Gesac / aidaa the Tacis Programme — Intellectual Property

Вид материала

Книга

Содержание Розділ iv Стаття 18 Заборонене спонсорство КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України Розділ vi Стаття 21 Функції Постійного Комітету КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України Стаття 22 Доповіді Постійного Комітету Розділ vii Розділ viii Рада європи Розділ ix Стаття 26 Арбітраж Стаття 27 Інші міжнародні угоди і домовленості Рада європи Стаття ЗО Приєднання до Конвенції Держав — не членів Ради Європи Стаття 31 Територіальне застосування Конвенції Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України Стаття 32 Застереження Стаття 33 Денонсація Стаття 34 Повідомлення ... Полное содержание

Подобный материал:

• Intellectual property fundamentals summary of the lecture, 20.48kb.
• Правила составления, оформления заявки на выдачу патента (свидетельства) Patenting, 838.35kb.
• Доклад по основным результатам реализации в Узбекистане Программы tacis «Статистика, 180.96kb.
• Программа tacis-democracy Европейского Союза, в партнерстве с организацией Deutsch-Russischer, 2510.81kb.
• The property right as a basis of functioning of any lawful state always submits, 194.75kb.
• Ch specifies on to, that on the row of questions single approaches were formed to the, 295.82kb.
• Книга представляет собой курс лекций, прочитанный в Новосибирском государственном университете, 1064.29kb.
• Обработка и передача изображений, 203.92kb.
• Семинары в Академии предпринимательства по линии tacis в 1995-1996гг с получением сертификата, 19.41kb.
• Тема итого, 43.79kb.

Стаття 16 Реклама і телеторгівля, спрямовані спеціально на одного Учасника

1. Для того, щоб не допустити порушення конкуренції і загрози телевізійної системи Учасника, реклама і телеторгівля, спеціально і з певною частотою ад­ресовані глядацькій аудиторії одного Учасника, який не є транслюючим Учас­ником, повинні відповідати правилам телевізійної реклами і телеторгівлі цього Учасника.

2. Положення попереднього пункту не застосовуються в разі, якщо:

a) такі правила проводять дискримінацію між рекламою і телеторгівлею, трансльованими безпосередньо організаціями, що знаходяться під юрисдик­цією цього Учасника, або за допомогою технічних засобів, що знаходяться під аналогічною юрисдикцією, з одного боку, і рекламою та телеторгівлею, транс­льованими організаціями, що знаходяться під юрисдикцією цього Учасника, або за допомогою технічних засобів, що перебувають під аналогічною юрисдик­цією, — з іншого; або якщо

b) зазначені Учасники уклали в цій галузі двосторонні або багатосторонні угоди.

РОЗДІЛ IV

Спонсорство

Стаття 17 Загальні правила

1. Якщо програма або серія програм спонсорується повністю або частково, це повинно бути чітко зазначено в титрах на початку і/або в кінці програми.

2. Ні за яких обставин спонсор не має права впливати на зміст і час передачі своєї програми таким чином, щоб це зачіпало відповідальність і редакторську незалежність телемовника стосовно таких програм.

3. Спонсоровані програми не повинні заохочувати продаж, купівлю або орен­ду товарів чи послуг спонсора або третьої особи, особливо шляхом спеціальних нагадувань про ці товари або послуги, що сприяють їх реалізації, в таких про­грамах.

Стаття 18 Заборонене спонсорство

1. Спонсорами програми не можуть бути фізичні або юридичні особи, голов­ним предметом діяльності яких є виготовлення або продаж товарів, або надання послуг, реклама яких заборонена на підставі статті 15.

2. Компанії, основною діяльністю яких серед іншого є виробництво або про­даж ліків і надання медичних послуг, можуть бути спонсорами, сприяючи про­суванню свого найменування або образу, за винятком будь-якого посилання на

«•1-319

227

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

ліки або конкретні медичні послуги, надані в транслюючому Учаснику тільки за приписом лікаря.

3. Не допускається спонсорство програм новин і поточних подій.

РОЗДІЛ IV а

Програми, призначені виключно для самореклами або телеторгівлі

Стаття 18 а Програми, призначені виключно для телеторгівлі

1. Положення цієї Конвенції повинні застосовуватися з необхідними поправ­ками до програм, призначених виключно для телеторгівлі.

