Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей

Вид материала

Документы

Содержание Екскурсія до природничого музею. Нервова регуляція функцій організму людини. Регуляція роботи внутрішніх органів Сприйняття інформації нервовою системою. Сенсорні системи. Формування поведінки і психіки людини. Пояснювальна записка Курс «Загальна географія» (6 клас) У курсі «Географія материків і океанів» (7 клас) Курс «Фізична географія України» (8 клас) Курс «Економічна і соціальна географія України» (9 клас) Курсом «Соціально-економічна географія світу» (10 клас) Корекційно-розвивальна спрямованість Педагогічний процес має орієнтуватися на всебічний широкий соціальний вплив на учнів та формування їхньої особистості. Подолання мовленнєвого недорозвитку. Систематична робота з уточнення, корекції, активізації мовного матеріалу, опанованого учнями самостійно; розширення можливостей Використання різноманітних видів діяльності. Урахування індивідуальних особливостей учнів. Забезпечення полісенсорної основи навчання. Створення практичної основи для опанування системи знань у безпосередній єдності з навчанням основ наук. Оцінювання навчальних досягнень ... Полное содержание

Подобный материал:

• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1209.62kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2719.13kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2950.56kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2805.28kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1867.57kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1828.02kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 1650kb.
• Програми з методичними рекомендаціями для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх, 1319.97kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням, 717.77kb.
• Атики в 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів вивчатиметься за програмами,, 164.05kb.

Екскурсія до природничого музею.

Походження людини.


10-й клас

(35 год, 1 год на тиждень)

К-ть г-н	Зміст навчального матеріалу	Навчальні досягнення учнів
8	Тема 11. Нервова регуляція функцій організму людини. Будова нервової системи. Центральна і периферична нервова система людини. Регуляція рухової активності Спинний мозок. Головний мозок. Стовбур мозку. Мозочок. Підкоркові ядра. Довільні рухи і кора головного мозку. Регуляція роботи внутрішніх органів Вегетативна (автономна) нервова система. Симпатична та парасимпатична нервові системи, їх функції. Взаємодія регуляторних систем організму.	Учень: називає: - складові центральної й периферичної нервової системи; характеризує: - сіру і білу речовину спинного мозку; - мотонейрони; - відділи головного мозку; - будову головного мозку; - функції стовбура головного мозку; - функції мозочка; - функції підкоркових ядер; - соматичну нервову систему; - вегетативну нервову систему; - симпатичну та парасимпатичну нервову систему; - ретикулярну формацію і лімбічну систему; - фактори, які порушують роботу нервової системи; пояснює: - нервову регуляцію рухової активності людини; - роль кори головного мозку в регуляції довільних рухів людини; - нервову регуляцію роботи внутрішніх органів людини; - значення нервової системи для узгодження функцій організму зі змінами довкілля; - механізми взаємодії регуляторних систем організму; застосовує знання: - для обґрунтування необхідності дотримання режиму праці й відпочинку; описує: - будову головного мозку людини; робить висновок: - про узгодженість регуляції функцій в організмі.
Лабораторна робота № 6. Будова головного мозку людини (вивчення за муляжами, моделями і пластинчастими препаратами).
7	Тема 12. Сприйняття інформації нервовою системою. Сенсорні системи. Зв’язок організму людини із зовнішнім середовищем. Загальна характеристика сенсорних систем. Будова аналізаторів. Зорова сенсорна система, слухова сенсорна система. Сенсорні системи смаку, нюху, рівноваги, руху, дотику, температури, болю.	Учень: називає: - основні сенсорні системи; характеризує: - особливості будови і функції зорової, слухової, нюхової, смакової сенсорних систем; - сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю; - процеси сприйняття світла, кольору, простору, звуку, запаху, смаку, рівноваги тіла; пояснює: - значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму й взаємозв’язку організму і середовища; обґрунтовує: - взаємозв’язок будови і функцій сенсорних систем; застосовує знання: - для дотримання правил профiлактики порушення зору, слуху та попередження захворювань органів зору й слуху; робить висновок: - про роль сенсорних систем у житті людини.
Демонстрування розбірних моделей ока і вуха. Лабораторні роботи № 7. Визначення акомодації ока, реакції зіниць на світло. № 8. Виявлення сліпої плями на сітківці ока. № 9. Вимірювання порогу слухової чутливості.
Біологічні основи поведінки людини
12	Тема 1. Формування поведінки і психіки людини. Ретикулярна формація мозку і рівні сприйняття інформації. Сон. Біоритми. Структура інстинктивної поведінки, її модифікації. Види навчання. Пам’ять. Види пам’яті. Набута поведінка.	Учень: називає: - види пам’яті; - види сну; наводить приклади: - інстинктивної й набутої поведінки; характеризує: - роль ретикулярної формації мозку у сприйнятті інформації; - сон як функціональний стан організму; - біоритми людини; - інстинктивну поведінку людини; - набуту поведінку людини; - види навчання; - короткочасну і довготривалу пам’ять; - процедурну і декларативну пам’ять; пояснює: - пристосувальну роль поведінки людини; - біологічне значення сну; - модифікації інстинктивної поведінки людини; - механізми пам’яті; застосовує знання: - для дотримання режиму праці й відпочинку, правил розумової діяльності.
Лабораторна робота № 10. Безумовні й умовні рефлекси людини. Практична робота № 8. Дослідження різних видів пам’яті.
8	Тема 2. Мислення і свідомість. Мислення і кора великих півкуль головного мозку. Функціональна асиметрія мозку. Мова. Індивідуальні особливості поведінки людини. Характер людини. Свідомість.	Учень: називає: - функціональну спеціалізацію півкуль великого мозку; - компоненти особистості; - можливості особистості: обдарованість і здібності; характеризує: - роль кори головного мозку в мисленні; - роль гіпоталамуса у формуванні мотивації; - види мотивації, домінанта; - фізіологічні основи мовлення; - особливості психічної діяльності людини; - чинники, що впливають на формування особистості; - функціональна спеціалізація півкуль головного мозку; - значення другої сигнальної системи у сприйнятті навколишнього середовища; - компоненти особистості, характер; пояснює: - зв’язок мотивації й емоцій; - особливості функціональної асиметрії мозку у різних індивідів; - причини індивідуальних особливостей поведінки людини; - психічні процеси, що лежать в основі пізнання людиною навколишнього світу (увага, відчуття, сприйняття, пам’ять, воля, емоції); обґрунтовує: - роль самовиховання у формуванні особистості; - вплив соціальних факторів на формування особистості; робить висновок: - про біосоціальну природу людини; застосовує знання: - під час самоспостереження за розвитком власної уваги, пам’яті; - для самовиховання особистісних якостей та профільного самовизначення.
Практичні роботи № 9. Визначення типу темпераменту. № 10. Виявлення професійних схильностей.

