Проблема спрямованостСЦ особистостСЦ соцСЦального педагога
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
кращому разСЦ збСЦльшуСФться обсяг памятСЦ);
Чи багато хто з перерахованих функцСЦй дСЦйсно реалСЦзуються в навчально-виховному процесСЦ?
Наступне питання, що неминуче виникаСФ у звязку СЦз проблемою виховання, повязаний СЦз самими виховуючими дорослими. Поставивши мету виховати особистСЦсть, говорить К.Г. Юнг, нСЦхто вже не звертаСФ увагу на те, а чи СФ особистостями тСЦ, хто виховуСФ. ДеякСЦ батьки не можуть виховати зрСЦлу особистСЦсть, тому що самСЦ психологСЦчно залишаються СЦнфантильнСЦ й безвСЦдповСЦдальними, а вихователСЦ й учителСЦ вважаються особистостями тСЦльки тому, що закСЦнчили спецСЦальний навчальний заклад.
Дитина - не маленький дорослий. В особистостСЦ дитини деякСЦ властивостСЦ, бажанСЦ для дорослих, просто вСЦдсутнСЦ. К.Г. Юнг уважаСФ, що взагалСЦ не варто застосовувати до дСЦтей СЦдеал вихованоi особистостСЦ, тобто певноi, здатноi до опору й надСЦленою силою щиросердечноi цСЦлСЦсностСЦ, тому що це СФ СЦдеал дорослого. ВСЦн указуСФ, що виховнСЦ системи, говорячи про дитину, видимо, орСЦСФнтуються на дитину в дорослому. ОсобистСЦсть мСЦстить у собСЦ три властивостСЦ: визначенСЦсть, цСЦлСЦснСЦсть СЦ дозрСЦвання, якСЦ не можуть бути в дСЦтей, СЦнакше вони були б позбавленСЦ дитинства.
Дорослий намагаСФться виправити в дитинСЦ тСЦ помилки, якСЦ сам ще продовжуСФ робити. Часто на цьому шляху дорослого осягаСФ невдача, тому що дитина чСЦтко бачить невСЦдповСЦднСЦсть вимог дорослого СЦ його реального поводження. ДорослСЦ навязують дСЦтям те, що вважають кращим, хоча в дСЦйсностСЦ це краще може бути вираженням власних нереалСЦзованих бажань СЦ домагань. Таким чином, дорослий чекаСФ вСЦд дитини досягнення кращого, у реальностСЦ не переживаючи й чСЦтко не представляючи, що ж таке це краще. Таким чином, дитина перебуваСФ в системСЦ подвСЦйноi невизначеностСЦ: невизначеностСЦ ззовнСЦ, що повязана з нечСЦткими й суперечливими виховними мСЦрами дорослого; СЦ внутрСЦшньоi невизначеностСЦ, джерелом якоi СФ власний внутрСЦшнСЦй мир.
РЖснують рСЦзнСЦ точки зору й теорСЦi, що описують особливостСЦ пСЦдлСЦткового вСЦку. Багато дослСЦдникСЦв розглядають пСЦдлСЦтковий вСЦк як фактор ризику для розвитку девСЦантного поводження, однСЦСФi з форм якого СФ вживання наркотикСЦв. ПСЦдстава такого пСЦдходу лежить у психологСЦчних особливостях пСЦдлСЦткового вСЦку, що СФ кризовим вСЦдносно всСЦх аспектСЦв дорослСЦшання: бСЦологСЦчного, психологСЦчного, психосоцСЦального.
Як вСЦдзначають деякСЦ автори (С.В. Березин, К.С. Лисецький, Е.А. Назаров) СЦснуСФ ряд загальних рис, властивих пСЦдлСЦткам, людям з порушеною соцСЦальною адаптацСЦСФю й людям, що вживають наркотики й алкоголь: слабкий розвиток самоконтролю, самодисциплСЦни; низька стресоустойчивСЦсть до зовнСЦшнСЦх СЦ внутрСЦшнСЦх факторСЦв; невмСЦння прогнозувати наслСЦдку дСЦй СЦ переборювати труднощСЦ; емоцСЦйна нестСЦйкСЦсть; невмСЦння знайти вихСЦд з важкоi ситуацСЦi.
ПрироднСЦ особливостСЦ розвитку пСЦдлСЦткСЦв у перСЦод дорослСЦшання, насамперед суперечливСЦсть, розцСЦнюються дорослими як особистСЦснСЦ порушення. При такому пСЦдходСЦ не дивно, що учнСЦ пСЦдлСЦткового вСЦку, як правило, поповнюють категорСЦю дСЦтей групи ризику.
У педагогСЦчнСЦй СЦ соцСЦально-психологСЦчнСЦй практицСЦ до групи ризику прийнято вСЦдносити дСЦтей з поводженням, що вСЦдхиляСФться. На сьогоднСЦшнСЦй день однозначне тлумачення термСЦна дСЦти групи ризику вСЦдсутнСЦй, проте, до них, за даними Ю.РД. РДгошкина, можна вСЦднести:
- дСЦтей з рисами невротизацСЦi;
- дСЦтей СЦз психосоматичними захворюваннями, зокрема, логоневрозами;
- акцентованих СЦ психопатизованих дСЦтей;
- дСЦтей з неблагополучних у соцСЦальному вСЦдношеннСЦ родин;
- дСЦтей з екологСЦчно неблагополучних зон.
Це далеко не повний перелСЦк категорСЦй порушень поводження, особливостей соцСЦуму й особистСЦсних особливостей, по яких дСЦтей зараховують до групи ризику. За даними Г.Ф. КумарСЦноi (1996), наприклад, до числа таких дСЦтей ставиться кожна пята дитина.
ДСЦти групи ризику характеризуються тим або СЦншим ступенем соцСЦально - психСЦчноi дезадаптацСЦi (вСЦд незначних порушень адаптацСЦi до повноi дезадаптованостСЦ особистостСЦ). На думку А.А.Налчаджяна, соцСЦально-психСЦчна дезадаптацСЦя особистостСЦ виражаСФться, з одного боку, у нездатностСЦ ii адаптацСЦi до власних потреб СЦ домагань, з СЦншого боку, особистСЦсть, частково або повнСЦстю дезадаптована, не в змозСЦ виконувати вимоги й очСЦкування соцСЦального оточення й вСЦдповСЦдати власнСЦй соцСЦальнСЦй ролСЦ. Одним з ознак соцСЦально-психСЦчноi дезадаптацСЦi вСЦн називаСФ тривале переживання особистСЦстю внутрСЦшнСЦх СЦ зовнСЦшнСЦх конфлСЦктСЦв без знаходження психСЦчних механСЦзмСЦв СЦ форм поводження, необхСЦдних для iхнього дозволу.
РЖз проблемою соцСЦально-психСЦчноi дезадаптацСЦi тСЦсно звязана проблема соцСЦалСЦзацСЦi особистостСЦ. Прояву адаптацСЦйноi активностСЦ повязанСЦ з будь-якою проблемною ситуацСЦСФю, у тому числСЦ й з переживанням конфлСЦктСЦв (зовнСЦшня або внутрСЦшнСЦх), тому кожна людина може випробувати часткову дезадаптованСЦсть. Однак цей стан можна скорСЦше охарактеризувати як ситуацСЦйну дезадаптованСЦсть, що не змСЦнюСФ ступСЦнь соцСЦалСЦзованостСЦ особистостСЦ.
На думку О.РЖ. Зотовоi, РЖ.К. Кряшевоi, особистСЦсть може бути соцСЦалСЦзованоi, але дезадаптованоi. СоцСЦаль
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение