Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора
| Вид материала | Курс лекцій |
- Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
- Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 770.49kb.
- Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 547.21kb.
- Професійної програми підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів державної, 509.8kb.
- Для слухачів центру підвищення кваліфікації керівних працівників І спеціалістів державної, 399.93kb.
- Навчально-тематичний план професійної програми підвищення кваліфікації керівних працівників, 1827.27kb.
- Під керівництвом та загальною редакцією Л.І. Шевчук Хмельницький, 2009 Зміст, 191.14kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни, 412.74kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 1765.7kb.
Перелік контрольних питань
- Охарактеризуйте особливості прийняття на державну службу на посади керівних працівників, їх заступників та фахівців центрів зайнятості.
- Охарактеризуйте обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу та її проходженням.
- Основні права та обов'язки державних службовців, особливості дисциплінарної відповідальності керівних працівників та фахівців центрів зайнятості.
- Граничний вік перебування на державній службі. Який порядок продовження терміну перебування на державній службі в центрах зайнятості.
- Матеріальне та соціально-побутове забезпечення керівних працівників і фахівців центрів зайнятості. Особливості оплати праці, заохочення за сумлінну працю, відпустки державних службовців.
- Порядок пенсійного забезпечення і виплати грошової допомоги державним службовцям.
Рекомендована література
- Желюк Т.Л. Державна служба: Навч. посіб. – К.: Професіонал, 2005.
- Збірник основних законодавчих та нормативно-правових документів для вивчення законодавства з питань державної служби та про боротьбу з корупцією / Упор. та ред. В.М. Баришніков. – К.: ІПК ДСЗУ, 2001. – 159с.
- Закон України про державну службу зі змінами і доповненнями // Держ. служба в Україні: Бюл. законодавства і юрид. практ. України. – Вип. 1. – К., 2002. – С. 19 (Додаток 2).
- Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. №2020 «Про затвердження Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі» // Зб. урядових нормат. актів України. – 2004. – №5. – ст. 99.
- Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 250 «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток».
- Про Порядок обчислення стажу державної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283.
- Про порядок стажування у державних органах: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 р. № 804.
- Про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантної посади державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 782 .
- Про порядок видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну, безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 212.
- Положення про порядок стажування у державних органах: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 груд. 1994 р. №804 //Зібр. постанов уряду України. – 1995. – №2. –С. 36–37.
- Положення про формування кадрового резерву для державної служби: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лют. 2001 р. №199: Офіц. вісн. України. – 2001 – С. 259-263.
- Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань: Наказ Головного управління державної служби України від 31 жовтня 2003 р. №122
- Щодо практичного застосування постанов Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1994 р. № 758 «Про доповнення до Порядку обчислення стажу державної служби» і від 8 червня 1995 р. № 397 «Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1994 р. № 758». Роз'яснення Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України від 14 січня 2000 р.
- Порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1995 р. № 377.
- Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів державної виконавчої влади: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049.
- Про поділ щорічної відпустки працівників, яка надається в календарних днях. Роз'яснення Міністерства праці України від 20 липня 1995 р., №06-2555.
- Про порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Уряду України: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 1995 р. № 377.
- Щодо стажу державної служби: Лист Головного управління державної служби України від 22 листопада 1999 р. № 31/5760.
- Про порядок надання державним службовцям додаткової оплачуваної відпустки: Лист Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів У країни від 27 січня 1999 р. № 13-294.
- Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення: Затв. Постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37.
- Про наукову і науково-технічну діяльність: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 року № 923.
- Державне управління та державна служба: Навч. посіб. В.М. Баришніков, Ю.М. Маршавін, М.В. Туленков, В.О. Храмов : За заг. ред. М.В. Туленкова, В.О.Храмова. – К.: ІПК ДСЗУ, 2003.
- Державне управління та державна служба: Словник-довідник / Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана; Уклад. О. Ю. Оболенський / – К.: КНЕУ, 2005. – 480 с.
- Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні. – К.: Видавничий дім, 1999. – 242 с. – С. 65–75.
- Кабанець А.Г. Державна служба: Навч. посіб. /Харківський національний економічний ун-т. – Х.: ХНЕУ, 2004. – 176 с.
- Кутова І.Е. Принципи державної служби в сучасному законодавстві України: Навч. посіб. Луганський держ. ун-т внутрішніх справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 144 с.
- Малиновський В. Я. Державна служба: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003. – 160 с. – С. 80 – 123.
- Мельник А. Ф. Державна служба. У 2 т. – Луганськ: Східно-український університет, 2000. – 338 с.
- Оболенський О. Ю. Державна служба: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – 344 с. – С. 209 – 265.
- Правове регулювання діяльності державних службовців України. У 2 т. / Головне управління державної служби України; Національна академія державного управління при Президентові України / Голова ради А.В. Толстоухов; упоряд. Т. В. Мотренко– К.: НАДУ, 2004.–Т.1– 867с., Т.2–852с.
- Професійна державна служба: що зроблено; що далі? Публічна доповідь про основні результати діяльності у 2005 р. / Головне управління державної служби України / Ред. Т. Мотренко, упор. А. Вишневський – К.: 2006. – 24 с.
2.5. Адміністративно-правовий механізм запобігання корупції
Поняття «корупція». Види корупційних діянь. Корупційні діяння без ознак злочину. Шкода від корупції. Причини поширеності корупції в Україні.
Прийняття Закону України «Про боротьбу з корупцією» - акт оформлення адміністративно-правового механізму боротьби з корупцією. Спеціальні обмеження щодо державних службовців, спрямовані на попередження корупції. Види фінансового контролю за діяльністю державних службовців, відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією. Відповідальність керівників за невжиття заходів щодо боротьби з корупцією.
