Совiсть Риму - соцiо-культурна роль стоСЧцизму
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?еорiСЧ, але й зявилися новi та оригiнальнi, якi зацiкавили елiту.
Обовязковою для фiлософа стала диiиплiна. Не було нiяких вiдлюдникiв, навпаки, iснували добре органiзованi школи зi своСЧми традицiями, керiвниками (сколархами) i, звичайно, СФретиками.
Як не парадоксально, але навiть кiнiки пiдкорялись цим правилам. Вчитель на своСЧх семiнарах продовжував вчити послiдовникiв не стiльки за допомогою читання теоретичних лекцiй, скiльки за допомогою щоденних бесiд. Фiлософ перетворювався на професiонала, вченого, який все бiльше вiдмежовувався вiд рутинностi життя.
Афiни в цей час залишались найбiльшим центром фiлософськоСЧ думки, де знаходились найвiдомiшi школи, формувались новi теорiСЧ. Саме до Афiн прибув майбутнiй засновник стоСЧцизму Зенон (336 264 рр. до н.е.), з мiста Кiтион, що на Кiпрi. РЖснуСФ версiя, що Зенон потрапив до Афiн через те, що корабель, на якому вiн плив, зазнав аварiСЧ. Можливо це не найвiрогiднiша версiя, зате символiчна: зацiкавлення фiлософiСФю та перетворення на стоСЧка як результат корабельноСЧ аварiСЧ. Заглиблення людини у фiлософiю починаСФться дуже часто через кардинальнi змiни у СЧСЧ життi, якi змушують задуматись над певними речами.
Отже, прибувши до Афiн, Зенон зайшов до книгарнi i там, читаючи тАЬМеморабiлiСЧтАЭ (тАЬСпогади про СократатАЭ) Ксенофонта, вiн настiльки ними захопився, що негайно запитав продавця, де можна знайти таких людей. Випадково повз книгарню проходив в цей час кiнiк Кратет (учень тАЬПсатАЭ-Дiогена). тАЬОсь за ним i йди!тАЭ вiдповiв на запитання Зенона продавець. З того часу Зенон став учнем Кратета.
тАЬБатькiвщина моя, - казав Кратет, - це Безчестя та Пiдлiсть, якi непiдвладнi Вдачi, i земляк мiй недосяжний для заздрощiв ДiогентАЭ. ФiлософiСФю ж, вчив вiн, потрiбно займатись доти, доки не зрозумiСФш, що немаСФ нiякоСЧ рiзницi мiж вождем вiйська i пастухом, що пасе вiслюкiв.
Ця iдея рiвностi всiх людей увiйде в результатi у тАЬзолотий фондтАЭ iдей стоСЧцизму, i тому не випадково в числi стоСЧкiв у майбутньому ми зустрiнемо i iмператора i колишнього фригiйського раба.
Зенон в момент зустрiчi з Кратетом був вже далеко не хлопчик, йому виповнилось тридцять рокiв i зовнi вiн зовсiм не був красенем: з кривою шиСФю, худий, досить високий, зi смаглявою шкiрою (за що його прозвали тАЬСФгипетською лозоютАЭ), з товстими ногами, незграбний та слабкий. Вiн був вiдлюдкуватим i соромязливим. Одного разу вiн звернувся до оракула iз запитанням, як йому необхiдно жити, i Бог вiдповiв: тАЬВiзьми приклад з покiйникiвтАЭ. Зенон зрозумiв, що це значить, i став читати стародавнiх письменникiв. Через свою соромязливiсть Зенон не зовсiм пiдходив для кiнiчноСЧ безсоромностi, яка буквально заключалась в собачому образi життя. Тому вiн почав викладати власне вчення, походжаючи взад i вперед по Розписнiй СтоСЧ. Тут за часiв Тридцятьох тиранiв було вбито приблизно пiвтори тисячi афiнських громадян, i з того часу це мiiе усi намагались уникати. Коли ж тут почав викладати Зенон, люди знову почали приходити сюди, щоб послухати його.
Дуже скоро з числа слухачiв видiлились особливо уважнi i вiдданi тАЬучнiтАЭ вони й отримали згодом назву тАЬстоСЧкiвтАЭ.
Перш нiж прийти до розгляду основних доктрин стоСЧцизму, важливо пiдкреслити, що стоСЧцизм менше належить грекам, нiж будь-яка фiлософська школа. Раннi стоСЧки були переважно сiрiйцi, пiзнi здебiльшого римляни. Ряд дослiдникiв вбачаСФ в стоСЧцизмi халдейськi впливи. СтоСЧцизм, на вiдмiну вiд раннiх чисто еллiнiстичних фiлософських систем, емоцiйно вузький i в певному розумiннi фанатичний; але вiн мiстить також релiгiйнi елементи, в яких свiт вiдчував потребу, i яких греки, очевидно, не могли дати. Зокрема, вiн пiдходив для правителiв: тАЬМайже всi наступники Олександра, можна сказати, всi найвидатнiшi державотворцi, якi були в поколiннях, що прийшли пiсля Зенона, - оголошували себе стоСЧкамитАЭ, - пише професор Гiльберт Мерi.
Отже, чому навчав Зенон? Вiдомо, що вiн першим ввiв подiл фiлософського вчення на три частини: фiзику, етику i логiку. Новим образом, що iлюструСФ спiввiдношення цих частин фiлософiСЧ, стаСФ фруктовий садок, огорожа якого логiка, дерева в садку це фiзика, функцiональна структура; фрукти ж, тобто заради чого садять сади етика.
Загалом, тут ми будемо говорити про основнi доктрини фiлософiСЧ СтоСЧ, оскiльки iснують ще два перiоди: це перiод тАЬСередньоСЧ СтоСЧтАЭ (II I ст. до н.е.), який представляють Панетiй та Посiдонiй, i останнiй перiод римськоСЧ СтоСЧ тАЬНова СтоятАЭ (I II ст.), найяскравiшими представниками якоСЧ були Сенека, Епiктет та Марк Аврелiй.
Що стосуСФться раннiх грецьких стоСЧкiв, то СЧх вчення, маючи на метi вiдповiсти на питання про смисл та мету життя, складалось саме як цiлiсна фiлософська система (у боротьбi з ворожим епiкуреСЧзмом), в межах якоСЧ вiдповiдь на будь-яке конкретне запитання можлива лише в тому випадку, якщо вона добре обгрунтована.
Зенон, наприклад, вчив, що кiнцева мета людини тАЬжити згiдно з природоютАЭ. Дiоген Лаертський повiдомляСФ, що Зенон був тАЬпершимтАЭ, хто тАЬзаявивтАЭ про це у своСФму трактатi тАЬПро людську природутАЭ. З того часу ця думка повторювалась сотнi, а можливо, i тисячi разiв вiд палкого заклику Ж.-Ж. Руссо тАЬповернутися назад до природитАЭ i до сучасних нудистiв, якi вважають, що ходити без одягу це значить жити тАЬзгiдно з природоютАЭ.
Але що ж таке тАЬприродатАЭ? Жити згiдно з природою, продовжуСФ Зенон, це те ж саме, що жити згiдно з доброчеснiстю: сама природа веде нас до доброчесностi. тАЬИ наоборот, жить добродетельно это значит то же, что жить по опыту всего происходящего в природе, потому чт