Geum.ru

Дипломная работа по предмету Юриспруденция, право, государство

  • 1681. Правовая природа ценных бумаг
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    Научная и учебная литература

    1. Абрамова Е.Н. Практический комментарий вексельного законодательства Российской Федерации (постатейный) [Текст] М., Волтерс Клувер. 2008. 302 с.
    2. Агарков М.М. Основы банкового права. Учение о ценных бумагах. [Текст] М., Статут. 2004. 568 с.
    3. Агарков М.М. Ценные бумаги на предъявителя [Текст] / Очерки кредитного права. М., ЮрИнфоР. 2005. 624 с.
    4. Аргунов В.В. Восстановление прав по утраченным ценным бумагам (в судебном вызывном производстве) [Текст] // Юрист. 2005. № 11. С. 28.
    5. Аргунов В.В. Вызывное производство в гражданском процессе [Текст] М., Городец. 2006. 432 с.
    6. Белов В.А. Копирование векселя [Текст] // ЭЖ-Юрист. 2004. № 9. С.7.
    7. Белов В.А. О презентационной природе ценных бумаг и формальной легитимации их держателей [Текст] // Законы России: опыт, анализ, практика. 2006. № 7. С. 38.
    8. Белов В.А. Ценные бумаги в российском гражданском праве. [Текст] М., Юринформ. 2007. 462 с.
    9. Белов В.А. Юридическая природа сделок с акциями, выпуск которых не прошел государственной регистрации [Текст] М., Юрайт. 2004. 346 с.
    10. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Договоры о банковском вкладе, банковском счете; банковские расчеты. Конкурс, договоры об играх и пари (Книга 5. В 2-х томах) (Том 2) [Текст] М., Статут. 2006. 702с.
    11. Бушев А.Ю. Вещь и право требования: к вопросу о допустимости виндикации бездокументарных ценных бумаг [Текст] // Арбитражные споры. 2005. № 1. С. 21.
    12. Власова А.В. К дискуссии о вещных и обязательственных правах [Текст] // Юридический мир. 2008. № 2. С. 29.
    13. Вошатко А.В. Спорные вопросы составления векселя [Текст] // Хозяйство и право. 2003. № 3. С. 60.
    14. Вошатко А.В. Уступка прав из ректа-бумаг [Текст] // Очерки по торговому праву. Ярославль. 1999. Вып. 6. С. 82.
    15. Гатин А.М. Гражданское право: учебное пособие [Текст] М., Дашков и К. 2008. 678 с.
    16. Гражданское право: в 2 т. Том I: учебник (издание шестое, переработанное и дополненное) / Под ред. Суханова Е.А. [Текст] М., Волтерс Клувер. 2008. 736 с.
    17. Гражданское право Т. 1. [Текст] / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. М., Проспект. 2008. 846 с.
    18. Гражданское право Т. 3. [Текст] / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. М., Проспект. 2007. 834 с.
    19. Грачев В.В. Акцепт векселя. [Текст] СПб., Питер. 2008. 218 с.
    20. Грачев В.В. Способ легитимации как основание классификации ценных бумаг [Текст] // Законы России: опыт, анализ, практика. 2006. № 7. С. 16.
    21. Гудков Ф.А. Складские свидетельства и коносаменты [Текст] // ЭЖ-Юрист. 2004. № 2. С. 5.
    22. Иоффе О.С. Советское гражданское право. [Текст] Л., ЛГУ. 1958. 652 с.
    23. Карабанова К.И. Закладная: некоторые проблемы правового регулирования [Текст] // Законодательство и экономика. 2005. № 12. С. 15.
    24. Карабанова К.И. Ипотечные ценные бумаги: понятие и виды [Текст] // Законодательство и экономика. 2004. № 9. С. 7.
    25. Козлов А.А. К вопросу о термине «ценные бумаги» [Текст] // Юридический мир. 2008. № 3. С. 16.
    26. Кокин А.С. Товарораспорядительные бумаги в торговом обороте. [Текст] М., Юрайт. 2008. 268 с.
    27. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) (издание третье, переработанное и дополненное) [Текст] / Под ред. Абовой Т.Е., Кабалкина А.Ю. М., Юрайт-Издат. 2007. 836 с.
    28. Кочергин П. Защита доли приобретателя [Текст] // ЭЖ-Юрист. 2005. № 1. С. 3.
    29. Крашенинников Е.А. Амортизация векселя [Текст] // Хозяйство и право. 2000. № 10. С. 7.
    30. Крашенинников Е.А. Обыкновенные именные ценные бумаги [Текст] // Хозяйство и право. 1996. № 12. С. 78.
    31. Крашенинников Е.А. Объявление векселя утратившим силу [Текст] // Кодекс-info. 2001. № 2. С. 11.
    32. Крашенинников Е.А. О легальных определениях ценных бумаг [Текст] // Правоведение. 1992. № 4. С. 38.
    33. Крашенинников Е.А. Осуществление прав по бумагам на предъявителя [Текст] // Хозяйство и право. 1995. № 9. С. 55.
    34. Крашенинников ЕА. Понятие и виды предъявительских ценных бумаг [Текст] // Российский юридический журнал. 1994. № 2. С. 28.
    35. Крашенинников Е.А. Ценные бумаги на предъявителя. [Текст] М., Статут. 2005. 468 с.
    36. Кредитные организации в России: правовой аспект [Текст] / Под ред. Павлодского Е.А. М., Волтерс Клувер. 2006. 438 с.
    37. Кузнецова Л.В. Обращение взыскания на ценные бумаги [Текст] // Закон. 2006. № 7. С. 17.
    38. Кукушкин А.А. Проблемы виндикации бездокументарных ценных бумаг [Текст] // Банковское право. 2006. № 6. С. 23.
    39. Ломакин Д. Правовое регулирование передачи акций [Текст] // Хозяйство и право. 1996. №9. С. 17.
    40. Лун Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. [Текст] М., Юристъ. 1999. 438 с.
    41. Майфат А.В. Гражданско-правовые конструкции инвестирования: монография [Текст] М., Волтерс Клувер. 2006. 306 с.
    42. Макаров О.В. Современные проблемы теории ценных бумаг [Текст] // Современное право. 2005. № 4. С. 27.
    43. Маковская А.А. Правовые последствия виндикации акций (Комментарий постановления Президиума Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации от 5 сентября 2006 г. № 4375/06) [Текст] // Вестник гражданского права. 2007. № 1. С. 26.
    44. Мальчиков А.С. Возможность присуждения к исполнению в натуре обязательства по конвертации облигаций [Текст] // Юридический мир. 2008. № 1. С. 18.
    45. Медведев Д.А. Вопросы ценных бумаг [Текст] // Правоведение. 1992. № 1. С. 115.
    46. Метелева Ю.А. Товарный оборот. Право. Практика. Тенденции регулирования [Текст] М., ИД "Юриспруденция". 2008. 468 с.
    47. Мурзин Д. Переворот в обороте ценных бумаг [Текст] // ЭЖ-Юрист. 2005. № 30. С. 7.
    48. Нерсесов Н.О. Представительство и ценные бумаги в гражданском праве. [Текст] М., Статут. 2000. 486 с.
    49. Нерсесов. Н.И. Торговое право. [Текст] М., Статут. 2006. 672 с.
    50. Новоселова Л.А. Механизм реализации права выкупа собственных акций общества [Текст] // Арбитражные споры. 2008. № 2. С. 17.
    51. Овсейко С. Чеки и чековое обращение: сравнительно-правовой анализ [Текст] // Банковское право. 2003. № 2. С. 13.
    52. Потапенко О.П. Правовая природа акцепта векселя [Текст] // Кодекс-info. 2001. № 2. С. 17.
    53. Редькин И.В. Классическая правовая модель ценных бумаг и ее современные модификации [Текст] // Российский юридический журнал. 1994. № 2. С. 70.
    54. Решетина Е.Н. Правовая природа корпоративных эмиссионных ценных бумаг [Текст] М., Городец. 2005. 348 с.
    55. Ротко С.В. Передача прав по векселю посредством передаточной надписи - индоссамента [Текст] // Нотариус. 2007. № 5. С. 15.
    56. Ротко С.В. Понятие, правовая природа и основная классификация акций [Текст] // Юрист. 2006. № 11. С. 21.
    57. Ротко С.В., Тимошенко Д.А. Право собственности на бездокументарные эмиссионные ценные бумаги: вещное право или иное имущественное право? [Текст] // Нотариус. 2007. № 6. С. 21.
    58. Ротко С.В., Тимошенко Д.А. Составление и выдача закладной [Текст] // Современное право. 2008. № 5. С. 23.
    59. Серебровский В.И. Избранные труды. [Текст] М., Статут. 2007. 732 с.
    60. Синайский. В. И. Русское гражданское право. [Текст] М., Статут, 2002. 678 с.
    61. Советское гражданское право Т.1. [Текст] / Под ред. Красавчикова О.А. 3-е изд. М., Высшая школа. 1985. 768 с.
    62. Степанов Д. Вопросы теории и практики эмиссионных ценных бумаг [Текст] // Хозяйство и право. 2002. № 4. С. 25.
    63. Суханов Е.А. Ценные бумаги: мировая практика и российское «новаторство» [Текст] // Экономика и жизнь. 1994. - № 15. С. 22.
    64. Тарасов И.Т. Учение об акционерных компаниях. [Текст] М., Статут. 2005. 652 с.
    65. Тархов В.А., Рыбаков В.А. Собственность и право собственности (издание 3-е, дополненное) [Текст] М., Юрист. 2007. 568 с.
    66. Туктаров Ю. Секьюритизация: между догмой и реальностью [Текст] // Корпоративный юрист. 2006. № 7. С.13.
    67. Хайбрахманов Р.Р. Понятие ценной бумаги в теории российского гражданского права [Текст] // История государства и права. 2007. № 7. С.23.
    68. Чанкин В.В. Правовые проблемы формирования рынка ценных бумаг [Текст] / Правовые проблемы экономической реформы. Ярославль., ЯрГУ. 1991. 348 с.
    69. Чуваков В.Б. Правовая природа ректа-бумаг [Текст] // Законы России: опыт, анализ, практика. 2006. № 7. С. 10.
    70. Шевченко Г.Н. Акция как корпоративная ценная бумага [Текст] // Журнал российского права. 2005. № 1. С. 24.
    71. Шевченко Г.Н. Документарные и бездокументарные ценные бумаги в современном гражданском праве [Текст] // Журнал российского права. 2004. № 9. С. 9.
    72. Шевченко Г.Н. Эмиссионные ценные бумаги: понятие, эмиссия, обращение [Текст] М., Статут. 2006. 432 с.
    73. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. [Текст] М., Статут. 2006. 724 с.
    74. Шиловская Е.А. Первый российский опыт вексельного законодательства [Текст] // Банковское право. 2008. № 2. С. 26.
  • 1682. Правовая регламентация переустройства и переоборудования жилого помещения
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    Как следует из содержания Жилищного кодекса Российской Федерации любые изменения конфигурации жилого помещения, требующие внесения в технический паспорт жилого помещения, можно квалифицировать как перепланировку. К сожалению, создатели нового Жилищного кодекса Российской Федерации не предусмотрели, что действующее законодательство не содержит такого понятия, как «конфигурация жилого помещения». В этой связи, мы полагаем, что данная норма Жилищного кодекса Российской Федерации подлежит изменению. Указание законодателем понятия перепланировки жилого помещения с изменением его конфигурации представляется не совсем удачной, так как в техническом паспорте квартиры, состоящем из четырех разделов, предусмотрена не конфигурация, а план квартиры (выкопировка из поэтажного плана дома). Кроме того, известно также, что внутри любой квартиры могут быть как несущие стены, так и не несущие перегородки. В последние годы в условиях долевого строительства внутренние перегородки строителями нередко обозначаются, в лучшем случае, двумя - тремя рядами кирпича, для того, чтобы в последующем по этим контурам работники БТИ сделали план квартиры. В соответствии с п. 8 Постановления Правительства Российской Федерации от 13 октября 1977 года №1301 «О государственном учете жилищного фонда в Российской Федерации» технический паспорт жилого помещения (квартиры) составляется при приемке жилых строений в эксплуатацию или при включении жилого помещения в жилищный фонд.

