Рiвненщина в контекстi iсторичного краСФзнавства
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
?я i культура УкраСЧни, як вiдомо, складалася i втiлена в бiографiях бiльш як 30 тисяч великих i малих мiст i сiл. У СЧх числi понад 800 мiст, селищ мiського типу, яким минуло понад 300 рокiв. Деякi з них вiдсвяткували свiй тисячний ювiлей, частина наближаСФться до цiСФСЧ вiкопомноСЧ дати. 39 найстаровиннiших украСЧнських мiст рiшенням уряду 1976 р. було взято пiд державну охорону. Крiм того, в УкраСЧнi близько 5000 сiл, якими теж понад 300 рокiв, вiк деяких становить тисячу та бiльше рокiв. Саме iсторичнi мiста i села були колискою нашоСЧ державностi, де формувалось козацтво, а СЧх мешканцi ставали активними учасниками боротьби за нацiональне i соцiальне визволення, де розвивалася самобутня культура, нацiональнi традицiСЧ, створювалася неповторна iсторико-культурна спадщина.
РЖсторiя для багатьох старовинних мiст та сiл не була милосердною. Впродовж вiкiв iз цiлоСЧ низки причин багато iсторико-культурних надбань цих мiст i сiл знищено й втрачено назавжди. Тiльки у XX ст. зникло з карти УкраСЧни майже двi тисячi населених пунктiв. Однi, як вiдомо, згорiли у полумСЧ громадянськоСЧ i ДругоСЧ свiтовоСЧ воСФн, iншi залишилися без мешканцiв у роки голодомору, примусових депортацiй населення iз багатьох областей та Криму. Чимало сiл лiквiдовано пiд час розбудови промислових зон, створення величезних штучних водоймищ, реалiзацiСЧ хибноСЧ "теорiСЧ безперспективностi" поселень. ОстаннСФ велике вiдселення вiдбулося у звязку з Чорнобильською катастрофою. В УкраСЧнi 1400 мiст i селищ i понад 8 тис. сiл з цiнною iсторико-архiтектурною специфiкою, 1120 паркiв, що мають значну культурну цiннiсть. Понад 160 тис. памяток перебувають на державному облiку. 49 визначних ансамблiв i комплексiв оголошено державними iсторико-культурними заповiдниками, восьми з них Указами Президента надано статус Нацiональних. Ансамбль Софiйського собору, КиСФво-Печерська лавра, забудова i памятки iсторичного центру Львова занесенi до списку ВсесвiтньоСЧ спадщини ЮНЕСКО. Все це наша iсторiя, наша гордiсть, наша слава. РЖ ми повиннi СЧСЧ глибоко знати, пишатися нею, не залишатись байдужими до СЧСЧ дослiдження. Ми повиннi знати свою iсторiю, розумiти минуле у всiй його складностi i неоднорiдностi. Жодна iз славетних i трагiчних сторiнок нашоСЧ iсторiСЧ не повинна стиратися iз памятi народу.
Прийдешнi поколiння нового тисячолiття повиннi створити краСФзнавчу фундаментальну наукову роботу, яка б з позицiСЧ правди, через дослiдження i висвiтлення iсторiСЧ мiст i сiл УкраСЧни, СЧх наукову "бiографiю" вiд далекоСЧ минувшини до сьогодення всебiчно, ТСрунтовно показала велику, багатовiкову, складну героСЧчну i трагiчну iсторiю багатостраждального, але нескореного украСЧнського народу, його величезний внесок у свiтову цивiлiзацiю. Пiдготовка i видання багатотомноСЧ iсторiСЧ мiст i сiл дасть могутнiй поштовх розвитку краСФзнавства, його наукових i громадських форм, що плiдно слугуватиме незалежнiй УкраСЧнськiй державi, нацiонально-патрiотичному вихованню нашого народу.
РЖсторiя Рiвненщини, дослiджена краСФзнавцями, буде внеском у загальнонацiональну справу: вiдтворення правдивоСЧ iсторiСЧ УкраСЧни.
Висновок
Проблеми розвитку iсторичноСЧ науки про УкраСЧну в наш час поставленi у новому розумiннi з позицiй державних, моральних, полiтичних, багато в чому спираються на джерелознавчу базу, яка використовуСФться недостатньо. Слiд залучити архiвнi, сiмейнi, музейнi, бiблiотечнi фонди та приватнi зiбрання.
Кожне iсторичне джерело, свiдчення, дослiдження, залучене до процесу пiзнання, сприятиме збагаченню iсторичноСЧ науки i розумiння життя.
Визначною рисою iсторичного краСФзнавства СФ джерелознавча спрямованiсть. КраСФзнавчi дослiдження базуються на дослiдженнi першоджерел i документiв, фотографiй, записах спогадiв тощо. Саме краСФзнавцi-дослiдники спiлкуються з учасниками подiй, фiксують iсторичнi моменти, записують розповiдi, свiдчення. Пiсля наукового аналiзу цi матерiали стають безцiнними iсторичними джерелами.
Саме з краСФзнавчих дослiджень складаСФться першоiсторiя нашого народу. Тому так важливо мати розумiння специфiки краСФзнавчих дослiджень та СЧх важливiсть.
РЖсторiя Рiвненщини СФ складовою частиною iсторiСЧ УкраСЧни.
Лiтература
- Тронько П. КраСФзнавство в УкраСЧнi: здобутки i проблеми (до РЖV зСЧзду ВсеукраСЧнськоСЧ спiлки краСФзнавцiв). К.: РЖРЖНАНУ, 2003.
- Демянчук Г.С., Демянчук Б.Г., Демянчук А.Г. УкраСЧнське краСФзнавство: сторiнки iсторiСЧ. К., 2006.
- ВсеукраСЧнська спiлка краСФзнавцiв. К., 1997-2003.
- КраСФзнавство в системi пiдготовки сучасного вчителя. Тернопiль, 2000.
- Прищепа О.П., Прищепа Б.А. РЖсторичне краСФзнавство (Навчально-методичний посiбник для студентiв iсторичноСЧ спецiальностi). Рiвне, 2004.
- Верменич Я. Теоретико-методологiчнi проблеми iсторичноСЧ регiоналiстики в УкраСЧнi. К.: РЖРЖНАНУ, 2000.
- ОгiСФнко РЖван. УкраСЧнська культура. Коротка iсторiя культурного життя украСЧнського народу. К.: тАЮАбрис", 1991.
- КраСФзнавцi УкраСЧни (Сучаснi дослiдники рiдного краю). КиСЧв Камянець-Подiльський, 2003.
- Сергiйчук В. Етнiчнi межi i державнi кордони УкраСЧни. Тернопiль, 1998.
- Крипякевич РЖ. Галицько-Волинське князiвство. Львiв, 1999.
- Киричук М. Волинь земля украСЧнська. Луцьк, 1995.
- Цинкаловський О. Стара Волинь i Волинське Полiсся. Т.РЖ., Вiннiпег, 1984. Т.РЖРЖ., Вiннiпег, 1986.
- РЖсторiя Волинi. З найдавнiших часiв до наших днiв. Львiв: Вища школа, 1988.
- Котляр М.Ф. Волинська земля в iсторiСЧ складання державноСЧ територiСЧ КиСЧвськоСЧ Русi (РЖсторiя та iсторiографiя УкраСЧни.