Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей
| Вид материала | Документы |
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1209.62kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2719.13kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2950.56kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2805.28kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1867.57kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1828.02kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 1650kb.
- Програми з методичними рекомендаціями для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх, 1319.97kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням, 717.77kb.
- Атики в 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів вивчатиметься за програмами,, 164.05kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Програми та рекомендації
до розподілу програмного матеріалу
загальноосвітніх навчальних закладів
для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей
зі зниженим слухом
Природознавство
Біологія
Географія
Фізика
Хімія
Київ
2009
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
(лист Міністерства освіти і науки України №1/11-7406 від 08.09.2009)
Відповідальний за випуск:
Програми підготували: Жук В. В., Литовченко С. В., Литвинова В. В.,
Борщевська Л. В. та ін.
© Міністерство освіти
і науки України, 2009
ВСТУП
Навчальні програми для 5-10 класів шкіл для дітей зі зниженим слухом розроблено відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”, Державного стандарту базової і повної середньої освіти, на основі навчальних програм початкової та основної ланок загальної середньої освіти та типового навчального плану спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів (ІІ ступінь) для дітей зі зниженим слухом з українською мовою навчання.
Програми для 5-10 класів шкіл для дітей зі зниженим слухом –адаптовані програми загальноосвітніх шкіл. Тематика з усіх навчальних предметів (усі змістові лінії, розділи, підрозділи, теми) відповідає вимогам цензової освіти.
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів в цілому збережені, але адаптовані до можливостей дітей та тієї специфіки сприйняття матеріалу і репрезентації знань, яка зумовлена постійно діючим чинником порушення слухової функції та його вторинними наслідками.
Розподіл навчального часу здійснено у відповідності до Типового навчального плану середньої ланки освіти дітей зі зниженим слухом.
Навчальними планами спеціальних шкіл зазначених видів передбачені збільшені терміни навчання та відмінна від звичайних загальноосвітніх шкіл кількість годин на вивчення предметів, що зумовлено як специфікою основного порушення, так і особливостями пізнавальної діяльності та мовленнєвого розвитку дітей з порушеннями слуху.
Збільшення годин на вивчення кожної з тем, що вивчаються, не може бути пропорційним розподілу часу у загальноосвітній школі, оскільки специфіка пізнавального, мовленнєвого розвитку, навчальної діяльності, особливості попередньої підготовки зумовлюють складність вивчення окремих розділів та тем, для дітей зі зниженим слухом. Саме тому виникла необхідність у додатковому тематичному розподілі навчального часу для спеціальних загальноосвітніх шкіл для дітей зі зниженим слухом, який було здійснено з врахуванням як вимог цензової освіти, так і специфіки засвоєння навчального матеріалу дітьми зазначеної категорії на основі програм загальноосвітніх шкіл та Типового навчального плану шкіл для дітей зі зниженим слухом.
Програми представлена в табличній формі, що містить три колонки: кількість годин, зміст навчального матеріалу та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. У другій колонці визначено зміст навчального матеріалу, який підлягає вивченню у відповідному класі. Навчальні досягнення учнів орієнтують на результати навчання, які є об’єктом контролю й оцінювання.
У навчальних програмах реалізуються корекційно-розвивальні завдання, які конкретизуються спрямованістю специфічних принципів спеціального навчання дітей зі зниженим слухом.
Необхідно зауважити, що представлений розподіл навчального часу є орієнтовним, а не обов’язковим для виконання. Він може бути використаний як допомога вчителеві під час роботи з планування навчального процесу. Вчитель може змінювати кількість годин на вивчення будь-якої теми як до початку навчального року, під час календарного планування, так і в ході роботи над навчальним матеріалом в межах, передбачених Типовим навчальним планом.
Послідовність вивчення тем зумовлена логікою викладення матеріалу. Допускається зміна послідовності викладення окремих тем (переносити на інший тиждень, чверть, півріччя, не виходячи за межі навчального року) в межах, передбачених Типовим навчальним планом.
Напрямки, зміст та очікувані результати корекційно-розвивальної роботи у школі
ІІ ступеня для дітей зі зниженим слухом
В основі корекційно-розвивальної складової навчального процесу лежить вчення про пластичність вищої нервової діяльності та її значні компенсаторні можливості. Цією складовою передбачено застосування у навчальному процесі системи педагогічних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення розвитку тих сторін особистості дитини зі зниженим слухом, на які безпосередньо або опосередковано впливає порушення слуху. Корекційно-розвивальна робота покликана виконувати важливі завдання спеціальної освіти:
- попередження негативних особливостей розвитку,
- подолання негативних особливостей розвитку того чи іншого процесу.
