Процес формування багатопартійності в Україні на початку ХХ ст.
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
початку ХХІст. У 2002 2003рр.. виходить друком капітальна шеститомна праця “Політична історія України. XXст.”[85]. У її підготовці науковці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, Інституту історії України НАН України, інших академічних установ та вищих навчальних закладів України.
Теми нашого дослідження безпосередньо стосується перший том названого шеститомника, який хронологічно охоплює події кінця XIXст. початку ХХст.. (до 1917р.). Автори тому Ю.Левенець (доктор політичних наук, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України), Л.Нагорна (доктор історичних наук, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України) та М.Кармазіна (доктор політичних наук, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України) детально аналізують основні фактори і сутність політичних процесів в Україні, ідейно-теоретичні надбання української політичної думки, роль “українського питання” у Російській імперії. Предметом дослідження першого тому є історія політичної думки, політичних партій, суспільно-політичних рухів України від початку XXст. до Лютневої революції 1917р. Але автори подекуди свідомо виходять за згадані хронологічні рамки, заглиблюючись, принаймні в аналізі політичної думки, у більш ранні часи. Екскурс авторів у XIXст. уявляється необхідним і доречним, бо, по-перше, дозволяє простежити, коли і в яких формах викристалізовувалася українська національна ідея; і, по-друге, “український проект” націє- і державотворення спирався на потужний фундамент, закладений саме у XIXст. зусиллями М.Грушевського, М.Драгоманова та І.Франка[21, 152].
До другої групи використаної лiтератури відносяться роботи в яких дослiджується той чи iнший аспект дiяльностi українських полiтичних партiй.
З початку 30-хрр. i до кінця 80-х iсторiя українських партiй по сутi перебуває поза дослiдницьким процесом, якщо вони й згадувалися то лише як обєкт критики.
Виходять праці зі специфічною тематикою. Наприклад, стаття Н.Ассонової [1] аналізує соціалістичні погляди в діяльності українських революціонерів демократів. Ф.Лось[62] у контексті більшовицького бачення революції 1905 1907рр. зображує участь у ній українських “буржуазних” політичних партій.
Крім праць на терені СРСР виходять дослідження у еміграції, зокрема це праці П.Мірчука[67; 68] та інших дослідників політичних процесів на Україні.
Новий етап вивчення проблеми почався на початку 90-хр. Започаткували цi змiни виступи учасникiв “круглого столу” на засiданнi Вченої ради Iнституту полiтичних дослiджень, яка вiдбулася 18 червня 1990р. Результатом проведеного “круглого столу” стала поява низки статей у збiрнику “Науковi працi з питань полiтичної iсторiї”. Першими зявилися роботи П.Шморгуна[120], В.Борисенка.
Із розпадом Радянського Союзу активізується процес формування українських політичних партій, тому процес зацікавлення проблемою багатопартійності стає закономірним явищем.
Особливого поширення дана проблематика набуває у другій половині 90-х рр., коли масово одна за одною починають виходити статті та інші дослідження з різних питань партійного життя України початку ХХст.. На нашу думку такий стан можна пояснити доступністю джерельної бази проблеми, адже на початку 90-хрр.. активно проходить видання програм, листів, спогадів та інших джерел з життя політичних партій.
До праць цього часу можна віднести роботи таких дослідників як О.Власенко[10], В.Доморослого[29], С.Донченко[30], М.Карамазіної[43; 44], В.Головченка[20; 21].
М.Карамазіна розглядає у своїх працях кристалізацію ідеї державності в українській політичній думці кінця ХІХ початку ХХст., даючи аналіз програмних положень перших українських політичних партій у даному напрямі. Дисертація С.Донченко спрямована на розкриття діяльності політичних партій ліберального спрямування.
Особливої уваги заслуговує робота C.Телешуна[103]. Дана праця є однією з перших у вітчизняній науці спроб комплексно розглянути еволюцію програмно-теоретичних засад українських політичних партій та організацій кінця ХІХ початку ХХст. в галузі національного питання, самовизначення і державотворення на тлі індивідуальних соціально-політичних перетворень на всіх землях України.
Опубліковано також ряд робіт, присвячених політичним персоналiям того часу, де автори значну увагу зосереджували на ставленнi конкретного політика ідеї державності, національних проблем. Безпосередній стосунок до нашої роботи має праця C.Лінецького, у якій він аналізує діяльність і життєвий шлях М.Міхновського. Характеристику особистості А.Жука[додаток5] дає І.Гирич у серії статей, присвячених спадщині видатного політичного діяча.
Отже, обсяг літератури з даної проблеми є досить обємним, особливо якщо зважати на не досить активний інтерес до подібної тематики протягом століття. Проте стан наукової розробки даної теми залишає бажати кращого. Хоча матеріалу і є досить багато, проте він або тенденційно висвітлює процес формування багатопартійності на початку ХХст., або досліджує лише якийсь один аспект даної проблеми.
1.2 Джерельна база дослідження
Специфіка теми дослідження передбачає оперування величезною джерельною базою даного періоду, доступ до якої не є обмеженим чи ускладненим, оскільки багато з джерел опубліковано.
Перш ніж аналізувати джерела, потрібно скласти їхню класифікацію для полегшення процесу їх опрацювання. За словами С.Варшавчика, класифікація джерел не є самоціль. ЇЇ завдання у виробленні принципів самої к?/p>