Кримінального судочинства

Вид материала

Документы

Содержание Актуальною проблемою Відповідна стаття може бути викладена таким чином. На дізнавача покладаються такі обов'язки Дізнавач має право. Дізнавачу забороняється Дізнавач несе кримінальну відповідальність за Гарантії діяльності дізнасаш В стадії порушення кримінальної справи Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, по! садових осіб, представників влади, громадськості або окремих гро! Повідомлення представників влади, громадськості або окремі громадян Явка з повинною Безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину.

Подобный материал:

• Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
• Дипломна робота на тему: Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція, 1069.49kb.
• 1. Предмет, основні поняття І завдання кримінального процесу України, 38.65kb.
• Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
• Одеська Національна Юридична Академія Миколаївський Навчальний Центр Прокурорсько-слідчий, 842.88kb.
• Та принципи кримінального права, 6589.81kb.
• Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
• Питання для державних іспитів з кримінального права та кримінального процесу для факультету, 63.71kb.
• Ду першої інстанції І виконуваних ним функцій в цій частині роз­витку цивільного судочинства, 230.07kb.
• Рішення Конституційного Суду n 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22. 04. 2008 } Розділ, 1840.42kb.

Статус дізпавача. У стадії порушення кримінальної справи дізна-вач здійснює перевірку заяв і повідомлень про злочини відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства м передбачені законом строки.

Прийнявши кримінальну справу у своє провадження, дізнавач має •право здійснювати всі слідчі дії, передбачені законом для розкриття злочину та забезпечення вирішення завдань кримінального процесу. "При цьому, якщо дізнавач є суб'єктом ОРД, може, разом з тим, вжити і необхідні оперативно-розшукові заходи. Безпосередньо або через начальника органу дізнання може звертатись до відповідного оперативного підрозділу з клопотанням щодо проведення невідкладних розшукових заходів.

Дізнавач мас забезпечити своєчасне закріплення і направлення на '.-експертне дослідження виявлених на місці події сліців, предметів та документів.

Дізнавач особисто здійснює огляд місця події та інші невідкладні

⁴² Шпшіев В. Н. Участники уіоловіюіо процесса. Минск, 1970. - С. 26.

35

бами та громадянами.

На дізнавача покладаються такі обов'язки, у кожному випадку отримання повідомлень про злочин негайно приступити до перевірки таких повідомлень, а в разі виявлення ознак злочину, у межах своє"' компетенції, порушити за згодою з начальником органу дізнання кримінальну справу, негайно приступити до провадження необхідних слідчих дій.

Вступивши в кримінально-процесуальні правовідносини, дізнавач зобов'язаний: 2 • заявит и самовідвід за наявності передбачених законом обставин;

• під час провадження дізнання вжити всіх передбачених законом за
  ходів, використовувати всі свої повноваження та наявні в його розпоря
  дженні науково-технічні методи, засоби і свої знання для розкриття злочи-
  "ну, викриття осіб, винних у вчиненні злочину, встановлення істини,
  •всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, захисту
  прав і свобод людини, розв'язання завдань кримінального процесу з тим,
  щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнений до відповідальності й
  жоден невинний не був покараний;
  
• проявляти неупередженість;
  

• у взаємостосунках з підозрюваним виходити з конституційного
принципу презумпції невинуватості, згідно з яким він не вважається
винним, доки його провина не буде доведена, усі сумніви у справі, якщо
вичерпані можливості їх усунути, тлумачити та розв'язувати на користь
підозрюваного;

• під час провадження слідчих та інших процесуальних дій
роз'яснити учасникам процесу їх права та обов'язки, а також надавати

можливість їх реалізації;

• ужити всіх передбачених законом заходів щодо забезпечення
безпеки учасників процесу.

Дізнавач має право.

• здійснювати слідчі та інші процесуальні дії на підставі, у межах
  повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами Украї
  ни;
  
• давати доручення оперативним підрозділам щодо проведення
  оперативно-пошукових заходів;
  
• давати окремі доручення органам дізнання щодо провадження
  розшукових і слідчих дій, якщо їх провадження необхідне в іншій міс
  цевості за межами юрисдикції дізнавача, вимагати від них сприяння у
  провадженні окремих слідчих дій;
  
• затримувати та допитувати особу, яка підозрюється у вчиненні
  злочину, застосовувати інші примусові заходи в разі крайньої необхід
  ності на підставі та в порядку, передбаченому законом;
  

37

<

• застосовувати машинопис. ;звукозапис, стенографування, фотогра
  фування, кінозйомку, відеозапис та інші науково-технічні засоби й мето
  ди, які не с небезпечними для жипя та здоров'я людини;
  
• призначати підозрюваному захисника з числа адвокатів чи інши¹
  фахівців у галузі права в разі відсутності у підозрюваного коштів дя
  оплати послуг захисника;
  
• вимагати забезпечення власної безпеки шляхом вжиття передбі
  чених законом заходів;
  
• подавати скарги на дії та рішення начальника органу дізнання
  передбаченому законом порядку.
  