  • 1683. Правовая сущность гражданско-правого договора и особенности общего порядка его заключения в современных экономических условиях
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    Как мы уже указывали, говоря об условиях договора закон, упоминает только существенные, и только они влияют на признания договора заключенным. В то же время ГК не дает четкого перечня существенных условий, а указывает лишь признаки, по которым можно отнести то или иное условие к разряду существенных. Так в соответствии с п. 1 ст. 432 ГК существенными условиями любого договора являются его предмет, условия названные в законе или иных правовых актах как существенные или необходимые для договоров данного вида, а также условия относительно которых по заявлению одной из сторон должно быть достигнуто соглашение. Рассмотрим эти условия несколько подробней. Выделение предмета договора в качестве существенного условия является вполне оправданным, так как он позволяет отграничить договоры одного вида от другого и, следовательно, правильно их урегулировать. Главная проблема, связанная с этим существенным условием состоит в том, что в доктрине гражданского права существует далеко не однозначное понимание такой категории как предмет договора, тем более что в ГК 1964 г. предмет договора отдельно как существенное условие не выделялся. Это в свою очередь отразилось на его различном закреплении в нормах ГК для отдельных видов договоров и может негативно проявляться в правоприменительной практике. Так Н.Д. Егоров отождествляет предмет договора с его объектом, т.е. с тем, что согласно ГК является объектом гражданских прав: вещи, деньги, ценные бумаги, иное имущество, работы, услуги, а Ю.А. Кабалкин объединяет предмет и объект договора в одно целое, говоря, что "предметом договора является как имущество, которое одна сторона обязана передать другой или действия которые должна совершить обязанная сторона". В отличие от предыдущих авторов В.В. Витрянский считает, что "предметом договора, а вернее сказать, предмет обязательства, вытекающего из договора, представляют собой действия (или) бездействия, которые должна совершить обязанная сторона (или соответственно воздержатся от их совершения)". Так, по мнению Л. Андреевой, "если отождествлять предмет и объект договора, то скажем договор купли-продажи предприятия и его аренды будет иметь один предмет -предприятие". С другой стороны, ограничить предмет договора только действиями обязанных лиц, значит сузить понимание сущности предмета. И здесь замечание сделанное В.В. Витрянским, относительно действия или бездействия обязанной стороны (предмета обязательства, а не предмета договора), являются достаточно справедливым. Но если в отдельных договорах предметом обязательства, и, следовательно, предметом договора, выступают только активные действия обязанных лиц (в частности действия юридического характера в договорах поручения, комиссии, агентирования, которые в тоже время определяются как своего рода услуга - объект договора), то в других договорах такие действия нельзя рассматривать оторвано от того материального объекта или их результата, с которым они связаны. Так если рассматривать действия по передаче вещи, то в договоре купли-продажи существенные условия о предмете различаются в зависимости от передаваемой вещи. Для движимых вещей, например, сторонам достаточно определить их наименование и количество (п. 4 ст. 455 ГК), а для недвижимого имущества, должны быть указаны данные позволяющие определенно установить имущество подлежащее передаче покупателю (ст. 554 ГК). Кроме этого, говоря о предмете договора нельзя забывать и то, что говорили о нем как римские юристы так и дореволюционные цивилисты. Они вполне основательно считали, что предмет договора (правда, определяли его через предмет обязательства), т.е. действия обязанного лица по передачи конкретного имущества, выполнению работ, оказания услуг должен быть возможным. Такая возможность определялась ими тремя критериями: физическая (действия должны быть объективно возможны к выполнению), юридическая (лица должны обладать как правом на совершение действия, так и правом на имущество, в отношение которого совершается эти действия), нравственная (действия не должны противоречить моральным и нравственным принципам общества). И только определение последнего критерия является проблематичным при установлении действительности заключенного договора, но если сделка все-таки совершена с целью противоречащей принципам нравственности, то согласна ст. 169 ГК она является ничтожной. Следующая группа существенных условий, подлежащих рассмотрению, это условия, которые названы в законе или иных правовых актах как существенные или необходимые для договоров данного вида. Такое разделение этой группы существенных условий, которые с одной стороны должны определятся законом как существенные, а с другой как необходимые досталось настоящему ГК от предшествующего (абз. 2 ст. 160 ГК 1964 г.). Такая двойственность их определения вряд ли способствует правильному их пониманию сегодня. Ведь в предыдущем ГК 1964 г. существенные условия четко определялись либо законом, либо как необходимые для договоров определенного вида. Хотя разработчики нового ГК и хотели определить в нем необходимые условия аналогично ГК 1964 г., но то, что фактически сейчас записано в ГК они объясняют неудачной редакторской правкой. Но, тем не менее, еще О.С. Иоффе указывал, что "необходимыми, а значит и существенными (а если существенными, то и необходимыми - прим. авт.) следует считать условия выражающие природу соответствующего договора, а потому при отсутствии любого из них, достигнутое соглашение не способно придать отношениям сторон те качества, которые превращали бы эти отношения именно в обязательство данного вида". Таким образом, необходимые условия, нужно рассматривать как те же существенные, которые определены в законе или ином правовом акте, и отражают видовую особенность конкретного договора. Причем эта группа существенных условий может быть определена только в поименованных (названных в законе или иных правовых актах) договорах. В непоименованных договорах этой группы условий (существенных и определяемых законом) быть не может, ввиду отсутствия их законодательного установления. А о необходимых условиях таких договоров говорить достаточно трудно, так как их правовая природа может быть сомнительной и трудно определимой, чтобы говорить вообще о каких либо существенных и необходимых условиях, кроме его предмета. Для исправления этой ситуации Л. Андреева, предлагает в частности внести соответствующие изменения в ГК с целью иного понимания необходимых условий". По нашему мнению, достаточно остановится на закрепленых в ГК существенных условий определяемых в законе или иных правовых актах, которые и должны содержатся в нормах регулирующих соответствующие виды гражданско-правовых договоров. Сейчас же в нормах ГК существенные условия определяются по-разному, допуская при этом их неоднозначное понимание. Так иногда ГК прямо говорит о существенных условиях некоторых договоров: существенные условия договора страхования (ст. 942 ГК), существенные условия договора доверительного управления имуществом (ст. 1016 ГК). Но в большинстве случаев ГК содержит указания только на те условия, которые должны быть определены сторонами для договоров соответствующего вида. Например: цена товара, порядок, сроки и размеры платежей в договоре о продаже товара в кредит (п. 1 ст. 489 ГК), цена в договоре продажи недвижимости (ст. 555 ГК), размер арендной платы в договоре аренды здания и сооружения (п. 1 ст. 654 ГК), начальный и конечный срок в договоре подряда (п. 1 ст. 708 ГК). В других случаях ГК такие существенные условия определяет достаточно неудачно, так что вначале закон содержит норму, которая указывает те условия, которые должен содержать соответствующий договор, в частности срок в договоре поставке (ст. 506 ГК). А в последующих нормах ГК отходит от принципа существенности ранее названных условий, говоря о способах их определения, если в договоре стороны о них не упоминают. Так все в том же договоре поставки товаров отдельными партиями, если в нем не определены периоды (сроки) поставки, то будет считаться что поставки должны осуществляться равномерными партиями (п. 1 ст. 508 ГК). К последней группе существенных условий названных в законе относятся условия относительно которых по заявлению одной из сторон должно быть достигнуто соглашение. Так в процессе заключения договора каждая из сторон вправе выдвигать любые, не противоречащие закону условия, либо путем изменения диспозитивной нормы, либо определять их самостоятельно. И для заключения договора с этими условиями необходимо чтобы стороны их обязательно согласовали, что возможно только на стадиях его заключения. Как справедливо пишет по этому поводу В.В. Витрянский "только на этой стадии данная группа условий имеет правовое значение, каковое полностью утрачивается с момента, когда договор считается заключенным". Нужно сказать, что, заключая договор стороны, как правило, согласуют эту группу существенных условий в последнюю очередь, так как вначале, безусловно, сторонам необходимо определить предмет договора. Далее, исходя из предмета, который и обусловит видовую принадлежность договора, можно определить и существенные условия, требуемые законом для договоров данного вида. Только после этого целесообразно согласовывать и индивидуально предлагаемые условия. Подводя итог вышесказанному, можно сделать вывод, что заключение договора состоит в достижении соглашения, которое представляет собой встречно направленные и взаимопознанные волеизъявления сторон, согласованные по всем существенным условиям, точно соответствующие свободно сформированной воле субъектов гражданского права, наделенных законом способностью вступать в договорные отношения, а в случаях указанных в законе облеченное в требуемую форму. Исходя из этого понятия, можно сказать, что основными составляющими элементами понятия заключения договора и в тоже время, они же будут и условиями, которые необходимы для признания заключаемого договора действительным, являются:

  • 1684. Правовая характеристика апелляционного обжалования судебных постановлений
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    В целом переоценить значение новой редакции ст. 327 ГПК РФ и введения ст. 327.1 ГПК РФ, устанавливающих порядок и пределы рассмотрения дела судом апелляционной инстанции, трудно. Необходимость отдельного, не ограничивающегося ссылкой на правила производства в суде первой инстанции, регулирования порядка рассмотрения дела судом второй инстанции связана с ограничением применения правил первой инстанции в суде апелляционной инстанции, продиктованных проверочной функцией вышестоящего суда, которая, в свою очередь, реализуется лишь в определенных пределах. Сомнения возникают лишь по поводу нормы ч. 5 ст. 330 ГПК РФ, очевидно относящейся к порядку рассмотрения дела судом апелляционной инстанции, но размещенной в статье, предусматривающей основания для отмены или изменения решения суда первой инстанции. При установлении судом апелляционной инстанции нарушений процессуальных норм, влекущих отмену решения суда в любом случае, он рассматривает дело по правилам производства в суде первой инстанции без учета особенностей, предусмотренных гл. 39 ГПК РФ. Наличие оснований, влекущих безусловную отмену решения, свидетельствует о незаконности всех без исключения действий суда первой инстанции, исправить которые возможно только путем полного, нового рассмотрения дела без изъятий апелляционного производства. Осуществление же этой функции самим апелляционным судом связано с отсутствием права у апелляционной инстанции направить дело на новое рассмотрение в суд первой инстанции. Последовательность норм гл. 39 ГПК РФ в этом отношении выглядит логично. Но порождает закономерный вопрос о дальнейшей судьбе решения суда апелляционной инстанции, принятого в таком порядке. Определение суда апелляционной инстанции вступает в законную силу со дня его принятия (ч. 5 ст. 329 ГПК РФ), соответственно в рассматриваемом случае лица, участвующие в деле, будут лишены права обжалования решения суда в ординарном порядке. Фактически единственного для них решения, которое может быть обжаловано по существу заявленных требований. Указанную ситуацию невозможно оставить без разрешения, так же как невозможно отрицать факт, что решением суда апелляционной инстанции, принятым по правилам производства в суде первой инстанции, может быть не удовлетворено хотя бы одно лицо, участвующее в деле. В данном случае все же более приемлемым видится допущение направления дела на новое рассмотрение в суд первой инстанции, что, как уже упоминалось, в некоторой степени нарушит логику правового регулирования апелляционного производства, однако в большей степени будет соответствовать правам заинтересованных лиц и не усложнит, не запутает процесс, как это неизбежно было бы при втором варианте решения обозначенной проблемы - допущении апелляционного обжалования самого апелляционного определения.

