Geum.ru

Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ ІІІ. Природні та штучні системи в середовищі життя людини
Організм як жива система.
Біосфера – найбільша жива система
Загальноосвітні завдання
Корекційно-розвивальні завдання
Зміст навчального матеріалу
Зміст навчального матеріалу
7-му класі
8-му класі
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


6-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 5 год – резервні)

К-ть г-н
Зміст навчального матеріалу
Навчальні досягнення учнів


Розділ ІІІ. Природні та штучні системи в середовищі життя людини

2
Вступ.
Поняття системи. Природні та штучні системи.
Будова, внутрішні й зовнішні зв’язки систем.
Учень:
називає:
екосистеми (ліс, водойма, степ, поле, сад);
штучні системи (машини, механізми, електромережі, Інтернет тощо);
наводить приклади:
внутрішніх і зовнішніх зв’язків систем;
робить висновок:
про різноманітність природних та штучних систем у середовищі життя.

Демонстрування:
моделі географічної оболонки та її складових; моделі Сонячної системи; карт зоряного неба; моделі штучних систем (годинника тощо), моделі живих систем (клітини, екосистеми).

8
Тема 1. Організм як жива система.
Органи рослин, тварин.
Властивості організмів. Ріст та розвиток.
Живлення, його типи.
Дихання рослин і тварин. Значення дихання для організмів.
Обмін речовин і енергії.
Види розмноження рослин і тварин.

Значення пристосування організмів до умов існування. Поведінка рослин і тварин.
Учень:
називає:
особливості будови рослин і тварин;
основні властивості організмів (подразливість, дихання, живлення, обмін речовин, розмноження, ріст, розвиток);
умови, необхідні для росту і розвитку організмів;
типи живлення;
речовини, необхідні для живлення організмів;
наводить приклади:
представників різних організмів;

органів тварин та рослин;
залежності будови організмів від середовища існування;
порівнює:
процеси життєдіяльності рослин і тварин;
спостерігає та описує:
розмноження кімнатних рослин;
пророщування насіння;
поведінку тварин;
пристосування організмів до умов існування;
дотримується правил:
виконання дослідів;
поведінки у природі;
робить висновки:
про організм як форму існування живого;
про значення розмноження у природі.

Спостереження:

за поведінкою рослин, тварин у куточку живої природи, акваріумі; ростом і розвитком рослин; пристосуваннями рослин до умов недостатнього зволоження; залежністю росту та розвитку рослин від освітлення; диханням, проростанням насіння; пристосуваннями рослин до різних умов існування; пристосуваннями комах до середовища існування.
Демонстрування:
дослідів, що доводять процес дихання рослин і тварин;

колекцій та вологих препаратів розвитку тварин;

доказів процесу фотосинтезу у рослин.
Практичні роботи:
1. Ознайомлення з будовою рослин.
2. Способи розмноження рослин.

7
Тема 2. Природні та штучні екосистеми.
Екосистема. Харчові ланцюги.

Екосистеми своєї місцевості: ліс, степ та прісна водойма.
Використання людиною природних екосистем. Охорона екосистем.
Штучні екосистеми.
Ґрунт. Склад ґрунту. Різноманітність ґрунтів. Родючість ґрунту та способи її підвищення. Поняття про добрива.
Поле. Рослини та тварини поля. Сад. Догляд за садом. Зелена архітектура. Значення штучних екосистем у житті людини.
Учень:
називає:
природні екосистеми;
сорти культурних рослин, породи тварин;

складові частини ґрунту;
найпоширеніші ґрунти своєї місцевості;
наводить приклади:
екосистем своєї місцевості;
зв’язків між видами в екосистемі;
харчових ланцюгів;
різних типів ґрунтів, добрив;
природних та штучних екосистем;
поширених шкідників саду та городу;
пояснює:
роль організмів у ґрунтоутворенні;
переваги біологічних методів боротьби зі шкідниками над хімічними;
вплив добрив на врожайність культурних рослин;
необхідність догляду за штучними екосистемами;
спостерігає та описує:
пристосування організмів до середовища життя;

щеплення дерев;
дотримується правил:
підготовки насіння до посіву;
догляду за культурними рослинами та тваринами;
робить висновки:
про значення ґрунту для живих організмів;
про значення штучних екосистем і необхідність догляду за ними;
про необхідність охорони природних екосистем.

Спостереження:

за зв’язками в екосистемах, змінами в них.
Демонстрування:
таблиць, слайдів, відеоматеріалів із зображенням різних екосистем; вегетативного розмноження культурних рослин; зразків ґрунту; колекцій мінеральних добрив; колекцій шкідників сільського господарства.
Практичні роботи:
1. Складання харчового ланцюга в екосистемі акваріума.
2. Підготовка насіння до посіву.
3. Дослідження складу та властивостей ґрунту.

7
Тема 3. Рукотворні системи.
Машини та механізми, їх роль у житті людини. Речовини та матеріали, з яких їх виготовляють.
Сила. Види сил. Сили в живій природі.
Робота та енергія. Прості механізми.
Перетворення енергії. Енергозбереження.
Учень:
називає:
види енергії (механічна, електрична, атомна);
сили в живій природі (тяжіння, тертя, пружності тощо);
наводить приклади:
машин, механізмів, що використовує людина;
речовин та матеріалів, що використовуються у машинобудуванні;
перетворення енергії та речовин у механізмах і машинах;
пояснює:
значення енергії;
принципи роботи окремих механізмів;
значення енергозбереження;
спостерігає та описує:
принципи роботи простих механізмів;
дотримується правил:
роботи з механізмами;
робить висновок:
про значення механізмів у житті людини.

Спостереження:

за роботою машин та механізмів.
Демонстрування:
принципів роботи найпростіших машин та механізмів; складання електричного кола ліхтарика.
Практичні роботи:
1. Вимірювання сили.

4
Тема 4. Біосфера – найбільша жива система.
Склад та межі біосфери.
Людина і біосфера. Охорона біосфери. Червона книга.
Учень:
називає:
склад біосфери;
межі біосфери;
умови збереження біосфери;
природоохоронні об’єкти і території свого регіону;
наводить приклади:
рослин та тварин своєї місцевості, що занесені до Червоної книги України;
взаємодії людини з біосферою;
зміни середовища внаслідок діяльності людини;
пояснює:
необхідність охорони біосфери;
вплив людини на біосферу;
значення Червоної книги;
спостерігає та описує:
різноманітність живих організмів у біосфері;
дотримується правил:
охорони природи;
робить висновки:
про взаємозв’язок людини та біосфери;
про цілісність біосфери.

Демонстрування:
гербарних зразків рослин; представників рослин та тварин планети, рідкісних рослин та тварин своєї місцевості, що занесені до Червоної книги України.

Спостереження.
Природоохоронна діяльність людини в своїй місцевості.

2
Узагальнення.
Цілісність природи. Роль природничих знань у формуванні наукової картини світу. Науки, що вивчають природу.
Учень:
називає:
компоненти природи;
взаємозв’язки у природі;
науки, що вивчають природу (астрономію, біологію, географію, екологію, фізику, хімію);
робить висновок:
про природу як єдине ціле.


Орієнтовна тематика екскурсій для учнів 5-6 класів


1. Вивчення сезонних явищ у природі.

2. Ознайомлення з природними та штучними екосистемами.

3. Спостереження за роботою машин та механізмів.

4. Вивчення рослин та тварин штучних екосистем своєї місцевості.


Біологія

7-10 класи

Пояснювальна записка

Навчальний предмет «Біологія» вивчається в курсі освітньої галузі «Природознавство».

Метою навчального предмета «Біологія» є формування в школярів цілісного уявлення про природничо-наукову картину світу, роль і місце людини в природі; розвиток ключових компетенцій, яких потребує сучасне життя; усвідомлення необхідності охороняти природу на Землі, дбати про власне духовне та фізичне здоров’я.

Відповідно до мети в спеціальній загальноосвітній школі для дітей зі зниженим слухом визначено загальноосвітні та корекційно-розвивальні завдання предмета «Біологія».

Загальноосвітні завдання:
  • формувати в учнів знання про структуру біологічних систем, їх функціонування; про взаємозв’язки між біологічними системами та середовищем;
  • розвивати прагнення охороняти природу; прищеплювати екологічну культуру;
  • заохочувати до здорового способу життя; формувати усвідомлення життя як найвищої цінності людини;
  • формувати уміння застосовувати теоретичні знання на практиці (під час вирощування рослин, догляду за тваринами, ведення здорового способу життя тощо);
  • формувати емоційно-ціннісне ставлення до природи, до себе, до людей.

Корекційно-розвивальні завдання:
  • розвивати пізнавальну діяльності: розумові дії та операції (аналітико-синтетичні процеси, порівняння, узагальнення, конкретизація); пам’ять, уяву, увагу і на цій основі засвоювати біологічні знання;
  • формувати пізнавальну активність у вивченні природи;
  • розвивати мовленнєву діяльність (формувати вміння дотримуватися логіці мовленнєвих висловлювань, опановувати терміни біологічних наук та усвідомлено їх застосовувати, розширювати словниковий запас);
  • розвивати емоційно-вольову сферу (саморегуляцію, самоконтроль, об’єктивну самооцінку) у різних видах діяльності;
  • формувати прагнення до самоосвіти, самопізнання, самовдосконалення, самореалізації у різних видах діяльності відповідно до індивідуальних можливостей кожної дитини.

Корекційно-розвивальна робота має органічно поєднуватися з навчальним матеріалом та здійснюватися в процесі вивчення всього курсу.

Зважаючи на цілісність і системність живої природи, навчальний матеріал вибудовується в програмі за лінійно-концентричним принципом і генерується навколо змістових ліній, в основі яких закладені рівні організації живого:
  • молекулярно-клітинний рівень;
  • організмений рівень;
  • надорганізмені рівні;
  • різноманітність органічного світу; історичний розвиток;
  • методи наукового пізнання.

У спеціальних загальноосвітніх школах для дітей зі зниженим слухом зміст навчального предмета «Біологія» розподіляється за роками навчання таким чином:

7-й клас. Розділи: І – «Рослини», II – «Різноманітність рослин», III – «Гриби та лишайники», IV – «Бактерії», V – «Організми і середовище існування».

8-й клас. Розділи: VI – «Тварини», VII – «Різноманітність тварин», VІІІ – «Організми і середовище існування».

9-й клас. Розділ ІХ – «Людина».

10-й клас. Розділи: ІХ – «Людина» (продовження), Х – «Біологічні основи поведінки людини».

На вивчення цих розділів відводиться:

7-й клас – 70 год, 2 год на тиждень;

8-й клас – 70 год, 2 год на тиждень;

9-й клас – 70 год, 2 год на тиждень;

10-й клас – 35 год, 1 год на тиждень.

Вивчення шкільного предмета «Біологія» відбувається із залученням реальних об’єктів і процесів живої природи; теоретичних знання про них; передбачає формування загальнонавчальних та предметних умінь, способів діяльності.

Перелік обов’язкових для вивчення об’єктів і процесів природи зафіксований у навчальних темах програми.

Зміст навчального матеріалу в темах програми сформульований стисло, що дає змогу вчителю, враховуючи рівень розвитку учнів, творчо планувати вивчення матеріалу, виділяти час для осмислення учнями навчального матеріалу, виконання лабораторних і практичних робіт, систематизації й узагальнення знань, самостійної й творчої пізнавальної діяльності, самоконтролю знань і умінь. Учитель має можливість конструювати вступні й узагальнюючі уроки, здійснювати тематичне і підсумкове оцінювання навчальних досягнень учнів.

В організації змісту біологічної освіти використані системно-структурний і функціональний підходи. Це дає можливість більше уваги приділити вивченню процесів життєдіяльності організмів, скоротивши морфологічні й анатомічні відомості про них. Водночас, застосування функціонального підходу забезпечує формування уявлення про організм як цілісну систему, орієнтує учнів на здоровий спосіб життя.

Зміст навчального матеріалу програми відповідає Державному стандарту базової середньої освіти. В кожній темі програми передбачені обов’язкові результати навчання: навчальні досягнення учнів, що набуваються в різних видах навчальної діяльності (інтелектуальних, практичних тощо). По закінченню вивчення теми учень має знати, а отже, називати, наводити приклади, пояснювати, визначати, порівнювати, застосовувати знання, дотримуватись правил техніки безпеки, правил поведінки в природі тощо. Порівнюючи результати навчальної діяльності учня із запропонованими в програмі навчальними досягненнями учнів, учитель має змогу визначити рівень навчальних досягнень учня і оцінити їх.

Зміст програми передбачає вивчення живої природи у 7-му класі розпочати з розділу «Рослини». Вивчення рослинних організмів розпочинається з теми «Будова та життєдіяльність рослин». Зміст теми підвищує пізнавальний інтерес в учнів, спонукає до подальшого вивчення рослинних організмів.

Різноманітність представників царства Рослини вивчається в порядку ускладнення їх будови, починаючи з водоростей і закінчуючи покритонасінними. Кожен таксон розглядається з декількох сторін: як етап еволюції, як компонент екосистеми і як систематична категорія. Такий підхід дозволяє розвантажити навчальний матеріал від анатомо-морфологічних деталей і сформувати у школярів уявлення про рослинний світ як про цілісну систему.

Вивчення таксона розпочинається із загальної характеристики і закінчується вивченням окремих його представників. Така послідовність вивчення змісту теми дає можливість оптимально розподілити навчальні завдання і відповідно навчальну діяльність учнів по опануванню знань і умінь у межах навчальної теми.

Розділ «Бактерії» пропонується вивчати після розділу «Гриби та лишайники». Беручи до уваги вікові особливості школярів, достатньо вивчити різноманітність бактерій, значення їх у природі й житті людини. Завершується курс біології в 7-му класі розділом «Організми і середовище існування», що виконує функцію узагальнюючого й передбачає знайомство учнів з надорганізменими рівнями організації життя.

Ефективність засвоєння навчального матеріалу повинно забезпечити проведення на уроках біологічних експериментів, дослідів. Це забезпечується не лише проведенням лабораторних та практичних робіт, вказаних у програмі, а ще й використанням демонстрацій при поясненні тієї чи іншої теми. Деякі практичні роботи, наприклад, «Вегетативне розмноження рослин», передбачені для проведення вдома або під час літньої практики. Позначені зірочками лабораторні та практичні роботи виконуються в залежності від забезпечення навчального закладу.

У 8-му класі розділ «Тварини» розпочинається темою «Будова і життєдіяльність тварин», у якій розглядаються найбільш загальні закономірності функціонування тваринного організму, загальний план його будови. У наступних темах для вивчення пропонуються основні групи тваринного світу. Особливості будови і процеси життєдіяльності представників царства Тварини вивчаються з метою з’ясування пристосування організмів до середовища, їх ролі в природі й житті людини. Особливого значення набуває вивчення способу життя та поведінки тварин. Питання систематики тварин, як і рослин, розкриваються на рівні великих таксономічних одиниць.

Як і в попередньому класі, особливе місце у навчальному процесі повинні займати досліди, спостереження. Проводити їх слід не тільки під час уроків, а й вдома, на екскурсіях, під час практики. Біологічні експерименти та демонстрації повинні знайомити учнів з методами дослідження природи, розвивати навички самостійної роботи, зацікавлювати до вивчення біології.

