Програми для загальноосвітніх навчальних закладів біологія
| Вид материала | Документы |
- Атики в 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів вивчатиметься за програмами,, 164.05kb.
- Особливості навчальної програми для учнів 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів, 602.24kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням, 717.77kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2778.79kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2950.56kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2719.13kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1209.62kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7-11 класи. К.: Ірпінь:, 432.93kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7-11 класи. К.: Ірпінь:, 421.03kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7-11 класи. К.: Ірпінь:, 354.72kb.
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 14 | 6 | Екологія людини. Екологічні фактори. Вплив кліматичних факторів на організм людини. Біологічні ритми. Антропогенний фактор і його вплив на організм людини. Адаптація людини до дії екологічних факторів. Демографічні проблеми в Україні. Демонстрування діафільму «Орга- нізм і середовище», кінофільму «Біосфера». ^ Практична робота № 5. Вивчення індивідуального добового ритму | Учень наводить приклади: — впливу довкілля на організм людини. Характеризує: — адаптації організму людини до абіотичних факторів (температури, сонячної активності); — основні біоритми людини. Пояснює: — вплив екологічних факторів (забрудненого повітря, ґрунту) на здоров'я людини; — вплив радіаційного забруднення навколишнього середовища на організм людини; — адаптацію організму людини до дії екологічних факторів. Застосовує знання про: — біоритми для оптимальної організації власної життєдіяльності; — вплив забрудненого довкілля на організм людини для обґрунтування заходів підвищення адаптаційних можливостей організму. Робить висновки: — про вплив довкілля на організм людини |
^ Учні повинні засвоїти основні поняття: адаптація, аналізатори, антропогенез, безумовні рефлекси, біоритми, вища нервова діяльність, гальмування умовних рефлексів, друга сигнальна система, ембріональний розвиток, ембріон, онтогенез, перша сигнальна система, постембріональний розвиток, сенсорні системи, сон, спадковість, стать, рефлекс, умовні рефлекси, хромосоми.
10-й клас
34 год (1 год на тиждень, 2 год резервні)
| № п/п | К-сть год | Зміст теми | Навчальні досягнення учнів |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | 3 | Вступ. Основні властивості організмів. Короткий нарис історії розвитку біології. Видатні вчені-біологи України. Методи біологічних досліджень. Рівні організації живої матерії | Учень називає: — видатних учених-біологів України; — основні властивості організмів. Наводить приклади: — значення біологічної науки в житті людини і суспільства; — застосування різних методів у вивченні живої природи. Характеризує: — основні етапи розвитку біологічної науки; — основні властивості організмів; — методи біологічних досліджень (описовий, порівняльний, експериментальний, статистичний, моделювання); — поняття гіпотези, теорії, закону; — рівні організації живої матерії |
| РОЗДІЛ 7. Універсальні властивості організмів | |||
| 1 | 8 | Єдність хімічного складу організмів. Елементний склад живих організмів. Неорганічні спо- луки: вода і міне- ральні солі. Орга- нічні сполуки: малі органічні молекули (моносахариди, амінокислоти, нук- леотиди, ліпіди); макромолекули (полісахариди, | Учень називає: — органогенні елементи; — органічні речовини. Наводить приклади: — значення органічних речовин; — застосування ферментів у господарстві. Спостерігає: — властивості органічних молекул; — дію ферментів. Характеризує: — хімічні елементи, |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | білки, нуклеїнові кислоти), їх будова, властивості, функції. Демонстрування моделей будови органічних молекул, моделей- аплікацій. ^ Лабораторні роботи № 1. Визначення деяких органічних молекул (жирів полісахаридів) та їх властивостей. № 2. Вивчення властивостей ферментів. Практична робота № 1. Розв'язання елементарних вправ з молекуляр- ної біології | найважливіші для організмів; — молекулярний рівень організації