У разі незгоди дізнавача з ргкомендаціями чи вказівками начальнш органу дізнання про затримання підозрюваного, обрання чи зміну запобіх ного заходу, дізнавач мас право подати справу вищестоящому прокурору письмовим викладом своїх заперечень. У такому разі прокурор передг справу слідчому.

Дізнавачу забороняється:

• провадити дії, не передбачені законом чи в такому порядку, яки
  не відповідає вимогам чинного законодавства;
  
• без наявності передбачених законом підстав і умов крайньої неа
  хідності обмежувати конституційні та інші права й свободи людини;
  
• провадити розслідування за наявності підстав для самовідводу;
  
• домагатися показань та здобувати докази шляхом насильства, п<
  гроз або інших незаконних заходіз;
  
• використовувати самому та залучати до справи недостовірні факті
  чні дані, джерело і засіб отримання яких невідомі, чи дані, здобуті незакої
  ним шляхом;
  
• розголошувати дані про обставини особистого життя людини, І
  стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків, якщо такі д
  ні не с доказами вчинення злочину;
  

• використовувати свої посноваження на шкоду інтересам прав

суддя.

Дізнавач несе кримінальну відповідальність за примушування дає ти показання шляхом незаконних дій - за ст. 373 КК України, грубі й рушення права особи на захис'^г-- за ст. 374 КК України, заздалегідь законні затримання, привід або арешт особи - за ст. 371 КК УкраїІ притягнення заздалегідь невинуватого до кримінальної відповідально - за ст. 372 КК України та в іньд х передбачених законом випадках. '

Гарантії діяльності дізнасаш:

1. Дізнавач процесуальне самостійний і під час провадження д нання підкоряється тільки закону.

38

2. Під час провадження дізнання дізнавач самостійно обирає такти
   ку й методику провадження слідчих дій. Ніхто не має права вимагати
   від; нього інформацію, яка є у кримінальній справі. Кримінальна справа
   може бути витребувана лише прокурором, начальником органу дізнан
   ня, слідчим та начальником слідчого підрозділу чи їхніми заступника-
   MHs у межах повноважень, визначених Кримінапьно-процесуальним ко
   дексом та їх функціональними обов'язками.
   
3. Дізнавач недоторканний. Притягнення дізнавача до кримінальної
   відповідальності можливе тільки з дозволу Генерального прокурора
   України, його заступників чи прокурора області.
   
4. Дізнавач може бути допитаний як свідок тільки з його згоди.
   
5. Дізнавач вважається таким, що діс у стані ризику, і тому не під
   лягає кримінальній, цивільній чи іншій відповідальності у зв'язку з ви
   знанням судом незаконними його рішень, якщо при цьому з боку дізна
   вача не були допущені зловживання владою, які спричинили настання
   тяжких наслідків. Обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної особам
   відповідними незаконними діями дізнавача, покладається на державу".
   

Розділ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДІЗНАННЯ

В СТАДІЇ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

2.1. Прийняття органами дізнання інформації

про злочини і безпосереднє виявлення ознак злочину

Прийняття інформації про злочини

Стадія порушення кримінальної справи складається з елементів, які послідовно змінюють один одного. Як найбільші за обсягом елементи даалізованої стадії виступають етапи провадження. Вони можуть збігаюся з вихідними чи кінцевими межами процесу або займати в її струк-шрі проміжне положення. Віднесення етапів провадження до того або Ишюго виду може бути зроблене шляхом об'єднання за ознаками схо-Кості і відмінності дій, що складають зміст конкрегних етапів стадії порушення справи.

