпорядковувати їм свої вчинки, поведінку, спосіб життя.
Представляє інтерес розуміння автором духовності як реалізації свободи волі, що утілює в собі сутнісну якість людини. Підкреслюється, що духовність людини найяскравіше виявляється у виборі ідеальних етичних цінностей. Вибір же дійсних цінностей і способи включення їх в процеси регуляції поведінки і діяльності людини приводяться в дію людською волею. Звідси робиться вивід, що кожній людині на його шляху отримання духовності необхідний власний досвід випробування не тільки позитивних, але і помилкових цінностей, щоб потім на основі їх порівняння пізнавати і вибирати тільки дійсні етичні цінності і керуватися ними в своїй життєдіяльності.
Отже, управління волею, вирощення її, напрям на вибір цінностей, підпорядкування ним свого способу життя в сукупності утворюють комплекс духовних здібностей людини.
В звязку з цим актуальним представляється твердження, що чим вище рівень життя людей і, відповідно, різноманітніше цінності, що надаються людині навколишнім соціальним середовищем, тим складніше стає їх оцінка і вибір, а, значить, тривалішим і хворобливішим процес усвідомлення людиною потреби в духовно-етичному зростанні. Ці ідеї перекликаються з думкою В.Франкла про необхідність життєвих труднощів, потреби для активізації духовного життя людини [12, c. 97].
Духовно-етична суть людини проявляє себе в плотський-інформаційно-вольовій сфері особи. Як відзначає А.А. Андрушкевіч, духовність джерело активності людини, умова зростання і ускладнення його психічного миру, внутрішня детерминанта дій і вчинків людини, способу його життя, в цілому. Вона визначає спрямованість особі, сприяє її порятунку від аморального, згубного шляху, збереженню фізичного і психічного здоровя, виживанню людини в соціальному середовищі, а в макромасштабі поступальному розвитку суспільства і всього людства.
У психологічному плані духовно-етична сфера особи включає наступну сукупність явищ:
совість (внутрішній суддя, що оцінює моральність відчуттів, думок, бажань, вчинків, поведінки і способу життя людини);
самооцінка (сприяє зміні спрямованості особі і відповідно до цього поведінки і способу життя);
воля (породжує спочатку відчуття, потім, через усвідомлення потреби, дає початок думки, бажанню і далі вчинку, поведінці і способу життя).
Духовно-етичний розвиток і вдосконалення особи визначається автором як процес формування нових ціннісних орієнтацій етичного плану, головна з яких віра в Бога.
Апелюючи до поняття божественного як вищій цінності і сенсу, А.А. Андрушкевіч вибудовує наступний логічний ланцюг:
а) бути етичним означає жити по совісті;
б) жити по совісті може істинно віруюча людина, що визнає Бога не тільки як реальність, але і що встановлює з ним персональні взаємини;
в) людина може знати Бога і жити по совісті, тобто бути духовно-етичним;
г) духовно-етичне відродження людини здійснює Бог, і цей процес починається з персонального усвідомленого вибору людини: моральності навчити не можна (наприклад, знання етики ще не робить людини етичною);
д) благонадійність людини як потенційного і реального субєкта на всіх рівнях його буття (особовому, цивільному і професійному) виникає лише в тому випадку, якщо він характеризується духовно-етичною зрілістю, керується в своїх діях вчинках власною совістю, усвідомлює вищий сенс сенс Бога.
СогласноЛ.Н. Антілогової, ядром етичної свідомості є етичні переконання і цінності, ціннісні орієнтації, змістом етичні якості і здібності, етичні потреби і мотиви (спрямованість, значущість, активність, знаковость, установка, вольові властивості, рефлексія) (Антилігва, 1999).
Автор стверджує, що всі властивості змістовної частини етичної свідомості тісно переплітаються один з одним, породжує один одного, і впливаючи один на одного, але при цьому будь-яке з них, виникнувши, не втрачає своєї якісної характеристики, не редукується і не переливається в іншу властивість. Спрямованість особі визначається, крім етичних переконань, етичних цінностей і ціннісних орієнтацій, етичними потребами і мотивами. Дії і відносини індивіда набувають для нього певної етичної значущості або особового сенсу. Вчинки і дії людини супроводжуються, як правило, переживаннями (етичними відчуттями і емоціями).
Та ж динаміка простежується Л.Н. Антілогової щодо функцій психічного. Вона відзначає, що регулятивна функція, будучи такою, що веде, взаємозвязана з орієнтуючою, яка, направляючи поведінку людини відповідно до вимог моралі, в той же час допомагає йому визначитися (зорієнтуватися) в світі моральних цінностей, здійснити правильний моральний вибір. Взаємозвязок орієнтуючей і що мотивує функцій виявляється в тому, що етичні цінності виступають не тільки орієнтирами поведінки людини, але і стають мотивами його вчинків і дій. Взаємодія мотиваційної і