2. Решта форм реклами в межах таких програм встановлюються відповідно до положень частини 1 статті 12. Частина 2 статті 12 не застосовується.

РОЗДІЛ V

Взаємодопомога

Стаття 19 Співробітництво між Учасниками

1. Учасники зобов'язуються надавати один одному допомогу з метою здійс­нення цієї Конвенції.

2. Для цього:

a) кожна Договірна Держава призначає один або кілька органів, наймену­вання і адресу кожного з яких вона повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи під час депонування своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання;

b) кожна Договірна Держава, яка призначила більше одного органу, визна­чає в своєму повідомленні на підставі підпункту (а) компетенцію кожного орга-

ну-

3. Призначений Учасником орган повинен:

a) надавати інформацію, передбачену в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції;

b) надавати інформацію за вимогою призначених іншими Учасниками орга­нів про своє внутрідержавне законодавство і практику у сфері регулювання цієї Конвенції;

c) співробітничати з призначеними іншими Учасниками органами, коли це необхідно і, зокрема, коли це підвищує ефективність заходів, вживаних для здійснення цієї Конвенції;

d) розглядати будь-які утруднення, що виникають при застосуванні цієї Конвенції, доведені до його відома органом, призначеним Учасником.

РОЗДІЛ VI

Постійний Комітет

Стаття 20 Постійний Комітет

1. Для цілей цієї Конвенції створюється Постійний Комітет.

228

РАДА ЄВРОПИ

2. Кожний Учасник може бути представлений в Постійному Комітеті одним або більше делегатами. Кожна делегація має один голос. У сфері своєї компе­тенції Європейське Співтовариство здійснює своє право голосу кількістю голо­сів, що дорівнює кількості своїх Держав-членів, які є Учасниками цієї Конвен­ції; Європейське Співтовариство не голосує в тих випадках, коли відповідні Держави-члени Співтовариства здійснюють своє право голосу, і навпаки.

3. Будь-яка Держава, згадана в пункті 1 статті 29, що не є учасницею цієї Конвенції, може бути представлена в Постійному Комітеті спостерігачем.

4. При здійснені своїх функцій Постійний Комітет може запитувати думку експертів. За своєю власною ініціативою або за вимогою зацікавленого органу він може пропонувати будь-якій міжнародній або неурядовій організації, що володіє технічною кваліфікацією в сфері регулювання цієї Конвенції, бути пред­ставленою своїм спостерігачем на одному або на частині одного з його засідань.

5. Засідання Постійного Комітету скликаються Генеральним секретарем Ра­ди Європи. Його перше засідання проводиться протягом шести місяців після дати введення Конвенції в дію. В подальшому він збирається на засідання за вимогою однієї третини Учасників або Комітету міністрів Ради Європи, або за ініціативою Генерального секретаря Ради Європи відповідно до положень пунк­ту 2 статті 23, або за вимогою одного чи більше Учасників відповідно до поло­жень пункту (с) частини 1 статті 21 і частини 2 статті 25.

6. Кворум для проведення засідання Постійного Комітету утворює більшість Учасників.

7. З врахуванням положень пункту (Ь) статті 9 а, і частини 3 статті 23 рішен­ня Постійного Комітету приймається більшістю в дві третини голосів присутніх членів Комітету.

8. Постійний Комітет приймає свій власний Реґламент з врахуванням поло­жень цієї Конвенції.

Стаття 21 Функції Постійного Комітету

1. Постійний Комітет відповідає за застосування цієї Конвенції. Він може;

a) давати рекомендації Учасникам про застосування Конвенції;

b) пропонувати внесення змін до Конвенції і розглядати запропоновані зміни відповідно до положень статті 23;

c) на прохання одного або більше учасників розглядати питання, що стосу­ються тлумачення Конвенції;

d) робити все можливе для забезпечення дружнього вирішення розбіжнос­тей, переданих йому відповідно до положень статті 25.

e) давати рекомендації Комітету міністрів стосовно Держав, не згаданих у частині 1 статті 29, яким пропонується приєднатися до цієї Конвенції;

f) висловлювати думку відносно зловживання правами, відповідно до поло­жень пункту (с) частини 2 статті 24 (а).

