Дипломная работа по предмету Математика и статистика

21. Дослідження двовимірної квадратичної стаціонарної системи із двома приватними інтегралами у вигляді кривих другого порядку
Дипломы Математика и статистика

Н.Н. Баутиним [1, с.181 - 196] і Н.Н. Серебряковою [8, с.160 - 166] повністю досліджений характер поводження траєкторій системи (0.1), що має два алгебраїчних інтеграли у вигляді прямих. В [10, с.732 - 735] Л.А. Черкасом таке дослідження проведене для рівняння (0.2) при наявності приватного інтеграла у вигляді кривої третього порядку. Яблонський А.И. [11, с.1752 - 1760] і Филипцов В.Ф. [9, с.469-476] вивчали квадратичні системи із припущенням, що приватним інтегралом були алгебраїчні криві четвертого порядку.
22. Дослідження нестандартних методів рішення рівнянь і нерівностей.
Дипломы Математика и статистика

В 1630 р. французький математик Пьер Ферма (1601 1665) сформулював гіпотезу, що називають великою (або великий) теоремою Ферма: «Рівняння хп + уп = zn для натурального п ? 3 не має рішень у натуральних числах». Ферма не довів свою теорему в загальному випадку, але відома його запис на полях «Арифметики» Диофанта: «...неможливо куб записати у вигляді суми двох кубів, або парний ступінь у вигляді суми таких же ступенів, або взагалі будь-яке число, що є ступенем більшої, ніж друга, не можна записати у вигляді суми двох таких же ступенів. У мене є воістину дивний доказ цього твердження, але поля ці занадто вузькі, щоб його вмістити». Пізніше в паперах Ферма було знайдене доказ його теореми для п= 4. З тих пор більше 300 років математики намагалися довести велику теорему Ферма. В 1770 р. Л.Ейлер довів теорему Ферма для п = 3, в 1825 р. Адриен Лежандр (1752 1833) і Петер Дирихле (1805 - 1859) - для п = 5. Доказ великої теореми Ферма в загальному випадку не вдавався довгі роки. І тільки в 1995 р. Ендрю Вайлс довів цю теорему.
23. Дослідження проблеми тригонометричних рівнянь
Дипломы Математика и статистика

У дипломній роботі наведені основні теоретичні відомості: визначення й властивості тригонометричних і зворотних тригонометричних функцій; вираження тригонометричних функцій через інші тригонометричні функції, що дуже важливо для перетворення тригонометричних виражень, що особливо містять зворотні тригонометричні функції; крім основних тригонометричних формул, добре відомих зі шкільного курсу, наведені формули вираження, що спрощують, утримуючі зворотні тригонометричні функції. Розглянуто рішення елементарних тригонометричних рівнянь, метод розкладання на множники, методи відомості тригонометричних рівнянь до алгебраїчного. Через те, що рішення тригонометричних рівнянь можна записати декількома способами, і вид цих рішень не дозволяє відразу встановити, чи є ці рішення однаковими або різними, розглянута загальна схема рішення тригонометричних рівнянь і докладно розглянуте перетворення груп загальних рішень тригонометричних рівнянь. Докладно розглянуті методи рішення елементарних тригонометричних нерівностей, як на одиничній окружності, так і графічним методом. Описано процес рішення неелементарних тригонометричних нерівностей через елементарні нерівності й уже добре відомий школярам метод інтервалів. Наведено рішення типових завдань на відбір корнів. Наведено необхідні теоретичних відомості для відбору корнів: розбивка множини цілих чисел на непересічні підмножини, рішення рівнянь у цілих числах.
24. Дослідження розвитку теорії ймовірності
Дипломы Математика и статистика

Нехай є спостереження або випробування, які хоча б теоретично допускають можливість необмеженого повторення. Кожне окреме випробування може мати той або інший результат залежно від випадку. Сукупність всіх цих можливих рішень утворить множина E, що є першим основним поняттям аксіоматики. Це множина E називається множиною елементарних подій. Що із себе представляють події, що є елементами цієї множини, для подальшої логічної побудови зовсім байдуже, як байдуже для аксіоматичної побудови геометрії, що ми будемо розуміти під словами «крапка», «пряма» і т.п. Тільки після такої аксіоматичної побудови теорія ймовірностей допускає різні інтерпретації, у тому числі й не зв'язані з випадковими подіями. Будь-яка підмножина множини E, тобто будь-яку сукупність можливих рішень, називають подією. Або іншими словами: випадковими подіями називаються елементи множини F підмножин з E. Далі розглядаються не всі події, а тільки деяке тіло подій. Теорія ймовірностей займається тільки тими подіями, частота яких стійка. Це положення в аксіоматичній теорії Колмогорова формалізується таким чином, що кожній події, що ми розглядаємо, ставиться у відповідність деяке позитивне число, що називається ймовірністю даної події. При цьому абстрагуються від усього того, що допомагало сформулювати це поняття, наприклад, від частоти. Це дає можливість інтерпретувати ймовірність не тільки імовірнісним способом. Тим самим значно розширюються можливості ймовірностей.
25. Дослідження універсальних абелевих алгебр
Дипломы Математика и статистика

Теорія формацій алгебраїчних систем, як самостійний напрямок сучасної алгебри, початок розвиватися порівняно недавно, наприкінці 60-х років минулого сторіччя. Відзначимо, що за наступні чотири десятиліття в таких класичних областях дослідження, як групи, кільця, Чи алгебри, мультікільця й т.д. формаційні методи одержали досить широкий розвиток. У теорії ж універсальних алгебр формаційні методи не знаходять такого широкого застосування, що, у першу чергу, зв'язано зі складністю самого об'єкта досліджень. Тому одержання нових результатів, що стосуються формаційних властивостей універсальних алгебр, становить безсумнівний інтерес. Саме цій задачі присвячується справжня дипломна робота. Тут на основі визначення централізатора конгруенції, уведеного Смітом , дається визначення абелевої алгебри й доводиться основний результат, що клас всіх універсальних абелевих алгебр із мальцевського різноманіття утворить спадкоємну формацію. Також розглядається й властивості абелевих універсальних алгебр.
26. Евклідова і неевклідова геометрії
Дипломы Математика и статистика

Для побудови такої моделі, необхідна вищезгадана свідомо несуперечлива теорія. У моделі, побудованої Гильбертом, такою теорією служить теорія дійсних чисел. Ідея побудови моделі складалася в розгляді системи координат на площині. У такій системі кожній крапці М площини відповідають два числа х и в її координати. Щоб зрозуміти суть побудови моделі забудемо про площину й наявної на ній координатній системі, «крапками» будемо називати впорядковані пари дійсних чисел (х; у) тобто пари (х; у) і (в; х) з різними х и в будемо вважати різними. Тепер спробуємо визначити «пряму». Згадаємо, що кожна пряма описується в координатах лінійним рівнянням виду ax + by + c = 0, де хоча б один з коефіцієнтів a і b відмінний від нуля. Наприклад, рівняння прямій, не паралельної осі ординат, має вигляд в = kx + l, або, що те ж саме, ax + by + c = 0, де a = k, b = -1, c = l. Якщо ж пряма паралельна осі ординат, їй відповідає рівняння x = p (тобто рівняння ax + by + c = 0, де a = 1, b = 0, c = -p;). При цьому якщо всі коефіцієнти рівняння ax + by + c = 0 помножити на те саме число k ? 0, те отримане рівняння буде описувати ту ж пряму. Ми ж у своїй моделі будемо називати «прямій» будь-яке лінійне рівняння виду ax + by + c = 0, у якому хоча б один з коефіцієнтів a і b відмінний від нуля, причому коефіцієнти розглядаються з точністю до ненульового множника пропорційності (при k ? 0 рівняння ax + by + c = 0 і (ak)x + (bk)y + kc = 0 уважаються однієї й тій же прямій).
27. Живая геометрия
Дипломы Математика и статистика
1. Атанасян Л.С., Базылев В.Т. Геометрия. Часть первая. М.: Просвещение, 1986. 268 с.
2. Аргунов Б.М., Балк М.Б. Элементарная геометрия. М.: Просвещение, 1986. 422 с.
3. Бахман Ф.М. Построение геометрии на основе понятия симметрии. М.: Просвещение, 1969. 356 с.
4. Беккер Б.М., Некрасов В.Б. Применение векторов к решению задач. С-Пб.: Питер, 1997. 188 с.
5. Беляев М.И. Природные механизмы законов сохранения. Симметрия и асимметрия. М.: Наука, 2007. -126 с
6. Берман Г.Н. Циклоида. Об одной замечательной кривой линии и некоторых других, с ней связанных. 3-е изд. М.: Наука, 1980. 112 с.
7. Боголюбов С.К. Задания по курсу черчения (в двух книгах): Учеб. пособие для техникумов. Книга первая: Основы черчения и начертательной геометрии. М.: Высш. школа, 1978. 168 с.
8. Ботвинников А.Д. Об актуальных вопросах методики обучения черчению. Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1977. 191 с.: ил.
9. Вигнер Ю. Симметрия и законы сохранения. М.: Наука, 1963. 122 с.
10. Вигнер Ю. Роль принципов инвариантности в натуральной философии. М.: Наука, 1964. 162 с.
11. Виленкин Н.Я. Функции в природе и технике: Кн. для внеклас. чтения IX-X кл. 2-е изд., испр. М.: Просвещение, 1985. 192 с. (Мир знаний).
12. Вольхин К.А.. Астахова Т.А. Геометрические основы построения чертежа. Геометрическое черчение. Электронное учебное пособие. Новосибирск, 2004
13. Воротников И.А. Занимательное черчение. 2-е изд., доп. М.: Просвещение, 1969. 149 с.: ил.
14. Гервер В.А. Творчество на уроках черчения: Книга для учителя. М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 1998. 144 с.: ил.
15. Глейзер Г.И. История математики в школе: IX-X кл. Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1983. 351 с.: ил.
16. Дадаян А.А. Основы черчения и инженерной графики. Геометрические построения на плоскости и в пространстве. М.: Изд-во Форум, 2007. 464 с.: ил.
17. Емельянов А.Е. Универсальная геометрия в природе и архитектуре. (Симметрия, гармония, абсолютные системы отсчета). Донбасс, 1990.
18. Козлова Н.В. Принцип интегрирования в обучении черчению учащихся 7-го класса. Методические рекомендации для учителей черчения и студентов художественно-графического факультета педагогического института. Нижний Тагил: НТГПИ, 1997. 40 с.
19. Мандельброт Бенуа. Фрактальная геометрия природы. М.: Институт компьютерных исследований, 2002. 660 с.: ил.
20. Маркушевич А.И. Замечательные кривые. М.: Наука, 1978. 48 с.: ил.
21. Монж Г. Начертательная геометрия./ Комментарии и редакция Д.И. Каргина.- М.: АН СССР, 1974. 291 с.
22. Пантуев А.В.. Виртуальные лаборатории и активизация работы школьников. Сб. Стимулирование познавательной деятельности студентов и школьников, М: МГПУ, 2002. С. 30-33.
23. Покровский, В.Г. Геометрические построения на плоскости: учебное пособие / В.Г. Покровский М.: МЦНМО, 2002. 98 с.
24. Потоцкий М.В. Что изучает проективная геометрия? М.: Просвещение, 1982. 342 с.
25. Пидоу Д. Геометрия и искусство. Пер. с англ. Ю.А. Данилова под ред. и с предисл. И.М. Яглома. М.: Мир, 1979. 332 с.: ил. (В мире науки и техники).
26. Репникова Г.Г. Геометрические преобразования пространства. Ставрополь, 1992. 168 с.
27. Сонин А.С. Постижение совершенства. М.: Высш. школа, 1987. 324 с.
28. Степакова В.В. Методическое пособие по черчению. Графические работы: Книга для учителя/ В.В. Степакова. М.: Просвещение, 2001. 93 с.: ил.
29. Тарасов Л.В. Симметрия в окружающем мире/Л.В. Тарасов. М.: ООО «Издательский дом «ОНИКС 21 век!»: ООО «Издательство «Мир и Образование», 2005. 256 с.: ил.
30. Узоры симметрии /Под ред. М. Сенешаль, Дж. Флека. М.: Наука, 1977. 254 с.
31. Цейтен Г.Г. История математики в древности и средние века. ГТТИ, 1932. 402 с.
32. Шарыгин И.А., Ерганжиева Л.Н. Наглядная геометрия. М.: Просвещение, 1995. 378 с.
33. Шафрановский И.И. Симметрия в природе. 2-е изд., перераб. Л.: Недра, 1985. 168 с.: ил.
28. Задача о коммивояжере и ее обобщения
Дипломы Математика и статистика

Задача кодируется таким образом, чтобы её решение могло быть представлено в виде вектора («хромосома»). Случайным образом создаётся некоторое количество начальных векторов («начальная популяция»). Они оцениваются с использованием «функции приспособленности», в результате чего каждому вектору присваивается определённое значение («приспособленность»), которое определяет вероятность выживания организма, представленного данным вектором. После этого с использованием полученных значений приспособленности выбираются вектора (селекция), допущенные к «скрещиванию». К этим векторам применяются «генетические операторы» (в большинстве случаев «скрещивание» - crossover и «мутация» - mutation), создавая таким образом следующее «поколение». Особи следующего поколения также оцениваются, затем производится селекция, применяются генетические операторы и т. Д. Так моделируется «эволюционный процесс», продолжающийся несколько жизненных циклов (поколений), пока не будет выполнен критерий останова алгоритма. Таким критерием может быть: нахождение глобального, либо субоптимального решения; исчерпание числа поколений, отпущенных на эволюцию; исчерпание времени, отпущенного на эволюцию. Генетические алгоритмы служат, главным образом, для поиска решений в очень больших, сложных пространствах поиска.
29. Задача остовных деревьев в k–связном графе
Дипломы Математика и статистика

Ясно, что если k вершин разделяют a и b, то существует не более k попарно непересекающихся (a, b)цепей. Остается показать, что если в графе G нет множества, содержащего менее чем k вершин, разделяющих несмежные вершины a и b, то в нем имеется k попарно непересекающихся цепей. Используем индукцию по k. утверждение правильно при k=1. Предположим, что оно верно для некоторого k1. Рассмотрим граф G, в котором несмежные вершины a и b нельзя разделить множеством, содержащим менее чем k+1 вершин. По предположению индукции в G имеется k попарно непересекающихся (a, b)цепей P1, P2, …, Pk. Рассмотрим множество вторых (считая а первой) вершин в этих цепях. Это множество состоит из k вершин и, следовательно, но оно не разделяет вершины a и b. Значит, имеется (a, b)цепь Р, первое ребро которой не принадлежит ни одной из цепей Pi (i=). Пусть vпервая, считая от а, вершина Р, принадлежащая одной из Pi (i=), и пусть Pk+1 обозначает (a, v)подцепь цепи Р. Цепи P1, …, Pk, Pk+1 могут быть выбраны, вообще говоря, многими различными способами. Выберем их так, чтобы в графе G a расстояние v до b было минимально. Если окажется, что v=b, то P1, P2, …, Pk+1 будет требуемым набором k+1 цепей. Допустим, что vb. Тогда в графе G v вершины a и b нельзя разделить множеством, содержащим менее чем k вершин. По индуктивному предположению в этом имеется k непересекающихся (a, b) цепей Q1, Q2, …, Qk, которые могут быть выбраны разными способами. Выберем их так, чтобы множество
30. Задача Стефана о фазовом переходе
Дипломы Математика и статистика

Таким образом, решение задачи типа Стефана (1.53)-(1.58) сводится к решению уравнения (1.59) с дополнительными условиями (1.55), (1.57), (1.58). Левая часть уравнения (1.59) содержит сосредоточенную теплоемкость L??(Т-) на поверхности фазового перехода Т=, т.е. она обращается в нуль при Т?. Теплофизический смысл этого члена заключается в том, что теплота фазового перехода L? выделяется на фазовом фронте. Если построить для этого уравнения разностное уравнение, то коэффициент левой части уравнения (1.59) будет вычисляться в узлах сетки, а меняющийся фронт фазового перехода не всегда совпадает узлом сетки. Отсюда следует, что разностная схема не всегда будет учитывать теплоту фазового перехода, т.е. она не будет обладать свойством консервативности, Возникновение такой ситуации приводит к необходимости сглаживания коэффициентов уравнения (1.59). Для этого дельта-функция приближенно заменяется дельтообразной, или размазанной, дельта-функцией ?(Т-,?)?0, где ? - величина полуинтервала, на котором отлична от нуля ?(Т-,?).
31. Закон больших чисел. Проверка статистических гипотез (критерий согласия w2 Мизеса: простая гипотеза)
Дипломы Математика и статистика

Второй источник - это вся априорная информация об интересующих свойствах изучаемого объекта, которая накоплена к текущему моменту. Формально объем априорной информации отражается в той исходной статистической модели, которую выбирают при решении задачи. Однако и о приближенном в обычном смысле определении вероятности события по результатам опытов говорить не приходится. Под приближенным определением какой-либо величины обычно подразумевают, что можно указать пределы погрешностей, из которых ошибка не выйдет. Частота же события случайна при любом числе опытов из-за случайности результатов отдельных опытов. Из-за случайности результатов отдельных опытов частота может значительно отклоняться от вероятности события. Поэтому, определяя неизвестную вероятность события как частоту этого события при большом числе опытов, не можем указать пределы погрешности и гарантировать, что ошибка не выйдет из этих пределов. Поэтому в математической статистике обычно говорят не о приближенных значениях неизвестных величин, а об их подходящих значениях, оценках.
32. Замечательные кривые
Дипломы Математика и статистика

Построим приближенно одну арку циклоиды, описанную при качении круга на данной прямой. Разделим этот отрезок на некоторое число равных частей, например на 6, и для каждой точки деления изобразим наш круг в том его положении, когда он опирается именно на данную точку (рис. 38), занумеровав эти положения цифрами: О, 1, 2, 3, 4, 5, 6. Чтобы перейти из одного положения в соседнее, круг должен повернуться на одну шестую полного оборота (т.к расстояние между соседними точками деления равно шестой части окружности). Поэтому если в положении 0 мел будет находиться в точке М0, то в положении 1 он будет лежать в точке M1 - на одной шестой окружности от точки касания, в положении 2 - в точке М2 - на две шестых от точки касания и т. д. Чтобы получить точки M1, M2, М3 и т.д., нужно лишь производить засечки соответствующей окружности, начиная от точки касания
33. Избранные теоремы геометрии тетраэдра
Дипломы Математика и статистика

Пусть АВС - данный треугольник, Н - точка пересечения его высот, А1, В1, С1 - середины отрезков АН, ВН, СН; АА2 - высоты, А3 - середина ВС. Будем считать для удобства, что АВС - остроугольный треугольник. Поскольку В1А1С1=ВАС и ?В1А2С1=?В1НС1, то В1А2С1=В1НС=180° - В1А1С1, т.е. точки А1, В1, А2, С1 лежат на одной окружности. Также легко увидеть, что В1А3С1=В1НС=180° - В1А1С1, т.е. точки А1, В1, А3, С1 тоже лежат на одной (а значит на той же) окружности. Отсюда следует, что все 9 точек, о которых говорится в условии, лежат на одной окружности. Случай тупоугольного треугольника АВС рассматривается аналогично.
34. Изучение характера связи между признаками двух случайных величин
Дипломы Математика и статистика

