Geum.ru

Перечинський професійний ліцей

Вид материалаДокументы

Содержание


Я. корчак
II. Анкетування.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7


























Перечинський професійний ліцей


«Форми та методи роботи з батьками.

Проведення батьківських зборів"


Заступник директора з ВР

Герич М.В.

"Необхідно пам'ятати, що дитина

недисциплінована і зла тому, що страждає.

Мирне благополуччя – терпиме, а дратівлива

стомленість дратівлива і дріб'язкова."


Я. КОРЧАК


Тривалий час ми мали примітивну матеріалістичну уяву про те, що людина починається і кінчається фізичним тілом. Але людина - це дуже складна інформаційно-енергетична система, тільки декілька процентів скла­дається з фізичного тіла і свідомості, а 95-98 процентів - це інформаційно-енергетичні шари підсвідомості, які, на жаль, невідомі нам на стільки ж, як і Всесвіт, а разом з цим даний чинник має великий вплив на духовне, інтелектуальне вдосконалення людини, її фізичне здоров'я. До речі, більшість батьків цими знаннями не володіють і їх піклування зводиться в основному до намагання забезпечити дитину матеріально. Саме заради щастя дитини батьки намагаються зберегти і укріпити сім'ю, так як сім'я - це та ланка, яка закладає фундамент особистості. Тут дитина вперше засвоює норми моралі, навички спільної праці, в сім'ї формуються життєві плани дітей; діти не тільки імітують поведінку близьких людей, але і орієнтуються на їх соціальні і моральні установки. Рівень моральної зрілості батьків, їх ідеали, досвід соціального спілкування має в більшості вирішальне значення в розвитку ди­тини. Спілкування дітей з батьком і мамою збагачує життєвий досвід, допо­магає їм засвоїти норми поведінки. Але якщо в сім'ї склався негативний мікроклімат, то виникають труднощі в вихованні дітей, що приводить до появи "тяжких дітей", до правопорушень. В свій час А.С. Макаренко писав:"Сім'ї бувають хороші, і сім'ї бувають погані. Поручитися за те, що сім'я виховує як слід, не можна. Говорити, що сім'я може виховувати, як хоче, ми теж не можемо. Ми повинні організувати сімейне виховання, і організуючим началом повинен бути навчальний заклад."

Налагоджуючи роботу з сім'єю, педагог паралельно вирішує три завдання:

• забезпечує позитивні взаємовідносини з учнями;

• встановлює відносини взаємної довіри і поваги з їх батьками;

• організує активну виховну взаємодію з сім'єю, спираючись на єдність мо­ральних і педагогічних вимог до підлітка. В основі такої взаємодії вивчен­ня особливостей і можливостей кожної сім'ї, постійна увага до кожного учня, своєчасні і педагогічно обґрунтовані рекомендації вчителів в плані виховання, навчання, працевлаштування учнів.


В діяльності ліцею склалися колективні і індивідуальні форми робо­ти з батьками:

- батьківські збори;

- групові і індивідуальні бесіди;

- години спілкування, конференції, педагогічний всеобуч, лекторії для батьків;

- залучення батьків до гурткової і позакласної роботи.

Розглянемо більш детально деякі форми співпраці з батьками.


І. Вивчення сім'ї учня.


Вивчення сім'ї учня проводиться за певною програ­мою, в залежності від того, що педагог хоче вияснити, а саме:

1) умови сімейного виховання (матеріальні і санітарно-гігієнічні умови, дот­римання режиму дня, моральний клімат у сім'ї, захоплення батьків, контроль за підлітком. Так в групі є учениця Н.М., яка досить часто пропускала уроки, а здібності мала посередні, вела себе спокійно, але при більш ретельному спостереженні і спілкуванні виявилось, що за спокоєм і безучасністю прояв­ляється втома. Виявилось, що у дівчинки серйозно хвора мама, вся домашня робота та догляд за мамою на ній. Звичайно, учениця потребує найперше мо­ральної підтримки і, звичайно, розуміння і допомоги.