Кримінальний процес починається з моменту прийняття уповноваженим на це суб'єктом кримінального процесу офіційної заяви або по-

39

? яви, - у протоколі. При цьому треба пам'ятати, що відмова у прийнятті

заяви на підставі того, що відповідальність за діяння, про яке повідомляється, не передбачена кримінальним законом, забороняється. Для того, щоб позитивно вирішити питання про прийняття заяви, достатньо лише вказівки її автора на діяння, про яке в ній ідеться, як на злочинне.

Зміст дій посадових осіб щодо прийняття документованої інформації визначається формою її подання, яка може бути усною або письмовою. Це повною мірою узгоджується з ч.І ст.95 КПК, де говориться про те, що $аяви та повідомлення можуть викладатися як в усній, так і в письмовій формі. Усні заяви вносяться до протоколу, що підписується заявником і посадовою особою, що прийняла заяву. При цьому заявник обов'язково попереджається про кримінальну відповідальність згідно зі ст.383 КК за іавідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, про що зазначається в протоколі. Дана норма може бути піддана критиці з таких причин. По-перше, у ній не відображено, яким чином повинні оформлятися /сні повідомлення про злочин. Оскільки усні заяви підлягають письмо-юму оформленню протоколом, то і повідомлення, зроблені в усній фор-иі, повинні вноситись до протоколу, оформленого в аналогічному поряд-су. По-друге, у даній нормі вказується на необхідність попередження швника про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про минення злочину. Але якщо така відповідальність передбачена криміна-Іьним законом і для її настання необхідно встановлення ознак того, що де повідомлення є заздалегідь неправдивим, то ця ознака повинна знайти відображення і у відповідній процесуальній нормі.

З урахуванням викладеного зміст ч. 1 ст. 95 КПК доцільно викласти гаюш чином: "Заяви громадян або повідомлення представників влади і громадськості про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні за-шші і повідомлення вносяться до протоколу, що підписується посадовою «особою, яка прийняла заяву або повідомлення, і заявником або, відповід-щю, особою, яка повідомила про злочин. При цьому заявник попереджа-жггься про кримінальну відповідальність за заздалегідь неправдиве повід-Яомлення про вчинення злочину, про що відзначається в протоколі". Ц Частина 2 статті 95 КПК вимагає від органу дізнання до порушення «кримінальної справи пересвідчитися в особі заявника. Очевидно, що ви-ірсоїіання цієї вимоги закону на першому етапі стадії порушення кримі-Ішальної справи якнайбільше сприятиме достовірному встановленню об-«Ьтавин діяння, про яке йдеться в заяві. Особа заявника може бути встановлена за допомогою документів, що посвідчують особу (паспорт, військовий квиток, посвідчення водія або будь-який інший документ, у йкому зазначено прізвище, ім'я та no-батькові громадянина і є його фо-*го). У разі пред'явлення заявником документа без фотографії і виник-

I 41

і

нення у посадової особи, яка приймає заяву, сумнівів щодо належності документа заявнику або щодо його істинності, слід обов'язково пересві дчитись в особі заявника шляхом витребування у нього длі пред'явлення документа з фотокарткою.

Зважаючи на положення закону Про обов'язковість прийняття заяі про злочини незалежно (ч. 1 ст.97 КПК) від їхньої належності, обов'язої щодо встановлення особи заявника покладається на орган (посадов; особу), що вперше приймає і реєструє заяву. Особа громадянина, заяш якого направляється за належністю до іншого органу, вважається осган нім достовірно встановленою.

Повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб
представників влади, громадськості повинні бути тільки у письмовії
формі. |

Повідомлення вказаних суб'єктів набувають значення приводу, п$
редбаченого ст. 94 КПК, лише тоді, коли вони пов'язані із виконання!
функцій установи, підприємства чи організації, у тому числі громадо?
кої. Тому не можуть розглядатися як такі приводи, повідомлення поа*
дових осіб, у тому числі керівників підприємств, пов'язані із вчинення!
злочинів щодо них особисто, наприклад, на грунті ревнощів, заздроц
тощо. |

Повідомлення установ, підприємств, організацій та їхніх посадові
осіб повинні мати обов'язкові рекзізити: 1) штамп відповідної установ
2) підпис керівника або його заступника, із зазначенням прізвища, імегі
no-батькові та посади, скріплений гербовою печаткою установи (пі|
приємства, організації). j

До повідомлення про злочин можуть додаватися документи і пре|
мети, що підтверджують обставини вчинення злочину, - акги планов»
ревізій, інвентаризацій; відомчих перевірок (у тому числі службов/
розслідувань) тощо, які проводились за ініціативою керівників відпов
дних установ або вищестоящих органів. У повідомленні про злочин*
такому разі має бути вказано на всі додатки до нього із зазначенням 1
ньої кількості і кількості аркушів у кожному документі або загальноїje
лькості аркушів. j

Кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлю ня про вчинення злочину несуть посадові особи, які підписали це нові, омлення.