XYXYXYXY87,308214,71493,664219,29666,085245,92271,267238,54155,861249,93850,755250,66772,935226,81254,46239,42879,724235,46269,653240,74552,28230,86860,271251,58665,084268,64970,174247,60571,364239,14880,536221,78666,354244,69982,958236,01286,156198,22652,285265,59778,156235,02984,218219,78359,303250,31983,583231,81668,521219,40564,936256,19761,438258,21999,62204,69486,856220,4668,881253,86862,737220,32783,541221,68278,778244,13974,841239,00379,079249,41975,672244,18465,656239,85661,796240,11357,464244,05775,866244,72857,046239,33985,365226,33687,739232,59775,324231,95774,529228,69180,538229,37756,03253,70381,578238,90687,452222,01953,787238,31573,897257,94199,948214,45498,764201,34263,673256,13786,835216,25757,721255,1799,022192,85273,369234,79179,34222,48298,89191,07893,88202,63856,711247,00695,336195,44473,809250,01292,188223,56482,378238,90975,849235,01760,436229,24661,017233,44859,134242,4586,343230,15684,78231,59155,648250,08586,193219,39297,716208,28490,164208,86585,429214,4288,102214,76651,609242,30676,519226,32752,177262,11563,116244,49951,657254,05977,641231,86184,003252,60196,407206,27369,235236,43989,475228,70481,373228,09876,614241,40950,317247,92882,73216,5253,469254,7191,662211,78673,496235,47499,642212,53597,208212,9496,449214,48182,442229,41981,985237,391
35. Изучение элементов современной алгебры, на примере подгрупп симметрических групп, на факультативных ...
Дипломы Математика и статистика
1. Аносов Д.В. Проблемы модернизации школьного курса математики//Математика в школе. 2000. - №1. с.2-4.
2. Беляков Е. Математика царица наук? Кажется, этот предмет немного устарел//Учительская газета. 1999. - №20.
3. Гроссман И., Магнус В. Группы и их графы. М.: Мир, 1971. 246 с.
4. Гнеденко Б.В. Статическое мышление и школьное математическое образование//Математика в школе. 1999. - №6. с.5-8.
5. Историческое введение в теорию Галуа/Сост. Марков С.Н. Иркутск: ИГУ, 1997. 20 с.
6. Каргополов М.И. Основы теории групп. М.: Наука, 1982. 288 с.
7. Калужнин Л.А., Сущанский В.И. Преобразования и перестановки. М.: Наука, 1979. 112 с.
8. Курош А.Г. Теория групп. М.: Наука, 1967. 648 с.
9. Концепция математического образования в 12-летней школе//Математика (приложение к «Учительской газете»). 2000. - №7. с.1-5.
10. Куликов Л.Я. Сборник задач по алгебре и теории чисел: Учебное пособие для студентов физ.-мат. специальностей пед. институтов. М.: Просвещение, 1993. 288 с.
11. Карп А.П. Даю уроки математики…: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1992. 191 с.
12. Ляпин Е.С., Айзенштат А.Я. Упражнения по теории групп. М.: Наука, 1967. 304 с.
13. Монахов В.М. Проблемы дальнейшего развития факультативных занятий по математике//Математика в школе. 1981. - №6. с.8-10.
14. Метельский Н.В. Дидактика математики: Общая методика и ее проблемы. Минск: Издательство БГУ, 1982. 256 с.
15. Методическая разработка по современной алгебре к разделу «Элементы теории групп и ее приложения»/Сост. Карижская Е.В., Толстова Г.С. Л., 1990. 42 с.
16. Методика преподавания математики в средней школе: Частные методики/Сост. Калягин Ю.М. и др. М.: Просвещение, 1977. 480 с.
17. Методика преподавания математики в средней школе: Общая методика/Сост. Черкасов Р.С., Столяр Е.С. М.: Просвещение, 1985. 336 с.
18. Методика преподавания математики в средней школе: Общая методика/Сост. Оганесян В.П., Калягин Ю.М. М.: Просвещение, 1980. 368 с.
19. Метельский Н.В. Пути совершенствования обучения математике: Проблемы современной методики математики. Минск: Университетское, 1989. 160 с.
20. На путях обновления школьного курса математики. Сборник статей и материалов/Сост. Маркушевич А.И. М.: Просвещение, 1980. 368 с.
21. Новое в школьной математике//Сост. Яглом И.М. М.: Знание, 1972. 199 с.
22. Потоцкий М.В. О педагогических основах обучения математике. М.: Учпедгиз, 1963. 1999 с.
23. Поспелов Н.Н., Поспелов И.Н. Фомирование мыслительных операций у старшеклассников. М.: Педагогика, 1989. 152 с.
24. Панамарчук В.Ф. Школа учит мыслить. М.: Просвещение, 1979. 144 с.
25. Столяр А.А. Педагогика математики. Минск: Высшая школа, 1986. 414 с.
26. Фирсов В.В., Шварцбург С.И. Состояние и перспективы факультативных занятий по математике. М.: Просвещение, 1977. 48 с.
27. Фрид Э. Элементарное введение в абстрактную алгебру. Пер. с венгерского Данилова Ю.А. М.: Ми, 1979. 260 с.
28. Холл Ю.А. Теория групп. М.: Издательство иностранной литературы, 1962. 468 с.
29. Фридман Л.М. Психолого-педагогические основы обучения математике в школе. М.: Просвещение, 1983. 160 с.
30. Шварцбург С.И., Фирсов В.В. О характерных особенностях факультативных занятий//Математика в школе. 1972. - №1. с.55-59.
36. Инвестиции в основной капитал предприятий Автономной Республики Крым
Дипломы Математика и статистика

