Аналiз фiнансових результатiв банку
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
у iнформацiю про стан справ партнера та можливiсть впливати на перебiг подiй у його бiзнесi.
Зокрема, для невеликих i середнiх банкiв, що складають переважну частину вiтчизняноi банкiвськоi системи, враховуючи певну обмеженiсть iх фiнансових ресурсiв, на нашу думку, прийнятною стратегiiю у iерi здiйснення iнвестицiй може стати бiльш-менш рiвномiрний розподiл ресурсiв мiж цiнними паперами рiзноi термiновостi, за яким при надходженнi часу погашення найбiльш короткострокового iнструменту вивiльненi кошти спрямовувались у активи з приблизно аналогiчним термiном повернення, що i щойно погашенi. Пiдтримка таким чином рiвномiрноi диверсифiкацii активiв за термiнами сприятиме як стабiлiзацii прибутковостi за рахунок довгострокових вкладень, так i збереженню лiквiдностi, що дають короткотермiновi, а також пiдвищенню гнучкостi фiнансового механiзму банкiвськоi установи: певна частина iнвестованого капiталу весь час погашаiться, що даi можливiсть його реiнвестування у новi активи.
На вiдмiну вiд дивiдендiв, доходи i збитки вiд операцiй з цiнними паперами у бiльшостi економiчно розвинутих краiн не видiляються як самостiйнi статтi у фiнансовiй звiтностi банкiв. Причина полягаi у тому, що вони розглядаються як важкопрогнозованi, будучи залежними вiд численних факторiв, якi лежать поза межами контролю з боку банку. Крiм того, збитки вiд операцiй з цiнними паперами не завжди можна вважати власне збитками: термiнова лiквiдацiя iнвестицiйноi позицii може бути викликана значним пiдвищенням доходностi на на iншому сегментi ринку, що дасть можливiсть компенсувати втрати.
Сьогоднi, внаслiдок нерозвинутостi фондового ринку Украiни, частка високолiквiдних активiв банку, вкладених в цiннi папери i досить незначною. Це посилюi суперечнiсть в дiяльностi банку, яка полягаi у тому, що високолiквiднi активи приносять незначнi доходи (або взагалi iх не приносять). Одним iз шляхiв ii вирiшення i проведення банком операцiй з обмiну iноземноi валюти, використовуючи залишки коштiв в касi i на коррахунку, якi одночасно можуть приносити банку прибуток у виглядi маржi мiж цiною покупки валюти та ii продажу.
Якщо управлiння ризиками, повязаними з обмiном валют, може здiйснюватися за допомогою цiновоi полiтики банку, оскiльки обсяг готiвкових валютних операцiй, порiвняно з безготiвковими, i набагато меншим, то купiвля-продаж iноземних валют призводить до формування певноi валютноi позицii, що вимагаi застосування банком вiдповiдних заходiв щодо управлiння валютним ризиком.
Одним iз недолiкiв хеджування валютних ризикiв за допомогою похiдних фiнансових iнструментiв i значнi витрати банку на комiсiйнi та посередницькi послуги. На нашу думку, вибiркове хеджування (найбiльш нестiйких валют) можна розглядати як один iз способiв зниження загальних витрат банку. Також, думаiться, з метою уникнення витрат банку на хеджування ризикiв у випадку, коли тенденцii ринку залишаються стабiльними або сприятливими, доцiльним буде здiйснювати хеджування ризикiв тодi, коли вiдповiднi ринковi показники (курси валют, процентнi ставки) досягли наперед встановленого банкiвськими аналiтиками певного граничного рiвня [28, c. 46].
На жаль, на сьогоднiшнiй день в Украiнi вiдсутнiй ефективно функцiонуючий ринок фiнансових деривативiв, що, на тлi обмеженостi можливостей украiнських банкiв щодо диверсифiкацii валют (спектр валют, з якими працюють вiтчизнянi банки, i дуже вузьким) поступово висуваi на перший план серед засобiв помякшення впливу на стабiльнiсть фiнансового механiзму банку коливань ринковоi вартостi його валютних активiв i пасивiв лiмiтування валютних операцiй.
Лiмiти валютних операцiй можуть мати як часовий (скажiмо, вiдкриття великих позицiй на короткий промiжок часу) так i вартiсний характер. Числовi значення лiмiтiв валютних позицiй мають базуватися на оцiнцi потенцiйних втрат. Очевидно, лiмiти за бiльш рухливими та менш лiквiдними валютами мають бути меншими за лiмiти за стiйкими та лiквiдними. Коли нацiональна валюта схильна до значноi девальвацii, усi короткi позицii банку у стiйких iноземних валютах мають бути суворо обмеженi, рiвно i як довгi позицii у валютi, що девальвуi [11, c. 78].
При цьому, якщо валютнi позицii вiдносно малi, прийнятним буде, на нашу думку, встановлення банком iдиного лiмiту для групи валют у сукупностi. У цьому випадку, валова вiдкрита валютна позицiя банку може бути визначена двома способами. За наявностi хаотичноi, нестiйкоi конюнктури на валютному ринку, коли будь-якi позицii у будь-яких валютах можуть призвести до збиткiв, найбiльш доцiльним буде обмеження валютноi активностi банку у певних валютах мiнiмальною позицiiю у найбiльш нестiйкiй валютi. РЖз досягненням ринковоi стабiльностi, для банку бiльш вигiдним буде сумування абсолютних значень вiдкритих позицiй у рiзних валютах, що розширюватиме його можливостi щодо оперування валютними активами та отримання прибутку.
З метою пiдвищення ефективностi хеджування валютних ризикiв, в зарубiжнiй банкiвськiй практицi знайшов широке розповсюдження так званий метод неттингу, який заключаiться в максимальному скороченнi кiлькостi валютних операцiй, що компенсуiться iх укрупненням. По мiрi централiзацii ризику, його рiвень частково знiмаiться з фiлiй або пiдроздiлiв банку i переноситься на центральну ланку банкiвськоi установи, що володii ширшим арсеналом засобiв його хеджування.
Манiпулювання строками платежiв в iноземних валютах, зале