Процес формування багатопартійності в Україні на початку ХХ ст.
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?валось і те, що після 1907р., більшість політичних партій Наддніпрянської України внаслідок посилення реакції, по суті, згорнула свою роботу або зійшла з політичної арени. Верхня ж межа позначається 1900р., коли виникла перша українська політична партія.
Територіальні межі роботи являють собою територію Наддніпрянської України, що знаходилася на початку ХХст.. У складі Російської імперії.
Метою даної роботи є вивчення процесу формування багатопартійності в Україні на початку ХХст. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
- зясувати стан дослідження проблеми в українській історіографії;
- виявити та класифікувати історичні джерела з теми, визначити їх повноту і достовірність;
- встановити передумови утворення перших політичних партій на Україні;
- розкрити процес формування багатопартійності на початку ХХст.;
- вивчити соціальну базу політичних утворень;
- проаналізувати програмні документи з даного періоду та порівняти вирішення в них національних, економічних та державотворчих питань.
Історіографія теми є досить обємною, включає у себе значну кількість праць, присвячених діяльності політичних партій початку ХХст. Щодо джерельної бази, то масив джерел охоплює різні за типом і значенням джерела. З огляду на таке різноманіття та обєм джерельної та історіографічної бази, ми виносимо їх окремим розділом і розглядаємо у першому розділі даного дослідження.
Методи дослідження. Під час написання роботи використано загальні принципи наукового пізнання: обєктивності, єдності історичного та логічного, комплексного підходу до висвітлення проблеми. З метою розвязання дослідницьких завдань використані джерелознавчий, порівняльний, ретроспективний методи та метод системного аналізу та синтезу. Автор керувався принципами історичної науки, які покликані сприяти обєктивному і всебічному висвітленню теми.
Наукова новизна роботи обумовлена тим, що досі не існує праці, спеціальним предметом розгляду якої стала б дана тема. Роботи присвячені цій проблемі розглядають зазвичай лише якийсь конкретний аспект, а не процес загалом.
Практичне значення роботи. Підсумки роботи можуть бути використані в майбутньому при плануванні досліджень з політичної історії України. Також робота може бути використана з навчальною метою, як додаткова література.
Обсяг і структура роботи зумовлені змістом, метою та дослідницькими завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг роботи 84 сторінки, список використаних джерел та літератури становить 120 позицій.
РОЗДІЛ 1
СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ТЕМИ ТА ЇЇ ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
1.1 Історіографічний огляд теми
ХХ століття було бурхливою епохою. Для України початок змін відчувся на його початку, коли почалося відродження національного життя у підросійській її частині (на західних землях цей процес розпочався значно раніше). Характерною особливістю означеного періоду є не лише відродження національного та культурницького життя, а й утворення нових за формою організацій на території Наддніпрянщини політичних партій. Український національний рух перейшов із фази культурницької пропаганди до політизації.
Iсторiя українських полiтичних партiй початку ХХст. та основнi напрями їх дiяльностi знайшли своє вiдображення в iсторичнiй лiтературi чи не з перших років їх iснування. Вказанiй проблематицi присвятили свої працi немало дослiдникiв, але в той же час узагальнюючої роботи, в якiй би фундаментально подавалась iсторiя всiх полiтичних партiй вказаного перiоду так i не зявилось.
Перш ніж розпочати детальне дослідження праць з даної тематики, слід, на нашу думку, дати короткий огляд факторів розвитку історичної науки у даній сфері.
Перші студії, присвячені діяльності політичних партій початку ХХст., зявилися ще в дореволюційний час. Автори, які торкалися цієї тематики, здебільшого були не професійними істориками, а політичними діячами, членами тієї чи іншої партії. Зрозуміло, що часто праці того періоду мали субєктивістський характер відносно своїх опонентів і своєї партії[88, 6].
Після повалення самодержавства в 1917р. починається новий етап дослідження проблеми, який тривав до 1931р. Марксизм-ленінізм в радянській державі стає ідейно-теоретичною і методологічною основою офіційної історичної науки. Паралельно до середини 20-хрр. існує немарксистська історична наука на підґрунті старої ліберально-обєктивістської методології і філософії історії. У той період історико-революційна проблематика домінувала. В Україні 1917 1919рр. триває період розбудови державності, і тому виходять не тільки фрагментарні дослідження, а й роботи, які визначають проблеми, завдання і форми діяльності партій.
Починаючи з 1924р., розгортається тотальна “ленінізація” радянської історичної науки. Ленінські оцінки історичних фактів, явищ і процесів стають аксіомами. Відповідно трактуються і формуються погляди істориків. Разом з тим цьому етапу притаманний надзвичайно великий приріст наукових історичних знань у тих галузях, які раніше в українській історіографії системно не вивчалися і, по суті, заборонялися. Це стосувалося масових народних рухів за соціальне і національне визволення, особливо історії революцій. Однак зявилися й негативні тенденції. Історія державної системи царизму, монархізму загалом, політични?/p>