2. Крім того, Постійний Комітет повинен:

a) складати вказівки відповідно до пункту (Ь) частини 3 статті 9 а задля уник­нення розбіжностей між виконанням положень цієї Конвенції стосовно доступу населення до подій найбільшої суспільної значимості і відповідних положень ЄС;

b) подавати думку з приводу заходів, вжитих Учасниками, які склали список подій, що мають найбільше суспільне значення відповідно до частини 2 статті 9 а;

229

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

с) публікувати раз на рік об'єднаний перелік таких подій і заходів щодо їх забезпечення, визначених Учасниками відповідно до частини 2 статті 9 а.

Стаття 22 Доповіді Постійного Комітету

Після кожного засідання Постійний Комітет надає Учасникам і Комітету міністрів Ради Європи доповідь про проведені дискусії і прийняті рішення.

РОЗДІЛ VII

Поправки

Стаття 23 Поправки

1. Будь-який Учасник може пропонувати внесення поправок до цієї Конвенції.

2. Про будь-яку пропозицію про внесення поправок робиться повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи, який повідомляє про нього Державам-членам Ради Європи, іншим Державам-членам Європейської культурної кон­венції, Європейському Співтовариству і будь-якій Державі — не члену Ради Єв­ропи, яка приєдналася до неї відповідно до положень статті ЗО. Генеральний сек­ретар Ради Європи скликає засідання Постійного Комітету не раніше ніж за два місяці після повідомлення про таку пропозицію.

3. Постійний Комітет розглядає будь-які запропоновані поправки і подає текст, прийнятий більшістю у три чверті членів Постійного Комітету, на за­твердження Комітету міністрів. Після його затвердження текст надається Уча­сникам для прийняття.

4. Будь-які внесеш поправки набувають сили на тридцятий день після того, як всі Учасники повідомлять Генеральному секретарю про своє прийняття по­правок.

5. Однак Комітет міністрів може, після консультацій з Постійним Комітетом, вирішити, що поправки повинні вступити в силу після закінчення 2 років від дня їх відкриття до прийняття, якщо Учасник не повідомив Генеральному сек­ретарю Ради Європи про свої заперечення стосовно їх введення в силу. Якщо таке повідомлення підтверджується, поправки набувають сили першого дня місяця після одержання формальної згоди Учасника на їх прийняття.

6. Якщо поправка була схвалена Комітетом міністрів, але ще не вступила в силу відповідно до частин 4 і 5 цієї статті, держава або ЄС не можуть висловлю­вати свою згоду бути пов'язаними рамками Конвенції, не підтверджуючи в той же час поправки.

РОЗДІЛ VIII

Заяви про порушення Конвенці'ї

Стаття 24 Заяви про порушення Конвенції

1. В разі, якщо Учасник виявить порушення цієї Конвенції, він повідомляє про це порушення транслюючому Учаснику, і обидва Учасники намагаються вирішити цю проблему на підставі положень статей 19, 25 і 26.

2. Якщо заявлене порушення має очевидний і серйозний характер, призво­дить до виникнення важливих державних проблем і зачіпає положення части-

230

РАДА ЄВРОПИ

ни 1 або 2 статті 7, статті 12, перше речення частини 1 статті 13, статті 14 або частини 1 чи 3 статті 15, і якщо порушення продовжується протягом двох тиж­нів після такого сповіщення, то приймальний Учасник має право тимчасово призупинити ретрансляцію програми, що порушує Конвенцію.

3. У всіх інших випадках заявлених порушень, за винятком передбачених у частині 4, приймальний Учасник має право тимчасово призупинити ретрансля­цію програми, що порушує Конвенцію, через вісім місяців після сповіщення про те, якщо заявлене порушення продовжується.

4. Тимчасове призупинення ретрансляції не допускається в разі заяви про порушення частини 3, 8, 9 або 10 статті 17.

Стаття 24 а Заяви про зловживання правами, врегульованими цією Конвенцією

1. Якщо програма телемовника повністю або головним чином створена на те­риторії Учасника, юрисдикція якого не поширюється на телемовника («прий­мальний Учасник»), а телемовник порушує норми цієї Конвенції, причому це порушення підпадає під юрисдикцію цього Учасника, то в цьому разі наявний факт зловживання правом.