2) авторитет батьків, характер відносин в сім'ї ні в якому разі не можна недооцінювати, так як формальна наявність сім'ї не означає, що дитина в ній не самотня, а самотність підлітка при формальній наявності сім'ї і дому - при­чина дуже багатьох відхилень. Якщо дитина росте в ізоляції, в першу чергу, від родини, вона не зможе стати повноцінною людиною. Класному керівнику дуже важливо мати контакти і з сім'ями хороших учнів, в цих сім'ях нерідко зустрічаються серйозні проблеми в вихованні, і в дітей, навіть з дуже хоро­шими здібностями, може бути затримка розвитку і, навіть, «відкат назад» (оетрадація). В такому випадку практична сторона мислення, успішність не постраждали, але потреби, сфера інтересів і відносин, способи самоут­вердження залишилися на рівні більш молодшого віку. Необхідно мати на увазі, що результативність зустрічей з батьками залежить від уміння вчителя спілкуватись: спочатку звертається увага батьків на те, що є позитивного в характері і вчинках сина чи доньки, у їх відношенні до навчання, до праці, до доручень, до товаришів, а потім уже в коректній формі про недоліки і про ме­тоди їх усунення спільними зусиллями. Вчителя в даному випадку повинно хвилювати питання: "Що буде в сім'ї після того, як я піду?" Немає сумніву, візит і бесіда працівника навчального закладу оправдовує себе лише в тому випадку, якщо це сприяє встановленню в сім'ї хороших взаємовідносин, злагоді. Бажано за­лучати до відвідин сімей, особливо неблагополучних, батьківський актив;

3) поведінка учня в сім'ї (участь в домашніх справах, виконання режиму праці і відпочинку, організованість, коло друзів і положення учня в ньому, так як дуже важливим є середовище, до якого належать підлітки, бо це впливає і на їх успішність, і на їх поведінку. Велике значення в підлітковому віці є вміння організувати свій робочий час, щоб разом з опануванням певною сумою знань, спеціальністю, був час і для духовного та фізичного розвитку, час для роботи в домашньому господарстві. Прикладом організованості повинні бути саме батьки. Звичайно, бесіди про це повинні вестися з батьками в доброзичливій формі, тактовно. Такт - якість професіональна. Яке значення має тактовна поведінка вчителя і встановлення добрих відносин з батьками підтверджується прикладом: в групу швачок прийшла вчитися дівчина (назвемо її Марійкою) з селянської сім'ї, в свідоцтві одні трійки, досить закомплексова­на, їй тяжко було спілкуватися з іншими учнями. Під час навчання в ліцеї до загальноосвітніх предметів особливого нахилу немала, а тому до них і інтересу не проявляла, але в оволодінні професією була наполегливою, вико­нувала роботу акуратно, зі смаком, гарно вишивала, вміла ткати килимки. Проводилися батьківські збори, і була присутня Марійчина мама. Зрозуміло, що класний керівник мала певні підстави висказати своє незадоволення успішністю учениці, але вона пішла іншим шляхом, підкреслила біля всіх батьків позитивні сторони характеру (скромність, старанність) і ставлення до виробничого навчання, заспокоїла маму, що дівчинка обов'язково знайде місце в житті, а вже в індивідуальній бесіді в спокійній обстановці порадила, як можна покращити успішність, як викликати інтерес до навчання. Пройшов час, учні роз'їхались на виробничу практику, Марійка проходила практику в рідному селі. Приїздить майстер виробничого навчання після перевірки практики, підходить до класного керівника і говорить: "Вам привіт від Марійчиної мами і подарунок». Розгорнула, а там п'ять салфеток, власноручно виготовлених. Майстер додала: "Вона ще сказала, що так їй легко і приємно було йти з батьківських зборів, бо ніхто і ніколи нічого позитивного за її ди­тину не сказав.» Як бачимо, яке велике значення має налагодження позитив­них відносин з батьками;

4) характер виховання в сім'ї (система заохочень і покарань, приклад батьків, старших братів і сестер). Як уже й відзначалось, приклад старших має (без перебільшення можна сказати) вирішальне значення. Мозок дорослої людини має високу витривалість, оскільки зв'язків між нервовими клітинами в корі головного мозку дорослого багато і вони міцні. Інша справа з неповнолітніми, практично, два десятки років йде надзвичайно складна «настройка», утворення таких зв'язків в корі головного мозку, які забезпечу­ють соціальну придатність людини, її нормальне психічне життя і ту саму поведінку, за яку можна хоча б не червоніти. Міцність, стійкість форм мо­ральної поведінки, совість, чуйність, організованість - все це досягається постійним підкріпленням в тривалому і дійовому контакті з людьми, чий досвід набагато більший, звичайно, якщо він позитивний. Якщо батьки і вчи­телі вимагають від підлітка певної поведінки, вони себе повинні вести належ­ним чином. Якщо в сім'ї розлад, "процвітає" п'янство, в мові використову­ються не літературні вирази, надзвичайно тяжко вимагати від учнів іншої по­ведінки. Недаремно говорять: "Посієш вітер - пожнеш бурю." То ж, педагогу необхідно звертати увагу на те, що прямий обов'язок старших - регулювати ступінь навантажень, захищати молодших не лише від прямої небезпеки їх життю і здоров'ю, але й від усього того, що може зруйнувати тонкі психічні досягнення, і, що особливо важливо, паростки моральної поведінки.