Розділ «Людина» у 9-му класі передбачає вивчення організму людини за функціональним принципом. Його зміст спрямований на формування поняття організму людини як цілісної біологічної системи, що функціонує в особливих умовах соціального середовища. Основна увага при цьому зосереджується на вивченні питань психофізіологічних особливостей поведінки людини. Зміст навчального курсу спрямований на формування в учнів свідомої мотивації здорового способу життя.

Розпочинається вивчення розділу «Людина» темою «Організм людини як біологічна система», яка є загальною темою і готує учнів до вивчення функцій і будови систем органів організму людини. Послідовність вивчення наступних тем розділу є класичною, забезпечує формування системи знань про організм людини і доводить цілісність організму.

Механізми та принципи регуляції функціонування організму людини розглядаються в окремих темах. Тому на початку вивчення розділу даються ввідні поняття про нервову, ендокринну та імунну регуляцію, що необхідні для вивчення функціональних систем організму.

Вивченню теми «Розмноження та індивідуальний розвиток» передує тема «Ендокринна регуляція», що забезпечує краще розуміння учнями процесів розмноження і індивідуального розвитку організму людини.

Окремі функції шкіри людини розглядаються в темах «Кровообіг і лімфо обіг», «Терморегуляція», «Виділення», «Сенсорні системи».

У спеціальних школах для дітей зі зниженим слухом вивчення розділу «Людина» продовжується у 10-му класі. Наступний розділ – «Біологічні основи поведінки людини» розпочинається темою «Формування поведінки і психіки». Розглядаються сучасні дані щодо фізіологічних механізмів формування поведінки і психіки людини. Слід зазначити, що під час розгляду цієї теми акцент робиться на біологічних закономірностях, а не на психологічних моделях.

Вивчення через досліди власного організму, наприклад, дослідження різних видів пам’яті, темпераменту сприяє кращому розумінню фізіологічних та психологічних процесів людини, а відпрацювання надання допомоги при ушкодженнях забезпечить формування практичних навичок, необхідних у повсякденному житті.

Практичну частину програми становлять лабораторні та практичні роботи, які є важливою складовою уроку біології і, залежно від змісту матеріалу, що вивчається, рівня підготовки учнів, навчально-матеріальної бази, можуть виконуватися різними способами: демонстраційно, фронтально, групою або індивідуально. Мета проведення цих робіт може теж бути різною: мотиваційна, контролююча тощо. Лабораторні та практичні роботи, позначені в програмі зірочкою, виконуються учнями за вибором учителя з урахуванням матеріально-технічних можливостей; за відсутності відповідних умов вони можуть бути замінені демонструванням.

Програма дає право вчителю творчо підходити до реалізації її змісту, добирати об’єкти для вивчення та включати в зміст освіти приклади зі свого регіону. Кількість годин на вивчення теми є орієнтовною і може бути змінена в межах визначених годин. Резервні години можуть бути використані для узагальнюючих уроків, уроків контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів.

Основний навчальний матеріал учні повинні засвоїти на уроці. Домашні завдання для учнів мають бути обов’язково диференційованими, з урахуванням потреб та інтересів учнів, сприяти навчально-пізнавальній діяльності.

Засвоєння та систематизація знань з біології має відбуватися у поєднанні з корекційним впливом на розвиток учнів зі зниженим слухом. В спеціальних школах в межах кожного уроку необхідним є планування корекційно-розвивальної роботи, зміст якої зумовлений матеріалом курсу. Основними напрямами корекційної роботи на уроках біології є: розвиток пізнавальної діяльності; мовленнєвий розвиток; формування навчальних навичок та вмінь застосовувати їх у змінених умовах; особистісний розвиток.

Саме тому зміст програмового матеріалу передбачає навчання:
  • спостерігати за конкретними об’єктами і явищами;
  • цілеспрямовано послідовно аналізувати об’єкти або явища;
  • порівнювати об’єкти за певним планом;
  • розподіляти об’єкти на групи на основі родової ознаки;
  • називати групи однорідних предметів узагальнюючими словами;
  • здійснювати логічну класифікацію конкретних предметів;
  • визначати причинно-наслідкові зв’язки природних і суспільних явищ.