46506оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі668117306572867роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку392343841167944Діяльність готелів та ресторанів207779373863400201діяльність готелів 247519286971380Діяльність транспорту та звязку585062710280922794діяльність наземного транспорту12145776279193251діяльність водного транспорту467310341312діяльність авіаційного транспорту236156738додаткові транспортні послуги та допоміжні операції206333166482181313діяльність пошти та звязку252363466329546180діяльність звязку251959465690542697Фінансова діяльність253962943249392Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям339166588088847249операції з нерухомим майном248264481498776171здавання в оренду власного нерухомого майна232266451917760820оренда машин та устаткування; прокат побутових виробів і предметів особистого вжитку472876391217858діяльність у сфері інформатизації268613845917дослідження і розробки1721139956614діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям237183729940689Державне управління385392761846888Освіта747856946338189Охорона здоровя та надання соціальної допомоги177042144604198159Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту174217201265115024санітарні послуги, прибирання сміття та знищення відходів354143389526077діяльність громадських організацій340226223622діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг13363916277482331надання індивідуальних послуг176219742994
37. Интегралы в школьном курсе математики
Дипломы Математика и статистика

Курс математического анализа содержит разнообразный материал, однако, одним из его центральных разделов является неопределенный интеграл. Интегрирование многих видов функций подчас представляет собой одну из труднейших проблем математического анализа. Вычисление определенного интеграла имеет не только теоретический интерес. К его вычислению сводятся иногда задачи, связанные с практической деятельностью человека. Также понятие неопределенного интеграла широко используется в физике. Поэтому в школе, на занятиях по математике, изучается темы «Неопределенный интеграл» и «Определенный интеграл и его приложения».
38. Интегрирование линейных неоднородных уравнений второго порядка с постоянными коэффициентами. Вынужде...
Дипломы Математика и статистика
Список литературы
1. . Àëåêñàíäðîâ Í.Â. è ßøêèí À.ß. Êóðñ îáùåé ôèçèêè. Ìåõàíèêà. Ì.: “Ïðîñâåùåíèå”, 1978 ã.
2. Àéíñ Ý.Ë. Îáûêíîâåííûå äèôôåðåíöèàëüíûå óðàâíåíèÿ (ïåðåâîä ñ àíãëèéñêîãî) ïîä ðåä. Ýôðîñ À.Ì.. ÎÍÒÈ. Õàðüêîâ, 1939 ã. 719 ñ.
3. Àðíîëüä Â.È. Ãåîìåòðè÷åñêèå ìåòîäû â òåîðèè îáûêíîâåííûõ äèôôåðåíöèàëüíûõ óðàâíåíèé. Èæåâñê: Èæåâñêàÿ ðåñïóáëèêàíñêàÿ òèïîãðàôèÿ, 2000 ã., 400 ñ.
4. Àðíîëüä Â.È., Èëüÿøåíêî Þ.Ñ. Îáûêíîâåííûå äèôôåðåíöèàëüíûå óðàâíåíèÿ. Ì.: Íàóêà, 1972 ã., 149 ñ.