Що стосується заохочень і покарань. Всім нам (і батькам, і вчите­лям) хочеться, щоб молодші прислухалися до наших вимог і виконували їх відразу з радісною готовністю. Нам, дорослим, здається, що лише наші спра­ви заслуговують на увагу. Наша безцеремонність в даному питанні безмежна. Якщо ми запитаємо батьків своїх учнів та й себе теж, скільки раз попросили вони і ми пробачення в підлітка за свої неправильні дії, мало хто відповість позитивно. І в підлітка накопичується готовність до опору і поки що безсиль­ний гнів. Ще більш очевидною є безпідставність вимог: "Дружи з М., а не з К."; "Що у вас там за зборище?" і т. п. Ми дуже любимо слухняних дітей, але запитаймо себе і батьків: "Кого ж ми ростимо?" Безперечно, з такими дітьми зручно і легко, але так же легко з ними і насильнику, і різним неформаль­ним лідерам, яким вони не зможуть протистояти. Батьки повинні зрозуміти, що для того, щоб ми краще жили, ми повинні виховати особистість, вільну людину, здатну до реальної відповідальності, мужньої непокори беззаконню, деспотизму, насиллю, а не втілення покірності, не здатне у необхідних випад­ках до активних форм опору.

До цих пір батьки користуються забороною і вважають, що вона має викли­кати повну відмову від бажаного. Але немотивована заборона викликає ще більше бажання виконати те, що заборонено. Згадаймо Насреддіна: "Не смій думати про мавпу!", - і вже не можливо відволікти думку від мавпи. Між іншим, якщо батьки або вчителі знають цю закономірність ("Запретный плод всегда сладок") вони можуть використати її, щоб спонукати таким чином до бажаної дії.


II. Анкетування.


Анкетування - один із ефективних методів вивчення в короткий строк питань, що цікавлять вчителя. Анкетування можна проводити як з ме­тою вивчення сім'ї, так і з метою виявлення думок і побажань батьків, зокрема, з питань: які риси в характері і діяльності вчителів ви вважаєте самими цінними. Практика показала, що батьки назвали близько сорока цінних рис, які, на їх думку, необхідні вчителю. Дозволю собі перерахувати їх в тій послідовності, яка відповідає їх числу в анкеті по мірі зменшення :

1) справедливість і об'єктивність;

2) вимогливість і принциповість;

3) любов і увага до учнів;

4) доброзичливість;

5) витримка і тактовність;

6) доброта і людяність;

7) повага до учнів;

8) індивідуальний підхід;

9) знання психології;

10) організованість;

11) висока ерудиція і культура і т. д.

Роздумуючи над цим переліком, можна зробити такі висновки:

- по-перше, як бачимо, бажання батьків відноситься в більшій мірі до етичної сторони вчительської праці і, до деякої міри, відображає недоліки в нашій ро­боті;

- по-друге, для вчителів батьківське слово важливе, так як воно відображає думку про вчителя не лише батьків, але й учнів. Безперечно, батьки хотять, щоб їх дітей вчили вчителі, яких діти поважають і люблять. Відповіді визна­чають основні напрямки в роботі по підвищенню етичної культури вчителя;

- по-третє, звертає увагу відповідність відповідей батьків вимогам до вчите­ля, що викладені в чинному законодавстві. На підставі анкетування з різних питань вчитель має можливість спланувати роботу з групою та індивідуальну роботу в потрібному напрямку.


ІІІ. Взаємодія сім'ї і ліцею у вихованні в учнів інтересу до навчання


Це дуже важливе і наболіле питання для професійного ліцею. Учні нерідко приходять в ліцей з слабою підготовкою, в них відсутні необхідні вміння і навички. Ці учні відчувають себе на уроках невпевнено. Такі учні вимагають особливої уваги, як з боку вчителів, так і з боку батьків, тому що якраз в сімейному вихованні особливо часто зустрічаються недоліки, пов'язані з відношенням батьків до навчальної діяльності. В зв’язку з чим можуть вини­кати протиріччя між вимогами навчального закладу і сім'ї. Так, вчителі ставляться до таких учнів уважно, більше їх викликають до дошки, залучають до виготов­лення навчальних посібників, випуску газет, участі в предметних гуртках. Виховання позитивного відношення до навчання пов'язане з цілим рядом спеціальних прийомів і методів. Як вчителі, так і батьки повинні в першу чер­гу мотивувати необхідність навчання. В усьому світі цінуються знання, не­дарма англійці говорять: "Знання - це влада, а влада - гроші." Тому для того, щоб забезпечити собі таке бажане благополуччя, необхідно бути про­фесіоналом, а професіонала робота шукає, а не він її. І тільки, коли учень зрозуміє необхідність набуття знань, то разом з батьками вчитель може розро­бити окремий режим дня, розробляє план виконання домашніх завдань.


ІV. Батьківські збори.