живого; — роль води та інших неорганічних речовин; — функції ліпідів і вуглеводів; — поняття біополімеру; — будову, властивості й функції білків та нуклеїнових кислот. Пояснює: — хімічну сталість організмів; — біокаталіз. Обґрунтовує: — взаємозв'язок будови органічних речовин з їх функціями. Застосовує знання для: — розв'язування вправ з молекулярної біології; — визначення можливості уникнення захворювань рослин і тварин, що виникли через нестачу деяких хімічних елементів. Робить висновок про: — єдність хімічного складу організмів; — єдність хімічного складу живої і неживої природи. Дотримується правил: — техніки безпеки під час виконання лабораторних і практичних робіт |
| 2 | 5 | Структурна складність і впорядкованість організмів. Історія вивчення клітин. Методи цитологічних досліджень. Будова клітин прокаріотів | Учень називає: — методи вивчення клітин; — типи організації клітин. Наводить приклади: — прокаріотичних та евкаріотичних організмів. Розпізнає: — клітини прокаріотів і евкаріотів на малюнках і |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | і евкаріотів. Клітинні мембрани. Поверхневий апарат клітини, його функції. Демонстрування моделей, схем. Лабораторна робота № 3. Будова клітин прокаріотів і евкаріотів | таблицях. Характеризує: — клітинну теорію Т.Шванна та її роль в обґрунтуванні єдності органічного світу; — будову клітини прокаріотів і евкаріотів; — особливості будови і функції клітинних мембран; — транспорт речовин через мембрану; — поверхневий апарат клітини, його функції. Обґрунтовує: — взаємозв'язок клітини із зовнішнім середовищем; — будову мембран клітини з виконуваними функціями. Порівнює: — два типи організації клітин; — поверхневий апарат клітин бактерій, грибів, рослин і тварин. Застосовує знання про: — мембрани, поверхневий апарат для доведення єдності органічного світу. Робить висновок: — про загальний план будови клітин усіх організмів. Дотримується правил: — виготовлення деяких мікропрепаратів |
| 6 | Цитоплазма, її компоненти. Цитозоль, рибосоми. Біосинтез білка. Цитоскелет, клітинний центр. Одномембранні органели: ендоплазматична сітка, апарат | Учень називає: — органели клітини. Наводить приклади: — процесів, що відбуваються в цитоплазмі клітини. Розпізнає: — компоненти клітин на мікропрепаратах, електронних мікрофотографіях. Спостерігає: — рух цитоплазми в клітинах |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | Гольджі, лізосоми, вакуолі. Двомембранні органели: мітохондрії і пластиди. Фотосинтез. Дихання. Хемосинтез. Лабораторна робота № 4. Рух цитоплазми, явища плазмолізу і деплазмолізу в клітинах рослин | рослин, явища плазмолізу і деплазмолізу. Характеризує: — цитоплазму, її компоненти; — функціональне значення цитозолю і цитоскелета; — будову і функції органел клітини; — процеси біосинтезу білка, хемосинтезу, фотосинтезу, дихання. Порівнює: — будову і функції мітохондрій та пластид; — процеси, які відбуваються в цитоплазмі прокаріотів і евкаріотів. Обґрунтовує: — взаємозв'язок будови органел і їх функцій; — роль клітинного центру в організації цитоскелета; — об'єднання одномембранних органел в єдину систему; — значення двомембранних органел в енергетичному обміні. Робить висновки: — цитозоль — внутрішнє середовище клітини; — цитоскелет — опорно- рухова система клітини; — одномембранні органели — система відокремлення синтезованих речовин; — двомембранні органели — система енергетичного обміну |
| 4 | Ядро та його компоненти. Будова та функції ядра. Каріотип. Клітинний цикл. Мітоз. | Учень називає: — організми, що мають ядро в клітинах; — функції ядра. Наводить приклади: — клітин, що діляться. | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | Клітина як цілісна система. Пластичний і енергетичний обмін речовин у клітині. Сучасна клітинна теорія. ^ Лабораторні роботи № 5. Мітотичний поділ клітин. № 6. Будова хромосом | Розпізнає: — структури ядра клітин на мікропрепаратах, електронних мікрофотографіях; — аутосоми і статеві хромосоми; — структурні компоненти хромосом; — фази мітозу. Характеризує: — ядро, його будову і функції; — будову і функції хромосом; — стадії клітинного циклу; — процес мітозу; — клітину як цілісну систему; — сучасну клітинну теорію. Пояснює: — зв'язок між будовою і життєдіяльністю клітини; — адаптивний характер виникнення тканин та органів рослин і тварин, грибів. Порівнює: — обмін речовин і перетворення енергії у автотрофних і гетеротрофних, аеробних і анаеробних організмів; — клітинну теорію Т.