Від їх розв’язання залежить успішність перебігу компенсаторних процесів та, значною мірою якість навчання та рівень особистісного розвитку дітей.
Корекційна робота пронизує всю діяльність шкіл для дітей зі зниженим слухом, здійснюється у процесі формування у дітей загальноосвітніх умінь і навичок. Вона ґрунтується на максимальному використанні збережених можливостей дитини. Важливе значення також має корекційно-розвивальний вплив, який відбувається у позаурочний час, на різного роду позакласних заходах, у побуті. В цьому відношенні неоціненний внесок у корекційну роботу можуть вносити батьки дитини, якщо правильно будуються зв’язки школи із родинами учнів.
У змісті корекційно-розвивальної роботи втілюються основні принципи спеціальної дидактики шкіл для дітей зі зниженим слухом: принципу корекційної спрямованосі навчання, єдності процесу навчання основам наук і словесного мовлення, розвитку слухового сприймання, інтенсифікації мовленнєвого спілкування. Зміст корекційно-розвивальної роботи визначається як специфікою основного сенсорного порушення (порушення слухової функції), так і наявністю вторинних порушень у пізнавальній, мовленнєвій та особистісній сферах.
Корекційно-розвивальна робота охоплює наступні напрямки:
І. Мовленнєвий.
ІІ. Пізнавальний.
ІІІ. Сенсорний.
ІV. Особистісний.
Зміст кожного напрямку та очікувані результати корекційно-розвивальної роботи, яка проводиться на всіх уроках і в позаурочний час, представлено у табл. 1. Особливості цієї роботи з кожної навчальної галузі конкретизуються у пояснювальних записках до навчальних предметів (див. пояснювальні записки).
Напрямки корекційно-розвивальної роботи виділені умовно, їх змістове наповнення тісно перегукується, а результати кожного з напрямків не можна розглядати ізольовано, відірвано від інших напрямків, оскільки вони є взаємопов’язаними, взаємозумовленими. Так, наприклад, формування мотиваційного компоненту мовленнєвої діяльності однаковою мірою відноситься як до мовленнєвого, так і до особистісного компонентів, опанування засобами активного пізнання довкілля впливає як на сенсорний, пізнавальний розвиток, так і складає передумови для удосконалення мовлення. Поділ на 4 напрямки було здійснено з метою структурування та систематизації матеріалу, полегшення його сприйняття.
Вони носять рекомендаційний характер, є орієнтирами у роботі вчителя і не підлягають спеціальній перевірці та оцінюванню. В учнів одного класу результати такої роботи можуть суттєво відрізнятися в силу як об’єктивних (стан слуху, час втрати слуху, час, коли розпочате спеціальне навчання тощо), так і суб’єктивних причин (мотивація до навчання, вроджені здібності, вольові якості, працездатність, цілеспрямованість, ступінь допомоги з боку батьків тощо).
