Совiсть Риму - соцiо-культурна роль стоСЧцизму
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
зм стоСЧцизму, вважаючи, що гераклiтiвський погляд на природу це принцип свiтогляду стоСЧка. Саме вiн звернув увагу на логiку стоСЧкiв. До серйозних дослiджень загального характеру, в яких вчення стоСЧкiв розглядаСФться як СФдине цiле, слiд вiднести лекцiю Едельштейна та монографiю Гулда. Перший оцiнив увагу стоСЧкiв до поняття тАЬзнаннятАЭ, а другий закликав вiдректися вiд однобiчностi при вивченнi стоСЧцизму . До такого ж типу дослiджень можна вiднести статтi Жожи, який твердить, що iснуСФ тiсний звтАЭязок мiж логiкою та етикою стоСЧкiв. Про сутнiсть стоСЧчноСЧ концепцiСЧ людини пише Ернст Кассiрер, який пiдкреслюСФ, що людина в цьому вченнi тАЬстаСФ моральним субтАЭСФктомтАЭ. Карл Поппер вважаСФ безцiнним той внесок, який здiйснили стоСЧки у розробцi фiлософських питань мовознавства, вiдкривши третiй свiт свiт смислу мовних виразiв.
Визначний iсторик фiлософiСЧ О.Ф.ЛосСФв присвятив стоСЧкам деякi роздiли у монографiях : тАЬЭллинистическо-римская эстетика I-II ст.н.э. ( Изд. МГУ, 1979), История античной философии М., 1989 та свою працю История античной эстетики. Ранний эллинизм М., 1979. СвоСЧ працi присвятили вивченню стоСЧцизму багато й iнших видатних вчених.
У цiй роботi цiкаво буде простежити трансформацiю стоСЧцизму, який, будучи заснований в Афiнах, на римському пiдгрунтi отримав свою специфiку i вiдiграв у римському суспiльствi особливу роль. Чому саме у Римi фiлософiя стоСЧкiв стала такою популярною? Як розiгрувалась роль такоСЧ людини у суспiльствi ? Якою була аксеологiя (система цiнностей) стоСЧчного життя? На усi цi питання доведеться вiдповiсти, враховуючи особливостi психологiСЧ та виховання римлян, базуючись на СЧхньому розумiннi моральних цiнностей та на загальнiй духовнiй, полiтичнiй, культурнiй атмосферi римського суспiльства РЖ-РЖРЖ ст.н.е.
Роздiл 1. РЖсторiя виникнення та розвитку стоСЧчноСЧ фiлософiСЧ на грецькому пiдгрунтi.
- Загальна духовно-свiтоглядна атмосфера еллiнiстичноСЧ доби.
Неможливо зрозумiти, вважав К. Маркс, появу Зенона, Епiкура, Секста Емпiрика пiсля Арiстотеля, не помiчаючи iсторичноСЧ необхiдностi, коли тАЬобъективная всеобщность философии превращается в субъективные формы отдельного сознания, в которых проявляется ее жизньтАЭ3.
РЖ дiйсно, в умовах необмеженоСЧ еллiнiстичноСЧ монархiСЧ статус тАЬгромадянинатАЭ, природно, вiдходив на другий план, - тепер людина повинна була самовизначатись насамперед по вiдношенню до верховноСЧ одноосiбноСЧ влади. Опозицiя тАЬпiдлеглий - цартАЭ в епоху еллiнiзму вирiшувалась двома рiзними шляхами: або активна участь у суспiльно-полiтичному життi, або бiльш або менш повний вiдхiд вiд неСЧ i концентрацiя на тАЬособистомутАЭ. Саме ця проблема вибору позицiСЧ по вiдношенню до влади стала основною для двох найбiльш популярних еллiнiстичних фiлософських вчень епiкуреСЧзму та стоСЧцизму: епiкурейцi, як вiдомо, вважали тАЬнеправильноютАЭ участь у суспiльному життi, тодi як стоСЧки вважали СЧСЧ необхiдною. Оскiльки в даному випадку наiiкавить стоСЧцизм, то важливо зрозумiти й iншi моменти, необхiднi для розкриття тих умов, в яких формувалась Стоя.
В перiод пiсля смертi Олександра Македонського у 323 р. посилено йшов процес орiСФнталiзацiСЧ еллiнського свiту. Розквiт торгiвлi, перемiщення торгiвельних сил призвели до того, що поряд з РДгиптом на перший план виступила Мала Азiя. Вихiдцi з торгiвельного середовища тонко вiдчували дух часу, i СЧх поява вiдповiдала епосi. Ведення масштабного будiвництва, створення портретiв мислителiв, пристрасть до колекцiонування творiв мистецтва, до класифiкацiСЧ творiв лiтератури усе це характерне для епохи еллiнiзму. Вищезгаданi процеси та подiСЧ не могли не вплинути на формування свiтогляду стоСЧкiв. Багато хто з них, будучи вихiдцем з МалоСЧ АзiСЧ, де з найбiльшою силою проявились цi подiСЧ, вiдчули СЧх одними з перших. Розвиток економiки та iснуюча полiтична структура еллiнiстичноСЧ монархiСЧ стали основою космополiтичноСЧ та синкретичноСЧ фiлософiСЧ.
Самобутнiй характер стоСЧчноСЧ фiлософiСЧ був визначений багатоманiтнiстю культурних традицiй народiв. Однак, важко погодитись з думкою про СЧх еклектизм.
Раннiй еллiнiзм час зародження та становлення вчення ДавньоСЧ СтоСЧ знаменувався правлiнням Деметрiя I Полiоркета (337 283 рр. до н.е.), царя з династiСЧ Антигонiдiв, дiадоха. В Афiнах, куди в 314 р. прибув засновник школи стоСЧкiв Зенон, панував безлад, порушувались закони. В умовах нестабiльного полiтичного клiмату в галузi iдеологiСЧ теж панувала смута. СтоСЧцизм, поряд з епiкуреСЧзмом, мав на метi запропонувати суспiльству те, що допомогло б здобути рiвновагу та стiйкiсть, а саме: визначення iстини та добра.
В нових суспiльних умовах важливе значення мав пошук смислу життя, тому стоСЧки звертають свою увагу до розгляду питань космополiтизму, аскетичноСЧ моралi, рацiональноСЧ природи людини. Вони прагнуть жити вiдповiдно до тАЬобовязкутАЭ, який вони розумiють як втiлення законiв космiчного розуму. В силу специфiки своСЧх загальних фiлософських положень, стоСЧки розробляють тему iдеального суспiльства i стають iнiцiаторами нових еллiнiстичних утопiй.
- Зенон Кiтионський, як засновник стоСЧцизму.
Основнi догмати i тези стоСЧчноСЧ фiлософiСЧ. Клеанф i Хрiсiпп.
У час Платона та Арiстотеля фiлософiя пiднялася на такий високий рiвень, що пiсля них, здавалося б, вона була приречена на застiй. Проте, протягом усiСФСЧ еллiнiстичноСЧ епохи вона залишалась однiСФю з найплодоноснiших гiлок античноСЧ думки. Не лише збереглися й зазнали подальшого розвитку традицiйнi