  • 1685. Правовая характеристика государственных преступлений
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    II. Научная литература и материалы периодической печати

    1. Анашкин Г.З. Ответственность за измену Родине и шпионаж. М., Юрлитиздат. 1964. 412 с.
    2. Беляев А.Е., Воронцов В.М. Уголовная ответственность за призывы, образующие преступления против государства М., Норма. 1991. 320 с.
    3. Бирюков В.В. Еще раз об экстремизме // Адвокат. 2006. № 12. С. 35.
    4. Бирюков В.В. Опасность экстремизма и возможности уголовно-правовых мер борьбы с ним // Адвокат. 2007. № 9. С. 45.
    5. Богатиков Д.И., Бушуев И.А., Игнатов А.И., Курляндский В.И., Михайлов М.П., Смирнов Е.А. Особо опасные государственные преступления. М., Юрлитиздат. 1963. 286 с.
    6. Брусницын Н.А. Открытость и шпионаж. М., Военное издательство. 1991. 324 с.
    7. Верховский А., Папп А., Прибыловский В. Политический экстремизм в России. М., Норма. 1999. 412 с.
    8. Вус М.А., Федоров А.В. Государственная тайна и ее защита в Российской Федерации. СПб., Юридический центр пресс. 2003. 324 с.
    9. Гаврилов Б.Я., Павлинов А.В. Некоторые вопросы законодательного обеспечения борьбы с проявлениями терроризма и насильственного экстремизма // Российский следователь. 2006. № 2. С. 37.
    10. Гаврилов Б.Я., Павлинов А.В. Современная стратегия законодательного обеспечения борьбы с проявлениями терроризма и насильственного экстремизма // Российский следователь. 2006. № 1. С. 40.
    11. Дамаскин О.В. Национальная безопасность и миграционная политика // Миграционное право. 2007. № 3. С. 29.
    12. Дьяков С. Государственные преступления и государственная преступность. М., БЕК. 1999. 422 с.
    13. Дьяков С.В., Игнатьев А.А., Карпушин М.П. Ответственность за государственные преступления. М., Юридическая литература. 1988. 342 с.
    14. Дьяков С., Самойленко П. Изменения и дополнения Закона «Об уголовной ответственности за государственные преступления» от 25 декабря 1958 г. // Социалистическая законность. 1984. № 11. С. 23.
    15. Дьяков С.В. Унификация уголовного законодательства об ответственности за преступления против государства // Вестник межпарламентской ассамблеи. 1995. № 4. С. 37-46.
    16. Емельянов В. Террористический акт и акт терроризма: понятие, соотношение и разграничение // Законность. 2002. № 7. С. 22.
    17. Ермакова Л.Д. Особо опасные государственные преступления. М., Юрлитиздат. 1982. 340 с.
    18. Завидов Б.Д. Комментарий преступлений экстремистской направленности (ст. 280, 282.1 и 282.2 УК РФ) (уголовно-правовой анализ) // Законность. 2002. № 6. С. 25.
    19. Закон об оперативно-розыскной деятельности в Российской Федерации. Комментарий / Отв. ред. Шумилов А.Ю. М., Юридическая литература. 1997. 126 с.
    20. Качурин Д.В. О конкуренции уголовно-правовых норм // Российский судья. 2002. № 11. С. 41.
    21. Кашепов В. Квалификация преступлений экстремистской направленности // Уголовное право. 2007. № 3. С. 55.
    22. Кользеев А.Г. Обеспечение безопасности страны и права человека // Выступление на «круглом столе» Новосибирск., 1992. 322 с.
    23. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / Под ред. Чекалина А.А., Томина, В.Т., Сверчкова В.В. М., Юрайт-Издат. 2006. 798 с.
    24. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / Отв. ред. Лебедев В.М. М., Юрайт-Издат. 2005. 724 с.
    25. Красинский В.В. Правовое регулирование выборов в контексте противодействия политическому экстремизму в Российской Федерации // Военно-юридический журнал. 2006. № 5. С. 13.
    26. Лунеев В.В. Политическая преступность // Государство и право. 1994. № 7. С. 32-37.
    27. Ляпунов Ю.И., Минвениерадзе П.Я. Основы систематизации норм Особенной части уголовного права // Правоведение. 1965. № 3. С. 30.
    28. Мартыненко Б. Политический терроризм: понятие, признаки, классификация // Северо-Кавказский юридический вестник. 1999. № 7. С. 66-74.
    29. Никулин С.И., Беляев А.Е. Комментарий с изменениями и дополнениями Уголовного кодекса Российской Федерации. - М., Вердикт. 2004. 672 с.
    30. Новичков В.Е. Некоторые проблемы совершенствования управления практикой правоохранительных органов по применению уголовного и иного законодательства в борьбе с экстремизмом (прогнозный аспект) // Российский следователь. 2005. № 1. С. 39.
    31. Ожегов С.И. Словарь русского языка. М., Слово. 1987. 896 с.
    32. Павлинов А.В. Обоснование к проекту федерального закона российской федерации "о внесении изменений и дополнений в статьи 208, 278, 279, 282, 282.1, 282.2 Уголовного кодекса Российской Федерации // Российский следователь. 2005. № 12. С. 33.
    33. Постатейный комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Громова Н.А. М., ГроссМедиа. 2007. 678 с.
    34. Практика применения Уголовного кодекса Российской Федерации: комментарий судебной практики и доктринальное толкование / Под ред. Резника Г.М. М., Волтерс Клувер. 2005. 752 с.
    35. Редин М.П.Еще раз о конструкции составов преступлений, предусмотренных статьями 277, 295, 317 УК РФ // Современное право. 2007. № 8. С. 23.
    36. Рогатых Л. Приведение в негодность объектов жизнеобеспечения // Законность. 2002. № 4. С. 11.
    37. Рязанов Э.Расследование участия в деятельности экстремистской организации // Законность. 2007. № 2. С. 19.
    38. Слободанюк И.А. К вопросу о субъекте государственной измены // Российский военно-правовой сборник № 9: Военное право в XXI веке. Серия "Право в Вооруженных Силах - консультант". "За права военнослужащих. 2007. С. 66.
    39. Советский энциклопедический словарь. / Гл. ред. Прохоров А.М. М., Сов. энциклопедия. 1981. 876 с.
    40. Словарь иностранных слов. / Под ред. Лехина И.В., Петрова Ф.Н. М., Русский язык. 1979. 986 с.
    41. Тамаев Р. Борьба с экстремизмом: необходимо международное сотрудничество // Законность. 2007. № 6. С. 41.
    42. Терещенко Л. Глобальная сеть: пробелы в праве // Российская юстиция. 2000. № 2. С. 49.
    43. Тюнин В. Организация экстремистского сообщества // Уголовное право. 2006. № 3. С. 11.
    44. Федорко С.Н. Правовое регламентирование противодействия терроризму и экстремизму в Российской Федерации // Российский следователь. 2007. № 12. С. 40.
    45. Чеботарев В. Прокурорский надзор за исполнением законодательства о противодействии экстремистской деятельности // Законность. 2007. № 8. С. 34.
    46. Шумилов А.Ю. Проблемы законодательного регулирования оперативно-розыскной деятельности в России. М., Инфра. 1997. 216 с.
  • 1686. Правовая характеристика и содержание гражданско-правового договора
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    Научная и учебная литература

    1. Абраменкова И.Г. Заключение биржевых сделок с ценными бумагами. Биржевая оферта и биржевой акцепт [Текст]// Законодательство. - 2002. - № 7. - С. 8.
    2. Блинкова Е.В. Конклюдентные деяния как формы заключения договоров снабжения товарами через присоединенную сеть [Текст]// Юрист. 2004. № 10. С. 25.
    3. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положения. [Текст]. М. Статут. 2001. 823 с.
    4. Вахнин И. Учет соотношения частного и публичного порядка регулирования при определении условий договоров [Текст]// Хозяйство и право. 1998. № 11. С. 15.
    5. Витрянский В.В.Существенные условия договора [Текст]// Хозяйство и право. 1998. № 11. С. 25.
    6. Владииирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права [Текст]. Ростов н/Д. Феникс. 1995. 690 с.
    7. Гражданское право: [Текст]Учебник для вузов Часть первая / Под общ. ред. Илларионовой Т.И., Гонгало Б.М., Плетнева В.А. М., Юристъ. 1998. 567 с.
    8. Гражданское право. [Текст]Учебник Ч 1 3-е изд., перераб. и доп. / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. М., Проспект. 2007. 890 с.
    9. Гражданское право: [Текст]Учебник: В 2 т. Т. II. Полутом 1 / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов; 2-е изд., перераб. и доп. М., Волтерс Клувер, 2004 (издание второе, переработанное и дополненное).- 902 с.
    10. Гражданское право. Часть первая: [Текст] учебник / Отв. ред. Мозолин В.П., Масляев А.И. М., Юристъ. 2005. 722 с.
    11. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав [Текст]. М.: Статут, 2000. -
    12. Груздев В.В. Реальные договоры в российском гражданском праве [Текст]// Право и экономика. 2008. № 1. С. 33.
    13. Груздев В. Состав и существо договорных обязательств сторон [Текст]// Хозяйство и право. 1999. № 7. С. 20.
    14. Гуев А.Н. Постатейный комментарий к части первой Гражданского кодекса Российской Федерации [Текст]. М.: ИНФРА-М, 1999. 767 с.
    15. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка [Текст]: В 4 т. Т. 1: А - З. М., Слово. 1998. 1055 с.
    16. Денисов С.А. Некоторые общие вопросы о порядке заключения договора [Текст]// Актуальные проблемы гражданского права: Сб. ст. / Под ред. М.И. Брагинского. Исследовательский центр частного права, Российская школа частного права. М.: Статут, 1999. -453 с.
    17. Жилинский С.Э. Предпринимательское право (правовая основа предпринимательской деятельности) [Текст]. 3-е изд., иэм. и доп. М., БЕК. 2000. 344 с.
    18. Завидов Б.Д. Договорное право России [Текст]. М., Статут. 1998. 234 с.
    19. Занковский С.С. Предпринимательские договоры [Текст]/ Отв. ред. В.В. Лаптев. М.,Волтерс Клувер, 2004. 171 с.
    20. Илюшина М.Н., Челышев М.Ю., Ситдикова Р.И. Коммерческие сделки: теория и практика: Учебно-практическое пособие [Текст]/ Под общ. ред. М.Н. Илюшиной. М.: РПА МЮ РФ, 2005. 155 с.
    21. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву Из истории цивилистической мысли Гражданское правоотношение Критика теории «хозяйственного права» [Текст].- М.Статут. 2000. 789 с.
    22. Кабалкин А. Понятие и условия договора [Текст]// Российская юстиция. 2007. № 6. С. 19.
    23. Каримов М.Р. Правовая характеристика предварительного договора в гражданском праве России [Текст]// Российский судья. 2008. № 4. С. 36.
    24. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) [Текст]/ Под ред. Абовой Т.Е., Кабалкина А.Ю. М., Юрайт. 2007. 890 с.
    25. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) [Текст] / Под ред. Садикова О.Н. М., Норма. 2007. 789 с.
    26. Kopeцкий А.Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре [Текст]/ Отв. ред. Баранов П.П. - СПб. Питер. 2001. 189 с.
    27. Майорова Т. Свобода договора миф или реальность? [Текст]// Бизнес-адвокат. 2004. № 24. С. 27.
    28. Мейер Д. И. Русское гражданское право: В 2 ч. [Текст]. М., Статут. 1997. 772 с.
    29. Мелихов Е.И. Предварительный договор и задаток [Текст]// Юрист. 2003. № 4. С. 33.
    30. Научно-практический комментарий к части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. 2-е изд., доп. и перераб. [Текст]/ Под ред. Витрянского В.В. - М., Инфра-М. 1999. 782 с.
    31. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве [Текст]. М., Гос. изд-во. юрид. лит.1960. -
    32. Ожегов С.И., Шведове И.Ю. Толковый словарь русского языка [Текст]. 4-е изд., доп. М., Слово. 1999. 1022 с.
    33. Сарбаш С.В. Некоторые тенденции развития института толкования договора в гражданском праве // Государство и право. - 1997.- № 2. - С. 40.
    34. Синайский В.И. Русское гражданское право [Текст]. М., Статут. 2002. 634 с.
    35. Словарь русского языка[Текст] / Под ред. Евгеньевой А.П. В 4 т. 2-е изд., испр. и доп. М., Наука. 1981. 789 с.
    36. Советское гражданское право: [Текст]Учебник. В 2 т. / Под ред. Красавчикова О.А. 3-е изд., испр. и доп. Т. 1. М. Высшая школа. 1985. 789 с.
    37. Советское гражданское право: [Текст]Учебник для вузов. / Под ред. Д.М. Генкина. Т. 1. М.: Гос. изд. юрид. лит., 1950. 789 с.
    38. Соцуро Л.В. Гражданско-правовой договор как объект толкования [Текст]// Арбитражный и гражданский процесс. - 2008. - № 1. - С. 50 - 52.
    39. Тихомиров Ю А Договоры в экономике [Текст]. М.. Норма. 1993. 344 с.
    40. Танага А.Н. Свобода выбора вида заключаемого договора [Текст] // Вестник ВАС РФ. 2002. № 7. С. 17.
    41. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве [Текст]/ Под ред. В.Н. Можейко. М.: Изд-во АН СССР, 1954. 180 с.
    42. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права [Текст]. М., Спарк. 1995. 766 с.
    43. Шершеневич Г.Ф. Наука гражданского права (Классика российской цивилистики.) [Текст]. М.: Статут, 2003. 445 с.
    44. Шичанин А., Гривков О. Заключение договоров: требования законодательства [Текст] // Законодательство и экономика. 2007. № 6. С. 20.
    45. Якушев В.С. Гражданский кодекс Российской Федерации и гражданское законодательство. Цивилистические записки Межвузовский сб. науч. Трудов [Текст]. М. Статут. 2001. 455 с.
  • 1687. Правовая характеристика использования информационных технологий в деятельности государственных и муниципальных органов
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    Изменения характеристик современной демократии могут проявляться также в следующем. В информационном обществе любой человек де-факто имеет возможность через использование Интернет-технологий самостоятельно выстраивать приватную управленческую политику, не испрашивая на это санкцию у статусных структур и "типовых ролей". Проще говоря, в информационном обществе существенную, если не решающую, роль начинает играть нестатусная демократия - нанодемократия: демократия индивидов, а не традиционная демократия организаций. О реально наступающей, и во многом уже наступившей, эпохе нанодемократии как демократии индивидов пишут и другие российские исследователи. Например, М.Н. Афанасьев считает, что "сама демократия утрачивает прежний облик, связанный с требованиями "массового общества". "Демократия равенства", ассоциируемая с "равной доступностью" благ и услуг, с насаждением стандартных эталонов и норм, уступает место новому образу демократии - "демократии свободы". Она предполагает синхронность двух процессов: все более свободное осознание специфики различных групповых интересов (вместо былого "монолитного единства") и более интенсивную культурную стратификацию населения (вместо былого тяготения к "единым образцам поведения"). Все более дефицитными, престижными и социально значимыми выступают такие ценности, как автономия, самобытность, самоопределение, самодеятельность".