Підстави і порядок адміністративного впровадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією. Особливості запобігання корупції адміністративно-правовими методами в державній службі зайнятості. Критерії оцінки ефективності роботи органів виконавчої влади в боротьбі з корупцією та запобіганні її проявам серед державних службовців.
Корупція руйнує політичну систему будь-якої країни. Проблема корупції звернула на себе увагу після того, як стало відомо про використання в багатьох країнах деякими непорядними політичними діячами й посадовими особами у власних цілях результатів приватизації, лібералізації, реформ у галузі зовнішніх позик та в соціальній сфері. Ці явища можна назвати головними причинами провалу політики реформ, спрямованих на досягнення економічного прогресу, створення вільного ринку й розвиток демократичних традицій у суспільстві. Жодна країна не захищена від корупції, в тому числі Україна.
Корупція – це явище, яке можна пояснити людськими слабостями, через які особи, наділені за посадою повноваженнями, спрямованими на виконання функцій держави, свідомо здійснюють неправомірні діяння, в тому числі зловживають своїм службовим становищем з метою отримання особистих переваг. Вирізняють політичну корупцію, таку, наприклад, як придбання голосів виборців, отримання незаконних надходжень у виборчі фонди, лобіювання власних інтересів у законодавчій сфері шляхом пожертвування деяких сум парламентським фракціям тощо.
Корупція може мати різні форми: одержання хабарів, подарунків, розкрадання бюджетних коштів, шантаж на сексуальному підґрунті – так звана моральна корупція (зловживання особистим впливом), а також зловживання владою або службовим становищем. Побутує думка: «Кожна людина має свою ціну. Питання в тому, як примусити людину боротися із спокусою».
Визначаючи поняття корупції, слід виходити із такого:
- корупція – соціальне явище, а не конкретне суспільно небезпечне діяння; це явище, притаманне всім державам світу, невід'ємний атрибут публічної влади. Державний апарат будь-якої країни, на жаль, не може забезпечити свого функціонування без зловживань представників цього апарату. Відмінність різних держав у цьому плані полягає не у наявності чи відсутності корупції як такої, а в її масштабах, характері корупційних проявів, впливу корупції на соціальні, економічні та політичні процеси;
- корупція у правовому значенні — це збірне поняття, яке охоплює сукупність (систему) взаємопов'язаних правопорушень (кримінально-правових, адміністративних, дисциплінарних, цивільно-правових). Реально ці правопорушення мають різні форми (види). До них, насамперед, належать хабарництво, зловживання владою або посадовим становищем та інші посадові злочини, які скоюються для задоволення корисливих та інших особистих інтересів чи інтересів третіх осіб.
Корупція, безумовно, негативне явище для будь-якого суспільства, вона стримує інвестиції та уповільнює економічне зростання. Це одна з причин того, чому ця проблема привертає увагу міжнародних інституцій, чому її досліджують міжнародні рейтингові агентства типу Тransparency Іnternational (ТІ). За оцінками Всесвітнього банку корупція обходиться світовому співтовариству у 80 млрд. дол. на рік. Багато іноземних компаній, що здійснюють фінансову допомогу іншим країнам, занепокоєні тим, що їхні гроші можуть бути викрадені й не надійдуть на конкретні адреси.
Визначаючи шкоду від корупції, експерти виділили такі моменти: по-перше, бюрократичні домагання – це зашморг на шиї малих підприємців; по-друге, корупція заважає припливу іноземних інвестицій; по-третє, в усьому світі є певний зв'язок між корупцією та незалежністю банків, а також між корупцією та незадовільним рівнем нагляду за фінансовим закладами; по-четверте, корупція призводить до значного підвищення витрат на державні капіталовкладення й зниження їхнього якісного рівня (наслідками корупції в цілому є зниження прибутковості державних капіталовкладень та інфраструктури); по-п'яте, корупція призводить до зменшення податкових надходжень, оскільки впливає на здатність уряду збирати податки.
Чим більш корумпована країна, тим повільніше вона розвивається економічно. Корупція посилює бідність і значно обмежує можливості боротьби з нею. Іноземні інвестори надають перевагу країнам, які є менш корумпованими.
Боротьба з корупцією надає країнам перевагу, оскільки це збільшує їхню інвестиційну привабливість для кампаній, які займаються високими та інформаційними технологіями. Такі кампанії найімовірніше вкладуть свої капітали в економіку країн з мінімальним рівнем корупції, де влада підпорядкована закону і де існує безумовний захист інтелектуальної власності.
З'ясування причин і умов корупції необхідно для розробки засобів і методів протидії корупції. Виходити при цьому потрібно з того, що існують соціальні передумови корупції – як у кожній окремій державі, так і в певних типах країн (наприклад, у країнах з перехідною економікою).
Це дозволить, по-перше, позбутися досить поширеного примітивного підходу до розуміння корупції; по-друге, визначити реальні завдання у сфері протидії корупції; по-третє, визначити дієві заходи щодо запобігання і протидії корупції. Все це повинне базуватися на однозначному розумінні того, що жодна із соціально-політичних й економічних систем не має повного імунітету від корупції. Отже, ставити питання про повне викоренення корупції (що має місце не лише на рівні політичних заяв, а й міститься в окремих нормативно-правових актах) невірно. Корупцію як явище викоренити неможливо. Підривом живильної основи корумпованості державного апарату (вплив на соціальні передумови корупції, причини та умови корупційних діянь, а також застосування адміністративних та репресивних заходів щодо конкретних корупціонерів) можна лише зменшити обсяги корупції, змінити характер корупційних проявів, обмежити вплив корупції на соціально-економічні, політичні та інші процеси в суспільстві, мінімізувати наслідки корупційних діянь. Це той максимум, якого можна досягти.