Рiвненщина в контекстi iсторичного краСФзнавства
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
В±илось понад 40 жителiв села. Згодом цей загiн брав участь у Дубровицькому збройному повстаннi. Наприкiнцi 1918 року вiн увiйшов до складу РЖ-го Дубровицького комунiстичного повстанського полку.
В другiй половинi серпня 1919 року наступ польських легiонiв почався iз Малевич. Жителька БоровоСЧ Олександра Ошурко, яка проживала на вiддаленому хуторi, повiдомила про цю каральну акцiю свого сина РДвдокима, який проживав у Боровiй. РДвдоким сповiстив бiльшiсть жителiв села, якi знайшли тимчасове сховище у навколишнiх лiсах. А в селi почалася формуватися група самооборони, до складу якоСЧ ввiйшли Андрось Демидович Дяденчук (учасник революцiСЧ 1905 року), РЖван Андрiйович Дяденчук (учасник росiйсько-турецькоСЧ вiйни 1877-1878 рр.) та iншi односельчани. Зiбранi наспiх, погано озброСФнi, вони не могли вiдбити наступ полякiв. Поляки спалили село. Згорiло до тла понад 70 селянських хат, згорiла вся Довга, половина МостовоСЧ, декiлька хат в Глинищах (назви територiСЧ села). Почалася смуга репресiй. "ада стала польською.
У липнi 1925 року Польський сейм прийняв закон про парцеляцiю й посадництво, на пiдставi якого пiдлягали викупу землi колишнiх династiй, казеннi, занедбанi помiщицькi господарства. Земля нарiзалась дiлянками по 26 га i продавалась селянам. Малоземельнi i безземельнi не мали за що купити землю. Обтяженi податками, недоСЧдками i боргами, вони втрачали навiть свою землю. Бiльшiсть парцелiв купили багатi селяни, частину замлi одержали осадники. В Боровiй парцелi були невеликими, вартiсть СЧх становила 10-13 злотих. Осадники, якi на Тиражi (13 чоловiк) отримали по 24 га вiдносно непоганоСЧ землi, якщо порiвняти з парцелями, що видiляСФться мiiевим селянам в основному на неугiддя . Решта земельних масивiв разом з лiсами i сiнокосами належала польському помiщику Богурському, який жив у Варшавi, а господарство вiв орендар Барановський, маСФток якого був у Тиховижi. Працювали тут, в основному, поденники, збiднiлi селяни з навколишнiх сiл та хуторiв. Заробiтки були мiзерними. Окремi селяни були змушенi емiгрувати за океан. Детально описала життя полiських селян видатна польська письменниця Ванда Василевська у повiстi "Вогнi на болотах". В 30-х рр. ХХ ст. В.Василевська бувала в селi Бiлому Сарненського повiту (тепер Володимирецький район). В Боровiй працювала школа. Спочатку 2-класна, а згодом 4-класна. В 1935 роцi працювало три вчителi, окрiм директора керiвника школи. Закон Божий викладав мiiевий священик православноСЧ церкви. Шефство над школою взяв 24-й пiхотний полк. Для вiдмiнникiв навчання в 1935 роцi була органiзована екскурсiя у Варшаву. На цiй екскурсiСЧ побували РЖван Григорович Романов, Михалко Хвалько та iншi учнi. В школi викладання велось на польськiй мовi. Тут панувала сувора диiиплiна. До учнiв часто застосовувались фiзичнi мiри покарання. Хоча в селi була школа, бiльшiсть дiтей села освiту не здобували. Вони допомагали батькам вести господарство, пасти худобу, а то просто наймитували. За даними Пiнського архiву в 1939 роцi в Боровiй бiля 900 чоловiк були неписьменними.
РЖнiцiаторами антипольських виступiв в Боровiй були комунiсти. За антиурядову пропаганду i агiтацiю Романов О.К. вiдбував покарання в концентрацiйному таборi Березi-Картузькiй. Ковенько Григорiй Андрiйович був кинутий у каземати СельуськоСЧ тюрми пiд Варшавою. Активним борцем проти окупацiйного режиму був Ситницький Василь Петрович. Польськi властi його заарештовували в 1936 i 1937 роках. В 1938 роцi Пiнський суд позбавив волi Косинчика Петра Максимовича. За антидержавну дiяльнiсть Польським судом був покараний Рудник Кирило Пилипович. Активним агiтатором був Супрунюк Кирило Адамович.
17 вересня 1939 року влада знову змiнилася, в край вступили радянськi вiйська. Селянський комiтет було створено у Боровiй. Вiдкрилась школа. У 1940 роцi був створений колгосп iм. 17 вересня, який очолив Павло Мусiйович Ковенько.
З початком великоСЧ ВiтчизняноСЧ вiйни 23 червня 1941 року в числi перших пiшли на фронт жителi села Микола Павлович Ситницький, Якiв Кирилович Хвалько, Леонтiй РЖванович Ошурко, Микола Адамович Хвалько, Петро Адамович Квачук, Андрiй Мартинович Мельник, Петро Артемович Дяденчук та iншi. Саме СЧм довелося прийняти перше бойове хрещення в боях за КиСЧв. В цих боях загинули Павло Адамович Квачук i Петро Оверкович Пуха. Проте мобiлiзацiю не вдалося здiйснити до кiнця. 5 серпня 1941 року Борова була окупована фашистами. Одним iз органiзаторiв антифашистськоСЧ боротьби був Хвалько Петро Андрiйович. Кулеметник першоСЧ свiтовоСЧ вi1ни, учасник Дубровицького збройного повстання, в перiод польськоСЧ окупацiСЧ жив i працював у Вiнницькiй областi. Борiвськi пiдпiльники вивiшували червонi прапорцi у громадських мiiях, перешкоджали вiдправленню молодi на каторжнi роботи в Нiмеччину, як з БоровоСЧ так iз навколишнiх сiл.
На Дольських хуторах Морочнiвського району весною 1942 року було створено партизанський загiн пiд командуванням сержанта ЧервоноСЧ АрмiСЧ Д.С. Попова. В квiтнi цього року група вже нараховувала в своСЧх рядах 25 озброСФних партизанiв i десятки звязкiвцiв та розвiдникiв.
В загонi пiд командуванням М.С.Корчева билося багато вiдданих борiвських месникiв.
За активну антифашистську боротьбу борiвчан окупанти в квiтнi 1943 року спалили село. Попередженi про цю каральну акцiю партизанами, люди врятували своСФ життя в навколишнiх лiсах. Втрата рiдних домiвок, наступнi каральнi акцiСЧ викликали ще бiльший гнiв i ненависть до окупацiйного режиму. Чоловiче населення масово пiшло в партизани.
Топонiмiка с.Борове