ГЕОГРАФІЯ

6-10 класи


Пояснювальна записка

Навчальна програма з географії для спеціальних загальноосвітніх шкіл для дітей зі зниженим слухом розроблена на основі програми для загальноосвітніх шкіл та у відповідності до положень Державного стандарту базової середньої освіти.

Курс «Географія» є складовою освітньої галузі «Природознавство», що передбачає формування в учнів цілісного уявлення про науково-природничу картину світу, роль і місце людини у природі. Структура і зміст програми «Географія» базуються на принципах неперервності та наступності і є логічним продовженням предметів «Я і Україна», «Природознавство», що викладалися у попередніх класах.

Мета курсу «Географія» – формування в учнів ключових компетентностей, необхідних для:

• розуміння науково-природничої картини світу,
  
• утворення цілісних уявлень про географічні об’єкти і явища, суспільство і природу в їх взаємозв’язку та взаємообумовленості,
  
• вироблення екологічного стилю мислення та поведінки,
  
• соціалізації,
  
• творчої самореалізації особистості,
  
• виховання громадянина своєї країни,
  
• усвідомлення особистої відповідальності за її майбутнє та збереження природи й ресурсів, традицій держави та світової цивілізації.
  

Мета досягається за рахунок розв’язання низки завдань:

• формування в учнів цілісного географічного уявлення про Землю через усвідомлення закономірностей і процесів (від регіональних до планетарних);
  
• усвідомлення ролі географічних знань у вирішенні економічних, екологічних і соціальних проблем суспільства;
  
• розвиток у школярів геопросторового мислення; розуміння доцільності наукового підходу до природокористування, взаємозалежності та взаємовпливу навколишнього середовища, людини та її діяльності;
  
• формування картографічної грамотності й культури;
  
• формування ціннісних орієнтацій свідомого громадянина, дбайливого господаря, усвідомлення цінності людини, природи та їх взаємозалежності;
  
• вироблення в учнів умінь практично застосовувати здобуті географічні знання, користуватися джерелами географічної інформації;
  
• розвиток здатності до співпраці та взаємодії під час виконання практичних робіт, дослідів;
  
• заохочення до самореалізації.
  