2. В разі, якщо це зловживання передбачається Учасником, то застосовуєть­ся наступна процедура:

а) зачеплені Учасники повинні намагатися дійти до взаємної згоди щодо вре­гулювання;

б) якщо вони не зможуть його досягнути протягом трьох місяців, переда­вальний Учасник повинен надіслати матеріали спору Постійному Комітету;

в) розглянувши точку зору зачеплених Учасників, Постійний Комітет пови­нен протягом шести місяців після одержання матеріалів спору висловити дум­ку з приводу факта зловживання правом і повідомити про це зачепленим Учас­никам.

3. Якщо Постійний Комітет вирішив, що зловживання правом мало місце, то Учасник, під чию юрисдикцію підпадає телемовник, повинен вжити всіх за­ходів щодо припинення цього зловживання і після виконання проінформувати про це Постійний Комітет.

4. Якщо Учаснику, під чию юрисдикцію телемовник презюмується підпада­ючим, не вдалося провести в життя заходи, зазначені в частиш 3 цієї статті протягом шести місяців, то зацікавлені Учасники можуть розпочати арбітраж­ний процес відповідно до частини 2 статті 26 і положень Додатку.

5. Приймальний учасник не повинен вживати ніяких заходів проти такого телемовника до закінчення арбітражного розгляду.

6. Будь-які заходи, запропоновані або вживані відповідно до положень цієї статті, повинні відповідати статті 10 Конвенції про захист прав і свобод людини.

РОЗДІЛ IX

Вирішення спорів

Стаття 25 Примирення

1. В разі розбіжностей щодо застосування цієї Конвенції зацікавлені сторони повинні прагнути до їх дружнього вирішення.

231

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

2. Якщо нема заперечень у жодної із сторін, Постійний Комітет може розг­лянути це питання, надавши себе в розпорядження зацікавлених сторін з ме­тою досягнення швидкого задовільного рішення і, в разі необхідності, скласти стосовно нього консультативний висновок.

3. Кожна із зацікавлених сторін зобов'язується надати безвідкладно Постій­ному Комітету всю необхідну інформацію і засоби обслуговування для виконан­ня його функцій на підставі попереднього пункту.

Стаття 26 Арбітраж

1. Якщо зацікавлені сторони не в змозі вирішити спір відповідно до поло­жень статті 25, то за загальною згодою вони можуть передати його до арбітра­жу, порядок роботи якого передбачається в Додатку до цієї Конвенції. За від­сутності такої згоди спір може бути переданий до арбітражу за вимогою однієї з сторін протягом шести місяців після першої вимоги розпочати процедуру примирення.

2. Будь-який учасник може в будь-який час заявити, що він визнає обов'яз­ковим розгляд спору і без спеціальної угоди з будь-яким іншим Учасником про прийняття на себе такого ж зобов'язання звернення до арбітражу, передбачене додатком до цієї Конвенції.

РОЗДІЛ X

Інші міжнародні угоди і внутрідержавне законодавство Учасників

Стаття 27 Інші міжнародні угоди і домовленості

1. Учасники, що є членами Європейського Співтовариства, в своїх взаємовід­носинах застосовують правові норми Співтовариства і тому дотримуються пра­вил цієї Конвенції тільки в тому разі, коли відсутня правова норма Співробіт­ництва, що регулює це питання.

2. Ця Конвенція жодним чином не перешкоджає Учасникам укладати між­народні угоди, що доповнюють або розвивають її положення, або розширюють сферу її застосування.

3. В разі двосторонніх угод ця Конвенція не змінює прав і обов'язків Учасни­ків, які випливають з таких угод і які не зачіпають здійснення іншими учасни­ками їх прав або виконання їх обов'язків за цією Конвенцією.

Стаття 28

Співвідношення між Конвенцією і внутрішнім законодавством Учасників

Ця Конвекція жодним чином не перешкоджає Учасникам застосовувати більш суворі або більш деталізовані правила, ніж передбачені в цій Конвенції для регулювання програм, які транслюються безпосередньо організаціями, що знаходяться під юрисдикцією Учасника Конвенції, або з використанням технічних засобів, що знаходяться під аналогічною юрисдикцією відповідно до статті 5.

