Органiзацiя ресурсноi бази банкiв в Украiнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?уальною, для вирiшення цiii проблеми необхiдно враховувати зарубiжний досвiд, на чому ми зупинимося докладнiше у наступнiй главi [10].
До запозиченого капiталу зарубiжних банкiв належать кошти, отриманi вiд емiсii та продажу облiгацiй, та кредити, отриманi у iнших банкiв.
Банк може випускати облiгацii для залучення кредитних коштiв лише за умови повноi сплати усiх випущених ним акцiй. Реалiзацiя облiгацii може вiдбуватися або на основi iх продажу за договорами з покупцями або шляхом обмiну на ранiше випущенi облiгацii та цiннi папери. Погашаються облiгацiйнi пкредити банками пiсля закiнчення термiну обiгу облiгацiй за iх номiнальною вартiстю. Банкiвськi облiгацii на сьогоднi не дiстали розвитку.
Одним iз джерел поповнення ресурсiв зарубiжних банкiв i мiжбанкiвський кредит. Банки-позичальники залучають мiжбанкiвський кредит для розширення своii кредитноi дiяльностi з клiiнтами, а також у звязку з необхiднiстю регулювання банкiвськоi лiквiдностi. Враховуючи свiтову практику досить активно використовуються мiжбанкiвськi кредити термiном на один день, мета яких полягаi у пiдтримцi поточноi лiквiдностi банку. У Великобританii у структурi запозичених коштiв мiжбанкiвськi кредити займають 18,6%, у Францii - 40% [10].
Ресурси кожного зарубiжних банкiв мають конкретну структуру, тобто спiввiдношення мiж власними, залученими та запозиченими коштами. Ця структура складаiться насамперед пiд впливом конкретних умов: унiверсалiзацii чи спецiалiзацii банку, його кредитноi тактики i стратегii, позицiй на грошово-кредитному ринку, обсягу продуктiв i послуг, якi пропонуються клiiнтам. Пiд впливом змiн у регулюваннi банкiвськоi дiяльностi, зрушень у макро- й мiкроекономiчнiй динамiцi, можливостi формування ресурсноi бази банку не залишаються стабiльними. Враховуючи це, актуальним i моделювання кожним банком шляхiв i джерел ресурсного забезпечення його дiяльностi.
Структура пасивiв банкiв Великобританii на кiнець 1997 р. становила: 39,3%- строковi депозити; 24,1%- кошти клiiнтiв на розрахункових та поточних рахунках у нацiональнiй валютi; 21,7%- фонди банкiв; 6,1%- прибуток; 3,5%- кредитори; 3,3%- кошти клiiнтiв у iноземнiй валютi; 2,0% - кореспондентськi рахунки iнших банкiв [10].
Аналiз структури пасивних операцiй банку може бути якiсним i кiлькiсним i включаi аналiз структури власних коштiв i аналiз структури залучених та запозичених коштiв.
Якiсний аналiз структури власних коштiв банку дозволяi видiлити джерела iх формування. "аснi кошти банкiв складаються iз фондiв: статутного, резервного, страхового, iнших фондiв та нерозподiленого прибутку. Аналiз власних коштiв маi важливе значення, бо вони служать забезпеченням зобовязань банку. Окрiм власних банк широко використовуi залученi кошти, за рахунок яких формуiться бiльша частина активiв.
Аналiз власних i залучених ресурсiв починають з оцiнки iх структури в цiлому i по кожнiй групi. При цьому слiдкують, як складаiться спiввiдношення мiж власними та залученими ресурсами i темпами iх росту. Наступним етапом аналiзу i оцiнка стану власних коштiв банку та iх складових частин.
Для забезпечення фiнансовоi стiйкостi банку дуже важливо нарощувати найбiльш стабiльну частину власних коштiв - статутний фонд i резервний капiтал.
При аналiзi залучених коштiв враховують наступнi iх види: залишки на розрахункових, поточних рахунках клiiнтiв; залишки на рахунках по облiку боргових зобовязань випущених банком, що обертаються на ринку; строковi депозити юридичних та фiзичних осiб; мiжбанкiвськi кредити. Збiльшення суми залучених ресурсiв свiдчить про збiльшення депозитноi бази банку. Чим бiльша доля залучених коштiв клiiнтiв банку на довгостроковiй основi, тим стабiльнiша частина ресурсiв банку, що задовiльно впливаi на його лiквiднiсть i зменшуi залежнiсть вiд мiжбанкiвських позик [55, с.219].
Слiд пiдтримувати таку структуру пасивiв, яка б забезпечувала певне спiввiдношення власного та позикового капiталу, що даi змогу пiдтримати ефективнiсть банкiвськоi дiяльностi.
Управлiння банкiвськими ресурсами - це дiяльнiсть, яка повязана з залученням грошових коштiв вкладникiв та iнших кредиторiв, визначенням величини та вiдповiдноi структури джерел грошових коштiв i iх розташування.
У практицi зарубiжного менеджменту управлiння пасивами i самостiйним напрямком, в процесi якого вирiшуються наступнi завдання [10]:
не допускати наявностi в банку коштiв, якi не приносять доходу, окрiм тiii частини, яка забезпечуi формування обовязкових резервiв;
iормувати необхiднi кредитнi ресурси для виконання банком вiдповiдних зобовязань перед клiiнтом i розвитку активних операцiй;
забезпечити отримання банком прибутку за рахунок залучення тАЬдешевихтАЭ ресурсiв.
Кожне iз цих завдань маi своi особливi способи i методи вирiшення. В управлiннi операцiй по залученню вiльних грошових коштiв важливе значення маi якiсть обслуговування клiiнтiв - наявнiсть iнформацii про умови залучення грошових коштiв у вклади, швидкiсть обслуговування, добре вiдношення до клiiнта. Якiсне обслуговування, на думку А. Даугласа, багато в чому залежить вiд квалiфiкацii апарату банку, який повинен врахувати не лише своi власнi iнтереси, а й iнтереси клiiнтiв. Важливе мiiе серед них належить депозитному проценту, його диференцiацii в залежностi вiд строку вкладу [44].
Перед зарубiжними банками постаi завдання ефективного розташування ресурсiв, яке б надало банку прибуток, а для досягнення цього банк пов?/p>