Gesac / aidaa the Tacis Programme — Intellectual Property

Вид материалаКнига

Содержание


A. Бернська конвенція
B. Застосування права слідування в державах-членах
КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України
Європейський союз
КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція Укра'іни
12. Вільний огляд
Європейський союз
КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України
С. Стан в інших державах-членах
В Австрії
У Сполученому Королівстві
Європейський союз
D. Ситуація в деяких третіх країнах
Подобный материал:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   60
III. Юридична ситуація

A. Бернська конвенція

Велика законодавча різноманітність, що панує в сфері права слідування, по­яснюється, зокрема, гнучкістю положень Бернської конвенції про охорону літе­ратурних і художніх творів (Паризький акт, 1971), відповідно до яких держави Бернського союзу вільні вводити або не вводити це право до їх внутрідержав­ного законодавства. Стаття 14ter Конвенції дійсно передбачає наступні поло­ження:

«1. Відносно оригінальних творів мистецтва і оригіналів рукописів письмен­ників і композиторів, автор, а після його смерті особи чи установи, уповнова­жені національним законодавством, користуються невідчужуваним правом часткової участі в кожному продажу твіру після його першого відчуження, здійсненого автором.

2. Охорона, передбачена попереднім пунктом, може бути витребувана в кож­ній країні Союзу, тільки якщо національне законодавство країни, до якої належить автор це дозволяє, і в обсязі, допустимому законодавством країни, де витребується ця охорона.

3. Порядрк збору і розміри сум визначаються кожним національним законо­давством».

B. Застосування права слідування в державах-членах

Як зазначено вище, національні законодавства держав-членів Європейсько­го Союзу становлять чисельні відмінності і в тому, що стосується введення пра-

7 Ibid

123

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

ва слідування до внутрідержавного правопорядку, деякі країни не скористали­ся своїм дискреційним правом.

Крім того, можна зазначити, що деякі режими залишилися без фактичного ефекту, тоді як інші відрізняються високим рівнем охорони. В загальних рисах ситуація склалася таким чином.

1. Франція

У Франції право слідування було визнано вперше законом 1920 p., доповне­ним декретом і різними постановами. Та тільки законом 1957 р. це право було введено до законодавства про авторське право. Чинне законодавство (кодифіка­ція 1992 р.) не обмежує більше право слідування продажем з публічних торгів, а розповсюджує його на продаж творів за допомогою торгівця. Проте це положен­ня не набуло чинності через відсутність регламенту державного апарату, необ­хідного для його впровадження. Цей регламент відсутній і для публічних аукціо­нів, але за існуючою практикою це право все ж застосовується.

2. Бельгія

У Бельгії право слідування було введено законом 1921 р. майже одночасно з його закріпленням у Франції, обкладаючи правом винагороди публічну купів-лю-продаж творів мистецтва.

На відміну від французького права, текст не був внесений до попереднього закону про авторське право від 1886 р. Разом з тим, право слідування в дійснос­ті стягувалося від моменту його офіційного визнання.

У 1994 р. Бельгійський парламент прийняв новий закон про авторське і су­міжні права. Цей закон містить нові положення в галузі слідування. Він закріп­лює в Конституції відміну закону 1921 p., але підпорядковує це вилучення за­стосуванню деяких статей, введення в силу яких підпорядковано королівській постанові, яку ще не було прийнято.

3. Італія

Право слідування також запроваджене в Італії. Але закон 1941 р. приписує такі складні правила, що це право так ніколи і не було застосовано. Цікаво за­значити, що законодавство стосується і приватного продажу, а оподаткування права базується на прибутку. Зміни, внесені декретом 1979 p., здається, не по­ліпшили становища. З тих пір норми закону мають лише формальну цінність, j

4. Німеччина і

Незважаючи на те, що німецька законодавча влада включила право сліду-1 вання тільки до закону 1965 р. про авторське право і суміжні права, встановле-1 на система відзначається великою дієздатністю. Внаслідок реформи 1972 р. від-1 соткова ставка, що застосовується до більшості угод, була значно збільшена, заі винятком угод, укладених між приватними особами. Значною мірою право слі-1 дування управляється відповідно до міжпрофесійних угод, укладених у 1980 р.Ш між компетентною організацією з колективного управління і асоціацією профе-И сіоналів ринку мистецтва. •

Члени «Ausgleichsvereinigung Kunst» платять заздалегідь встановлене митоЯ як право слідування, а також збори на користь соціального страхування артис-Ш

124 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

тичних кіл (Kunstlersozialabgexbe). За рамками міжпрофесійних угод не члени Ausgleichsvereiningung обкладаються митом відповідно до закону.

5. Португалія

В Португалії право слідування було введено законом 1966 р. Нове законо­давство 1985 р. стосовно авторського права посилило своє значення, включив­ши рукописи до об'єктів права слідування.