Певні початкові уявлення про живу та неживу природу, рослинний і тваринний світ, Землю, про складові середовища життя людини, географічні поняття вивчаються у початковій школі, а надалі поглиблюються та розширюються у процесі опанування пропедевтичного курсу «Природознавство».

Курс «Загальна географія» (6 клас) є перехідним від курсу «Природознавство» до інших курсів освітньої галузі, закладаючи основу для глибокого та усвідомленого вивчення матеріалу: ознайомлює з географією як наукою, з процесами, які відбуваються в оболонках Землі, взаємозв’язками та закономірностями у природі, основними типами клімату, географічними поясами та природними зонами, з роботою із планом, картою окремими географічними об’єктами тощо.

У курсі «Географія материків і океанів» (7 клас) вивчаються фізико-географічні особливості материків і океанів як цілісних природних систем, розширюються знання про географічну оболонку та її компоненти, розуміння її ролі в житті людей і впливу суспільства на природні умови, уявлення про природні закономірності.

Курс «Фізична географія України» (8 клас) ознайомлює з адміністративно-територіальним поділом України, поглиблює та узагальнює теоретичні знання з фізичної географії, зв’язку природи і суспільства в межах своєї країни.

Курс «Економічна і соціальна географія України» (9 клас) висвітлює питання, що стосуються економічної системи та економічного потенціалу України: розміщення та національний склад населення, трудові ресурси, розвитку господарства, географії галузей господарства, зовнішньоекономічних зв’язків, розвитку економічних районів, місця та ролі України у світі.

Курсом «Соціально-економічна географія світу» (10 клас) закінчується базова географічна освіта учнів, завершується формування знань про географічну картину світу, про взаємозв’язок природи, населення, господарства Землі.

У програмі кожного класу передбачено засвоєння певної кількості назв географічних об’єктів, понять і термінів. Окремі з них повторюються із року в рік, однак, не слід обмежитися лише показом об’єктів на карті, слід обов’язково доповнювати уявлення про них новими характеристиками, розширювати та поглиблювати наявні знання.

Практичні роботи можуть виконуватися під час вивчення тем, де вони передбачені, і в окремо відведений час (за вибором учителя). Окремі практичні роботи є навчально-тренувальними, інші ж – підсумковими. Перевіряє й оцінює практичні роботи вчитель на власний розсуд: у всіх учнів чи вибірково. У кожному семестрі обов’язково оцінюються дві практичні роботи, які також обирає вчитель.

Час проведення практичних робіт визначає вчитель. У програмі подано орієнтовний розподіл годин за розділами і темами. Частину навчального часу вчитель може використати на свій розсуд з метою глибшого вивчення або повторення певного навчального матеріалу за рахунок скорочення окремих питань і тем основних курсів.

Програма містить два основних компонента – базовий зміст курсу та кінцеві результати його засвоєння: поняття, уявлення, знання, вміння, навички.

Програму укладено з урахуванням резервних можливостей психофізичного розвитку дітей з порушеннями слуху. У програмі враховувалися психолого-педагогічні закономірності засвоєння знань учнями зі зниженим слухом, їх доступність для школярів, рівень підготовки до сприймання, розуміння, усвідомлення, засвоєння знань, умінь і навичок, передбачених курсом.

Корекційно-розвивальна спрямованість курсу передбачає реалізацію як загальних педагогічних принципів, зокрема, доступності, послідовності викладу навчального матеріалу, його унаочнення та систематичного повторення, так і специфічних принципів спеціального навчання дітей зі зниженим слухом:

Педагогічний процес має орієнтуватися на всебічний широкий соціальний вплив на учнів та формування їхньої особистості. Формуючий і розвиваючий характер всебічного впливу на дитину – корекція чи формування вищих психічних функцій (мовлення, довільної уваги та мислення, пам’яті, словесно-логічного мислення та ін.) – забезпечує всебічний розвиток особистості.

Подолання мовленнєвого недорозвитку. Накопичення словникового запасу, уточнення звукового складу мовлення, засвоєння граматичної системи мови, опанування різних видів і форм мовленнєвої діяльності мають бути постійними і не лише у вигляді окремої системи занять. Ця робота має відбуватися у процесі вивчення усіх навчальних дисциплін, включаючи і природознавчі.

Систематична робота з уточнення, корекції, активізації мовного матеріалу, опанованого учнями самостійно; розширення можливостей збагачення мовлення дітей. Робота з розвитку мовлення, уточнення звукового складу слів, їх лексичного та граматичного значення, активного використання лексики у самостійних висловлюваннях.