  • 1688. Правове регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституція України.(на 1.03.2008), Х.: Фактор, 2008- 144 с.
    2. Господарський процесуальний кодекс України . К.: ЮРИНКОМ ИНТЕР, 2004. 640 с.
    3. Цивільній кодекс України від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями). К.: Ліга-Закон, 2008 385 С
    4. Цивільний процесуальний кодекс України (на 15.05.2008) К. Паливода, 2008 156 с.
    5. Закон України "Про захист прав споживачів" від 15.12.93 N 3682-12;
    6. Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.93 N 3353-12;
    7. Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ.
    8. Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про страхування" ” від 4 жовтня 2001 р. N 2745-III
    9. Закон України “Про транспорт” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 51, ст.446) (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст.36 N 650/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.41 N 507-XIV (507-14) від 17.03.99, ВВР, 1999, N 18, ст.138)
    10. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні” від 7 груд. 2000 р. № 2134-ІІІ // Уряд. курєр. - 2001. - 5 січ. - С. 4.
    11. Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року N 1775-III.//Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 36, ст.299. В редакції Закону N 546-IV від 20.02.2003
    12. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.03 р. № 755-IV, із змінами і доповненнями, внесеними законами України, у тому числі Законом України від 16.03.06 р. № 3575-IV
    13. Закон України „Про ратифікацію Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу”//Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 19, ст.179
    14. Постанова № 176 - Постанова КМУ "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" від 18.02.97 р. № 176.
    15. Постанова КМУ ”Питання Державної адміністрації автомобільного транспорту” від 3 вересня 2008 р// Офіційний вісник України, 2008 p., № 18, ст. 490
    16. Постанова КМУ „Про заходи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям під час перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом” від 29 січ. 1999 р. № 104 // Офіц. вісн. України. - 1999. - № 5. - Ст. 164.
    17. Постанова КМУ „Про вдосконалення системи ліцензування внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом” від 17 серп. 1995 р. № 656 // Зібр. постанов Уряду України. - 1996. - № 1. - Ст. 7.
    18. Постанова КМУ „Про Концепцію розвитку державної системи ліцензування підприємницької діяльності за її видами” від 23 вересня 1996 р. N 1164.//(Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1257 від 12.11.97 N 1336 ( 1336-98-п ) від 25.08.98 )
    19. Постанова КМУ „Про порядок ліцензування підприємницької діяльності” від 3 липня 1998 року № 1020 // Урядовий кур'єр. 1998. 16 липня.
    20. Постанова КМУ „Про приєднання до Угоди про маси і габарити транспортних засобів, що здійснюють міждержавні перевезення автомобільними дорогами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав” від 29 жовт. 1999 р. № 2020 // Уряд. курєр. - 1999. - 8 груд. - ("Орієнтир". - № 48. - С. 6).
    21. Постанова КМУ „Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” від 29 листопада 2000 р. N 1755.(Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 515 від 16.05.2001, N 561 від 23.05.2001, N 1143 від 7.08.2002)
    22. Указ Президента України „Пpо вдосконалення упpавління тpанспоpтним комплексом Укpаїни” від 11 веpес. 1995 p. // Уpяд. куpєp. - 14 веpес. - С. 4.
    23. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування».від 03.12.2008 № 1081
    24. Наказ № 4/8 - наказ Мінтрансу і Міносвіти "Про затвердження зразка договору про разове перевезення організованих груп дітей" від 09.01.98 р. № 4/8.
    25. Наказ № 431/7 - наказ Мінтрансу і Міносвіти "Про затвердження зразка довгострокового договору на перевезення організованих груп дітей" від 10.12.97 р. № 431/7.
    26. Наказ № 433/5 - наказ Мінтрансу і Держкомтуризму "Про затвердження зразка довгострокового договору на перевезення туристів" від 10.12.97 р. № 433/5.
    27. Наказ № 5/9 - наказ Мінтрансу і Міносвіти "Про затвердження зразка дозволу на перевезення груп дітей" від 09.01.98 р. № 5/9.
    28. Наказ № 6/4 - наказ Мінтрансу і Держкомтуризму "Про затвердження зразка договору про разове перевезення туристів" від 09.01.98 р. № 6/4.
    29. Наказ Держпідприємництва та Мінтрансу України „Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом” від 16.01.2001 р. №6/18. Зареєстровані в Мін'юсті України 29.01.2001 р. за №83/5274
    30. Наказ Держпідприємництва України, Мінтрансу України від 16.01.2001 р. №6/18 „Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом”
    31. Наказ Держстандарту України та Мінтрансу України „Про затвердження Правил сертифікації послуг автомобільного транспорту” від 19 берез. 1999 р. № 119/156 // Офіц. вісн. України. - 1999. - № 13. - Ст. 536.
    32. Наказ Мінтрансу N 363 „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні” від 14.10.97.
    33. Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" (із змінами, внесеними Законом України від 11.06.97 N 333/97-ВР);
    34. ДСТУ 3410-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення";
    35. ДСТУ 3649-97 "Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методики контролю".
    36. Методика застосування працівниками органів автомобільного транспорту Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом N 82 від 14.11.2000 (Наказ Мінтрансу).
    37. Автомобиль и автоперевозки как объект налогообложения /Назарбаева Р., Назарбаева И., Чимшит О. и др. - [Днепропетровск]: Изд. Дом "Баланс-Клуб". - Ч. 2. - 1999. - 124 с.
    38. Автотпослуги: облік і оподаткування.//Дебет-кредит №5, 2003
    39. Ардельянова О. В. Место и роль государства в регулировании рынка автотранспортных услуг // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Зб. наук. пр. - К., 1997. - Вип. 2. - С. 38-46.
    40. Бажан Л. И. Модель выбора варианта функционирования автотранспортного предприятия // Информационные технологии в моделировании и автоматизации экономических процессов: Сб. науч. тр. - К., 1998. - С. 10-12.
    41. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. М.: «Статут», 2007. 909 с.
    42. “Везе тому, хто везе” журналу “Бізнес” №11 (478), 18 березня 2002 року.
    43. Вінник О. М. Господарське право: навчальний посібник. 2-ге вид змін і доп. К.: 2009. 766 с
    44. Господарське право: Практикум.//За заг. ред. В.С. Щербини. - К.Юрінком, 2001.
    45. Григорєв Г. С. Суть ринку автотранспортних послуг в сучасних умовах господарювання // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Зб. наук. пр. - К., 1998. - Вип. 3. - С. 207-212.
    46. Григорьєв Г. С. Правове та економічне забезпечення господарського механізму взаємодії автотранспортного підприємства та обслуговуємої клієнтури // Проблемы повышения эффективности инфраструктуры: Сб. науч. тр. - К., 1996. - С. 63-66.
    47. Гук М. Далі їхати нікуди: (Автотpанспоpт ) // Робітн.газета - 1997. - 18 лют.- С. 2.
    48. Дахно І.І. Міжнародне економічне право. К.: центр навчальної літератури, 2006 272 с.
    49. . Демішкан В. Ф. Роль автодорожнього комплексу України в сучасних умовах: проблеми і шляхи розвитку: Зб. наук. пр. - К., 1998. - С. 22-25.
    50. Договори у господарській діяльності: практичний посібник О. М. Роїна. 3-тє вид., доп.К.: 2009 800 с
    51. Ижевский В.К. Транспортне право України. К.: КНЕУ, 2008 292 с
    52. Заенчик Л. Г. Развитие экспортного потенциала автомобильного транспорта Украины // Транспортный комплекс Украины: экономика, организация, развитие: Сб. науч. тр. - К., 1996. - Вып. 3. - С. 154-170.
    53. Заіка Ю. О. Українське цивільне право: Навчальний посібник. - 2-ге вид змін і доп. К.: 2008. 368 с.
    54. Контракти переконалися: уздовж українських доріг - безмежне поле для бізнесу” (№ 22, травень 2000)
    55. Левковець П.Р., Марунич В.С. Міжнародні перевезення і транспортне право: Навчальний посібник. 3-є видання, виправлене та доповнене. К.: Арістей, 2005. 292 с.
    56. Мирошниченко Л., Сапрыкин Л., Михайленко Е. ,Автомобильные перевозки: организация и учет. 8-е изд. Х.: Фактор, 2009 688 с.
    57. О pаботе автомобильного тpанспоpта в 2002 году и задачах отpасли на 2003 г.// Бизнес. - 2003. - № 2. - С. 28-32.
    58. Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів (Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 15.05.97 N 01-8/167)
    59. Штефан М.Й. Цивільний процес. К:Ін Юре 1997
    60. Плушников К. И. Транспортно-экспедиторские операции. - М., 2007.
    61. Развадовський В., Функції державного управління транспортною системою України. // Право України 2008, № 5- С.121-126
    62. Савин В. И., Щур Д. Л Перевозки грузов автомобильным транспортом: Справ. пособие. - 3-е изд., перераб. и доп. К.: Дело и сервис, 2007
    63. Саркисов С.В. Организация и управление доставкой товаров во внешнеэкономических связях (основы логистики): Учеб. пособие. - М., 2008.
    64. Транспортне право Шульженко Ф.П., Гайдулін О.О., Кундрик Р.С. Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2005. 244 с.
    65. Харитонов Е.О. Правове регулювання перевезень в Україні, К.: Право, 2006 г. - 560 с
    66. Цивільне право України: Підручник. У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери та Н.С. Кузнецової. - К.Юрінком, 2001.
    67. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. - К.Юрінком, 2001.
    68. Чигринець І. А. Планування провізних можливостей автотранспортного підприємства в умовах ринку // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Зб наук. пр. - К., 2007. - Вип. 2
    69. Яцківський Л.Ю., Зеркалов Д.В. Загальний курс транспорту. Книга 2. Навчальний посібник К., Арістей, 2007, 504 с.
  • 1689. Правове регулювання ринків фінансових послуг
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    Розділ ІІ Положення встановлює вимоги до ломбарду для набуття статусу фінансової установи, а саме:

    1. ломбард повинен створюватись у відповідній організаційно-правовій формі згідно з вимогами законодавства (на сьогодні це повні товариства, також залишаються діючими ломбарди з державною формою власності). Проект закону України „Про ломбарди в Україні” пропонує створення ломбардів у формі державних підприємств (що, безперечно, викличе наукову дискусію навколо неможливості рівняння понять „державне підприємство” та „фінансова установа” через їх категоричну відмінність), повного та командитного товариств та товариства з додатковою відповідальністю. Проект закону України „Про ломбарди і ломбардну діяльність” передбачає існування ломбардів у формах державного підприємства та повного товариства;
    2. ломбард повинен мати внутрішні правила та положення, що регламентують надання ломбардом фінансових послуг, затверджені у встановленому порядку. У документі, що фактично має детально регламентувати кожну вимогу до створення ломбарду для набуття ним статусу фінансової установи міститься подібна абсолютно неконкретна норма, яка, до речі, не регулюється жодним іншим актом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Тобто, на етапі створення, очевидно, що вказані внутрішні правила та положення затверджуються засновниками та можуть існувати в безлічі варіантів (оскільки Державна комісія не вбачає потреби погоджувати такі документі) та містити або передбачати незаконні для ломбарду види діяльності. Це є першою проблемою у сучасній процедурі легітимації діяльності ломбарду усунення якої можливе або за більш детального формулювання вказаної норми в межах Положення про порядок внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ, або за прийняття відповідного закону України, що детально розписав би вимоги до статуту ломбарду, в якому передбачаються види фінансових послуг, що надають ломбарди в Україні;
    3. ломбард має забезпечити наявність спеціального технічного обладнання, облікової та реєструючої системи, необхідних для надання фінансових послуг та забезпечення належного та своєчасного обліку фінансово-господарських операцій відповідно до законодавства (у тому числі обладнання для оцінки майна, програмного забезпечення, компютерної техніки, комунікаційних засобів, тощо). Неточність цього положення полягає у тому, що майно в Україні оцінює не обладнання, а оцінюють спеціалісти, діяльність, яких врегульована відповідними законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами. Тому для здійснення оцінки майна, під заставу якого надається фінансовий кредит, ломбард, насамперед, повинен мати оцінювача-спеціаліста з оцінки майна;
    4. мати власне або орендоване приміщення, призначене для надання фінансових послуг, у тому числі окреме приміщення для зберігання заставленого майна, яке повинно бути обладнане необхідними засобами безпеки, зокрема, охоронною сигналізацією та/або відповідною охороною. З нашого погляду, ця норма має бути більш жорсткою і вимагати для ломбарду наявності як охоронної сигналізації, так і відповідної охорони, оскільки в заставі ломбарду можуть бути наявні не тільки цінні побутові речі, але і вироби з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;
    5. в установчих документах ломбарду повинен бути визначений вичерпний перелік фінансових послуг, які надає ломбард. На нашу думку, сьогодні, коли з законодавства неможливо зясувати суть ломбарду, вказана вимога не може обмежуватись лише визначенням видів фінансових послуг, що надає кожен конкретний ломбард, оскільки основний вид діяльності ломбардів в Україні надання фінансових кредитів нерозривно повязаний з тією „послугою”, яка передує наданню фінансового кредиту: схов (за Цивільним кодексом УРСР, який зберігається донині у підзаконних нормативно-правових актах), зберігання речей (ст. 967 Цивільного кодексу України), приймання майна у заставу (ст. 48 Закону України „Про заставу”). А фінансова послуга з надання фінансових кредитів теж має декілька формулювань у чинному законодавстві і в літературних джерелах: ломбард надає позички, позики, кредити, і всі ці поняття мають різний відтінок. Розвязання цієї проблеми можливе лише за умови прийняття закону, що чітко і правильно визначав би сутність ломбарду: ломбард це фінансова установа, основним видом діяльності якої є надання фінансових кредитів фізичним особам готівкою або у безготівковій формі за рахунок власних або залучених коштів, крім депозитів, під заставу майна. При розробці визначення сутності та регулюванні правового статусу ломбарду необхідно конкретно визначити види майна, що слугуватиме забезпеченням повернення наданого фінансового кредиту (заставою). Доцільним вважаємо обмеження суми фінансового кредиту, який вправі надавати ломбард, щоб не втрачалось історично складене розуміння ломбарду як установи, що надає порівняно невеликі суми кредитів під заставу виключно рухомих речей, але не всіх видів (наприклад, побутового призначення, ювелірних речей, невеликих пакетів цінних паперів);
    6. в установчих документах ломбарду повинен бути визначений вичерпний перелік видів фінансових послуг, які надає ломбард. Формулювання, викладене у п.п. 8.5. пункту 8 Положення про порядок внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ, слід поновити в частині приведення у відповідність згідно норм новітнього законодавства, згідно з якими установчі документи набули назви засновницьких. Основною проблемою цього положення є те, що чинне законодавство не надає вичерпного переліку фінансових послуг, що вправі надавати ломбард. Такий перелік можна сформувати, базуючись на сучасних визначеннях поняття ломбард, які, як видно зі сказаного вище не є досконалими. Тому, виходячи з проектів законів „Про ломбарди в Україні” та „Про ломбарди і ломбардну діяльність” слід вказати на те, що ломбарди в Україні можуть надавати фінансові послуги ломбардів та супутні ломбардні послуги. Фінансова послуга у ломбардів одна надання фінансових кредитів, а до супутніх ломбардних послуг належать прийом під заставу та на зберігання майна чи майнових прав, склад якого, на нашу думку, повинен бути визначений та обмежений для ломбарду в законодавчому порядку; продаж на комісійних умовах майна чи майнових прав, що перебували в заставі і не були викуплені в установлений строк після закінчення дії кредитного договору або договору відповідального зберігання; скупка у населення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
  • 1690. Правове регулювання робочого часу і часу відпочинку
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року К., 1996.
    2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. ВВР УРСР, 1971, №50 ст.375.
    3. Міжнародний Пакт про економічні, соціальні і культурні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16.12.1966р.
    4. Основи законодавства України про охорону здоровя. Закон України від 19.12.92. - Зібрання законодавства України. т. 5.
    5. Про відпустки. Закон України від 15.11. 96. ВВРУ. 1997. - №2. Ст. 4.
    6. Про державну службу. Закон України від 16.12.93. - Зібрання законодавства України. Т. 8. Із змін. Від 07.06.2001
    7. Про дошкільну освіту. Закон України від 11.07.2001. ЛВУ. 2001. - №31. Ст. 1388.
    8. Про загальну середню освіту. Закон України від 13.05.99. ОВУ. 1999. - №23. Ст. 1033
    9. Про колективні договори і угоди. Закон України від 01.07.93. Зібрання законодавства України. Т. 7.
    10. Про освіту. Закон України в ред. Від. 23.03.96. - Зібрання законодавства України. Т. 2.
    11. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні. Закон України від 16.12.93. - Зібрання законодавства України. Т. 8.
    12. Про позашкільну освіту. Закон України від 22.06.2000. ОВУ. 2000. - №29. Ст. 1190.
    13. Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти. Затверджена наказом міністерства освіти України від 15.04.93 №102
    14. Показники і критерії умов праці, за якими будуть надаватися щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів. Затв. наказом Міністерства охорони здоровя України і Міністерства праці та соціальної політики України №385/55. від 31.12.1997р. Офіційний вісник України. 1998. №4. ст. 167.
    15. Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 309. ОВУ. 1999. № 9. Ст. 345.
    16. Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт. Затверджене постановою КМУ від 27.04.98 №578. ОВУ. 1998. - №17. Ст. 635.
    17. Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій. Затверджене наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів України від 28.0693 №43. Бюлетень законодавства та юридичної практики України. 1997. - №11-12. С. 293.
    18. Порядок застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та в умовах підвищеного ризику для здоров'я, що надає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці. Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України №16. від 30.01.1998р. Офіційний вісник України. 1998. №5 ст. 191.
    19. Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 634. ОВУ. 1997.№ 27. С. 52
    20. Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996р. ВВР України, 1997, №2 ст. 5.
    21. Правила визначення робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації України. Затверджене наказом Міністерства транспорту України від 02.04.2002 № 219. ОВУ. 2002. - № 17. Ст. 913.
    22. Правила про роботу на відкритому повітрі в холодну пору року. Затверджені постановою Народного комісаріату праці СРСР від 11.12.29.
    23. Правила про умови праці вантажників при вантажно-розвантажувальних роботах. Затверджені постановою Народного комісаріату праці СРСР від 20.09.31.
    24. Про деякі питання, повязані з переведенням робітників та службовців підприємств, установ, організацій на пятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Розяснення Державного комітету СРСР по праці та заробітній платі та ВЦРПС від 08.04.67 № 4/П-10.
    25. Про запровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня. Указ Президента України від 26.04.95 №334/95. УК. 29.04.95.
    26. Про затвердження розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ. Наказ Міністерства освіти і науки України від 29.03.2001 № 161.Офіційний вісник України. 2001. - № 15. Ст. 663.