Шванна з сучасною клітинною теорією; — клітини прокаріотів і евкаріотів Обґрунтовує: — подібність і відмінності в будові клітин; — значення вивчення каріотипу; — значення сталості кількості, форми і розмірів хромосом; — роль ферментів в обміні речовин; — зв'язок пластичного й енер- гетичного обміну в клітині. |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | | Застосовує знання: — про процеси життєдіяль- ності клітини для підтверд- ження ідеї матеріальної єднос- ті світу. Робить висновок: — про біологічну роль ядра; — клітина — елементарна цілісна жива відкрита система |
| 6 | Організми. Неклітинні форми життя. Одноклітинні організми, явище колоніальності. Багатоклітинні організми: гриби, рослини, тварини. Регуляція їх функцій. Демонстрування моделей, схем, таблиць, малюнків. ^ Лабораторні роботи № 7. Будова тканин тваринного організму. № 8. Будова тканин рослинного організму | Учень називає: — одноклітинні, колоніальні й багатоклітинні організми; — неклітинні форми життя; — тканини; — органи. Наводить приклади: — хвороб людини, що викликаються вірусами. Характеризує: — особливості вірусів і їх роль у природі й житті людини; — особливості прокаріотичних організмів; — особливості одноклітинних організмів; — тканинний, органний, організмовий рівні організації живого; — принципи організації і функціонування багатоклітинних організмів; — регуляторні системи багатоклітинних організмів. Порівнює: — тканини рослин і тварин; — регуляцію функцій організму рослин і тварин. Обґрунтовує: — взаємозв'язок будови і функцій клітин і тканин; — значення процесу диференціювання клітин, утворення тканин і органів. Застосовує знання: | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | | — про процеси життєдіяльності вірусів і бактерій для профілактики інфекційних хвороб, інших видів діяльності людини. Робить висновки: — організм — відкрита система; — організм — цілісна система, здатна до саморегуляції |
^ Учні повинні засвоїти основні поняття: біокаталіз, біомембрана, біосинтез білка, відкрита система, віруси, гістологія, гліколіз, диференціація клітин, каріотип, клітинне дихання, клітинний цикл, макро- і мікроелементи, мітоз, мейоз, неклітинні форми життя, органогенні елементи, органели (немембранні, одномембранні, двомембранні), плазмалема, поверхневий апарат клітини, соматична клітина, цитозоль, цитологія, цитоскелет, хемосинтез, ядро клітини.
11-й клас
(68 год, 2 год на тиждень, з них 3 год резервні)
| № п/п | К-сть год | Зміст теми | Навчальні досягнення учнів |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| РОЗДІЛ 7. Універсальні властивості організмів (продовження) | |||
| 3 | 6 | Спадковість і мінливість організмів. Основні поняття генетики. Методи генетичних досліджень. Закономірності спадковості. Закони Г.Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи. | Учень наводить приклади: — спадковості; — методів дослідження в генетиці. Характеризує: — методи генетичних досліджень; — особливості методів вивчення генетики людини; — закони Г.Менделя; — аналізуюче схрещування; — явище проміжного успадкування; — основні положення |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | Хромосомна теорія спадковості. Зчеплене успадкування. Позаядерна спадковість. Взаємодія генів. ^ Практична робота № 2. Розв'язування типових задач з генетики | хромосомної теорії спадковості; — зчеплене спадкування; — взаємодії неалельних генів. Пояснює: — поняття гену, генотипу, фенотипу, домінантні й рецесивні стани ознак, алельні гени, гетерозиготи, гомозиготи; — значення хромосомної теорії спадковості для розвитку генетики; — механізми визначення статі; — значення взаємодії генів; — значення позаядерної спадковості; — значення законів генетики для селекції. Обґрунтовує: — роль спадковості в еволюції організмів; — зв'язок між можливостями методів дослідження і їх результатами; — значення законів спадковості для практичної діяльності людини. Порівнює: — генотип і фенотип; — гомозиготи і гетерозиготи. Застосовує знання: — законів генетики для складання схем схрещування, розв'язування генетичних задач |
