Органiзацiя ресурсноi бази банкiв в Украiнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
еми на Заходi складають банкiвськi установи. У вузькому розумiннi банк - це банк, який виконуi повний набiр базових банкiвських операцiй та iдиною метою маi одержання максимального прибутку. Так вiн характеризуiться у банкiвськiй практицi Нiмеччини, США та iнших краiн, в яких поряд з групою банкiв, дii велика група iнших банкiв другого рiвня.
Свiтова практика виробила два принципи побудови банкiв (рис.3.1):
Рис.3.1 Принципи органiзацii дiяльностi банкiв [44, с.124]
Принцип сегментування чiтко простежуiться в банкiвському законодавствi США, Канади та Японii. У цих краiнах проводиться розмежування мiж комерцiйними та iнвестицiйними банками, для яких iснуi вiдмiнний режим регулювання дiяльностi або суттiво обмежуiться взаiмопроникнення. У цих краiнах бiльш, а в деяких менш виражене обмеження, яке стосуiться iнвестицiйноi дiяльностi банкiв. У бiльшостi випадкiв обмежуiться iнвестування коштiв у нерухомiсть, а також в акцii небанкiвських компанiй. Цi обмеження можуть виражатися у виглядi 100-вiдсотковоi заборони або у визначених лiмiтах частки пакету акцiй, якою може володiти банк. Ця частка коливаiться вiд 2% в РЖталii до 20% у Францii [5, с.64].
У бiльшостi краiн Захiдноi РДвропи такi обмеження знятi, i банки другого рiвня можуть надавати будь-якi фiнансовi послуги на грошовому ринку.
Залежно вiд прийнятого принципу побудови банкiв в краiнi будуть переважати спецiалiзованi чи унiверсальнi банки. Так, в ФРН бiльше 90% всiх банкiв другого рiвня вiдноситься до категорii унiверсальних. На них припадаi бiля 3/4 всiх банкiвських депозитiв. Разом з тим в ФРН функцiонуi група спецiалiзованих банкiв: iпотечних, iнвестицiйних, кредитних товариств тощо.
У США, поряд з унiверсальними банками, дii величезна кiлькiсть спецiалiзованих. На них припадаi понад 50% всiх активiв фiнансових установ США. До таких банкiв вiдносяться взаiмоощаднi банки, позичково-ощаднi товариства, кредитнi союзи. Крiм того, в США надто розвинута мережа небанкiвських (недепозитних) фiнансово-кредитних установ (фiнансових, iнвестицiйних, страхових компанiй, пенсiйних фондiв), якi за своiми операцiями не вiдповiдають критерiям банкiв.
В Украiнi ж за набором операцiй, що виконуються, переважну кiлькiсть банкiв можна вiднести до категорii унiверсальних.
Новостворений банк у свiтовоi практицi лiцензуiться. В якостi основних умов видачi лiцензiй виступають вимоги наявностi авторитетного керiвництва та визначення мiнiмального пiдписного капiталу. Розмiр мiнiмального пiдписного капiталу може коливатися вiд 200 тис. доларiв у Нiдерландах до 100 млн. доларiв у Великобританii [11].
Особливу увагу привертаi федеративна ознака органiзацii банкiвськоi системи США. Згiдно американським законам, банки можуть реiструватися i як штатнi, i як нацiональнi. Вимоги по вiдношенню до критерiiв видачi лiцензii у обох випадках однаковi, розрiзняють лише умови операцii. Банки, якi зареiстрованi як штатнi, регулюються одними правилами, що безпосередньо стосуiться норм резервiв та встановлення максимуму вiдсотковоi ставки, а нацiональнi - iншими [11].
У США вiдкриття вiддiлень регулюiться законами штатiв, якi обмежують створення нацiональноi мережi цих вiддiлень.
Дiяльнiсть зарубiжних банкiв полягаi в залученнi грошових коштiв та надання iх в кредит за бiльш високими процентними ставками, вони виступають посередниками мiж тими, хто у них потребуi. Метою та рухомим мотивом здiйснення такого посередництва являiться одержання банкiвського прибутку.
Операцii, за допомогою яких зарубiжнi банки формують своi ресурси, називаються пасивними. Сутнiсть пасивних операцiй полягаi у залученнi рiзноманiтних вкладiв у межах депозитних та ощадних операцiй, одержання кредитiв вiд iнших банкiв, емiсii рiзноманiтних цiнних паперiв, а також проведення iнших операцiй, в наслiдок чого збiльшуються грошовi кошти в пасивi балансу банку [11].
Пасиви зарубiжних банкiв складаються з власних, залучених та запозичених коштiв.
Власний капiтал зарубiжних банкiв займаi невелику питому вагу у сукупному капiталi. Вiн служить, перш за все, для страхування iнтересiв вкладникiв, фiнансового забезпечення своii оперативноi дiяльностi. Виходячи з цього власний капiтал являiться важливим чинником забезпечення надiйностi функцiонування банку та повинен знаходитися пiд жорстоким контролем органiв, якi регулюють дiяльнiсть банку [71, c.211].
Банки залучають вiльнi грошовi кошти юридичних та фiзичних осiб шляхом виконання депозитних операцiй, в процесi яких використовують рiзнi види банкiвських рахункiв.
До запозиченого капiталу зарубiжних банкiв належать кошти, отриманi вiд емiсii та продажу облiгацiй, та кредити, отриманi у iнших банкiв.
Ресурси зарубiжних банкiв - це сукупнiсть грошових коштiв, що знаходяться у його розпорядженнi i використовуються для виконання активних операцiй. Пасивнi операцii - це операцii, що забезпечують формування ресурсiв банку.
Власний капiтал зарубiжних банкiв подiляiться на основний та додатковий. Основний капiтал складаiться з статутного, резервного фондiв, фондiв економiчного стимулювання та iнших фондiв, що утворюються за рахунок прибутку.
У складi основного капiталу головна роль належить статутному фонду банку. Вiн формуiться з акцiонерного або приватного капiталу при органiзацii нового банку шляхом внескiв засновникiв чи випуску i реалiзацii акцiй. Резервний фонд банку створюiться у порядку, встановленому зборами акцiонерiв, а