Geum.ru

Курс лекцій за загальною та галузевою складовими підвищення кваліфікації керівників І спеціалістів державної служби зайнятості за загальною редакцією В. Г. Федоренка, доктора економічних наук, професора

Вид материалаКурс лекцій

Содержание


3.4. Українська ділова мова в системі професійного спілкування державних службовців
Мета мовлення
Подобный материал:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   30


Державне соціальне страхування на випадок безробіття спрямовується як на компенсацію втраченого доходу так і на заходи запобігання безробіттю. Серед них програми зайнятості, підготовки і перепідготовки кадрів, сприяння створенню нових робочих місць тощо. Тариф у страхуванні на випадок безробіття єдиний для всіх галузей. Це відповідає природі ринку робочої сили, де відбувається її постійний міжгалузевий рух.

Система надання допомоги на випадок безробіття була запроваджена в Україні в липні 1991 р. шляхом створення Державного фонду сприяння зайнятості (відповідно до Закону України Про зайнятість населення). У березні 1997 р. кошти цього фонду стали частиною Державного бюджету України, а вже з 1 січня 2001 р. розпочав свою діяльність правонаступник скасованого фонду – Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФСС ВБ) відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р. Нова модель соціального захисту населення від безробіття більше відповідає перехідному періоду економічного розвитку країни і дає можливість уникнути послаблення мотивації до праці. Якщо до 2001 р. розмір допомоги по безробіттю не залежав від того, скільки пропрацювала людина до втрати роботи – 20 років чи 10 місяців, то система соціального страхування на випадок безробіття передбачає залежність отримання допомоги від сплати страхових внесків та наявності страхового стажу.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” цей вид страхування здійснюється за принципами:
  • надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
  • обов’язковість страхування осіб, які підлягають цьому виду страхування згідно з законом, добровільність страхування інших осіб;
  • цільове використання коштів страхування;
  • солідарність та субсидування;
  • обов’язковість фінансування витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг у випадку безробіття;
  • паритетність в управлінні страхуванням представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;
  • диференціація розмірів виплати допомоги залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;
  • надання допомоги із безробіття та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на рівні не нижчому за встановлений прожитковий мінімум;
  • законодавче визначення умов і порядку здійснення страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг.

Суб’єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, страхувальники та страховик. Застраховані особи – наймані працівники, а у випадках, передбачених Законом, також інші особи, на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття. Страхувальниками є роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески. Страховик – Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Страховим ризиком вважаєються обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком у цьому виді страхування є подія, через яку застрахована особа втратила дохід внаслідок втрати роботи чи опинилася у стані часткового безробіття. Об’єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи виникає право на отримання допомоги по безробіттю та надання соціальних послуг. Страховий стаж – період, протягом якого особа страхується на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески.

Не підлягають страхуванню на випадок безробіття: працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Управління соціальним страхуванням на випадок безробіття здійснює ФСС ВБ, який збирає і нагромаджує страхові внески, контролює використання коштів, виплачує матеріальне забезпечення та надає соціальні послуги громадянам у разі втрати роботи, виконує інші функції згідно із законодавством та статутом Фонду.

Управління ФСС ВБ здійснюється його правлінням (до складу якого входять по 15 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців), виконавчою дирекцією та її робочими органами. Функції виконавчої дирекції покладаються на Державний центр зайнятості, а функції її робочих органів виконують центри зайнятості на місцях. Нагляд за діяльністю ФСС ВБ здійснює Наглядова рада.

Платниками страхових внесків до ФСС ВБ є роботодавці, наймані працівники та особи, які за власним бажанням беруть участь в цьому виді страхування.

Розмір страхових внесків встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України одночасно із затвердженням Державного бюджету України. Нині він становить: для найманих працівників – 0,5% від суми оплати праці, для роботодавців – 1,9% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Слід підкреслити, що розмір внесків, сплачуваних до страхового фонду роботодавцями та найманими працівниками, не є сталою величиною. Це зумовлено, насамперед, коливаннями рівня безробіття. При збільшенні чисельності безробітних зростають видатки фонду. Водночас зменшується чисельність платників страхових внесків, отже скорочуються обсяги надходжень. Для коригування ситуації доводиться збільшувати розміри внесків.