Табл. 1. Корекційно-розвивальна складова основної ланки освіти дітей зі зниженим слухом
| напрямок | зміст корекційно-розвивальної роботи | очікувані результати корекційно-розвивальної роботи |
| мовленнєвий | заохочення, стимулювання та створення сприятливих умов для мовленнєвого спілкування на уроках і у позаурочний час створення сприятливого мовленнєвого середовища та залучення найближчого оточення дитини до активізації її мовленнєвого розвитку удосконалення навичок слухо-зоро-вібраційного сприймання зверненого мовлення формування наочно-образного підґрунтя для удосконалення мовлення та єдності між мовленнєвими одиницями та їх образними відповідниками удосконалення навичок співвідносити вербальні мовленнєві одиниці з жестовими позначеннями формування навичок враховувати ситуацію спілкування, емоційне забарвлення мовлення співрозмовника для розуміння сказаного формування навичок врахування контексту для усвідомлення змісту написаного використання різних джерел інформації для тлумачення незрозумілих слів формування правильної звуковимови закріплення навичок правильного голосоутворення удосконалення навичок правильного темпоритмічного та інтонаційного оформлення мовлення конструювання мовленнєвих одиниць знайомих синтаксичних конструкцій розширення словникового запасу учнів формування граматичного ладу мовлення | діти звертаються із запитаннями, проханнями, пропозиціями, висловлюють власні думки, розповідають про пережите, розказують про те, що дізналися, дають відповіді на запитання в словесній формі (залежно від мовленнєвих можливостей та підготовки дітей повністю словесними засобами, із залученням дактильного мовлення, жестової мови) діти використовують словесне мовлення для спілкування з близькими, чуючи ми однолітками (відповідно до мовленнєвих можливостей дитини) діти використовують комплекс зорових, слухових та вібраційних відчуттів для розуміння зверненого мовлення; діти орієнтуються на видимі артикуляційні образи, доступні звукові сигнали (окремі звуки, їх комплекси, ритм, інтонації тощо), вібрації та „домислюють” ті елементи, які малодоступні або недоступні для їхнього сприйняття учні володіють засобами активного пізнання довкілля та набуті у такий спосіб знання використовують для усвідомлення значень мовленнєвих одиниць та у власній мовленнєвій практиці; діти для усвідомлення значень мовленнєвих одиниць пригадують та уявляють їх образні відповідники у предметному або узагальненому вигляді: правильно добирають мовленнєві одиниці для називання знайомих предметів та явищ діти співвідносять слова, словосполучення речення з їх відповідниками у жестовій мові та навпаки – жестові позначення з відповідними словесними діти звертають увагу на місце, учасників, емоційні прояви співрозмовника, прогнозують можливу тематику спілкування, і використовують цю інформацію як допоміжну для усвідомлення змісту сказаного учні звертають увагу на контекст для усвідомлення значення нових слів та словосполучень учні запитують вчителя, однокласників, звертаються до словника, підручника для роз’яснення незнайомих слів учні правильно вимовляють звуки української мови, контролюють власну звуковимову, виправлять помилки у промовлянні з допомогою вчителя або самостійно діти дотримуються нормальної сили, висоти голосу, під час говоріння (за можливостями дитини) діти розмовляють у нормальному темпі, правильно наголошують знайомі слова, дотримуються інтонації у реченнях різних типів (за можливостями дитини) діти під час звертань до вчителя, однокласників, відповідей на запитання вчителя тощо самостійно або з дозованою допомогою вчителя будують висловлювання знайомих конструкцій, використовуючи знайомі слова учні використовують у мовлення слова, які вивчають на уроках, знають значення термінів, передбачених програмами з різних предметів діти знаходять аграматизми у власному усному та писемному мовлення з допомогою вчителя або шляхом самоперевірки та виправляють їх; діти узгоджують слова у реченнях під час усного та писемного викладення думок (самостійно, з допомогою вчителя залежно від слухових можливостей та мовленнєвої підготовки) |
| пізнавальний | формування пізнавальної активності розвиток всіх видів пам’яті розвиток уваги розвиток уяви уточнення уявлень корекційний розвиток розумових дій та операцій (порівняння, узагальнення, конкретизації, аналізу, синтезу), логічних форм мислення (понять, суджень, умовиводів); формування вміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки на доступному кожному учневі рівні; розвиток словесно-логічного мислення на мовленнєвому матеріалі, який вивчається | діти виявляють активність, спрямовану на пізнання довкілля, володіють засобами активного пізнання дитина утримує в оперативній пам’яті той матеріал, який необхідний для здійснення всіх наступних операцій розумової та практичної діяльності; використовує прийоми, які допомагають запам’ятовувати та утримувати у пам’яті той матеріал, який вивчається (повторення, використання опорних малюнків, піктографічних зображень, слів тощо), тому числі прийоми усвідомленого запам’ятовування (виділення основного, проведення аналогій, складання плану і вміння ним скористатися під час репрезентації знань тощо) зосереджує увагу на достатньо тривалий час при виконанні навчальних завдань; уважно сприймає пояснення вчителя; зосереджує увагу