Використання різноманітних видів діяльності. Для розвитку психічних процесів та функцій (особливо пізнавальних та мовленнєвих) у процесі практичної та розумової діяльності потрібне створення спеціальних ситуацій, залучення дітей до ігор та різних видів трудової діяльності. Мотивація діяльності, в тому числі і соціальної, дітей стимулюється через використання в процесі навчання наочних, наочно-дієвих засобів, ігор, ігрових прийомів, оскільки це збуджує інтерес до навчання, активізує пізнавальну та мовленнєву діяльність.

Урахування індивідуальних особливостей учнів. Потрібно враховувати рівень володіння мовленням, обсяг мовленнєвих засобів, що використовуються дитиною, ступінь залишкового слуху та можливості його використання і розвитку, обсяг уявлень та понять про довкілля та їх правильність, особливості мисленнєвої діяльності, пам’яті, уваги тощо.

Забезпечення полісенсорної основи навчання. Основним завдання є подолання наслідків порушення слуху та порушення взаємодії в аналізаторній системі. У навчальний процес входять заняття з розвитку навичок читання з губ (з опорою на зорову та слухо-зорову основу та використанням тактильно-вібраційних відчуттів), спеціальні заняття з навчання вимови (формування рухової та кінестетичної основи мовлення у єдності з розвитком оптико-акустичних мовленнєвих уявлень), робота з розвитку та використання залишкового слуху.

Створення практичної основи для опанування системи знань у безпосередній єдності з навчанням основ наук. Серед найважливіших завдань: практичне опанування мови, розширення, уточнення, корекція уявлень про навколишній світ, розвиток сприймання, в тому числі і слухового, формування наочних та довільних узагальнень. Все це сприяє розвитку, забезпечує свідоме опанування знань, умінь та навичок.

Серед власне навчальних завдань: планомірне і цілеспрямоване вивчення основ наук, безпосереднє опанування знань, умінь та навичок.

Ці завдання мають розв’язуватися в органічному поєднанні для досягнення найбільш позитивних результатів.

У реалізації змісту програм доцільно керуватися диференційованим підходом до рівня вимог (зміст, методи, засоби комунікації, прийоми навчання), що висуваються до учнів з порушеннями слуху. Школярі цієї категорії різні, відповідно, підходи до презентації змісту і вибору методів навчання мають бути різними. В межах одного класу доцільно застосовувати індивідуальний підхід, що передбачає урахування всіх факторів, які визначають розвиток учня. Лише за такого підходу може бути адекватно обрана методика, оптимальна для реалізації потенціалу школярів. Це, певним чином, забезпечує компроміс між вимогами програми та потребами і можливостями учнів.

Необхідною умовою успішного навчання учня зі зниженим слухом є своєчасне виявлення вчителем міри складності навчального матеріалу та визначення методів, прийомів та засобів «донесення» його до дитини. Визначальними стають належні умови, пов’язані з роботою школяра в доступному для нього темпі, виконанням завдань різного ступеня складності, відстеженням зв’язку між діями учня та вірогідними результатами цих дій, запровадженням охоронного педагогічного режиму, що запобігає перенавантаженню. Під час уроку варто використовувати прийоми, що знижують навантаження на довільну пам’ять, засновані на використанні візуальних опор, які не лише ілюструють навчальний матеріал, а й підтримують перебіг міркувань учнів у процесі розв’язання навчальних завдань.

Індивідуалізація навчання у школах для дітей з порушеннями слуху традиційно враховує ступінь втрати слуху, рівень розвитку мовлення тощо. Водночас, варто брати до уваги інші важливі особливості учня. Наприклад, концепція розвитку всіх типів компетентності, дає змогу пристосувати викладання до індивідуальних потреб учнів, зважаючи на їхні унікальні здібності, задатки та різні стилі навчання (тактильний, зоровий, слуховий). Слід зважати і на провідний тип компетентності. У людини виділяють щонайменше 7 типів компетентності: мовний тип, логіко-математичний, візуально-просторовий, тілесно-кінестетичний, музичний, міжособистісний (вміння взаємодіяти з іншими), внутріособистісний (вміння проникати у власні почуття).

У кожного існує власний стиль навчання, сприйняття, діяльності. Основний спосіб сприйняття учнем навчального матеріалу часто поєднується з іншим (менш вираженим). Методи, що використовуються вчителем, мають відповідати основному способу сприйняття учня, що дасть йому змогу засвоїть матеріал, а не лише поверхово сприйняти за рахунок менш вираженого способу сприйняття.

Знання цих особливостей учня є вагомим чинником у процесі диференціації та індивідуалізації навчання.