Рівень безробіття визначається як в абсолютних, так і у відносних величинах, що дозволяє робити порівняльний аналіз значень цього показника в часі і просторі. Відповідно до методики МОП рівень безробіття обчислюється за формулою

U(%) = U · 100% / U + E,

де U(%) – рівень безробіття, U – чисельність безробітних, Е – чисельність працюючих. Якщо взяти до уваги недосконалість методик обчислення як чисельності працюючих так і чисельності безробітних, наведена формула навряд чи дасть нам більш-менш реальну картину. Тому в багатьох країнах використовується інша методика визначення рівня безробіття запропонована МОП. Йдеться про обчислення чисельності безробітних шляхом обстеження домогосподарств у визначених районах з подальшою екстраполяцією. В Україні використовуються обидві методики.

Більшість економістів вважають, що безробіття становить небезпеку для економіки у тих випадках, коли воно значно перевищує свій природний рівень або опускається нижче цього рівня.

Джерелами формування доходів бюджету ФЗСС ВБ є:
  • страхові внески страхувальників (питома вага у 2001 р. – 87%);
  • асигнування Державного бюджету України (питома вага у 2001 р. – 2,9%);
  • суми фінансових санкцій та адміністративних штрафів (за порушення порядку сплати страхових внесків та використання коштів ФЗСС ВБ, недотримання законодавства про зайнятість населення);
  • доход від тимчасово вільних коштів ФЗСС ВБ;
  • благодійні внески та інші надходження, передбачені законодавством.

Видатки бюджету ФЗСС ВБ:
  • виплата матеріального забезпечення та надання соціальних послуг (питома вага у 2001 р. становила 69,9%);
  • відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з достроковим виходом на пенсію (питома вага у 2001 р. становила 7,4%);
  • фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції та її робочих органів, ІПК ДСЗУ (питома вага у 2001 р. – 13,4%);
  • розвиток матеріальної та інформаційної бази ФЗСС ВБ (питома вага у 2001 р. – 9,3%);
  • створення резерву коштів.

Види матеріального забезпечення:
  • допомога по безробіттю, у тому числі одноразова – для організації безробітним власної справи;
  • допомога з часткового безробіття;
  • матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
  • матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
  • допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

У більшості країн з ринковою та перехідною економікою склалася двоступінчата система матеріального забезпечення тимчасово незайнятого населення.

Перший ступінь – це допомога по безробіттю яка виплачується із спеціальних страхових фондів. Допомога по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати залежно від страхового стажу: до 2 років – 50%, від 2 до 6 років – 55%, від 6 до 10 років – 60%, понад 10 років – 70%. Залежно від тривалості безробіття допомога зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів – 100%, протягом наступних 90 календарних днів – 80%, у подальшому – 70%. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату в галузі і нижчою за встановлений прожитковий мінімум.

Другий ступінь – це соціальна допомога, яка згідно із законодавством України має назву – «матеріальна допомога по безробіттю» і фінансується за рахунок коштів ФСС ВБ, хоча в багатьох країнах цей вид допомоги виплачується з державного бюджету або з фондів, створених державою. Цей вид допомоги надається безробітним, у яких закінчився термін виплати допомоги по безробіттю за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім’ї не перевищує встановленого законом прожиткового мінімуму. Тривалість виплати – 180 календарних днів, розмір – 75% прожиткового мінімуму. Після закінчення строку виплати матеріальної допомоги по безробіттю безробітним або непрацездатним особам, які перебувають на їх утриманні може надаватися одноразова матеріальна допомога в розмірі 50% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством у разі, якщо сукупний доход на члена сім’ї не перевищує прожиткового мінімуму.

Допомога по безробіттю виконує декілька соціальних функцій. По-перше, вона відшкодовує безробітному частину втраченого заробітку і надає йому матеріальне забезпечення на рівні не нижчому за прожитковий мінімум, по-друге, вивільняє час на пошук роботи і дає можливість нести пов’язані з цим витрати, по-третє, стимулює до пошуку роботи з прибутком більшим за допомогу.

Допомога по безробіттю повинна стимулювати, а не гальмувати процес пошуку роботи, саме тому відшкодування має тимчасовий і частковий характер.