232

РАДА ЄВРОПИ

,

РОЗДІЛ XI

Заключні положення

Стаття 29 Підписання і введення в дію Конвенції

1. Ця Конвенція відкрита для підписання Державами-членами Ради Європи, іншими Державами-учасницями Європейської культурної конвенції і Європей­ського Співтовариства. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню. Ратифікаційні грамоти і документи про прийняття або схвалення депонуються в Генерального секретаря Ради Європи.

2. Ця Конвенція вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні тримісячного строку після дати, до якої сім Держав, з яких не менше п'яти Держав є членами Ради Європи, визнали обов'язковість для них Конвенції від­повідно до положень попередньої частини.

3. Під час підписання або більш пізньої дати до введення цієї Конвенції в дію стосовно цієї Держави вона може заявити про тимчасове застосування Конвен­ції.

4. Стосовно будь-якої згаданої в частині 1 Держави або Європейського Спів­товариства, які згодом висловлюють свою згоду на обов'язковість для них цієї Конвенції, вона набуває чинності першого дня наступного місяця по закінченні тримісячного строку після дати депонування ратифікаційної грамоти або доку­мента про приєднання або затвердження.

Стаття ЗО Приєднання до Конвенції Держав — не членів Ради Європи

1. Після введення в дію цієї Конвенції Комітет міністрів Ради Європи, після консультації з Договірними Державами, може запропонувати будь-якій іншій Державі приєднатися до Конвенції шляхом рішення, яке приймається більшіс­тю голосів, передбачених статтею 20 Статуту Ради Європи, і всіма голосами представників Договірних Держав, правочинних засідати в Комітеті.

2. Стосовно будь-якої Держави, що приєдналася, ця Конвенція вступає в си­лу першого дня наступного місяця, по закінченні тримісячного строку після да­ти депонування документа про приєднання у Генерального секретаря Ради Єв­ропи.

Стаття 31 Територіальне застосування Конвенції

1. Під час підписання або депонування своєї ратифікаційної грамоти або доку­мента про прийняття, схвалення чи приєднання будь-яка держава може визна­чити територію або території, до яких застосовується ця Конвенція.

2. Будь-яка Держава може пізніше шляхом декларації, адресованої Гене­ральному секретарю Ради Європи, розповсюдити застосування Конвенції на будь-яку іншу зазначену в декларації територію. Стосовно такої території Кон­венція вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні тримісяч­ного строку після дати одержання такої декларації Генеральним секретарем.

3. Будь-яка зроблена на основі двох попередніх пунктів декларація може бу­ти відкликана стосовно будь-якої зазначеної в ній території шляхом повідом-

233

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

лення на адресу Генерального секретаря. Відзив вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні шестимісячного строку після дати одержання Генеральним секретарем такого повідомлення.

Стаття 32 Застереження

1. Під час підписання або депонування своєї ратифікаційної грамоти або до­кумента про прийняття, схвалення або приєднання будь-яка Держава може за­явити, що вона застерігає за собою право відповідно до правил, передбачених частиною 2 статті 15 цієї Конвенції, обмежувати на своїй території ретрансля­цію програм, що містять рекламу алкогольних напоїв, але тільки в тій мірі, в якій вона не відповідає її внутрішньому законодавству. Інші застереження не допускаються.

2. Застереження, сформульоване відповідно до попереднього пункту, не мо­же бути предметом заперечення.

3. Будь-яка Договірна Держава, що зробила застереження на підставі части­ни 1, може повністю або частково зняти його шляхом повідомлення на адресу Ге­нерального секретаря Ради Європи. Зняття застереження вступає в силу від да­ти одержання такого повідомлення Генеральним секретарем.

4. Учасник, що зробив застереження на підставі частини 1 цієї статті, не мо­же вимагати застосування цього положення будь-яким іншим Учасником. Од­нак, це можливо, якщо його застереження має приватний або умовний харак­тер, і тільки в тій частині, в якій воно була ним самим прийнято.

Стаття 33 Денонсація

1. Будь-який учасник може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом повідомлення, адресованого Генеральному секретарю.

2. Така денонсація вступає в силу першого дня наступного місяця по закін­ченні шестимісячного строку після дати одержання повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 34 Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Держави-члени Ради Євро­пи, інші Держави-члени Європейської культурної конвенції і будь-яку Держа­ву, яка приєдналася до Конвенції, про:

a) будь-яке підписання Конвенції;

b) депонування будь-якої ратифікаційної грамоти або документа про при­йняття, схвалення або приєднання;

c) будь-яку дату введення цієї Конвенції в дію відповідно до положень ста­тей 29, ЗО, 31;

d) будь-яку доповідь, складену відповідно до положень статті 22;

e) будь-який інший акт, декларацію, повідомлення або сповіщення стосовно цієї Конвенції.