| 5 | Закономірності мінливості. Комбінаторна мінливість. Мутаційна мінливість. Основні | Учень наводить приклади: — спадкової мінливості; — неспадкової мінливості. Характеризує: — закономірності мінливості, причини модифікаційної мінливості, норму реакції; | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | положення мутаційної теорії. Закон гомологічних рядів спадкової мінливості. Модифікаційна мінливість | — мутаційну мінливість, типи мутацій; — мутагенні фактори. Обґрунтовує: — роль мутацій в еволюції організмів; — потребу в охороні генофонду популяцій. Пояснює: — адаптивний характер модифікаційних змін; — значення закону гомологічних рядів спадкової мінливості для селекції; — значення комбінативної мінливості. Порівнює: — мутаційну і модифікаційну мінливість; — форми спадкової мінливості. Застосовує знання: — про мутагени для обґрунтування заходів захисту від впливу мутагенних факторів |
| 5 | Генотип як цілісна система. Основні закономірності функціонування генів у прокаріотів і евкаріотів. Роль генотипу і середо- вища у формуванні фенотипу. Генетичні основи селекції організмів. Досягнення селек- ції рослин і тварин в Україні. Основні напрямки сучасної біотехнології. | Учень називає: — завдання сучасної селекції. Наводить приклади: — районованих сортів рослин, порід тварин; — продуктів, які одержують методами генної інженерії. Характеризує: — функції генів; — значення генотипу і умов середовища для формування генотипу; — відносну сталість диференційованого стану клітин; — генну інженерію; — можливості сучасної біотехнології. |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | ^ Лабораторні роботи № 9. Спостере- ження нормальних та мутантних форм дрозофіл, їх порівняння*. № 10. Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної кривої. Екскурсія. Впро- вадження нових сортів рослин і порід тварин у гос- подарствах (селек- ційна станція, племінна ферма або інші заклади) | Обґрунтовує: — необхідність обережного ставлення до втілення генетично модифікованих продуктів. Пояснює: — можливості використання трансгенних організмів; — спадкової мінливості для селекції; — роль досягнень біотехно- логії в житті й господарській. діяльності людини. Порівнює: — класичні методи селекції з біотехнологічними. Застосовує знання: — для оцінювання можливих позитивних і негативних наслідків застосування сучасних біотехнологій |
| 10 | Розмноження та індивідуальний розвиток організмів. Нестатеве розмно- ження організмів. Статеве розмно- ження організмів. Будова і утворення статевих клітин. Запліднення. Періоди онтогенезу в багатоклітинних організмів: ембрі- огенез і постембрі- ональний розвиток. Біогенетичний за- кон. Вплив гено- типу та факторів зовнішнього сере- довища на розви- ток організму. Життєвий цикл у | Учень називає: — ознаки живого організму; — форми розмноження організмів. Характеризує: — нестатеве і статеве розмно- ження організмів; — будову й утворення стате- вих клітин; — запліднення у тварин, под- війне запліднення у квіткових рослин; — етапи онтогенезу в рослин і тварин; — ембріогенез хордових тварин; — постембріональний розви- ток тварин; — типи росту та його регу- ляцію; — проблеми старіння і смерті організмів; — життєві цикли організмів. | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | рослин і тварин. Демонстрування схем, малюнків, мікрофотографій, електронограм , моделей аплікацій розмноження, розвитку хордових. ^ Лабораторні роботи № 11. Форми розмноження організмів та їх цитологічні основи. № 12. Ембріогенез хордових*. Екскурсія. Способи розмноження рослин (оранжерея, теплиця, ботаніч- ний сад, дослідна станція тощо) або методи розведення птахів: інкубація, розвиток курчат (птахофабрика) | Пояснює: — значення статевих клітин у забезпеченні безперервності життя виду; — вплив зовнішніх умов на формування та розвиток зародка; — біологічне значення різних форм розмноження, подвій- ного запліднення у квіткових рослин, прямого і непрямого розвитку у тварин, чергування поколінь у життєвому циклі організмів. Порівнює: — статеве і нестатеве розмноження; — прямий і непрямий розвиток тварин; — життєві цикли рослин |
| РОЗДІЛ 8. Надорганізмові системи | |||