6. Люксембург

Закон 1972 р. підтверджує існування права слідування, що стягується з аук­ціонів, а також з продажів за посередництвом комерсанта. Проте постанова, не­обхідна для введення права в дію, прийнята не була. З цього випливає, що пра­во слідування так і не набуло практичної сили в цій державі-члені.

7. Іспанія

В Іспанії право слідування вперше було визнано законом 1957 р. Національ­не законодавство стосується всіх видів перепродажу: на публічних аукціонах, в галереях, а також приватні угоди через посередництво комерсанта. Предмети прикладного мистецтва включені до об'єктів права. Закон 1992 р. дозволив спадкоємцям користуватися правом слідування.

8. Данія

В Данії реформа закону про авторське право 1989 р. дозволила ввести права слідування, починаючи з 1990 р. Право стягується відділенням «Billedkunst» товариства ведення справ «Copy-Dan».

9. Греція

Грецький закон 1993 р. про авторське право встановив право слідування, за­стосовне до публічних аукціонів і всіх видів перепродажів. Необхідно уточнити, що внаслідок законодавчих змін, які відбулися пізніше того ж року, боржникам права слідування дозволено уникати права за допомогою дарування. За цим нормативом положення стосовно стягування права слідування не застосову­ють, коли боржники права «здійснюють дарування, принаймні, рівні тій частині їх доходу, який походить від особи, що здійснює перепродаж за умови, що: а) нинішнє законодавство передбачає, що це дарування буде звільнено від по­датку на дарування, Ь) сума дарування буде покладена на спеціально відкри­тий одарованим для цієї мети рахунок у Депозитно-позичковій касі або в ле­гально існуючому банку в Греції і с) документ, що підтверджує внесок, зазна­чає аа) дані, що стосуються дарувальника і того, кому дарується, bb) суми дарування, сс) дати внесення і dd) підпис дарувальника та його законного пред­ставника».

10. Фінляндія

У Фінляндії право слідування було введено законодавчою реформою 1995 р. Національний норматив обкладає правом слідування будь-який професійний або публічний перепродаж твору мистецтва, за винятком творів архітектурних, фотографічних, предметів народної творчості і серійного індустріального ди­зайну. Kuvasto, організація колективного управління, керує правом слідування.

125

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція Укра'іни

Положення стосовно права слідування застосовується однаково до вихідців і тих, хто мешкає в іншій державі-члені або в кра'іні, що підписала угоду про Єв­ропейський економічний простір.

11. Швеція

У Швеції закон від 7 грудня 1995 p., введений в дію з 1 січня 1996 p., встановив порядок стосовно введення права слідування. Ці положення подібні до відповід­них нормативів інших північних держав-членів. Це стосується, зокрема, катего­рій творів, угод, ставки податку, права і управління ним.

12. Вільний огляд

Законодавчі відмінності, які можна констатувати в галузі права слідування всередині Співтовариства, там, де воно було введено, зазначені нижче (див. Таблиці № 5 і 6).

Таблиця № 5. Застосування, категорії творів і угоди, підпорядковані праву слідування

Держави-чле-ни

Законо­давство

Введено в дію

Категорія творів

Угоди

Франція

1920, 1957, 1992

1920

Твори графіки, образо­творчого мистецтва, ску­льптури

Публічні торги і про­даж через посеред­ництво комерсанта1

Бельгія

1921, 1994

(1921) 19962

Твори образотворчого мистецтва, скульптури

Продаж на публічних аукціонах

Італія

1941

3

Картини, живопис, ску­льптура, рисунки, гра­вюри, рукописи

Публічні торги і при­ватний продаж4

Німеччина

1965, 1972

1965

Твори образотворчого мистецтва, скульптури5

Публічні аукціони або продаж через посеред­ництво комерсанта |

Португалія

1966, 1985

1966

Оригінальні твори мис­тецтва, рукописи

Всі види продажу

Люксембург

1972

2,3

Твори графіки, образот­ворчого мистецтва, ску­льптури

Публічні торги і про­даж через посеред­ництво комерсанта ],

Іспанія

1987, 1992

1987

Твори образотворчого мистецтва, скульптури5

Публічні торги, продаж У через торгові підприєм- и ства або за допомогою 11 комерсанта чи торгове- і го агента Ц

Данія

1989

1990

Оригінали і копії творів мистецтва, твори при­кладного мистецтва6

Всі види комерційної • торгівлі (аукціони, ма-'Я газини та ін. способи) щ

Греція

1993

19937

Оригінальні твори

Продаж на публічних |В аукціонах і всі види Я продажу через посе- ,Я редництво комерсантами

126

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Держави-чле-ни

Законо­давство

Введено в дію

Категорія творів

Угоди

Фінляндія

1995

1995

Твори образотворчих

мистецтв8

Публічні і професійні торги

Швеція

1995

1996

Твори образотворчих мистецтв9

Всі види комерційної торгівлі

1 На практиці не стягуються з угод через комерсанта.

2 Постанову про введення в дію ще не було прийнято.