Види соціальних послуг:
  • професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;
  • пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних;
  • інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

Існує точка зору щодо неправомірності фінансування дотацій на створення нових робочих місць, профнавчання, надання послуг з працевлаштування за рахунок страхових внесків. На думку прихильників такого погляду, призначення ФСС ВБ – страхування ризику втрати роботи і здійснення страхових виплат у цих випадках, а не фінансування заходів і програм, які не мають страхового характеру і тільки збільшують податкове навантаження на роботодавців та робітників, які є платниками страхових внесків. Однак, потрібно враховувати, що внаслідок запровадження активних заходів скорочується термін безробіття, людина набуває нових фахових навичок, скоріше стає до роботи, починає сплачувати податки і страхові внески. Зважаючи на це, така позиція наразі є домінуючою.


Перелік контрольних питань:
  1. Мета, функції та складові соціального захисту.
  2. Сучасні моделі соціального захисту.
  3. Державне соціальне страхування як складова частина соціального захисту.
  4. Види державного соціального страхування.
  5. Становлення, етапи розвитку й особливості функціонування державного соціального страхування в Україні.
  6. Соціальні функції, загальні засади та принципи здійснення в Україні державного соціального страхування на випадок безробіття.
  7. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг у державному соціальному страхуванні на випадок безробіття.
  8. Особливості та перспективи державного соціального страхування на випадок безробіття.


Рекомендована література
  1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.– К.: Преса України, 1997.– 80 с.
  2. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання” № 1105-ХІІ від 23.09.1999 р. // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 40.
  3. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 2213-ІІІ від 02.03.2000 р. // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 21.
  4. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 21.
  5. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування” № 2980-Ш від 17.01.2002 р. // Все про бухгалтерський облік. – 2002. – № 14.
  6. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 р. // Податки та бухгалтерський облік. – 2003. – № 70.
  7. Базілевич В.Д., Базілевич К.С. Страхова справа.– К.: Т – “Знання”, КОО, 2002. – 203 с.
  8. Іванова О.Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти: Курс лекцій.– К.: Видавничий дім “Київо Могилянська Академія”, 2003. – 107 с.
  9. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навч. посіб.– К.: Центр навчальної л-ри, 2003. – 224 с.
  10. Маршавін Ю.М. Державне соціальне страхування: навчально методичний посібник. – К.: ІПК ДСЗУ, 2004. – 256 с.
  11. Надточій Б. Соціальне страхування у контексті історії // Соціальний захист. – 2003. – № 2. – С. 20–24.
  12. Надточій Б. Соціальне страхування у контексті історії // Соціальний захист. – 2003. – № 3. – С. 29–33.
  13. Надточій Б. Соціальне страхування чи соціальне забезпечення? // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 34. – С. 5.
  14. Олефір О. Плюралізм соціального страхування як фактор розвитку економіки // Україна : аспекти праці. – 2002. – № 4. – С. 44–49.
  15. Плиса В.Й. Страхування: Навч. Посіб. – К.: Каравела, 2005. – 392 с.
  16. Плиса В. Модель державного соціального страхування в Україні. // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб.– Л., 2005. – С. 44–52.
  17. Рудень В.В. Страхова медицина і медичне страхування. – Л., 1999. – 305 с.
  18. Рудень В.В. Виникнення та функціонування системи медичного страхування // Фінанси України. – 2000. – № 1. – С. 76–87.
  19. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 200 с.
  20. Семігіна Т.В. Порівняльна соціальна політика: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2005. – 276 с.
  21. Спікер П. Соціальна політика: теми та підходи, – К.: Фенікс, 2000. – 400 с.
  22. Шахов В.В. Страхование. – М.: Юнити, 2000. – 311 с.
  23. Шевчук П.І. Соціальна політика. – Л.: Світ, 2003. – 400 с.
  24. Шевчук П.І., Берік З.А. Пенсійне забезпечення.– Л.: ЛРІДУ УАДУ, 2002. – 56 с.
  25. Юрій С.А., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник.– К.: Кондор. – 2006. – 464 с.
  26. Ягодка А.Г. Соціальна інфраструктура і політика: Навч. посібник.– К.: КНЕУ, 2000. – 212 с.



Содержание