На засвідчення чого, нижчепідписані, належно уповноважені на це, підписа­ли цю Конвенцію.

234

РАДА ЄВРОПИ

Вчинено в місті Страсбурзі, 5 травня 1989 року, англійською і французькою мовами, при цьому обидва тексти є автентичними, в одному примірнику, який повинен зберігатися в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи пересилає завірені копії кожній Державі-члену Ради Європи, іншим Держа-вам-учасницям Європейської культурної конвенції, Європейського Співтовари­ства і будь-якій іншій Державі, якій було запропоновано приєднатися до цієї Конвенції.

ДОДАТОК

Арбітраж

1. Про вимогу звернення до арбітражу необхідно давати повідомлення Гене­ральному секретарю Ради Європи. В ньому зазначаються найменування іншої сторони спору і предмет спору. Генеральний секретар пересилає одержану та­ким чином інформацію всім Учасникам цієї Конвенції.

2. В разі спору між двома Учасниками, один з яких є Державою-членом Євро­пейського Співтовариства, оскільки остання сама є Учасником, вимога про звер­нення до арбітражу повинна бути адресована як Державі-члену Співтовариства, так і Співтовариству, які спільно повідомляють Генерального секретаря протя­гом одного місяця після одержання такої вимоги про те, хто стане стороною спо­ру — Держава-член Співтовариства, або спільно Держава-член Співтовариства і Співтовариство. За відсутності такого повідомлення протягом вищезазначеного строку Держава-член Співтовариства і Співтовариство вважаються однією сто­роною спору з метою застосування положень, які регулюють формування скла­ду арбітражу і порядок арбітражного розгляду. В разі, якщо Держава-член Спів­товариства і Співтовариство спільно оголосять себе стороною спору, застосовую­ться ті ж правила. У випадках, передбачених цієї частиною, встановлений частиною 4 строк тривалістю один місяць продовжується в подальшому до двох місяців.

3. До складу арбітражного суду входять три арбітри: по одному від кожної із сторін; призначені таким чином два арбітри вибирають за спільною згодою тре­тього арбітра, який стає головою арбітражного суду. Він не повинен бути грома­дянином жодної із сторін спору і мати постійне місце проживання на території будь-якої із сторін і працювати за наймом для будь-якої з них і не повинен ма­ти ніякого відношення ні в якій якості до цієї справи.

4. Якщо одна із сторін не призначає арбітра протягом одного місяця після по­відомлення про таку вимогу Генерального секретаря Ради Європи, він призна­чається за вимогою іншої сторони Головою Європейського Суду з прав людини протягом наступного строку тривалістю один місяць. Якщо Голова Суду не мо­же цього зробити або є громадянином однієї із сторін спору, то таке призначен­ня здійснюється Віце-головою Суду або старшим за віком суддею — членом Суду, який перебуває на місці і не є громадянином однієї із сторін спору. Якщо протягом одного місяця після призначення другого арбітра голова арбітражного суду не буде призначений, то застосовується та ж процедура.

5. Положення частин 3 і 4, залежно від випадку, застосовуються з метою за­повнення будь-якої вакансії.

6. Дві або більше сторони, які за загальною згодою встановлюють свій спіль­ний інтерес, призначають арбітра спільно.

235

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

7. Сторони спору і Постійний Комітет забезпечують арбітражний суд всіма засобами обслуговування, необхідними для ефективного проведення арбітраж­ного розгляду.

8. Арбітражний суд приймає свій власний Реґламент. Рішення приймаються більшістю голосів членів суду. Арбітражне рішення є остаточним і обов'язко­вим для обох сторін.

9. Рішення арбітражного суду передається Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає його всім Учасникам цієї Конвенції.

10. Кожна із сторін спору сплачує витрати призначеного нею арбітра; сторо­ни сплачують в рівних частках витрати іншого арбітра, а також всі витрати на проведення арбітражу.

236

РАДА ЄВРОПИ