3 Не застосовується на практиці.

4 Починаючи з першого продажу.

5 Крім творів прикладного мистецтва і архітектурних творів.

6 Крім серійного виробництва.

7 Не застосовується в разі дарування.

8 Крім творів архітектурних, фотографічних, прикладного мистецтва та індустріального дизайну серійного вирбництва.

9 Крім архітектурних творів і прикладного мистецтва серійного виробництва.

Таблиця № 6: Ставка, рівень застосування і керівництво правом слідування

Держави-члени

Офіційна ставка

Рівень застосування

Управління правом

Франція

3%

> 100 FF1

Колективне управлін­ня або індивідуально

Бельгія

4%

50 000 FB

І

Італія

1 публічний продаж: від 1 до 5 % ціни про­дажу; наступні прода­жі: від 2 до 10 % від продажу; приватні продажі: від 5 до 10 % від доходу

Публічні продажі >= 1.000/5.000/10.000 лір, залежно від кате­горії твору; не публічні продажі: >= 4.000/30.000/40.000 лір, залежно від кате­горії твору2

Обов'язкове колек­тивне управління

Німеччина

5 % від ціни продажу3

100 DM

Колективне управлін­ня не обов'язкове4

Португалія

6 % від винагороди за угодою





Люксембург

Мінімальна ставка — 3%





Іспанія

3%

>= 300 000 pesetas



Данія

5 % від ціни продажу

>= 2/000 DKK

Обов'язкове колек­тивне управління

Греція

5 % від ціни продажу



Колективне управлін­ня не обов'язкове

Фінляндія

5 % від ціни продажу6

100 FIM

Обов'язкове колек­тивне управління

127

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

Держави-члени

Офіційна ставка

Рівень застосування

Управління правом

Швеція

5 % від ціни продажу6

1/20 базової суми, пе­редбаченої законом про загальне страху­вання7

Обов'язкове колек­тивне управління

1 За відсутності постанови до виконання на практиці слідують попередньому законодавству.

2 За умови, що ціна продажу перевищує в 5 разів ціну першої операції продажу.

3 Див. Міжпрофесійну угоду.

4 Тільки колективне товариство управління може здійснювати право на інформацію про

угоди, що підлягають оподаткуванню.

5 Враховуючи індекс інфляції.

6 Включаючи комісію, без ПДВ.

7 Не передбачено в рамках закону. Встановлено компетентним товариством управління.

С. Стан в інших державах-членах

В інших державах — Австрії, Ірландії, Нідерландах і Об'єднаному Королів­стві — право слідування нині не закріплено.

В Австрії парламент тимчасово відхилив пропозиції, спрямовані на визнан­ня існування цього права, натхненного німецькою моделлю через постанову Ви­щого Суду щодо справи «Phil Collins»8.

Дійсно, з цієї судової постанови від 20 жовтня 1992 р. випливає, що вимоги взаємності не можуть бути залишені в силі в контексті Співтовариства. Внас­лідок чого, автори — вихідці з держав-членів, які не закріплюють право сліду­вання, можуть посилатися на статтю 6 Договору і вимагати застосування до них такого ж режиму під час використання їх творів на території тієї держа-ви-члена, яка його не закріпила, такою ж мірою, як і до громадян цієї держави.

З цих причин австрійська законодавча влада під час реформи закону про авторське право від 1994 р.9 вирішила, що неприйнятне, щоб право слідування було надано вихідцям із держав-членів, наприклад, Об'єднаного Королівства, які не застосовують право слідування, і вирішила відкласти його введення до моменту ймовірної уніфікації всередині Європейського Союзу.

У Сполученому Королівстві політичні та юридичні заперечення зашкодили введенню права слідування до британського закону 1988 р. про авторське право. «Whitford Commitee», на який британським парламентом був покладений обо­в'язок вивчити серед інших і цю проблему, відмовився закріпити в своєму звіті 1977 р. право слідування.

З цього приводу було зазначено, що ефективність права слідування зале­жить перш за все від невідчужуваного характеру права, але концепція невід­чужуваності суперечить британській практиці в галузі «copyright». Крім того, так звана неможливість контролювати приватні торги і бажання не дискри­мінувати діяльність публічних торгів створили ще одну перешкоду для введен­ня цього права. В решті решт Комітет зробив висновок, що практичні наслідки

Об'єднані справи С-92/92 і С-326/92 (Phil Collins).

1563 der Beilagen zu den Stenographischen Protokollen des Nationalrats, 15.04.94,

p. 9—10.

128

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

права слідування на користь авторів мінімальні відносно надмірних витрат що­до стягнення відрахувань і управління цим процесом. Отже, Комітет дійшов ви­сновку, що право слідування не є справедливим, логічним або здійснимим.

Ірландія, яка також слідує позиції «copyright», зайняла досить стриману по­зицію стосовно можливого введення права слідування до свого внутрішнього правопорядку.

D. Ситуація в деяких третіх країнах