Совiсть Риму - соцiо-культурна роль стоСЧцизму
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?им докором суспiльству; уряду ж вони здавались пiдозрiлими через те, що засуджуючи iснуючий порядок, вони вiдчували ностальгiю за давнiми республiканськими формами правлiння. В результатi стоСЧкiв нерiдко виганяли з Риму iмператорськими декретами як шкiдливих людей. Вже Сенека змушений був доводити, що фiлософiя не заважаСФ полiтичному добробуту краСЧни. Отже, заняття фiлософiСФю було небезпечним i зневажалось. Незважаючи на це, Сенека, отримавши батькiвську спадщину, покинув право i зайнявся творчою працею, але пiсля цього життя Сенеки не стало спокiйнiшим. Невдовзi його було звинувачено у непристойному звязку з ЮлiСФю, дочкою Германiка, i Клавдiй дав наказ заслати Сенеку на Корсику. На цьому суворому островi, в оточеннi такого ж дикого населення, яке застав в Томах Овiдiй, фiлософ прожив близько восьми рокiв. Спочатку вiн прийняв свою долю з стоСЧчною твердiстю i втiшав матiр тАЬРозрадою до ГельвiСЧтАЭ, однак коли стало нестерпно, вiн зламався i присвятив секретаревi Клавдiя твiр тАЬРозрада ПолiбiютАЭ, в якому смиренно просив прощення.
В 48 роцi Агрiппiна Молодша, ставши дружиною Клавдiя, повернула Сенеку з заслання i зробила його вчителем свого сина Нерона. РЖмператорський двiр в той час був схожий на тАЬтеатртАЭ, де кожен повинен був грати свою роль: хтось був головним режисером, а хтось повинен був виступати виконавцем ролi. Свою роль отримав i Сенека, який змушений був терпiти це жалюгiдне у моральному вiдношеннi видовище. Навколо розбещеного iмператора крутився натовп вiльновiдпущеникiв i рабiв. Агрiппiна оточила себе фаворитами. Це був плазуючий натовп моральних потвор, якi вiчно iнтригували один проти одного.
Протягом пяти рокiв Сенека був вихователем Нерона, ще пять рокiв керував державною полiтикою iмператора. В цi десять рокiв вiн пише декiлька творiв, в яких викладаСФ основи стоСЧчноСЧ фiлософiСЧ: тАЬПро гнiвтАЭ, тАЬПро милосердятАЭ, тАЬПро щасливе життятАЭ, тАЬПро долютАЭ та iншi.
Щодо джерел багатства Сенеки, то це були виключно подарунки Нерона. Подарунки цi Сенека змушений був приймати, щоб не накликати гнiв iмператора. У свому трактатi тАЬПро благодiяннятАЭ Сенека прямо говорить: тАЬНе всегда можно отказываться; иногда бываешь принужден принять подарок: какой-нибудь мрачный, жестокий тиран может принять отказ за личное оскорблениетАЭ. Сенека також виправдовуСФ себе у листi до старшого брата Галлiона: тАЬМне говорят, - пише Сенека, - что моя жизнь не согласна с моим учением. В этом в свое время упрекали и Платона, и Эпикура, и Зенона. Все философы говорят не о том, как они сами живут, но как надо житьтАЭ. Мiж тим Сенека жив як аскет, пив лише воду i СЧв так мало, що, коли вiн помер, його тiло було дуже виснаженим через недоСЧдання. тАЬИзобилие пищи, - каже вiн, - притупляет ум, ее избыток гнетет душутАЭ. (Сенека. Письма, XV.) Сенека так i не визначився, що для нього СФ важливим, фiлософiя чи влада, мудрiсть чи насолода, i вiн нiколи не думав, що вони несумiснi.
Сенека добре управляв РЖмперiСФю, але заплямував свою репутацiю тим, що дозволив Нерону здiйснити матеревбивство. Пiсля цього в творах Сенеки зявляСФться нота розчарування та рiзкого песимiзму. Сенека поступово вiддаляСФться вiд двору i його вплив постiйно зменшуСФться. Тепер у фiлософа зявляСФться бiльше часу для того, щоб зайнятися творчою дiяльнiстю. В цей час вiн пише свiй найбiльший i найяскравiший твiр тАЬМоральнi листи до ЛуцилiятАЭ. Ця книга СФ збiркою послань Сенеки до свого друга Луцилiя. В багатьох листах фiлософ доводить, що заняття фiлософiСФю повиннi бути на першому мiстi, а в iнших заявляСФ, що зараз вiн займаСФться справами усього наступного поколiння, зберiгаючи для нього iдеали моральноСЧ фiлософiСЧ; про те, що людина повинна бути готова до рiзних витiвок долi, повинна в усьому притримуватися помiрностi та бiдностi. Як фiлософ, Сенека звичайно належить до стоСЧчноСЧ школи, але мякiсть його характеру i тривале вивчення фiлософiСЧ епiкурейцiв помякшили крайнощi цiСФСЧ школи. Як стоСЧк, Сенека ганьбить людськi вади, закликаСФ читача до стiйкостi, зневаги до життя. Але вiн не може заперечити живого почуття дружби i любовi. Сенека проповiдуСФ бiднiсть, але вiн не проти багатства, якщо воно не стаСФ душевною хворобою i не руйнуСФ мораль. Змiст листiв до Луцилiя це цiлий курс моральноСЧ фiлософiСЧ. Особливо детально розробленi тi питання, якi вважаються найбiльш важливими у стоСЧкiв. Так, в листах багато говориться про бiднiсть, свободу волi, дружбу. Сенека стираСФ соцiальну нерiвнiсть мiж вiльними, вiльновiдпущениками та рабами, але завжди найдетальнiше фiлософ говорить про смерть. Вiн вважаСФ, що смертi не потрiбно боятися, адже нiхто не може СЧСЧ уникнути. Бiльше того, якщо людина втомилась вiд життя, вона може сама з легкiстю розпрощатися з ним. Тобто Сенека проповiдуСФ самогубство. Життя спiймало Сенеку на словi. Його було звинувачено у змовi Пiзона проти Нерона, i до Сенеки надiйшов наказ зчинити самогубство. Сенека сприйняв цю новину з дiйсно стоСЧчною твердiстю. Вiн вибрав ту смерть, якою помер Сократ. Саме ця смерть прославила Сенеку i змусила забути про його непослiдовнiсть. Як i всi стоСЧки, вiн недооцiнював цiннiсть почуттiв, перебiльшував значення та надiйнiсть розуму i надто довiряв природi. Однак вiн гуманiзував стоСЧцизм, зробив його бiльш доступним для звичайних людей i наблизив
його до майбутнього християнства, недарма Ф. Енгельс назвав Сенеку
тАЬдядьком християнстватАЭ. Його песимiзм, його зневага до розпусти, його
порада вiдповiдати добром на зло, глибоке зацiкавлення проблемою смертi
примусили Тертуллiана зарахувати його д