на суттєвих елементах учні відтворюють в уяві той матеріал, який сприймають та вивчають, конструюють образи уяви на основі власного досвіду та тієї інформації, які отримують на уроках та у позаурочний час з різних джерел діти використовують нові знання для уточнення уявлень про відоме та формування уявлень про те, що сприймається і вивчається вперше; використовують раніше сформовані уявлення для усвідомлення того, що сприймається діти встановлюють послідовність подій (з допомогою вчителя, колективно або самостійно); усвідомлюють логіку послідовності подій та явищ (з допомогою вчителя, колективно або самостійно);; встановлюють причинно-наслідкові зв’язки на доступному матеріалі (з допомогою вчителя, колективно або самостійно); аналізують матеріал на доступному рівні (з допомогою вчителя, колективно або самостійно); порівнюють окремі ознаки (самостійно) та цілісні явища та системи на доступному матеріалі (з допомогою вчителя); роблять узагальнення на доступному матеріалі (самостійно або з допомогою вчителя); висловлюють власні судження на доступному матеріалі, роблять умовиводи (з допомогою вчителя або самостійно) |
| сенсорний | розвиток зорового сприймання як компенсаторного механізму, що забезпечує свідоме сприймання і усвідомлення різної інформації, зокрема зверненого мовлення (словесного в усній та писемній формі, дактильного, жестового) розвиток кінестетичних відчуттів через вправляння у правильному артикулюванні, подолання артикуляційних труднощів, використання специфічних комунікативних засобів розвиток тактильних відчуттів через сприймання вібрацій, зосередження уваги на їх особливостях (силі, напрямку, тривалості, ритмі тощо), формування компенсаторних навичок отримання інформації через смак, запах, доступний звук, зір, тактильні враження | учні свідомо сприймають та правильно інтерпретують знайомі артикуляційні образи; використовуючи компенсаторні зорові механізми, діти застосовують специфічні комунікативні засоби (жестову мову, дактилювання) у міжособистісному спілкуванні, під час репрезентації знань, якщо мають трудності у словесному оформленні думок; уважно сприймають та аналізують предметно-образну інформацію діти контролюють власну вимову через кінестетичні відчуття під час промовляння (залежно від індивідуальних можливостей дітей), помічають помилки самостійно або з допомогою вчителя і по-можливості виправляють їх; учні зосереджують увагу на вібраційних сигналах, використовують отриману інформацію ля усвідомлення предметно-образної реальності та змісту зверненого мовлення; володіють прийомами вивчення особливостей оточуючих предметів: обмацування, постукування, уважне розглядання та ін. та використовують їх |
| особистісний | розвиток цілеспрямованості діяльності розвиток самоконтролю розвиток вольової сфери формування впевненості у собі, усвідомлення своєї неповторності, своєрідності, особистісної цінності, | діти виявляють цілеспрямованість в отриманні знань (виявляється тією чи іншою мірою, індивідуально) учні володіють і користуються навичками плануючого, операційного, заключного самоконтролю діти виявляють наполегливість і вольові якості для досягнення як найближчої, так і віддаленої у часі стратегічної мети (виявляється тією чи іншою мірою, індивідуально) діти усвідомлюють себе як представників своєрідної, яскравої і талановитої спільноти людей з порушеннями слуху, водночас відчувають себе повноцінними, рівноправними громадянами в соціальному середовищі чуючих, усвідомлюють, що спільноти людей з порушенням слуху та людей із збереженим слухом не є відокремленими, замкненими, а, навпаки, складають спільне єдине громадянське демократичне суспільство із загальними для всіх моральними цінностями, народними традиціями, інтересами і проблемами соціального і особистісного характеру; усвідомлюють своє місце і роль у побудові толерантного суспільства без будь-яких кордонів, спричинених нерозумінням, недооцінкою, несприйняттям між людьми з різним станом слуху; розуміють шляхи такого зближення, які полягають в опануванні різними комунікативними засобами (словесною мовою, жестовою мовою), взаємному „пристосуванні” до потреб кожного (людей із збереженим слухом до потреб і особливостей людей з порушеним слухом, а людей з порушеннями слуху до умов життя „чуючого соціуму”) |
Природознавство
5-6 класи
Пояснювальна записка
У 5-6 класах значно розширено пропедевтичний інтегрований курс «Природознавство», який передбачає формування в учнів пізнавального інтересу до предметів природничого циклу та створення уявлення про цілісність світу.
Шкільний курс «Природознавство» є інтегрованим, пропедевтичним курсом, головну мету якого становить формування в учнів уявлень про цілісність природи та місце людини в ній, засвоєння знань, що складають основу для подальшого вивчення систематичних курсів астрономії, біології, географії, екології, фізики, хімії.
Завдання курсу:
- розвиток у школярів пізнавального інтересу до вивчення предметів природничого циклу;
- формування ключових компетенцій: соціальних, полікультурних, інформаційних, комунікативних, саморозвитку та самоосвіти;
- розвиток загальнонавчальних і спеціальних умінь, способів діяльності щодо вивчення природи (загальнопредметні компетенції);
- формування емоційно-ціннісного ставлення учнів до навколишнього середовища на основі знань про природу.
