Органiзацiя ресурсноi бази банкiв в Украiнi

Дипломная работа - Банковское дело

Другие дипломы по предмету Банковское дело




?нен пiдтримувати визначене спiввiдношення мiж власними та залученими коштами. Надмiрна наявнiсть залучених коштiв посилюi ризик i пiдвищуi потенцiйну загрозу неплатоспроможностi банку, а також можливiсть потрапити пiд контроль iнших банкiв та кредиторiв, що може дозволити останнiм впливати як на поточну дiяльнiсть, так i на проведення банком кредитноi полiтики в цiлому.

Переважне формування банкiвських ресурсiв за рахунок власного капiталу також не краща полiтика для банку. Це повязано з можливiстю втрати певноi групи акцiонерiв контролю над комерцiйним банком, зниження рiвня сплати дивiдендiв i ринковоi вартостi акцii. Як результат, незбалансованiсть в структурi капiталу може призвести до погiршення показникiв, якi характеризують дiяльнiсть банку.

Тому потрiбно вибирати таку структуру банкiвського капiталу, яка при найменших затратах на формування банкiвських ресурсiв буде сприяти пiдтримцi стабiльному рiвню доходiв, а також репутацii банку на рiвнi, достатньому для залучення ним необхiдних грошових ресурсiв на вигiдних умовах.

Страхування депозитiв як один з важливих елементiв успiшного функцiонування банку.

Страхування депозитiв зарубiжних банкiв може бути державним та здiйснюватися за рахунок бюджету. Його засновником повинна бути установа з великим контрольними повноваженнями по вiдношенню до банкiвських установ, якi пiдлягають страхуванню.

Особливу увагу питанню страхуванню депозитiв придiляiться в банкiвськiй практицi захiдних краiн. Бiльшiсть промислово розвинутих краiн або вже ввели в дiю, або вводять механiзм захисту депозитiв. Цi механiзми можуть бути державними, як у США, Великобританii та Канадi; можуть створюватися самими банками, як у Францii, Нiмеччинi та Нiдерландах; та мати змiшаний характер, як у Бельгii та Японii [46].

Основна мета страхування депозитiв зарубiжних банкiв полягаi у тому, щоб забезпечити збереження вкладiв населення, пiдприiмств та органiзацiй у випадку банкiвського краху. Це один з елементiв соцiального захисту та у той же час важливий iнструмент пiдтримки життiздатностi кредитноi системи. Забезпечуючи гарантiю збереження вкладiв на банкiвських рахунках, страхування депозитiв зменшуi небезпеку вилучення вкладiв у випадку погiршення конюнктури та неплатоспроможностi окремих установ.

Незважаючи на розбiжностi у схемах депозитного страхування зарубiжних банкiв, до iх спiльноi риси можна вiднести територiальну ознаку здiйснення страхування, яка не робить рiзницi мiж нацiональними та iноземними банкiвськими установами, якi функцiонують у данiй краiнi. Страхування розповсюджуiться як на вклади резидентiв, так i нерезидентiв. По вiдношенню до страхування валютних вкладiв iснуi рiзноманiтна практика: деякi краiни такi вклади страхують, iншi нi. Мiжбанкiвськi вклади, як правило, не страхуються. Велика кiлькiсть краiн встановлюi максимальнi лiмiти на розмiри депозитiв, якi належать страхуванню.

Страховi органiзацii можуть виконувати лише технiчнi функцii, а в окремих краiнах, як, наприклад, у США, можуть мати великi контрольнi повноваження по вiдношенню до банкiвських установ, якi пiдлягають страхуванню [10].

На даному етапi розвитку банкiвськоi системи Украiни потрiбно враховувати досвiд страхування депозитiв зарубiжних краiн для того, щоб попередити можливiсть банкiвськоi кризи. Ця проблема стоiть перед керiвними органами, якi повиннi дозволити банкам ефективно використовувати коливання процентноi ставки по вкладам в якостi засобу компенсацii як iндивiдуального ризику неповернення боргу, так i ризику знецiнення грошей.

Висновки

Ресурси i невiдiмною складовою життiдiяльностi будь-якоi системи. Банкiвськi ресурси також не i виключенням, адже формування оптимального складу i структури ресурсноi бази банкiв - обовязкова умова повноцiнноi ринковоi економiки, оскiльки вiд цього у значнiй мiрi залежить подальша дiяльнiсть банкiвськоi системи Украiни.

У ходi написання магiстерськоi роботи ми дiйшли наступних висновкiв:

1. На даний час в економiчнiй лiтературi немаi однозначного визначення банкiвських ресурсiв при збереженнi iдиного пiдходу до цього поняття. У науковiй лiтературi розповсюджене лише вузьке трактування ресурсноi бази як сукупностi грошових коштiв, якi знаходяться у розпорядженнi банку. У магiстерськiй роботi обТСрунтована доцiльнiсть застосування бiльш широкого трактування, коли в поняття тАЬресурсна базатАЭ включаються також органiзацiйнi i економiчнi ресурси (мережа фiлiй, персонал банку, його матерiально-технiчна база), що впливають на розвиток банку, i джерелом пiдтримки його конкурентних переваг та забезпечення надходження додаткових коштiв (широке розумiння).

2. Банкiвськi ресурси класифiкують за можливiстю прогнозування, часом використання, джерелами формування, iнiцiативою та характером залучення. Найбiльше розбiжностей викликають критерii джерел формування та iнiцiативи залучення коштiв. На нашу думку, особливу практичну значимiсть маi новий критерiй характеру залучення, за котрим можливо розрiзняти кошти первинного та вторинного залучення. У роботi пропонуiться нова класифiкацiя банкiвських ресурсiв за критерiiм характеру використання ресурсноi бази, яка теж маi важливе практичне значення.

Запропонованi новi критерii структуризацii ресурсноi бази банкiв: за формою ресурсiв, що ii формують; за значенням ресурсiв для банку; за порядком створення ресурсiв банку; за термiном знах