Важливо, щоб учитель був активним учасником навчального процесу, наставником, який організовує і забезпечує:

• оптимальні умови навчання, найсприятливішу атмосферу;
  
• такий спосіб презентації теми, який би давав змогу залучати всі відчуття учня і, водночас, спонукав до діяльності, був би захоплюючим, необтяжливим і невиснажливим;
  
• творче і критичне мислення школярів, яке стимулює засвоєння інформації;
  
• засвоєння учнями матеріалу через емоційно забарвлені ситуації, можливості його застосування у найрізноманітніших практиках;
  
• застосування знань, уміння пов’язувати їх із життям;
  
• регулярне повторення та оцінювання в різний спосіб.
  

Оцінювання навчальних досягнень учнів має здійснюватися з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей. Зважаючи на специфіку порушення дітей зі зниженим слухом, критерієм оцінювання роботи учнів варто розглядати не стільки обсяг запам’ятованого навчального матеріалу, скільки його правильне розуміння та усвідомлення, вміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати певні причинно-наслідкові зв’язки, використовувати в життєвих ситуаціях, навички самостійно здобувати інформацію та користуватися нею. Під час вивчення географії важливо інтенсифікувати той зміст навчального матеріалу, який має особистісне значення для учнів.

Оцінюючи навчальні досягнення учнів, необхідно враховувати:

• правильність представлення матеріалу, розкриття понять і закономірностей, вживання географічної термінології;
  
• міру самостійності відповіді;
  
• логічність у викладенні матеріалу;
  
• ступінь сформованості загальноосвітніх і специфічних умінь (робота з картографічними та іншими матеріалами).
  

Початковий рівень навчальних досягнень характеризується фрагментарним володінням учнем навчальним матеріалом. Учень може розпізнавати окремі географічні об’єкти, намагається давати їм визначення, за допомогою вчителя знаходить їх на карті.

Середній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень може відтворити (повторити) інформацію. Він розуміє основний матеріал, за допомогою вчителя визначає поняття і закономірності, частково пояснює взаємозв’язки у природі та суспільстві, використовує картографічний матеріал. У процесі виконання практичних робіт правильно використовує джерела знань. Спостерігаючи за природними та суспільними явищами, виділяє лише окремі їх особливості.

Достатній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень достатньо володіє програмовим навчальним матеріалом, самостійно виправляє допущені помилки, здатен застосовувати здобуті знання на практиці. Правильно добирає джерела необхідних знань для вирішення проблем у типових ситуаціях. Здатний вести спостереження за природними та суспільними явищами.

Високий рівень навчальних досягнень передбачає вичерпну, правильну відповідь, повне розкриття змісту понять, закономірностей і географічних взаємозв’язків, підтверджує їх прикладами. Учень творчо використовує картографічні матеріали та інші джерела знань, вміє робити висновки та узагальнення на основі практичної діяльності; правильно проводить спостереження, оформлює та аналізує їх результати.

Тематичне оцінювання з географії проводиться у різних формах по завершенню вивчення навчальної теми або її частин (згідно з переліком тем для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів). Одна письмова тематична робота на семестр є обов’язковою (це може бути практична робота, якщо дата її проведення збігається з датою тематичної атестації).

Вчитель може виставляти бали за тему без додаткового опитування (письмової роботи) тим учням, які мають достатню кількість поточних оцінок, а також якщо отримана в такий спосіб оцінка задовольняє учня. Поточне оцінювання має відігравати заохочувальну, стимулюючу та діагностичну функції.

Перед початком вивчення кожної теми учнів слід ознайомити з тривалістю її вивчення (кількість занять); кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, яки виноситимуться на тематичне оцінювання; терміном і формою проведення тематичного оцінювання; критеріями оцінювання.

Якщо темою передбачено виконання учнями практичних робіт та інших практичних завдань, то їх виконання є обов’язковою попередньою умовою для тематичної атестації (виняток – тривала хвороба дитини, яка завадила їй опанувати матеріал).


Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з географії

Рівні навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий	1	Учень розрізняє окремі географічні явища чи об’єкти та з допомогою вчителя намагається знайти їх на карті.
	2	Учень за допомогою вчителя відтворює окремі факти на елементарному рівні, розрізняє один або кілька запропонованих географічних об’єктів та з допомогою вчителя знаходить їх на карті.
	3	Учень у деяких випадках дає нечіткі характеристики географічних об’єктів; за допомогою вчителя знаходить їх на карті, може самостійно розрізнити окремі географічні поняття.
II. Середній	4	Учень частково відтворює текст підручника (не в повній мірі усвідомлює його), дає нечітке визначення основних понять і термінів за допомогою вчителя. Називає, відповідно до теми конкретного уроку, компоненти географічної оболонки та складові господарства, під час відповіді намагається користуватися географічною картою.
	5	Учень відтворює частину навчального матеріалу без розкриття причинно-наслідкових зв’язків, описує географічні об’єкти чи явища за типовим планом з допомогою вчителя. Намагається робити висновки без підтвердження їх прикладами; частково володіє обов’язковою географічною термінологією.
	6	Учень самостійно дає окремі визначення, передбачені темою уроку, відтворює певну частину вивченого матеріалу у відповідності з його викладом у підручнику. З допомогою вчителя виявляє причинно-наслідкові зв’язки. На середньому рівні володіє географічною термінологією та картою.
ІІІ. Достатній	7	Учень має певний обсяг географічних знань і застосовує їх у стандартних ситуаціях. Має уявлення про природні та суспільні явища, вміє вести спостереження за навколишнім середовищем; достатньо володіє картографічним матеріалом.
	8	Учень засвоїв основні уявлення, поняття і категорії географічної науки про Землю та господарську діяльність людини. Застосовує здобуті знання на практиці. Вміє наводити приклади взаємодії людини і природи; знає обов’язкову географічну термінологію.
	9	Учень на достатньому рівні володіє навчальним матеріалом, може застосовувати його для виконання практичних робіт; має достатні уявлення про компоненти природи; на достатньому рівні пояснює причинно-наслідкові зв’язки в природі і господарстві; працює з картографічним матеріалом.
ІV. Високий	10	Учень усвідомлює сучасну географічну картину світу, здійснює оцінку певних процесів та явищ, передбачених навчальною програмою; пояснює прикладне значення географічних знань, дає розгорнуту відповідь, відбирає необхідні знання; вільно застосовує більшість географічних понять та може їх класифікувати; добре володіє картографічним матеріалом.
	11	Учень має хороші знання про об’єкт вивчення, застосовує відповідну термінологію, вміє працювати з рекомендованими вчителем джерелами географічної інформації; на хорошому рівні аналізує та використовує картографічну інформацію.
	12	Учень володіє географічними знаннями у межах вимог навчальної програми, висловлює та аргументує власне ставлення до різних поглядів на об’єкт вивчення; самостійно аналізує природні та суспільні явища, робить відповідні висновки та узагальнення; володіє картографічною інформацією та творчо її використовує.

6 клас

(70 год на рік, 2 год на тиждень)