Основу змісту шкільного курсу «Природознавство» становлять реальні об’єкти і процеси природи, теоретичні знання про них та методи дослідження природи, відбір яких здійснено за такими критеріями:
- сучасність знань про природу;
- відповідність відібраних знань і способів діяльності Державному стандарту базової та повної загальної середньої освіти;
- універсальність значення навчального матеріалу для подальшого вивчення таких навчальних предметів, як астрономія, біологія, географія, екологія, фізика, хімія;
- доступність засвоєння відібраних знань віковим особливостям учнів 5-6 класів.
Враховуючи особистісну зорієнтованість навчання, інтеграція знань у змісті навчального курсу здійснюється навколо інтересів та потреб учнів, що стосуються дослідження їхнього найближчого оточення — світу природи, серед якої вони живуть, з якою щодня контактують.
Наскрізними поняттями у змісті курсу є:
- людина як частина природи, житель планети Земля;
- середовище життя людини;
- явища природи;
- взаємозв’язок компонентів природи, її цілісність і системна організація;
- значення знань про природу для людини.
Постійна увага у змісті шкільного курсу до людини, жителя планети Земля, передбачає розвиток в учнів почуття причетності та відповідальності за збереження природи, розуміння її учнем як ідеалу гармонії й досконалості буття.
Використання системного підходу забезпечує пізнання природи як цілісного реального оточення людини, середовища її життя, з яким вона пов’язана обміном речовин, енергією, інформацією.
Зміст і структура курсу відображають сукупність початкових понять астрономії, біології, географії, екології, фізики, хімії, обсяг і глибина яких відповідає пізнавальним можливостям учнів.
У курсі дотримано наступність формування знань про природу учнів молодшої та основної школи.
Зміст навчального предмета «Природознавство» розподіляється за роками навчання таким чином:
5-й клас (70 год, 2 год на тиждень);
6-й клас (35 год, 1 год на тиждень).
Перелік обов’язкових для вивчення об’єктів і процесів природи, загальнонавчальних і спеціальних умінь, способів діяльності, формування яких відбувається при вивченні природознавства, у програмі розподілено на 8 тем.
У 5 класі вивчення курсу розпочинається із вступу, в якому увага акцентується на взаємозв’язку людини і природи, значенні для неї знань про природу.
У першому розділі «Людина та середовище її життя» вивчаються тіла і речовини. П’ятикласники одержують початкові поняття про речовини та їх склад, чисті речовини та суміші. Після цього розкриваються явища природи, які людина спостерігає у повсякденному житті та широко використовує. Тобто, знайомство учнів із середовищем життя розпочинається з вивчення найближчого оточення людини: тіл та речовин. Навчальною програмою передбачено дослідження учнями маси і розмірів тіл, розчинів. Учні мають усвідомити, що за зовнішньою цілісністю предметів навколишнього світу криється складна будова речовини: тіла складаються з атомів, молекул, інших частинок, що перебувають у безперервному русі та взаємодіють між собою. З речовин побудовані клітини, тканини, організми. Учні вчаться спостерігати та пояснювати явища природи на емпіричному рівні та переконуються в їх повторюваності.
У другому розділі «Всесвіт як середовище життя людини» дається уявлення про Всесвіт, вивчаються небесні тіла, насамперед Земля та Місяць, учні знайомляться з будовою Сонячної системи.
Упродовж вивчення матеріалу двох навчальних тем знайомство учнів із середовищем життя людини стосується (без розкриття глибинних питань розвитку Всесвіту) космічних об’єктів – зірок і сузір’їв, планет, Сонця як джерела світла і тепла, що впливають на життя.
Зміст програми передбачає засвоєння на репродуктивному рівні знань про форми земної поверхні, мінерали і гірські породи, корисні копалини, воду і повітря, їхні властивості та значення для живих організмів.
У 6 класі, в третьому розділі «Природні та штучні системи в середовищі життя людини», вивчення курсу продовжується розглядом природних та штучних систем (ліс, степ, водойма, машини та механізми), що мають першочергове значення для життя людини, дається уявлення про організм як живу систему. Формування поняття про системи неживої й живої природи у середовищі життя людини сприятиме формуванню в учнів основ природничо-наукової картини світу.