    27. Про заходи щодо подальшого вдосконалення використання праці пенсіонерів та інвалідів у народному господарстві та повязаних з цим додаткових пільгах. Постанова Ради Міністрів СРСР від 14.ю09.73 №674.
    28. Про практику розгляду судами трудових спорів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 №9.
    29. Про режим роботи водіїв та кондукторів міського пасажирського транспорту. Постанова Ради Міністрів СРСР від 24.01.69 №73.
    30. Про режим робочого часу працівників радгоспів та інших державних підприємств сільського господарства. Постанова Ради Міністрів СРСР від 25.05.62 № 475.
    31. Про скорочення тривалості робочого дня для робітників і службовців у передвихідні та передсвяткові дні. Постанова Ради Міністрів СРСР від 08.03.56 № 318.
    32. Про порядок і умови суміщення професій (посад): Постанова Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 року № 1145 // СП СРСР. 1982. - №2. Ст. 7.
    33. Про суміщення посад і служби родичів в установах, на підприємства і організаціях усуспільненого сектора: Постанова Ради Міністрів УРСР від 03.11.1980 № 593 // Збірник законів УРСР. 1993. - №32. Ст. 413.
    34. Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій: Постанова КМУ від 31 квітня 1993 року № 245// Урядовий курєр. 1993. - № 54.
    35. Положення про умови праці надомників: Завтра. Деркомпраці СРСР і ВЦРПС від 29.09.81 // Бюлетень Держкомпраці СРСР. 1982. - №1.
    36. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх: Затв. наказом Міністерства охорони здоровя України від 31.03.94 № 46. // Інформаційний бюлетень України. 199. - №18.
    37. Рекомендації про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці. Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. №7 (із змінами внесеними наказом Мінпраці України від 5 лютого 1998 р. №18) // Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. 1997. №12. - С 27-28; 1998. - №3. - С. 38
    38. Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах у яких надає право на щорічну додаткову відпустку. Затв. постановою Кабінету Міністрів України №1290 від 17.11.1997р. Офіційний вісник України. 1997. №48. с. 23
    39. Тимчасове положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Затверджене наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 20.05.99 № 147.
    40. Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.98 № 45. ОВУ. 1998. №3. Ст. 105.
    41. Антон О.А. Право на відпустку: соціальний захист і санкції за правопорушення. Юридичний вісник. 2004.- № 23. С. 9
    42. Барабаш А. Деякі властивості трудових контрактів
      // Право України. 1997. №8. - С. 53-57.
    43. Барабаш А.Т. К вопросу о некоторых свойствах трудового правоотношения. // Ученые записки Харьковского гуманитарного института «Народная Украинская академия», том 2. Харьков, 1996. 427с.
    44. Бачинський М.Д. Трудові правовідносини: поняття та суть: до проекту Трудового кодексу // Право України, 2007. - №1. С. 16-19
    45. Бенедиктова В. Регулювання ненормованого робочого часу в умовах ринкової економіки // Право України. 1999. - №7. С. 104 106, 131.
    46. Бойко М.Д. Трудове право України. Навчальний посібник. Курс лекцій. К.: “Олан”. 2002. 318 с.
    47. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. К.: Вікар, 2003. 725 с.
    48. Бенедиктов В.С. Трудовое право Украины (общая часть). Учебное пособие. ХИВД, Харьков, 1994. 574с.
    49. Бельц Т.М. Підстави виникнення трудових відносин в окремих галузях економіки. // Ученые записки Харьковского гуманитарного института «Народная Украинская академия», том 4. Харьков: 2006. 314 с.
    50. Гинцбург Л.Я. Регулирование рабочего времени в СССР. - М., 1966.
    51. Глазырин В. В. Рабочее время и время отдыха иностранного гражданина // Право и экономика. 1998. №5. - С. 64-66.
    52. Гончарова Г.С., Жернаков В.В., Жигалкин П.И. Закон Украины «Об отпусках». Харьков, «Консум», 1997. 76 с.
    53. Грузінова Л.П, Короткін В.Г. Трудове право України. Частина 3: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: МАУП, 2003.
    54. Домбругова А. Основна щорічна відпустка: правові гарантії забезпечення. Юридичний вісник України. 2004. - №5 С.14.
    55. Егоров А.Н. Трудовые права молодежи. М.: Сов. Россия, 1977. 96 с.
    56. Жернаков В. Сфера дії трудового права: історичні та методологічні аспекти. Правова держава. К., 1998.
    57. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948р.
    58. Законодавство України про працю: Збірник нормативно-правових актів. Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. 696 с.
    59. Йосипович М. Трудовое право Югославии.- М: Юридическая литература, 1989. 379с.
    60. Карпенко Д.О. Правова охорона праці молоді. // Радянське право. 1973. - № 6. - С. 13-16
    61. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для вузов. М.: Изд. група НОРМА-ИНФРА, 1998. 263 с.
    62. Кисилев И.А. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. - М. Дело, 1999. 423с.
    63. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1997. - №11-12.
    64. Колмайкин В.В. Про тривалість робочого часу в умовах ринку // // Ученые записки Харьковского гуманитарного института «Народная Украинская академия», том 2. Харьков: 2006. 364 с.
    65. Коментар до Конституції України. К., 1998.
    66. Крылов К. Новый Трудовой кодекс должен защищать права работников // Человек и труд. 1998. - № 5. С.64-66.
    67. Курилин М.Н. Проблема трудоспособного возраста молодежи в национальном и международном трудовом праве. // Советское государство и право. 1989. - № 2. С. 50-56
    68. Лаврінчук І. Процесуальне забезпечення трудових прав в Україні // Право України. 2001. - №1. - С. 54.
    69. Людина і праця: Довідник з правових питань / Укладач І.П Козинцев, Л.А. Савченко. К., 1997.
    70. Малов В.Г., Орловський Ю.П. Советское трудовое право: Учебник. - М.Лит, 1989. - 303с.
    71. Мурашко М.І. Довідник. Практичні питання реалізації положень законодавчих та нормативних актів, що повязані з трудовим законодавством. К., 1995.
    72. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. Том 1. Симферополь, 1998. 896 с.
    73. Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій. К., 1996. - 328 с.
    74. Рабинович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина. К.: Атака, 464с.
    75. Российское трудовое право: Учебник для вузов/ Под ред. А.Д. Зайвина. М., 1998.
    76. Советское трудовое право / Под ред. Андреева В.С. М., 1965. - 412с.
    77. Советское трудовое право / Под ред. Проф. Александрова Н.Г. М., 1972. 380 с.
    78. Советское трудовое право / Под ред. Смирнова О.В. М. , 1991. 290 с.
    79. Солодовник Л. Роль юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового права //Право України. 2000. - №7.
    80. Сташків Б. Про додаткову оплачувану відпустку одиноким матерям. Праця і зарплата. січень 2005. №3. С. 15.
    81. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. К.:„Видавництво А.С.К.”, 2003р. 1023 с.
    82. Трудове право України. За ред. Болотіної Н.Б., Чанишевої Г.І. Київ, „Знання”, 2000.
    83. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П.Д. Пилипенка. Львів: Вільна Україна, 2006. 512 c.
    84. Трудовое право и повышение эффективности общественного производства. Под ред. Иванова С.А. Изд-во «Наука», М., 1972г., 510с.
    85. Трудовое право России: Учебник для вузов / отв. ред. проф. Р.З.Лившиц и проф. Ю.П.Орловский. М.: ИНФРА- М НОРМА. 1998. 480 с.
    86. Трудовое право Украины / Под ред. Чанышевой Г.И., Болотиной Н.Б. Х.: Одиссей, 2001. 512 с.
    87. Трудовое право Украины: Учебно-справочное пособие / Ответственный редактор Г.И. Чанышева, Н.Б. Болотина. Х., 1999.
    88. Трудовое право. Учебник под ред. Смирнова О.В. М.,1996. 458с.
    89. Хохрякова О.С. Отпуска рабочих и служащих. М.: Юрид. лит., 1984. 124с.
    90. Цибулько П.Р. Забезпечення права на відпустку обовязок, а не право роботодавця // Інформаційне право. 2006. - № 4. С. 45-49.
    91. Цибулько П.Р. Проблеми надання відпусток в окремих галузях народного господарства: шляхи вирішення // Інформаційне право. 2006. - №7. С. 100-104.
    92. Цибулько П.Р. Право на відпустку та його захист в Українській державі // Інформацйіне право. 2007. - №1. С. 86-90.
  • 1691. Правове становище заміжньої жінки від стародавнього до новітнього часу
    Дипломы Юриспруденция, право, государство
  • 1692. Правовий інститут надання послуг: сутність та його природа
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    З другого боку, на практиці виникає запитання, чи вправі комерційні агент надавати послуги громадянам України, які не здійснюють господарську діяльність і не зареєстровані як підприємці? Жодних перепон для цього ГКУ не встановлює, але в той же час цю категорію громадян він не визнає як субєкта господарювання. Отже, можна констатувати деяку двоякість законодавчої норми. Те ж саме відноситься до п.2 ст. 295 ГКУ, відповідно до якого комерційним агентом може бути субєкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженнями, основаними на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Як ми пересвідчилися раніше ГКУ встановлює певне коло осіб, які є субєктами господарювання, (принаймні це твердження стосується громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які повинні бути зареєстровані в якості підприємців). У цьому аспекті побудова п.2 ст. 295 ГКУ викликає деякі сумніви. Якщо комерційним агентом може бути лише субєкт господарювання, тоді доповнення, надане в дужках, що це громадянин чи юридична особа видається зайвим, бо є п.2 ст. 55 ГКУ, де чітко встановлюється коло субєктів господарювання. Якщо ж комерційним агентом може бути будь-який громадянин чи юридична особа, то це вже очевидно не субєкт господарювання. Автор більше схиляється до позиції, що комерційним агентом може бути лише субєкт господарювання, принаймні до такого висновку можна дійти проаналізувавши той факт, що комерційне посередництво визнається підприємницькою діяльністю. Зважаючи на це, автор пропонує викласти п.2 ст. 295 ГКУ таким чином: субєкти господарювання, які надають послуги з комерційного посередництва, визнаються комерційними агентами. Така редакція статті пояснюється також тим, що агентська діяльність визнається не єдиною підставою для виникнення агентських відносин. Так, згідно з п.1 ст. 296 ГКУ агентські відносини виникають у разі:

  • 1693. Правовий режим цінних паперів в Україні
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

     

    1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» // Верховна Рада України; Закон вiд 23.02.2006 № 3480-IV.
    2. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Верховна Рада України; Закон вiд 30.10.1996 № 448/96-ВР.
    3. Закон України «Про підприємства в Україні» // Закон вiд 27.03.1991 № 887-XII.
    4. Авксентьєв Ю. Система оцінки фінансового стану емітента боргових зобовязань та емісії облігацій місцевих позик (регіональний аспект)/ Юрій Авксентьєв //Банківська справа. - 2005. - № 6. - C. 65-73
    5. Андрущенко І. Форми та методи державного контролю на ринку цінних паперів //Право України. - 2002. - № 2. - С.47-49
    6. Барановський О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи //Банківська справа. - 1997. - № 6. - C. 14-22
    7. Білозерова С. Становлення та розвиток ринку корпоративних облігацій України //Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - № 10. - C. 35-38
    8. Бірюков В. Визначення поняття цінних паперів //Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 6. - C. 50-52
    9. Богачев С. О правовом обеспечении функционирования рынка ценных бумаг Украине/ С.Богачев //Юридический вестник. - 2001. - № 3. - C. 138-142
    10. Бриндак Д. Класифікація боргових цінних паперів/ Д. Бриндак //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 12. - C. 117-120.
    11. Бриндак Д. Класифікація боргових цінних паперів/ Д. Бриндак //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 12. - C. 117-120.
    12. Буй Т.Г. Розширення можливостей фінансування розвитку корпорацій шляхом випуску боргових цінних паперів //Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 5. - C. 190-197
    13. Ватаманюк З. Г. Інституційна ефективність ринку цінних паперів в Україні //Фінанси України. - 2008. - № 3. - C. 101-110
    14. Ватаманюк З. Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні //Фінанси України. - 2007 . - № 5 . - С. 75 - 85
    15. Ватаманюк З.Г. Ринок цінних паперів в умовах фінансової глобалізації //Фінанси України. - 2007 . - № 6 . - С. 82 - 89
    16. Гнатів О. Ознаки пайових цінних паперів //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 12. - C. 38-41.
    17. Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні //Ринок цінних паперів. - 1997. - № 1. - C. 34-41
    18. Дорош Л. Актуальні проблеми захисту ринку цінних паперів в Україні //Вісник Академії правових наук України. - 2000. - № 3. - C. 168-176
    19. Забучинська Т. Порівняльно-правовий аналіз державного регулювання ринку цінних паперів (досвід України та США)/ Т. Забучинська //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 8. - C. 57-60.
    20. Забучинська Т. Співвідношення державного регулювання та державного управління на ринку цінних паперів //Юридична Україна. - 2007. - № 7. - C. 44-48
    21. Колесник В. Концепція розвитку правового регулювання ринку цінних паперів в Україні //Фондовое обозрение. - 1997. - № 2. - C. 4-15
    22. Косик С. Становлення ринку цінних паперів //Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - № 3. - C. 32-33
    23. Кузнєцова Н. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування/ Наталія Кузнєцова, Ігор Назарчук ,. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 525с.
    24. Лепейко Т. Інструменти ринку цінних паперів в Україні/ Т.Лепейко //Банківська справа. - 2000. - № 4. - C. 11-14.
    25. Лінніков В. Становлення ринку цінних паперів в Україні/ В.Лінніков //Банківська справа. - 1997. - № 3. - C. 35-47
    26. Мельник В. Ринок цінних паперів: Довідник керівника підприємства: Спец. випуск/ Віктор Андрійович Мельник,; Віктор Мельник. - К.: А.Л.Д.: ВІРА-Р, 1998. - 559 с.
    27. Мендрул О. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навчальний посібник/ Олександр Мен-друл, Ірина Павленко; М-во освіти України; КНЕУ. - 2-е вид., доп. та перероб.. - К.: КНЕУ, 2000. - 156 с.
    28. Мица Ю.В. Похідні цінні папери як іменні емісійні цінні папери // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Сер. «Право». 2005. Вип. 5. С. 99-104
    29. Мица Ю.В. Похідні цінні папери: питання класифікації// Проблеми законності. 2005. Вип.73. С. 96-102.
    30. Мица Ю.В. Похідні цінні папери: правова природа та проблеми законодавчого врегулювання// Проблеми законності. 2004. Вип.69. С. 36-41.
    31. Мозговий О. Фондовий ринок: Навчальний посібник/ Олег Мозговий,; М-во освіти України; КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2000. - 314 с.
    32. Онуфрієнко О. Класифікація функцій державної комісії з цінних паперів та фондового ринку //Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 8. - C. 77-79
    33. Онуфрієнко О. Правове становище саморегулівних організацій ринку цінних паперів //Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 1. - C. 79-61
    34. Онуфрієнко О. Регулятивні функції саморегулівних організацій на ринку цінних паперів //Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 2. - C. 58-59
    35. Онуфрієнко О. Система державного регулювання ринку цінних паперів: принципи побудови //Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 5. - C. 50-55
    36. Остапович Г. Поняття саморегулювання організації ринку цінних паперів в Україні //Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 3. - C. 119-122
    37. Пальчевич Г.Т. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник/ Г.Т. Пальчевич, В.В. Подплєтній. - Кіровоград: Мавік, 2002. - 238 с.
    38. Підхомний О.М. Актуальні проблеми контролю вітчизняного ринку цінних паперів //Фінанси України. - 2004. - № 9. - С.134-142
    39. Пономарьова Н. Практичні аспекти обліку боргових цінних паперів, повязаних з іпотечним кредитуванням (заставних)/ Наталія Пономарьова //Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. - № 9. - C. 19-23
    40. Порядочна С. Аналіз державно-правового регулювання ринків цінних паперів //Право України. - 2006. - № 10. - С.42-45
    41. Посполітак В. Правові аспекти існування "бездокументарних" цінних паперів/ В.Посполітак //Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 4. - C. 23-25
    42. Приказюк Н. В. Ринок державних цінних паперів: світовий досвід та вітчизняні реалії //Фінанси України. - 2009. - № 2. - С.73-81
    43. Проблеми становлення та напрями удосконалення функціонування ринку цінних паперів в Україні //Фінанси України. - 2007 . - № 6 . - С. 97 - 104
    44. Ринок боргових цінних паперів в Україні: суперечності та тенденції розвитку: монографія / І. О. Лютий, Т. В. Грищенко, О. В. Любкіна та ін.; за заг. ред. : І. О. Лютого ; Київський нац. ун-т ім.Т. Г. Шевченка. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 431 с.
    45. Ромашко О. Запобігання правопорушенням на ринку цінних паперів: актуальні проблеми //Право України. - 2000. - № 5. - C. 85-88
    46. Ромашко О. Проблеми вдосконалення координації дій державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 4. - C. 125-129
    47. Терещенко Г.М. До питання ринкового регулювання руху цінних паперів //Фінанси України. - 2006 . - № 12 . - С. 79-87
    48. Трофімова О. Поняття, ознаки та критерії професійної діяльності на ринку цінних паперів //Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 8. - C. 78-82.
    49. Фондовий ринок України: законодавче регулювання: Практичний посібник/ М. О. Бурмака, В. В. Посполітак, Д. С. Бутенко та ін.. - 2-е вид., перероб. та доп.. - К.: АДС УМКЦентр, 2005. - 559 с.
    50. Цікало В. Поняття та зміст правового режиму пайових цінних паперів: цивілістичний аспект //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 7. - C. 34-37.
    51. Цивільний кодекс України : станом на 1 вересня 2008 року. - Харків : Одіссей, 2008. - 423 с.
    52. Чекашкін С. Порядок відображення в бухгалтерському і податковому обліку операцій з емісії та погашення боргових цінних паперів/ С.Чекашкін //Вісник податкової служби України. - 2000. - № 29. - C. 13-16
    53. Шаповалов О.В. Депозитні сертифікати Національного банку України та державні облігації //Фінанси України. - 2005. - № 1. - С.82-87.
    54. Шелудько В. Фінансовий ринок: Підручник/ Валентина Шелудько,. - К.: Знання , 2006. - 535 с.
    55. Яроцький В. Інструментальна концепція цінних паперів: доктринальне наступництво основних положень //Вісник Академії правових наук України. - 2006. - № 3. - C. 125-134
    56. Яроцький В. Правовідносини, які виникають з приводу цінних паперів, як елемент механізму цивільно-правового регулювання //Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 3. - C. 42-45.
  • 1694. Правовий статус приватного підприємства
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    ЛІТЕРАТУРА

    1. Асаулюк А. Державна реєстрація юридичний осіб та приватних підприємців що нового? // Мала енциклопедія нотаріусів. - № 3 (15). 2004. С. 109-119.
    2. Бондарєв Т. Трансформація законодавства України про господарські товариства // Юридична газета.- 2004.- № 19 (20 жовтня).- C.12.
    3. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище. К.: Знання, 1998. 294 с.
    4. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення: Монографія. К.: Атіка, 2003. 384 с.
    5. Гайбатова К.Д. Предприятие объект гражданских прав. Автореф. канд. дис. М., 2002. 26 с.
    6. Галіахметов І.А. Підприємство як обєкт цивільних прав. Автореф. дис. канд. наук. Одеса, 2005. 20 с.
    7. Гампер Л.Т. Купля-продажа предприятия в российском гражданском праве. Автореф. канд. дис., Екатеринбург. Уральская государственная юридическая академия, 2002. - 28 с.
    8. Грибанов А.В. Предприятие как объект гражданско-правовых отношений (по праву России и Германии). Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 2004. - 29 c.
    9. Глусь Я. С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2000. 29 с.
    10. Гойхбарг А.Г. Очерки хозяйственного права. М., 1927. 572с.
    11. Гончарова Н.М. Господарське товариство з одним учасником новела Цивільного кодексу України. [Цит. 2006, 16 березня]. http://www.minjust.gov.ua/?do=dr&did=3816&sid=comments.
    12. Господарське право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, Н. В. Погорецька та ін.; За ред. В. М. Гайворонського та В.П. Жушмана. Х.: Право, 2005. 384 с.
    13. Гук А. Органи господарських товариств з одним учасником // Юридичний журнал. 2006. - № 8. С. 98-103.
    14. Гуржій І. Розклад феодально кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини XIX ст. - К.,1954. 641 с.
    15. ІсаковМ.Г. Види та організаційні форми підприємств в Україні // Вісник Академії правових наук України. 2004. № 4 (39). С. 224-230.
    16. ІсаковМ.Г. Щодо правового режиму майна унітарних підприємств // Підприємництво, господарство і право. 2005. №2. С. 130 - 133.
    17. ІсаковМ.Г. Особенности юридических лиц как субъектов хозяйствования // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр. Донецк: ИЭПИ НАН Украины, Юго-Восток Лтд., 2005. С. 218 223.
    18. ІсаковМ.Г. Правовий статус дочірніх підприємств за чинним законодавством України // Вісник Академії правових наук України. 2005. №2(41). С. 229 - 237.
    19. ІсаковМ.Г. Деякі проблеми приватних підприємств // Підприємництво, господарство і право. 2005. № 3. С. 109 - 111.
    20. Ісаков М.Г. Правовий статус підприємства як субєкта господарювання. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 господарське право, господарсько-процесуальне право. Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2006. 290 с.
    21. Каминка А.И. Очерк торгового права. СПб., 1912. 378 с.
    22. Кашанина Т. В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ): Учебник. М.: НОРМАИНФРА, 1999. 815 с.
    23. Кібенко О. Правовий режим майна приватного підприємства // Юридичний радник. - № 1 (3). 2005. С. 37-41.
    24. Ковалева Наталия Николаевна. Административно-правовой статус предприятий : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 : Саратов, 2001. 199 с.
    25. Корніюк О. Господарські товариства: перспективи розвитку // Бизнес. Збірник систематизованого законодавства..- 2004.- № 3 (Березень).- C.134-135
    26. Кравченко С. Право участі, корпоративні права та підприємницька діяльність учасників товариств // Право України.- 2007.- № 2.- C.66-69.
    27. Кравчук В.М. Засновник підприємство: сутність взаємовідносин // Право України. 1998. - № 8. С. 103-108.
    28. Кравчук В.М. Заміна власника (засновника) приватного підприємства // Підприємництво, господарство і право. 2000. - № 1. С. 50-53.
    29. Кравчук В. Момент припинення корпоративних відносин у разі виходу з господарського товариства // Підприємництво, господарство і право.- 2007.- № 4.- C.102-103
    30. Кравчук В. Правові наслідки виходу із господарського товариства // Підприємництво, господарство і право.- 2007.- № 5.- C.34-35
    31. Кравчук В. Порядок та строки розрахунку з учасником у разі його виходу з господарського товариства // Підприємництво, господарство і право.- 2007.- № 7.- C.48-50
    32. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу: Підручник / За ред. Б.Д. Лановика. -К.: Вікар,1999. 921 с.
    33. Мусин В.А. Одночленные корпорации в буржуазном праве // Правоведение. 1981. - № 4. С. 42-47.
    34. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. К.: Юрінком Інтер, 2005. Том І. 791 с.
    35. Полонська - Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т.1. До середини ХУ11 століття. - К.: Либідь, 1992. 694 с.
    36. Приступа С.Н. Типичные и нетипичные способы создания хозяйственных обществ // Сборник кратких тезисов и научных сообщений научно-практической конференции по итогам научно-исследовательских работ, выполненных профессорско-преподавательским составом Украинской государственной юридической академии в 2006 году: Материалы конф..- Х.: Укр. юрид. академия, 2006.- C.94-96.
    37. Прутська О. Історичний досвід розвитку підприємництва в Україні /// Економіка, фінанси, право. 2002. - № 9. С. 32-37.
    38. Спасибо-Фатеева И. В. Акционерные общества: корпоративные правоотношения. Харьков: Право, 1998. С. 5968.
    39. Стрижко Л. Товариство з обмеженою відповідальністю: свіжий погляд на створення та діяльність // Юридичний журнал.- 2003.- № 11.- C.81-83.
    40. Белов В.А. Гражданское право: Общая и Особенная части: Учебник. М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. 960 с.
    41. Татарская О.В. Правовые проблемы малого предпринимательства в Российской Федерации :Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12 .00.03 -Гражданское право ; Предпринимательское право ; Семейное право ; Международное частное право /О. В. Татарская ; Науч. рук. Н. А. Машкин. -М.,2003. -20 с.
    42. Теньков С. Проблемні питання створення і регулювання діяльності господарських товариств // Юридичний вісник України (Інформаційно-правовий банк).- 2003.- № 51 (20-26 грудня).- C.21-25
    43. Труш І. Приватне підприємство як важливий чинник сприяння розвитку малого бізнесу // Право України. - № 10. 2007. С. 50-54.
    44. Хахулина Ю.В. Ассоциированные предприятия и зависимые хозяйственные общества в двух новых кодексах // Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування: Матеріали наук.-практ. семінару. Ч.2. (м. Харків, 23 квіт. 2003 р.: Материалы конф..- Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004.- C.66-68.
    45. Харитонов Є.О., Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник. Вид. 2, перероб. і доп. К.: Істина, 2007. 639 с.
    46. Хозяйственное право: Учебник/ В.К. Мамутов, Г.П. Знаменский, К.С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. К.: Юринком Интер, 2002. 912 с.
    47. Цивільний кодекс України. Постатейний коментар у двох частинах. Частина 1. / За ред. А.С.Довгерта та Н.С.Кузнецової. К.: Юстиніан, 2005. 695 с.
    48. Шевченко Я., Спасибо-Фатеева И. Частное предприятие ошибка ХК? // Юридическая практика. 2007. - № 8. С. 1, 12-13.
    49. Шершеневич Г. Ф. Учебник торгового права. 4е изд. СПб., 1908. 743 с.
    50. Шуба Б. Вдосконалення законодавства про капіталізацію внесків у господарське товариство // Право України.- 2005.- № 4.- C.78-80
    51. Шуба Б.В. Ответственность участников персональных хозяйственных обществ по обязательствам общества // Підприємництво, господарство і право.- 2004.- № 11.- C.128-131.
    52. Янкова Е. Проблемы уменьшения уставного фонда хозяйственных обществ // Підприємництво, господарство і право.- 2002.- № 5.- C.3-5
    53. Powell Duffryn PLC v. Petereit (Case C-214/89) (1992) ECR 1-1745.
    54. Companies Act 1985 // Blackstone's Statutes on Company Law. 5th ed. / Edited by Derek French. London: Blackstone Press, 2002. P. 12 331.
    55. Welton v. Saffery (1897) AC 299. P. 315.
  • 1695. Правовий статус територіальної громади
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    Виходячи з проведеного аналізу різних підходів можна виявити такі основні ознаки територіальної громади, що знайшли закріплення в законодавстві України:

    1. територіальна спільне проживання осіб (жителів), котрі входять до громади на певній території (у межах певної адміністративно-територіальної одиниці села, селища, міста, ч. 1 ст. 140 Конституції);
    2. інтегративна територіальна громада виникає на основі об'єднання всіх жителів, що мешкають на певній території незалежно від того, чи є вони громадянами даної держави, тобто членами територіальної громади можуть бути громадяни даної держави, а також іноземні громадяни, особи без громадянства, котрі постійно мешкають на певній території. Можливо включення до територіальної громади біженців і переміщених осіб (за змістом ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 р.);
    3. інтелектуальна в основі конституювання територіальної громади лежать спільні інтереси жителів, які мають специфічний характер і виявляються у вигляді широкого спектра виникаючих між ними системних індивідуально-територіальних зв'язків (основний об'єкт діяльності територіальної громади питання місцевого значення, ч. 1 ст. 140 Конституції України);
    4. майнова територіальна громада є суб'єктом права комунальної власності (їй належать рухоме й нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що перебувають у власності відповідних територіальних громад ч. 1 ст. 142 Конституції України);
    5. фіскальна - члени територіальної громади є платниками місцевих податків і зборів (ст. 67 Конституції України; статті 4, 6,15 Закону України «Про внесення змін у Закон України «Про систему оподатковування» від 18 лютого 1997 р.).
  • 1696. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    29. Лібанова Е. Соціальна стратифікація українського суспільства і передумови становлення середнього класу // Нова політика. 2006. № 1. Ст. 29

    1. Мартинчук Л.М. Реалізація завдань держави в сфері соціальної політики // Соціальний захист. 2000. №10. Ст.34-35.
    2. Матеріали прес-конференції “Державні гарантії соціального захисту та реабілітації дітей-інвалідів” // "Праця і зарплата". N 21 (313). червень 2002 р. Ст. 35-37.
    3. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие. М.: Книжный мир, 1999. 281 с.
    4. Мачульська Е.Е., Горбачева Ж.А. Право социальное обеспечения: Учебное пособие для ВУЗов. 3-е изд. М.: Книжный мир, 2001. 293 с.
    5. Мостіпан О. Відстоювати права інвалідів //Соціальний захист. 2000. № 6. Ст.39- 41
    6. Павлова Л.В.Международная защита прав ребенка // Права ребенка законодательство и практика: Материалы республиканской научно-практической конференции. Минск., 1999. 48 с.
    7. Паламар І. Ін. Шлях до життя дітей з особливими потребами інвалідів // Соціальний захист. 2003 №4. Ст.32-34.
    8. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. 1999. №9. Ст. 22-26.
    9. Рязанова Н. Державна допомога сім'ям з дітьми” // Соціальний захист. №7. 2001. Ст. 30.
    10. Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення в Україні. Навчальний посібник. - Київ “Знання”. 2003. 206 с.
    11. Сирота И.М. Все о пенсиях, пособиях, социальной защите граждан Украины. - Харьков. Одиссей, 1999. 163 с.
    12. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине. Харьков. "Одиссей", 2005. 384 с.
    13. Сирота І. М. Право пенсійного забезпечення в Україні. Київ. Юрінком Інтер. 2005. 288 с.
    14. Система державного соціального і пенсійного страхування // Вісник ПСУ. 2006. №27. Ст.50
    15. Социальное обеспечение граждан Украине К.: Юрид. компания ВЕСТ и КО, 1999. 123 с.
    16. Соціальна допомога нового типу // Праця і зарплата. 1999. №9. Ст. 57-62
    17. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В.Полтавця. К., 2004. 205 с.
    18. Сташків Б.І. Вдосконалення законодавства про допомоги //Право України. 1997. №7. С.19-22.
    19. Сташків Б.І. Допомога по вагітності та пологах. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч. 1. Чернігів, 1998. 184 с.
    20. Сташків Б.І. Одноразова допомога при народженні дитини. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч. 2. Чернігів, 1998. 191 с.
    21. Сташків Б.І. Юридичні факти в праві допомоги // Проблеми права: науково-практичний збірник. Випуск І. Чернігів: Юрист, 1997. 210 с.
    22. Стичинський В.С., Зуб І.В., Мінюков П.І., Мінюков А.П. Право соціального забезпечення в Україні. - Киів. Видавничий Дім “Юридична книга”. 2005. 231 с.
    23. Талан М., Павленко І. Під знаком особливої уваги до людей з особливими потребами // Соціальний захист. 2003. №3. Ст.12-16.
    24. Тарасенко В.С. Щодо правового визначення "дитина-інвалід" // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: матеріали науково-практичної конференції, 12 березня 2004 року, м. Київ // За ред. О.Ф.Штанька, Н.Б.Болотіної, - К.:КЮ1 МВС України, 2004. 251 с.
    25. Татаренко Г. Моделі соціального страхування у контексті історії // Право України. 2005. №10. Ст.69
    26. Теория социальной работы: Учебник /Под. ред. проф. Е.И.Холостовой. М.: Юристь, 1998. 318 с.
    27. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учебное пособие для студентов высших средних заведений. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004. 412 с.
    28. Фролова Е.П., Егорова Л.А. Пособия по социальному страхованию и социальному обеспечению. - М.: “Финансы и статистика”, 1986. 174 с.
    29. Фролова Е.П., Потшеба Г.И. Государственная помощь матерям и детям. - М.: “Финансы и статистика”, 1989. 111 с.
    30. Цільові соціальні допомоги // Соціальний захист. №4. 2000. Ст.55 - 57.
    31. Чумаченко М. Індивідуальна програма реабілітації інваліда - план дій для місцевих органів влади //Соціальний захист. 2004. №4. Ст.15 - 18.
    32. Юрій С.І., Шаманська Н.В. Соціальне страхування. К.:”Кондор”. 2006. 462 с.
    33. Якубенко О. Соціальний захист дітей-інвалідів // Соціальний захист. 2002 № 5. Ст. 22-26.
  • 1697. Правові особливості створення та реорганізації приватного підприємства
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    В ході розгляду даних позовів судом було встановлено та проаналізовано наступні обставини справи: …1.08.2005р.між ПП "Будпостачоб'єкт" та ПП "Західволиньторг" було укладено договір №ДГ-0000009.Зі сторони ПП "Будпостачоб'єкт" договір укладено директором Ларіоновою Л.А., зі сторони ПП "Західволиньторг" директором Ярошуком В.В. У відповідності із ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до ч.6 ст.65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. 6.08.2002р. Камінь-Каширською районною державною адміністрацією зареєстровано Статут ПП "Західволиньторг". Статут затверджено рішенням засновника - протокол №7 від 8.07.2002р. Відповідно до п.п.8.1., 8.2. п.8 Статуту ПП "Західволиньторг" управління підприємством здійснює його власник. До виключної компетенції власника віднесено призначення та звільнення директора підприємства, визначення його повноважень. Ч.2 п.п.8.3. п.8 Статуту передбачає, що директор підприємства, прийнятий на роботу за контрактом, виконує дії від імені підприємства без довіреності в межах повноважень, наданих йому власником і визначених в контракті, має право першого підпису фінансово-господарських документів та розпорядження коштами, а також укладати від імені підприємства різного роду контракти, угоди, приймати та звільняти з роботи найманих працівників підприємства, видавати накази, відкривати та відкривати рахунки у банках та здійснювати інші необхідні дії. Згідно з поясненнями представників ПП "Західволиньторг" контракту із директором ПП “Західволиньторг” укладено не було. З наведеного вбачається, що Статут підприємства надає право директору підприємства укладати контракти, угоди і не передбачає обмежень у здійсненні цього права. Та обставина, що наказом власника підприємства за №14 від 02.08.2004р. директору Ярошуку В.В. було надано право укладати всі угоди, за винятком угод, загальна сума яких перевищує суму вартості основних фондів підприємства, які він мав право укладати лише за письмовою згодою власника підприємства, не може бути підставою для визнання договору №ДГ-0000009 від 1.08.2005р. недійсним у звязку з перевищення директором ПП “Західволиньторг" повноважень, оскільки із змісту норми ч.6 ст.65 Господарського кодексу України випливає, що повноваження керівника підприємства визначаються установчими документами. Доказів на підтвердження внесення змін до Статуту ПП "Західволиньторг" в частині повноважень директора не подано…

  • 1698. Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України
    Дипломы Юриспруденция, право, государство
  • 1699. Правовое обеспечение исполнения обязательств
    Дипломы Юриспруденция, право, государство
  • 1700. Правовое обеспечение организационной структуры органов территориального общественного самоуправления
    Дипломы Юриспруденция, право, государство

    (экз.)О постановлении Мэра города Омска о проведении конкурса на предоставление муниципальных грантов20Поздравление ко Дню защитника Отечества180Поздравление с 8 Марта160Поздравление с Днем Победы270Поздравление с Днем защиты детей80Поздравление с Днем города310Об итогах проведения праздников дворов на территории микроучастка20Обращение к жителям микроучастка о необходимости оплачивать коммунальные услуги20Поздравление с Днем знаний160Поздравление с Днем пожилого человека270Поздравление с Днем матери650Поздравление с Новым годом770О презентации проекта «Регенерация ветхого жилья»30О проведении общегородского субботника1150О проведении двухмесячника по санитарной очистке территории (весенний, осенний)460О выездном приеме главы администрации округа30Поздравление с Днем защиты прав потребителей30Поздравление ко Дню солидарности трудящихся30О выездном приеме директора Департамента городского хозяйства30Поздравление ко Дню России210О проведении смотра-конкурса60О проведении конкурса символики г. Омска30О выездном приеме юриста30Поздравление с Днем железнодорожника30О проведении акции «Долг»90О выездном приеме директора Департамента городской экономической политики30Поздравление с Днем государственного флага России30О выездном приеме директора Департамента транспорта30Поздравление с Днем учителя30Поздравление с Днем народного единства330О выездном приеме специалиста по правовым вопросам30Поздравление с Днем участкового30О выездном приеме директора Департамента жилищной политики30О проведении Новогодних мероприятий на территории КТОС210О сборе вещей от населения60О проведение конкурса «Ты талантлив»120Информационно-разъяснительные, праздничные1080Информация о проведенных и планируемых мероприятиях, поздравления с праздниками, приглашения на встречи, выездные приемы, консультации юристов330Освещение спортивных мероприятий260Открытие благотворительного сезона40Акция «Милосердие»140Информационный материал: субботники, праздничные даты, поздравление ветеранов, спортивные мероприятия и т. д.250Информационное письмо «О плате за содержание и ремонт жилого помещения»50Информация о праздниках августа50О работе комитета100Поздравления со знаменательными датами, планы работы, информация о праздничных мероприятиях, о деятельности КТОС280Приглашение жителей к участию в конкурсах по благоустройству, оформлению территорий90К праздничным датам (поздравление, информирование о мероприятиях)500Встречи, семинары, приемы100«Каникулы Ура»30Масленица30«Чтобы паводок не застал врасплох»30Акция «Неделя добра»60Капитальный ремонт30Итого:9590