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

К-ть г-н	Зміст навчального матеріалу	Навчальні досягнення учнів
5	Вступ Географія – наука про природу Землі та її різноманітність, про населення і його господарську діяльність, про взаємодію природи і людства в межах всієї планети. Що вивчає загальна географія в школі. Джерела географічних знань, методи географічних досліджень. Практична робота № 1 (на місцевості) Спостереження за висотою сонця над горизонтом, погодою, сезонними змінами в природі.	Учень: називає: об’єкт вивчення загальної географії; методи географічних досліджень; знає: відмінності між джерелами географічних знань; розповідає про результати спостережень за висотою Сонця над горизонтом, явищами погоди; сезонними змінами в природі;
6	Розділ І. ГЕОГРАФІЧНЕ ПІЗНАННЯ ЗЕМЛІ
2	Тема 1. Стародавня епоха пізнання Землі Як люди уявляли Землю в давнину. Поява географічної літератури і карт. Спеціальне навчання географії. Карта світу Птоломея. Подорожі Марко Поло та Ібн-Баттути. Розвиток країнознавства і картографії. Глобус Бехайма. Перші географічні відомості про українські землі.	називає: учасників подорожей, відкриттів, експедицій різних епох; коротко може розказати про подорожі та експедиції; знає: основні етапи географічного пізнання Землі; наводить приклади: наслідків розвитку географії в різні епохи;
2	Тема 2. Епоха Великих географічних відкриттів Подорожі португальців, їх роль у відкритті нових земель (Генріх Мореплавець. Бартоломеу Діаш). Відкриття Америки Х. Колумбом. Перша кругосвітня подорож Ф. Магеллана. Походи піратів, їх негативні наслідки та географічне значення. Відкриття південного материка. Походи землепрохідців.
1	Тема 3. Географія Нового часу Кругосвітні експедиції (Дж. Кук, І. Крузенштерн і Ю. Лисянський). Діяльність географічних товариств у різних країнах світу.
1	Тема 4. Сучасні географічні дослідження Освоєння полярних широт (Р. Пірі, Р. Амундсен, О. Шмідт). Міжнародні дослідження Землі в ХХ — на початку ХХІ ст. Вітчизняні вчені-географи (С. Рудницький, П. Тутковський, К. Воблий, К. Геренчук).
	Практична робота № 2 Складання таблиці “Етапи географічного пізнання Землі” (протягом вивчення теми).
16	Розділ ІІ. ЗЕМЛЯ НА ПЛАНІ ТА КАРТІ
8	Тема 1. Способи зображення Землі Зображення Землі на глобусі, плані, карті, аерофотознімку, космічному знімку. План, його основні ознаки. Масштаб, види масштабів. Умовні знаки, особливості створення, практичне значення. Карти, різноманітні способи картографічного зображення. Картографічні спотворення. Класифікація карт за масштабом. Визначення напрямів на місцевості, плані і карті. Орієнтування на місцевості. Поняття про азимут. Зображення нерівностей земної поверхні на плані та карті: відносна висота і абсолютна висота точок місцевості. Зображення нерівностей поверхні місцевості горизонталями. Шкала висот і глибин. Практична робота № 3 Розв’язування задач по переведенню числового масштабу в іменований. Практична робота № 4 Визначення масштабів планів та карт за даними про відстані на місцевості та відрізками на карті, що відповідають цим відстаням.	називає: лінії градусної сітки: паралелі, меридіани, екватор, тропіки, нульовий меридіан, об’єкти місцевості за планом і картою; елементи плану і карти; масштаб карти, напрямки, умовні знаки; розрізняє зображення місцевості на малюнку, плані; користується різними видами масштабу; вимірює: відстані на карті та плані; визначає: географічні координати окремих географічних об’єктів, свого населеного пункту на різних за масштабом картах; орієнтується за допомогою вчителя: на місцевості та за планом; за допомогою вчителя може пояснити: відмінності між зображенням земної поверхні на глобусі, плані, карті;
8	Тема 2. Градусна сітка Землі. Географічні координати точок Градусна сітка на глобусі й географічній карті. Поняття про географічні координати – широта (південна, північна) та довгота (західна і східна). Правила відліку географічної широти і довготи. Географічні координати свого населеного пункту і його висота над рівнем моря. Практична робота № 5 Визначення географічних координат та відстаней за географічною картою.
39	Розділ III. ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ
12	Тема 1. Літосфера Внутрішня будова Землі. Поняття “земна кора”, “літосфера”. Будова земної кори та її склад: мінерали та гірські породи. Типи земної кори. Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори. Рухи земної кори. Землетруси. Вулканізм і вулкани. Джерела, гейзери. Літосферні плити, їх рухи. Стійкі й рухомі ділянки земної кори. Сейсмічні пояси Землі. Походження материків і океанів. Геологічний час. Зовнішні процеси, що зумовлюють зміну земної кори: робота вітру, текучих і підземних вод, морів та льодовиків. Основні форми рельєфу Землі: гори і рівнини. Форми рельєфу суходолу. Рельєф дна Світового океану. Змiна гір та рівнин під впливом внутрішніх та зовнішніх процесів. Охорона унікальних форм рельєфу та надр Землі. Практична робота № 6 Встановлення взаємозв’язків між будовою земної кори та формами рельєфу, визначення їх геологічного часу. Практична робота № 7 Позначення і підписування на контурній карті найбільших лiтосферних плит, сейсмічних поясів, вулканів, гір, рівнин.	