Учні мають познайомитися з таким загальнонауковим поняттям, як система, ознайомитись із закономірностями існування природних систем. На рівні уявлення вивчаються рукотворні системи, закладаються основи понять: енергія, сила, робота, енергозбереження. Учні мають засвоїти поняття про різноманітні машини, системи, з якими має справу людина у середовищі життя.
Вивчення живих систем розпочинається з організмів, їхніх взаємозв’язків з неживою природою. Дослідження взаємозв’язків у природі сприятиме формуванню поняття про екосистему. Учні знайомляться з природними і штучними екосистемами, вчаться спостерігати взаємозв’язки між природою і людиною, набувають умінь практичного застосування знань. Завершується вивчення середовища існування людини ознайомленням із найбільшою екосистемою — біосферою.
Складовими способів пізнавальної діяльності учнів є загальнонавчальні та спеціальні уміння. Їх перелік наведено у правій колонці програми (учень називає..., наводить приклади..., розпізнає..., визначає..., спостерігає та описує..., порівнює..., пояснює..., робить висновки... тощо).
Логічні зв’язки, що мають місце в структурі програми між її розділами та темами, спрямовані на формування у школярів поняття про цілісність природи.
Програмою передбачено оволодіння методами пізнання середовища життя людини і прогнозування його змін – спостереженням, описом, експериментом.
Реалізація змісту навчального курсу потребує проведення різних форм навчальних занять: поряд із традиційними уроками доцільно проводити уроки серед природи, екскурсії та практичні заняття, комплексно використовувати ігрові, позакласні й позаурочні форми навчальної діяльності учнів.
У навчальному процесі доцільно: передбачати ситуації, що дають можливість школярам самореалізуватися, сприяють розвитку впевненості у собі; створювати умови для виконання школярами різних ролей, самостійного прийняття рішень, здійснення свідомого вибору. Доцільно пропонувати учням виконання завдань як індивідуально, так і фронтально чи в складі малих груп.
Опанування способами діяльності сприятиме подальшому вивченню учнями реальних природних явищ і об’єктів. Знання про величини, сформовані у початковій школі, втілюються тепер у конкретній дії – вимірювання або спостереження, набуваючи операційного смислу.
Застосування практичних методів забезпечує наукову достовірність навчального матеріалу, розкриває сутність явищ і процесів у їхньому зв’язку і розвитку, знайомить із методами наукових досліджень, розвиває уяву, сприяє формуванню переконань у можливості пізнання світу.
У зв’язку з цим до кожної теми програми пропонується тематика демонстраційних дослідів, практичних робіт, домашні експериментальні завдання, що мають здійснюватися з урахуванням конкретних умов школи.
Практичні роботи мають на меті формування в учнів умінь і навичок виконання дослідів і спостережень, зацікавленості у вивченні природничих дисциплін, тому оформлення цих робіт у зошитах не є обов’язковим і їх оцінювання здійснюється на розсуд учителя.
Наприкінці програми наведено орієнтовний перелік навчальних екскурсій. Проводити їх можливо за рахунок навчальних годин, у позаурочний час, під час навчальної практики.
У процесі засвоєння навчального матеріалу корекційно-розвивальна робота має спрямовуватися за наступними напрямами:
Пізнавальна діяльність:
- розвиток вміння аналізувати, порівнювати, виділяти суттєві ознаки та узагальнювати суттєві властивості об’єктів;
- розвиток вміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки між явищами неживої і живої природи;
- формування навичок усвідомлено та самостійно виконувати навчальні вправи природничого змісту за умови спеціально організованої предметно-практичної діяльності;
- розвиток пізнавальної активності у процесі виконання практичних вправ, дослідів;
Розвиток слухового (полісенсорного) сприймання та мовлення:
- розвиток слухового сприймання за допомогою звукопідсилюючої апаратури індивідуального та колективного користування;
- розвиток навичок читання з обличчя (губ);
Особистісний розвиток:
- розвиток прагнення пізнавати рідну природу, усвідомлення значення природи у житті та діяльності людини.
Корекційно-розвивальна робота має проводитись з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.
У процесі вивчення курсу вчитель має контролювати рівень засвоєння учнями знань, сформованість компетенцій та оцінювати їхні навчальні досягнення.
Оцінювання навчальних досягнень учнів 5-6 класів з природознавства здійснюється за 12-бальною системою.