Органiзацiя ресурсноi бази банкiв в Украiнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
його розмiр встановлюiться на рiвнi 50% вiд розмiру статутного фонду. Вiн формуiться за рахунок вiдрахувань з прибутку i повинен складати не менше 5% вiд суми отриманого прибутку. Спецiальнi фонди, призначенi для соцiального розвитку банку формуються за рахунок прибутку [71, c.25].
Додатковий капiтал зарубiжних банкiв - це грошовi кошти, що доповнюють власний капiтал. Додатковий капiтал формуiться з невикористаних резервiв, що призначаються для страхування активних операцiй банкiв та нерозподiленого прибутку.
Регулювання фiнансового посередництва зарубiжних банкiв (у тому числi i банкiвськоi дiяльностi) означаi встановлення довгострокових правил, за якими здiйснюються операцii фiнансових посередникiв. Тому можна стверджувати, що регулювання - це стратегiя. Розумнi правила регулювання - це правила, що пройшли iспит часом у промислово розвинутих краiнах i рекомендуiться тепер Базельським комiтетом з банкiвського регулювання i нагляду для використання комерцiйними банками [56].
Для розумного регулювання дуже важливим i питання про мiнiмальнiсть капiталу. У звязку з мобiлiзацiiю банкiвськоi справи рiзко зрiс ступiнь мiнливостi повязаних з цим ризикiв, а враховуючи призначення капiталу - згладжувати наслiдки неочiкуваних втрат, дане питання набуло особливоi гостроти.
Ранiше на капiтал дивились як на засiб захисту вкладникiв, а тому встановленими правилами вимагалося вiд тих, хто тримаi депозити, пiдтримувати свiй капiтал у певному спiввiдношеннi до суми депозитiв.
В основi сучасного пiдходу, який рекомендуiться Базельським комiтетом, лежить розгляд капiталу як амортизатора, який сприяi подоланню зниження реальноi вартостi активiв. Сучаснi iнформацiйнi технологii надають пiдвищений ризик майже усiм категорiям активiв i збалансованих зобовязань, настiльки умови достатностi власного капiталу обТСрунтованi на мiнiмально придатнiй вiдсотковiй частинi виважених за ризиком активiв, треба надати перевагу умовi, що виходить iз суми депозитiв.
Базельський комiтет встановив мiнiмальний стандарт капiтальноi достатностi 8%, виважений за ризиком активiв банку. У Великобританii цей показник називаiться Risk Asset Ratio (коефiцiiнт ризику активiв) з мiнiмальним рiвнем 8%. У Нiмеччинi достатнiсть власного капiталу визначаiться за вiдношенням до ризикових активiв, якi не можуть перевищувати його бiльш нiж у 18 разiв, тобто мiнiмальне спiввiдношення дорiвнюi 5,56%. В Украiнi даний показник називаiться спiввiдношення власних коштiв з урахуванням коефiцiiнту ризику [50].
Згiдно до Базельськоi угоди, складовими частинами капiтальноi бази i стрижневий i додатковий капiтал. Стрижневий капiтал визначаiться основною частиною власних коштiв, до нього належать випущенi та повнiстю сплаченi звичайнi акцii та некумулятивнi безстроковi привiлейованi резерви, на вiдмiну вiд прихованих, формуються з чистого прибутку пiсля сплати податкiв.
Додатковий капiтал зарубiжних банкiв включаi такi елементи [67, с.124]:
а) неопублiкованi, або прихованi резерви;
б) переоцiненi резерви;
в) загальнi банкiвськi резерви;
г) гiбриднi iнструменти позикового капiталу;
д) термiновий субординований борг.
Власним капiталом (тобто капiталом, яким банки несуть вiдповiдальнiсть за своiми зобовязаннями) у Нiмеччинi вважаiться сума сплаченого статутного капiталу i страхових фондiв за вiдрахування власних акцiй, якi залишаються у банках, чи частин капiталу; пiльгових чи виданих пiд меншi, нiж звичайно, гарантii кредитiв засновникам i акцiонерам, якi мають бiльше 25% капiталу або голосiв [33].
У Великобританii Банк Англii вважаi, що банкiвське кредитування маi фiнансуватися переважно вкладниками, а списування збиткiв - наприклад, неповернення кредитiв - повиннi сплачувати акцiонери, а не вкладники. Для захисту вкладникiв вiд збиткiв банки повиннi мати достатнiй капiтал [33].
Згiдно з Базельською угодою для розрахунку зваженого за ризиками вiдношення капiталу до активiв (показник капiтальноi достатностi) з капiтальноi бази вiдраховуються такi складовi:
дiлова репутацiя, яка як актив вираховуiться з серцевинного капiталу;
iнвестицii у фiлii, що займаються банкiвською та фiнансовою дiяльнiстю.
Бiльша частина ресурсiв зарубiжних банкiв формуiться за рахунок залучених та запозичених коштiв, а не власних.
Банки залучають вiльнi грошовi кошти юридичних та фiзичних осiб шляхом виконання депозитних операцiй, у процесi яких використовують рiзнi види банкiвських рахункiв. Операцii, повязанi з залученням грошових коштiв на вклади, мають назву депозитних.
Практично усi клiiнтськi рахунки зарубiжних банкiв називають депозитними. Депозитним може бути будь-який вiдкритий клiiнту у банку рахунок, на якому зберiгаються його грошовi кошти. За формою використання рахункiв вони подiляються на: депозити до запитання, термiновi або строковi депозити, умовнi депозити.
Одним iз способiв стимулювання внескiв i застосування процентноi ставки, що прогресивно зростаi залежно вiд часу фактичного перебування коштiв на вкладi.
З метою компенсацii iнфляцiйних втрат зарубiжних банкiв, можуть пропонувати вкладнику виплату процентiв на перед. Якщо депозитна угода буде розiрвана достроково, виплаченi проценти банк утримаi iз суми внеску. Важливе значення для стимулювання внескiв маi гарантування банком цiлостi переданих йому коштiв. Цього можна досягнути шляхом страхування депозитiв. В Украiнi проблема страхування депозитiв залишаiться ак?/p>