Спрямованість на розвиток передбачає також навчання дітей переносити знання, вміння зі знайомих ситуацій у нові обставини, застосовувати їх у різних умовах навчання та у повсякденному житті; робити висновки, узагальнення, планувати та оцінювати діяльність. Під час вивчення будь-яких тем доцільно моделювати ситуації, які спонукають учнів обмірковувати, аналізувати, знаходити вирішення. Звичайно, набагато простіше повідомити учням готові факти та вимагати їх вивчення, але за такої умови втрачаються можливості їхнього розвитку.

Специфічність предмета «Біологія» зумовлює широкий спектр методів і форм роботи, які створюють умови для активізації потенційних можливостей дітей зі зниженим слухом. Урізноманітнення методів, форм роботи заохочує учнів до прояву їхньої ініціативи в пізнанні навколишнього світу, сприяє розвитку пізнавальних інтересів.

Водночас, всі форми організації навчальних занять учнів зі зниженим слухом мають забезпечувати широку практику мовленнєвого спілкування. Саме тому серед завдань будь-якого (за типом, формами роботи тощо) уроку – ретельний добір мовленнєвого матеріалу, забезпечення семантизації слів та введення їх до активного мовлення учнів. Поєднання та чергування форм організації роботи з формування мовлення може бути різним: опрацювання матеріалу на уроці та закріплення й розширення його у позаурочний час і, навпаки, наприклад, від екскурсії чи спостереження за певними об’єктами (з використанням певної лексики) до обговорення теми на уроці та уточнення значення понять. Під час планування роботи необхідно враховувати вік учнів, ступінь порушення слуху, пізнавальні можливості, орієнтувати на «зону найближчого розвитку».

У навчанні учнів з порушеннями слуху обов’язково слід використовувати унаочнення. Вивчення об’єктів живої природи, процесів життєдіяльності потребує використання натуральних об’єктів, технічних засобів навчання, таблиць, ілюстрацій підручників тощо.

Закріпленню та розвитку мовленнєвого запасу, підвищенню рівня володіння мовним матеріалом у різних ситуаціях, сприяють екскурсії, практичні роботи, уроки-спостереження, які спонукають дітей до спілкування.

Поряд із навчально-розвивальною метою, екскурсії відіграють значну виховну роль. Під час екскурсій учитель розповідає дітям як про негативний, так і про позитивний вплив людини на довкілля, прищеплює дбайливе ставлення до природи, звертає увагу на раціональне використання природних багатств, розкриває красу природи в різні пори року. Спілкування учнів з природою на екскурсіях, під час виконання літніх завдань, позаурочних і позакласних видів робіт, вирощування рослин на навчально-дослідній ділянці створює умови для розвитку в учнів почуття прекрасного, любові до рідної землі, сприяє формуванню в них відповідального ставлення до природи й усвідомлення місця людини в біосфері.

Учитель має право самостійно обирати час проведення екскурсій, використати години навчальної практики.

Особливу увагу слід звернути на організацію та проведення спостережень. Прийоми виконання спостережень та їх реєстрації формуються учителем під час уроку. Учні навчаються спостерігати за певним планом, відповідно до окресленої мети. Педагог організовує спостереження таким чином, щоб учні відчули потребу пильно придивлятися до навколишнього, звертати увагу на головне, суттєве. Поступово учні переходять до самостійних спостережень у позаурочний час та під час екскурсій, вчаться аналізувати, розрізняти головне та другорядне, узагальнювати тощо. Все це сприяє усвідомленому сприйманню навколишнього світу, його адекватній інтерпретації.

Виявити рівень навчальних досягнень учнів покликане оцінювання, що передбачає аналіз відповіді учня, якість знань, ступінь сформованості загальнонавчальних і предметних умінь, рівень оволодіння розумовими операціями, самостійних оцінних суджень.

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.