| 4 | 9 | Вид. Екологічні характеристики виду. Популяція. Структура попу- ляції. Динаміка і коливання чисель- ності популяції. Поняття про сере- довище існування, шляхи пристосу- вань до нього орга- нізмів. Біологічні адаптивні ритми організмів. | Учень називає: — надорганізмові рівні організації живого. Наводить приклади: — видів, популяцій, екосистем; — пристосованості організмів до умов життя; — подібності в пристосуванні організмів різних видів до однакових умов існування; — біологічних ритмів; — різних типів взаємозв'язків між організмами. |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | Екосистеми. Взаємодії організмів в екосистемах. Зміни в екосистемах. Різноманітність природних і штучних екосистем. Кругообіг речовин і потік енергії в екосистемах. Продуктивність екосистем. Демонстрування колекцій, гербарних матеріалів, живих об'єктів, які ілюструють вплив різних екологічних факторів на рослини і тварин; моделей екосистем; кінофільмів про охорону природи. ^ Практичні роботи № 3. Вивчення морфологічного критерію виду на прикладі рослинних і тваринних організмів. № 4. Розв'язування задач з екології | Характеризує: — середовища життя організмів; — екологічні фактори, їх вплив на організми; — форми біотичних зв'язків; — добові, сезонні, річні адаптивні біологічні ритми організмів; структуру і функціонування надорганізмових систем; — структуру виду і популяції; — екосистеми; — ланцюги і сітки живлення, — екологічні піраміди. Пояснює: — взаємозв'язок організмів і середовища існування; — основні закономірності дії екологічних факторів на живі організми; — шляхи пристосування організмів до умов існування; пристосування організмів до біотичних факторів; — зв'язки між організмами в екосистемах. Порівнює: — середовища життя; — організми, що присто- сувалися до життя в різних середовищах; — природні й штучні екосистеми. Обґрунтовує: — необхідність знань про середовище існування; значення кругообігу речовин у збереженні екосистем; — роль організмів продуцентів, консументів, редуцентів і людини в природних і штучних екосистемах |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | 4 | Планетарна роль живої речовини. Біогенні міграції речовин. Загальна характеристика біосфери. Вплив діяльності людини на стан біосфери. Ноосфера. Основні екологічні проблеми сучасності, шляхи їх вирішення. Природоохоронне законодавство України. Міжнародне співробітництво у справі охорони природи | Учень називає: — природоохоронні території, рідкісні, зникаючі види рослин і тварин; — основні екологічні пробле- ми сучасності. Наводить приклади: — екосистем; — біогенної міграції, плане- тарної ролі живого. Характеризує: — біосферу, функціональні компоненти і межі біосфери; — зростання чисельності людства і проблеми, які з ним пов'язані; — форми забруднення довкілля; — можливі шляхи подолання екологічної кризи. Пояснює: — роль заповідних територій у збереженні біологічного різно- маніття, рівноваги в біосфері. Обґрунтовує: — вплив діяльності людини на видову різноманітність рослин і тварин, на середовище жит- тя, наслідки цієї діяльності; — значення збереження біорізноманіття; — роль біологічного різно- маніття, регулювання чисель- ності видів, охорони природ- них угруповань для збережен- ня рівноваги в біосфері; — необхідність застосування альтернативних джерел енергії. Застосовує знання: — про особливості функціону- вання популяції, екосистеми для обґрунтування заходів їх охорони; |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | | — для проектування дій у справі охорони природи; — визначення стратегії і тактики своєї поведінки в сучасних умовах довкілля; — для прогнозування наслід- ків впливу людини на екосис- теми; — для оцінювання стану сере- довища життя в локальних і глобальних межах; — для здійснення фенологічних спостережень, проведення дослідів з вивчен- ня екосистем. Робить висновок: — про цілісність і саморегу- ляцію живих систем; — про шляхи раціонального розв'язання екологічних проблем; — про необхідність відстоювання власних прав на збереження середовища існування |
| РОЗДІЛ 9. Історичний розвиток органічного світу | |||