має уявлення: про ознаки понять “літосфера”, “земна кора”, “літосферна плита”, “гора”, “рівнина”; наводить приклади: відмінностей між основними формами рельєфу Землі; показує: на карті сейсмічні пояси, різні форми рельєфу; визначає: географічне положення гір і рівнин має уявлення про: вплив внутрішніх і зовнішніх процесів на рельєф (вітру, текучих вод, підземних вод, моря, льодовиків); наводить приклади: значення рельєфу в житті та господарській діяльності людини; впливу людини на рельєф; позначає: на контурній карті об’єкти географічної номенклатури: вулкани – Ключевська Сопка, Везувій, Кракатау; гори: Карпати, Кримські, Альпи, Уральські, Атлас, Кордильєри, Великий Вододільний хребет, Гімалаї з вершиною Джомолунгма (Еверест), Анди; хребти в океані: Ломоносова, Серединно-Атлантичний; рівнини: Східноєвропейська; Західносибірська; плоскогір’я: Декан, Середньо-Сибірське; сейсмічні пояси: Тихоокеанський, Середземноморський, Атлантичний.
13	Тема 2. Атмосфера Атмосфера, її склад та будова. Температура земної поверхні та повітря, її зміни з висотою, розподіл залежно від кута падіння сонячних променів. Теплові пояси Землі. Атмосферний тиск і вітер. Постійні та змінні вітри. Основні пояси атмосферного тиску на Землі. Рух повітря, закономірності переміщення повітряних мас, циклони та антициклони. Водяна пара, вологість повітря. Види опадів та закономірності їх розподілу на земній кулі. Погода, її елементи, типи, зміна в часі. Клімат Землі, фактори його формування. Кліматичні пояси і головні типи клімату Землі: екваторіальний, тропічний, помірний, полярний. Зміни клімату. Люди і клімат. Охорона атмосфери: причини і наслідки забруднення атмосферного повітря, способи очищення повітря. Практична робота № 8 Спостереження за погодою і опрацювання зібраних матеріалів: складання графіка температур, діаграми хмарності й опадів, рози вітрів, опис погоди. Практична робота № 9 Опис одного з головних типів клімату за кліматичними картами.	називає: суттєві ознаки понять “погода”, “клімат”, “повітряна маса”; спостерігає і фіксує: зміни погоди; за допомогою вчителя може пояснити, як відбувається добовий і річний хід температури повітря у зв’язку зі зміною висоти Сонця, причини утворення вітру, причини змін погоди та клімату; знає відмінності: між основними видами хмар і опадів; погодою і кліматом на різних широтах; визначає: середні температури, тиск атмосфери, швидкість вітру; будує: графіки ходу температури за певний період, розу вітрів, діаграму хмарності та опадів; згадує: ознаки погоди в циклоні та антициклоні; користується: термометром, барометром, флюгером; разом з вчителем добирає: адекватні для аналізу атмосферних процесів джерела географічних знань; знає про: наслідки впливу господарської діяльності людини на атмосферу; розуміє: карти розподілу тиску, температури, опадів, переміщення повітряних мас, особливості головних типів клімату.
14	Тема 3. Гідросфера Гідросфера, її основні частини. Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки, протоки. Острови в океані. Властивості вод Світового океану. Рух води в океані. Вітрові хвилі, припливи, відпливи, цунамі, течії. Закономірності поширення течій в океанах. Багатства вод Світового океану. Океан та людина. Води суходолу. Річкова система, річковий басейн, вододіл. Елементи річкової долини. Пороги і водоспади. Живлення та режим рiчок, робота річок. Озера, озерні улоговини та їх утворення. Штучні водойми: канали, водосховища, ставки. Болота, їх типи, поширення. Льодовики, особливості їх утворення та поширення. Підземні води, їх типи. Використання вод суходолу людиною.	називає: суттєві ознаки понять “океан”, “море”, “затока”, “протока”, “водна маса”, “океанічна течія”, “річка”, “озеро”, “болото”, “льодовик”, “підземні води”; знає відмінності: між складовими частинами гідросфери; наводить приклади: основних видів вод суходолу — поверхневих і підземних, частин Світового океану; може коротко пояснити: схему світового кругообігу води, роль Світового океану у географічній оболонці; причини і наслідки рухів води в океані; особливості живлення і режиму вод суходолу; розрізняє: способи зображення вод суходолу на плані місцевості та на карті; визначає з допомогою вчителя: географічне положення водних об’єктів, глибини океанів і морів; залежність напряму і характеру течії річок від рельєфу; розповідає про роль води для людини; знаходить і позначає: на контурній карті об’єкти географічної номенклатури: моря: Чорне, Азовське, Середземне, Червоне, Берингове; протоки: Керченська, Босфор, Гібралтарська, Мексиканська, Магелланова, Дрейка, Берингова; затоки: Біскайська, Бенгальська, Мексиканська, Гвінейська; острови: Велика Британія, Шрі-Ланка, Великі Зондські, Великі Антильські, Гренландія, Мадагаскар; півострови: Аравійський, Кримський, Апеннінський, Індостан, Індокитай, Лабрадор, Сомалі; западина: Марiанська; течії: Західних вітрів, Гольфстрім, Північноатлантична; Північнотихоокеанська, Північна та Південна Пасатна; річки: Дніпро, Дунай, Янцзи, Ніл, Амазонка, Міссісіпі; озера: Каспійське, Великі озера, Байкал, Танганьїка.
	Практична робота № 10 Позначення на контурній карті гідрологічних об’єктів. Практична робота № 11 Складання порівняльної характеристики водних об’єктів (за вибором). Практична робота № 12 Визначення за картою географічного положення, напряму течії та найбільших приток однієї з річкових систем світу (за вибором).
4	Резерв часу