Рiвненщина в контекстi iсторичного краСФзнавства
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
ться процес перенесення в камяну архiтектуру форм народного деревяного будiвництва.
В 1793-1795 рр. землi Рiвненщини в складi ПравобережноСЧ УкраСЧни увiйшли до складу РосiСЧ. Згiдно з царським указом вiд 1797 року замiсть лiквiдованого Волинського намiсництва було створено Волинську губернiю з центром в Новоградi-Волинському, а з 1804 року Житомирi. До губернiСЧ входило 12 повiтiв, у т.ч. на територiСЧ Рiвненщини Рiвненський, Дубенський та Острозький.
Пiд час ВiтчизняноСЧ вiйни 1812 року Волинь вiд французьких загарбникiв захищали 3-я росiйська армiя i 4-й украСЧнський козацький полк, штаб якого перебував у Дубнi. В Рiвненському, Острозькому, Дубенському повiтах перебували загони полтавського, чернiгiвського, нижегородського, костромського ополчення. Рiвненщина стала прифронтовою смугою. Тому з Рiвненщини до КиСФва були вивезенi цiнне майно i архiвнi документи.
З проникненням капiталiстичних вiдносин на окраСЧни РосiйськоСЧ iмперiСЧ i виникненням внутрiшнього ринку в краСЧ почала розвиватись мануфактура. У 1783-1831 рр. в Корцi дiяла фарфоро-фаянсова мануфактура, на якiй працювало понад 1000 робiтникiв. У 1816 роцi на суконних мануфактурах Рiвненського повiту було зайнято 800 чоловiк. У 20-х роках ХРЖХ ст. суконнi мануфактури були в Рiвному, Дубровицi, Бережному, Гощi, Гориньградi, Держаному, Самострiлах, Сiнному, Устi. РЗх обслуговувало понад 1500 чоловiк.
Розвивалась торгiвля. Головними предметами СЧСЧ були хлiб, лiс, льон, полотно, хутра, мед, вiск. У селах та помiщицьких маСФтках щовесни зявлялися сотнi скупникiв, якi на пнi скуповували пшеницю та iншi зерновi культури. Восени i взимку з Рiвненщини тяглися валки з хлiбом до Устилуга на Захiдному Бузi, Бреста, а також до Пiнська через Степань, Дубровицю. У звязку з потребами ринку розвивалася борошномельна промисловiсть. Провiдне мiiе по виробництву борошна займав Корець, потiм iшли Дубно, Острог i Клевань.
В рiзнi часи на Рiвненщинi побували вiдомi дiячi культури. Край вiдвiдали украСЧнський поет-фольклорист Климентiй ЗиновiСЧв, украСЧнський просвiтитель-гуманiст, фiлософ i поет Григорiй Сковорода. За завданням АрхеографiчноСЧ комiсiСЧ восени 1846 року Рiвненщину вiдвiдав Т.Г.Шевченко. У Вербi, Дубнi, Острозi, Корцi та iншим мiiях вiн вивчав iсторичнi i архiтектурнi памятки, малював, збирав фольклорнi матерiали. СвоСЧ враження вiд подорожi по Волинi вiн пiзнiше зафiксував у повiстях "Прогулка с удовольствием и не без морали", "Варнак", поезiях "За байраком байрак" та "Ой, чого ти почорнiло, зеленеСФ поле". Вивчаючи Волинь, життя СЧСЧ людей, Т.Г.Шевченко робить висновок, що украСЧнський народ СхiдноСЧ i ЗахiдноСЧ УкраСЧни одне нерозривне цiле.
Селянська реформа 1861 року, проведена в iнтересах помiщикiв, викликала загальне незадоволення селян. Наляканий польським визвольним повстанням 1863 року, царський уряд змушений був дещо помякшити умови реформи на Правобережнiй УкраСЧнi. Указом вiд 30 липня 1863 року скасовувалась тимчасова залежнiсть селян i запроваджувався обовязковий викуп надiлiв.
Реформа 1861 року сприяла розвитку капiталiзму. Помiщицькi господарства пристосовувалися до нових умов, перетворюючись на капiталiстичнi пiдприСФмства. Питома вага цих господарств у виробництвi продукцiСЧ сiльського господарства поступово зменшувалася.
Характерним для краю в пiсляреформений перiод було виникнення хуторiв та iнтенсивне поселення колонiстiв. Заможнi колонiсти утворювали окремi населенi пункти. На початку 70-х рокiв ХРЖХ ст. на Рiвненщинi вже перебувало понад 7300 нiмцiв-колонiстiв.
На територiСЧ Рiвненщини у пiсляреформений перiод найбiльшого розвитку набула харчова промисловiсть. З 1861 по 1914 рiк тут було збудовано 30 винокурних, 4 цукровi, кiлька пивоварних i маслоробних заводiв, близько 60 млинiв тощо. 1889 року в Здолбуновi став до ладу цементний завод. Переважали дрiбнi пiдприСФмства. На заводах деревообробноСЧ, харчовоСЧ i легкоСЧ промисловостi працювало всього по кiлька робiтникiв.
Економiчному розвитку краю сприяли залiзничнi магiстралi Козятин Брест, Здолбунiв Радивилiв, Рiвне Ленiнець, якi проходили через територiю Рiвненщини.
Соцiальне гноблення народних мас, СЧх розорення й зубожiння створювали умови для розгортання визвольного руху. З 1866 по 1900 рiк вiдбулися заворушення у 215 населених пунктах Волинi, в т.ч. у селах Липках Рiвненського повiту, Бущi Дубенського повiту. Проте селянськi виступи були стихiйними i локальними.
Пiд час першоСЧ росiйськоСЧ революцiСЧ 1905-1907 рр. набрала розмаху боротьба трудящих краю. Застрайкували робiтники Житинського цукрового заводу Рiвненського повiту. У березнi застрайкували залiзничники Сарн, до них приСФднались залiзничники Здолбунова, робiтники-будiвельники, друкарi, кравцi й пекарi Рiвного.
В роки столипiнськоСЧ реакцiСЧ царський уряд почав здiйснювати земельну реформу. Столипiн прагнув зробити Волинь зразком хутiрського землеволодiння. Але збiднiлi селяни виступили проти насадження хуторiв i вiдрубiв. До 1915 року на хутори видiлилося лише 11 % селянських дворiв.
Зазнала краху i полiтика переселення. Бiльшiсть безземельних i малоземельних селян, якi переселилися в Сибiр, на Урал i Далекий Схiд, не змогли там завести своСФ господарство i розоренi поверталися назад.
Промислове пiднесення, що вiдбувалося в краСЧнi, охопило й Рiвненщину. За перiод з 1897 по 1914 рiк число пiдприСФмств зросло з 340 до 366, а кiлькiсть робiтникiв з 4699 до 6490. Зокрема, в Дубенському повiтi налiчувалось 131 пiдприСФмство, Острозькому 75, Рiвненському 158. Але вони були переважно дрiбнi