| 5 | 10 | Основи еволюційного вчення. Розвиток еволюційних поглядів. Мікроеволюція. Фактори еволюційного процесу. Природний добір. Адаптації як результат еволюційного процесу. Видоутворення. Типи видоутворення. Макроеволюційний | Учень називає: — докази еволюції, наслідки еволюції. Наводить приклади: — внутрішньовидової, міжвидової боротьби за існування, взаємодії з чинниками неживої природи; — форм природного добору; — адаптацій організмів до умов середовища. Характеризує: — передумови розвитку еволюційного вчення; — основні положення еволюційного вчення Ч.Дарвіна; — рушійні сили еволюції; |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | процес. Основні напрямки еволюції. Закони еволюційного процесу. Принципи молекулярної еволюції. Сучасні погляди на проблему еволюції. Демонстрування живих організмів, гербарного матеріалу, колекцій, моделей, муляжів, таблиць, що ілюструють еволюційні процеси живої природи. Екскурсія до природничого музею. Різноманітність видів у природі | — природний добір, його види; — основні положення синтетичної гіпотези еволюції; — популяцію як елементарну одиницю еволюції; — критерії виду; — способи видоутворення; — елементарні фактори еволюції; — напрямки і шляхи еволюції; — правило незворотності еволюції; — поняття конвергенції, дивергенції, паралелізму. Пояснює: — закономірності формування генома в еволюції; — різноманіття адаптацій організмів як результат еволюції. Порівнює: — штучний та природний добір, географічне й екологічне видоутворення; — штучні й природні екосистеми. Застосовує знання: — для пояснення результатів еволюції, рушійних сил еволюції, процесів виникнення пристосувань і їх відносний характер, утворення нових видів |
| 10 | Історичний розвиток і різноманітність органічного світу. Система органічного світу як відображення його історичного розвитку. Гіпотези виникнення життя | Учень називає: — таксономічні одиниці, ери, періоди. Наводить приклади: — різноманіття живих організмів. Описує: — погляди різних учених на виникнення життя на Землі; — первинні екосистеми |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | на Землі. Еволюція прокаріотів. Гіпотези виникнення евкаріотів, колоніальних і багатоклітинних організмів. Еволюція одно- та багатоклітинних евкаріотів. Формування на- земних екосистем. Поява людини і її роль у біосфері. Еволюція неклі- тинних форм жит- тя. Сучасна карти- на органічного світу. Демонстрування окам'янілостей, відбитків, викопних решток рослин і тварин, кінофільмів, діафільмів, схем. Екскурсія. Історія розвитку життя на Землі, (музеї природознавства) | прокаріотів, їх еволюцію; — гіпотези походження евкаріотів; — еволюційні події в протеро- зойську, палеозойську, мезо- зойську та кайнозойську ери. Робить висновок: — про ускладнення тваринного і рослинного світу в процесі еволюції; — про єдність органічного світу |
| 4 | Узагальнення курсу. Основні власти- вості живих сис- тем. Сучасний стан та перспективи розвитку біосфери. Можливості й перспективи застосування досягнень біології | Учень називає: — структурні рівні організації живого; — властивості живих систем. Наводить приклади: — властивостей живого, характерних для різних рівнів його організації. Характеризує: — властивості живих систем; — сучасний стан біосфери; |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| | | в забезпеченні існування людства | — перспективи сучасної біології в забезпеченні існування людства. Пояснює: — загальні властивості живих систем; — перспективи розвитку біосфери. Обґрунтовує: — значення знань з біології у збереженні біосфери і людства як її складової. Застосовує знання з біології: — у власній діяльності; — для оцінювання моральних і соціальних аспектів біологічних досліджень |
^ Учні повинні засвоїти основні терміни та поняття: ареал, біорізноманіття, біогенетичний закон, біосфера, взаємодія генів, видоутворення, генна інженерія, генофонд, гібридизація, дивергенція, зчеплене успадкування, екологічна ніша, екологічні фактори, екосистеми, конвергенція, консументи, комбінативна мінливість, кругообіг речовин і енергії, ланцюги і сітки живлення, макроеволюція, мікроеволюція, модифікаційна мінливість, мутаційна мінливість, ноосфера, норма реакції, обмежуючі фактори, органогенез, полеонтологія, природний добір, продуценти, редуценти, середовище існування, саморегуляція в екосистемах, схрещування, селекція, штучне запліднення, штучний добір, філогенез.