Це одна з ведучих форм співпраці батьків і вчителів. Як уже відзначалося, для становлення особистості дуже важливий мікроклімат не тільки в групі учнів, а й у колективі батьків. Тому таке важли­ве вирішення певних питань з батьками. Батьківські збори бувають різні і по тематиці, і по організації. Бувають батьківські збори, що починаються з «пленарних» засідань, коли в залі батьки слухають лекції запрошеного спеціаліста, доповідь керівництва ліцею, а потім розходяться по класах-кабінетах. Бувають групові батьківські збори, також можуть бути "надзвичайні" збори, коли сталася надзвичайна подія і батьків викликають терміново для вияснення конфлікту, його усунення, прийняття певних мір. Головне, як проходять батьківські збори. Іноді вони зводяться до простого перерахування прізвищ хороших і поганих учнів, і тоді кожний з присутніх з завмиранням серця чекає, коли вчитель назве його прізвище, і що скаже про його дитину, а потім, вислухавши, вже байдуже чекає кінця зборів. Як прави­ло, в переліку хороших і поганих учнів звучать прізвища одних і тих же учнів, і одні батьки з переможним виглядом оглядаються навкруг, а інші відчувають ніяковість і безпорадність. То ж не варто перетворювати батьківські збори на «ешафот» для батьків. Більш доцільно і розумно проводити збори, на яких іде мова про проблеми і справи даного колективу. Тобто, збори необхідно планувати і готувати в залежності від теми, яку необхідно розгля­нути або проблем, які необхідно вирішити. Так, на першому курсі стоїть пи­тання про формування колективу, що являється нелегким і тривалим проце­сом. І тут, звичайно, необхідна єдина лінія поведінки вчителів і батьків. Крім того, учні дуже смутно представляють свою майбутню спеціальність, скоріше всього - це вибір батьків. Необхідно націлити батьківський колектив на сприяння успішному освоєнню учнями навчального матеріалу. То ж доцільно провести батьківські збори на тему: "Наше майбутнє - в наших руках", "Сімейне виховання підлітків. Проблема батьків і дітей", які б проводились за участю учнів, що сприяє зближенню батьківського й учнівського колективу. На другому курсі можна підвести підсумки і визначитися з планами на майбутнє: запросити батьків на відкритий урок і показати чому навчилися учні за наших спільних зусиль.

Коли група вийде на фінішну пряму (третій курс) важливо разом вирішувати питання подальших дій (працевлаштування, продовження нав­чання).

Цікавими можуть бути батьківські збори, приурочені до свят, на­приклад, до Міжнародного жіночого дня "Бережіть своїх матерів", де учні змогли б привітати своїх мам. Щоб було більш приємно, батьківські збори можна провести у вигляді "Голубого вогника". Якщо батьки одержать від такого спілкування конкретну допомогу, побачать результати роботи, вони обов'язково прийдуть на збори і іншим разом, обов'язково приймуть участь в обговоренні питань життя групи і виховання учнів. Основне, щоб дотримува­лися інтереси учнів, ні в якому разі не можна переходити на особистості. А якщо виникає необхідність вияснення певних питань, неприємної розмови, ця бесіда повинна пройти за закритими дверима, без свідків, в ситуації макси­мально довірливій, яка не зачепить самолюбства і гідності обох сторін. Щось відкривається раніше вчителю, а багато чого можуть розказати вчителю бать­ки. Послухавши обидві сторони, подумавши разом, можна швидше знайти правильне рішення.

Можна проводити батьківські збори за участю учнів. Але вони ефективні лише в тому випадку, коли точка зору батьків і педагогів співпадають, і якщо учні впевнені в щирості розмов дорослих. Так, якщо батько на зборах виступає з осудженням недбалих учнів, а дома дотримується принципу "що б робити, аби нічого не робити", то це переконує підлітків лише в лицемірстві дорослих.


Ця тема даним рефератом далеко не вичерпана, але прийшов час зро­бити висновки.

Отже, при організації педагогічного співробітництва з батьками учнів вчитель повинен:
  • усвідомлювати моральну відповідальність перед батьками учнів за якість навчання і виховання;
  • шукати педагогічні контакти з батьками учнів, нести долю відповідальності за доброзичливість відносин, добиватися єдності педа­гогічного впливу обох сторін;
  • сприяти формуванню в учнів поваги до батьків;
  • сприяти удосконаленню педагогічних поглядів батьків;
  • бути педагогічно вимогливим до батьків учнів відносно виховання дітей, пред'являти вимоги тільки обґрунтовані, педагогічно доцільні, ті, які можна виконати;
  • не зневажати батьківської любові до дітей, терпеливо і уважно відноситися до критичних зауважень батьків, бачити в них дійових помічників у вихо­ванні.