Рiвненщина в контекстi iсторичного краСФзнавства
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
?ратинки", якi по сьогоднiшнiй день трапляються на територiСЧ села та його околицях. Проте археологiчнi джерела свiдчать, що пiвнiчнi райони рiвненського Полiсся ще в добу неолiту (РЖV VРЖРЖ тисячолiття до н.е.) були заселенi племенами днiпро-донецькоСЧ культури гребiнцево-накольчатоСЧ керамiки, назва якоСЧ походить вiд орнаменту посуду наколiв на вiдтискiв гребiнцевого штампу. Це лiсове населення в основному займалося мисливством, рибальством, збиральництвом.
На околицi БоровоСЧ, в урочищi Дробишин, в 60-х рр. ХХ ст. були виявленi слiди зруйнованого могильника зарубинецькоСЧ культури.
В РЖХ Х ст. територiя села входила до складу КиСЧвськоСЧ Русi. В ХРЖРЖ ст. пiвнiчна частина РiвненськоСЧ областi, в тому числi i Зарiчненський район, перебували у складi Турово-Пiнського князiвства. Наприкiнцi 1240 на початку 1241 р. на Полiсся вдерлися орди хана Батия. Мiiеве населення мужньо захищало свою землю вiд завойовникiв, але не могло встояти перед численним ворогом. ПобутуСФ цiкава, не позбавлена романтичного забарвлення легенда. На територiСЧ сучасноСЧ БоровоСЧ було словянське поселення Рахва. Пiд час монголо-татарськоСЧ навали воно було цiлком зруйноване. Багато людей загинуло. Уцiлiле населення вирiшило не повертатися в рiднi мiiя, а дрiмучими лiсами пiшли шукати нове мiiе для поселення. РЖ знайшли його. Поселилися люди на мiii сучасноСЧ Рафалiвки, що у Володимирецькому районi. Назва селища, яке виникло значно пiзнiше, нiбито маСФ вiдношення до легендарноСЧ борiвськоСЧ Рахви. В письмових джерелах немаСФ згадки про Рахву, але про iснування словянського поселення на околицi сучасного села сумнiву немаСФ.
Внаслiдок ослаблення монголо-татарського iга землi Турово-Пiнського князiвства захопила феодальна Литва, а з другоСЧ половини ХVРЖ ст. Польща. РЖсторична доля склалася так, що Борова майже з 1795 року залишалася пiд владою Речi ПосполитоСЧ.
В 1795 роцi рiвненське Полiсся було приСФднане до РосiйськоСЧ держави. Борова була включена до складу Пiнського повiту МiнськоСЧ губернiСЧ.
Дальший розвиток iсторiСЧ БоровоСЧ СФ типовим для багатьох населених пунктiв Полiсся. Натуральне господарство, крiпосний гнiт супроводили не одне поколiння борiвчан. Пiсля реформи 1861 року, коли в РосiСЧ було скасоване крiпосне право, мало полiпшилось життя в Боровiй, хоча реформа i надала борiвчанам особисту волю. Бiльшiсть борiвчан змушена була платити помiщиковi. У списках землевласникiв Пiнського повiту МiнськоСЧ губернiСЧ за 1872 рiк згадуСФться, що помiщик Людвiг Крашевський володiв в селi Борова 10503 десятинами землi i в оселi Колодiях ВолинськоСЧ губернiСЧ.
В другiй половинi ХРЖХ ст. село Борова Кухотсько-ВiльськоСЧ волостi було невеликим. В ньому нараховувалось 66 дворiв з населенням 823 чоловiка. В центрi села помiщиком Антоном Крашевським у 1843 роцi було побудовано храм, який був освячений 19 грудня (за новим стилем) на Святого Миколая. Пiзнiше вiдрилась церковно-приходська школа. Завiдував нею священик Косинський. 18 вересня (за старим стилем) в Борiвську школу був призначений вчителем псаломщик Михайло Львович Годлевський, уродженець села Язвенки Пiнського уСЧзду, який свого часу закiнчив Мiнську духовну семiнарiю. Вчителював деякий час борiвчанин Йосип Каленикович, який здобув освiту у Кухотськiй Волi. Навчання проводилось у приватних хатах. Дiтей приймали у перший клас iз семи рокiв. Тiльки у 1903 роцi було збудоване спецiальне примiщення для школи
Столипiнська аграрна реформа була спрямована на ломку общинного землеволодiння i утворення хутiрських господарств. В 1906 роцi в Боровiй нараховувалось 164 двори, в яких проживало 1263 чоловiка. З них 657 складали чоловiки, 606 жiнки. Письменних було серед чоловiкiв 94 i 92 жiнки. Для порiвняння: в селi Млинок в цей час нараховувалось 54 двори, в яких проживало 225 чоловiкiв i 180 осiб жiночоСЧ статi. Письменних було всього 43 чоловiка. ЕлементарноСЧ грамоти багато борiв чан навчились дома, чоловiки, перебуваючи на службi в царськi й армiСЧ. Проте основна маса iз цiСФСЧ категорiСЧ здобула освiту у церковно-приходськiй школi.
Про подiСЧ 9 сiчня 1905 року ("кривава недiля") борiвчани довiдались вiд жителя Млинок Мельника, який жив i працював у Пiнську, був членом РСДРП, в село привозив газету "РЖскра". Саме цього року в селi були виступи проти мiiевого помiщика. Найбiльш активними були учасники росiйсько-турецькоСЧ вiйни 1877-1878 рр. Дяденчук Андрусь Демидович i Романцев Олександр Карпович. За революцiйну дiяльнiсть Романцева не раз заарештовувала полiцiя.
В Першу свiтову вiйну майже все чоловiче працездатне населення було мобiлiзоване. МобiлiзацiСЧ пiдлягала основна тяглова сила конi. Борова залишилась без робочих рук. В 1915 роцi нiмцi окупували село. На його жителiв була накладена контрибуцiя в сумi 75 тис. крб. Борiвчани змушенi були СЧСЧ сплатити за двi години. Цей окупацiйний захiд ще бiльше розорив селянськi господарства, цим самим до краю погiршив становище селян. З фронтiв ПершоСЧ свiтовоСЧ вiйни не повернулось в село понад 30 односельчан.
Про лютневу революцiю 1917 року борiвчани довiдались вiд солдат царськоСЧ армiСЧ, якi пройшли селом, несучи транспаранти iз написами "Долой царя". В селi дислокувалась вiйськова частина, яка брала участь у воСФнних дiях проти нiмцiв.
В першiй половинi грудня 1917 року пiвнiчнi райони були в руках вiйськ ЦентральноСЧ Ради. Саме в цей перiод в селi дiяв повстанський загiн, який очолив Я.Д.Калюта. Активними бiйцями цього загону були Петро Хвалько, Петро Мусiйович Косинчик, Михайло Федорович Сидорчук та iншi. Всього в загонi Я.Д.Калюти