5. Áèáèêîâ Þ.Í. Êóðñ îáûêíîâåííûõ äèôôåðåíöèàëüíûõ óðàâíåíèé. Ì.: Âûñøàÿ øêîëà, 1991 ã., 303 ñ.
6. Ãåðøåíçîí Å.Ì., Ìàëîâ Í.Í. Êóðñ îáùåé ôèçèêè: Ìåõàíèêà. -Ì., “Ïðîñâåùåíèå”, 1987 ã.
7. Ãîëóáåâ Â.Â. Ëåêöèè ïî àíàëèòè÷åñêîé òåîðèè äèôôåðåíöèàëüíûõ óðàâíåíèé. Ì.: Ãîñ. èçä. òåõíèêî-òåîðåòè÷åñêîé ëèòåðàòóðû 1950 ã., 436 ñ.
8. Çåëüäîâè÷ ß.Á., Ìûøêèñ À.Ä. Ýëåìåíòû ïðèêëàäíîé ìàòåìàòèêè. Ì.: Íàóêà 1965 ã., 616 ñòð. ñ èëë.
9. Çåëüäîâè÷ ß.Á. Âûñøàÿ ìàòåìàòèêà äëÿ íà÷èíàþùèõ ôèçèêîâ è òåõíèêîâ. Ì.: Íàóêà, 1972 ã., 510 ñ.
10. Êîääèíãòîí Ý.À., Ëåâèíñîí Í. Òåîðèÿ îáûêíîâåííûõ äèôôåðåíöèàëüíûõ óðàâíåíèé (ïåðåâ. ñ àíãëèéñêîãî Ëåâèòàíà Á.Ì.). Ì.: Èçä. èíîñòðàííîé ëèòåðàòóðû, 1958 ã., 475 ñ.
11. Êóðàíò Ð. Êóðñ èíòåãðàëüíîãî è äèôôåðåíöèàëüíîãî èñ÷èñëåíèÿ. Ì., 1970 ã., 672 ñòð. ñ èëë.
12. Ëåôøåö Ñ. Ãåîìåòðè÷åñêàÿ òåîðèÿ äèôôåðåíöèàëüíûõ óðàâíåíèé. Ì.: Èçä. èíîñòð. ëèò., 1960 ã., 388 ñ.
13. Ìàòâååâ Í.Ì. Îáûêíîâåííûå äèôôåðåíöèàëüíûå óðàâíåíèÿ: Ó÷åá. Ïîñîáèå äëÿ ñòóäåíòîâ ïåä. èí-òîâ è ôèç.-ìàò. ñïåö. ÑÏá.: Ñïåö. Ëèòåðàòóðà, 1996.
14. Ìàòâååâ Í.Ì. Ñáîðíèê çàäà÷è óïðàæíåíèé ïî îáûêíîâåííûì äèôôåðåíöèàëüíûì óðàâíåíèÿì: Ó÷åáíîå ïîñîáèå, 7-å èçä., äîï. Ñïá.: Èçäàòåëüñòâî «Ëàíü», 2002. 432 ñ. (Ó÷åáíèêè äëÿ âóçîâ. Ñïåöèàëüíàÿ ëèòåðàòóðà).
15. Ìûøêèñ À.Ä. Ëåêöèè ïî âûñøåé ìàòåìàòèêå. Ì.: Èçä. «Íàóêà», 1973 ã., 640 ñ. ñ èëë.
16. Ïîíòðÿãèí Ë.Ñ. Îáûêíîâåííûå äèôôåðåíöèàëüíûå óðàâíåíèÿ, ãîñ. èçä. ôèç.-ìàò. ëèòåðàòóðû, Ì., 1961 ã.
17. Ïðåïîäàâàíèå ôèçèêè â âûñøåé øêîëå. Ñáîðíèê íàó÷íûõ òðóäîâ. ¹1. -Ì., èçä. ÌÏÃÒÓ. 1994 ã.
18. Õàéêèí Ñ.Ý. Ôèçè÷åñêèå îñíîâû ìåõàíèêè. - Ì.,ôèçìàòãèç,1963.
19. Øèïà÷åâ Â.Ñ. Âûñøàÿ ìàòåìàòèêà: Ó÷åáíèê äëÿ íåìàò. ñïåö. âóçîâ / Ïîä ðåä. Àêàä. À.Í. Òèõîíîâà. Ì.: Âûñø. øê., 1985. 471 ñ., èëë.
39. Интервальный исследование дохода трамвайного парка в очередные сутки с применением доверительной вероятности
Дипломы Математика и статистика
40. Использование дифференциальных уравнений в частных производных для моделирования реальных процессов ...
Дипломы Математика и статистика

В математической физике под струной понимают гибкую, упругую нить. Напряжения, возникающие в струне в любой момент времени, направлены по касательной к ее профилю. Пусть струна длины в начальный момент направлена по отрезку оси Оx от 0 до . Предположим, что концы струны закреплены в точках . Если струну отклонить от ее первоначального положения, а потом предоставить самой себе или, не отклоняя струны, придать в начальный момент ее точкам некоторую скорость, или отклонить струну и придать ее точкам некоторую скорость, то точки струны будут совершать движения говорят, что струна начнет колебаться. Задача заключается в определении формы струны в любой момент времени и определении закона движения каждой точки струны в зависимости от времени.

Blog

Дипломная работа по предмету Математика и статистика