Повідомлення представників влади, громадськості або окремі громадян, що затримали підозрювану особу на місці вчинення злочиї або з поличним, як привід до порушення справи відрізняється від ранії проаналізованого приводу лише змістом дій зазначених субЧктів із: тримання особи повідомлення, які передували повідомленню. Тому зал

42

шимо поза увагою аналіз цього приводу.

Явка з повинною - це заява особи про вчинення злочину нею самою або з її участю. Головними ознаками такої заяви с добровільність і власна ініціатива особи, що зробила заяву. Тому не можуть розглядатися як явка з каяттям заяви громадян, зроблені після застосування до них фізичного чи психічного тиску з боку посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду.

Особа повинна з'явитися до органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду (судді) особисто. Не можуть розцінюватися як явка з повинною заяви, надіслані поштою, зроблені по телефону, телеграфом, факсом і І. ін. Але ці дії можуть вважатися такими, що сприяли розкриттю злочину.

Особа, яка з'явилася із повинною до відповідного державного органу, не попереджається про кримінальну відповідальність за свідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

Правовим наслідком явки з повинною є визнання її обставиною, що пом'якшує кримінальну відповідальність як громадян, так і посадових осіб, що вчинили злочин (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК⁴⁶)

За явкою з повинною про злочин приватного або приватно-публічного обвинувачення кримінальна справа не може бути порушена без заяви потерпілого.

Безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину. Якщо ініціаторами заяв і повідомлень, про які йшлося вище, є особи, що не мають права здійснювати кримінально-процесуальну діяльність, то ініціаторами діяльності, пов'язаної із безпосереднім виявленням ознак злочину, є посадові особи, для яких здійснення такої діяльності є службовим обов'язком.

Основною умовою, за якої безпосереднє виявлення ознак злочину може бути визнаним як привід до порушення справи, є факт виконання відповідною особою своїх службових повноважень. Наприклад, під час здійснення органом дізнання оперативно-розшукової діяльності чи діяльності з охорони громадського порядку; дізнавачем - під час провадження у кримінальній справі про інший злочин.

Законодавець приділив увагу регламентації форми прийняття деяких інших джерел інформації, як-от: повідомленням підприємств, установ, організацій і посадових осіб (ч. З ст. 95 КПК), представників влади, громадськості або окремих громадян, що затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним (ч. 4 ст. 95 КПК), а та-ож явці з повинною (ст. 96 КПК). У той же час процесуальне оформ-

^J'' У кримінальному мконі ця обставина мас илв\, !ІІл не збігається Із терміном, що І.ікорисіовується в КПК ("Явка і повинною") У КК використовупься термін "з'явлення і зізнанням".

43


і

лення безпосереднього виявлення органом|дізнання, слідчим, прокуро
ром або судом ознак злочину законом не врегульовано. Виявляється, що!
діяльність з виявлення ознак злочину повинна відображатися в докуме-j
нті, що вказує на її результати. Оскільки в цьому документі підбивають-'
ся певні підсумки діяльності відповідних органів, то його доцільно було"
б іменувати "висновком". - 1

Таким чином, дії посадових осіб під час прийняття"інформації (що!
документується) про злочин полягають або в одержанні документа,
складеного ініціаторами кримінального процесу, або в упорядкуванні
ними самими документа з відомостями, які повідомляються ініціатором
в усній формі. \

Зовсім інший характер мають дії цих осіб у разі прийняття інфор
мації, що міститься в повідомленнях, опублікованих у пресі. І

Інформація, яка міститься в пресі, має специфічний характер, що
обумовлено способом її подання в розпорядження органів, уповноважся
них вести кримінальний процес. Ця інформація про злочини не направ
ляється безпосередньо до органів дізнання, а публічно оголошується,
внаслідок чого і стає надбанням відповідних органів. '

Інформація, що міститься у таких повідомленнях, оприлюднюється шляхом публікації її у друкованих засобах масової інформації- періодичних і продовжуваних виданнях, що виходять під постійною назвою із періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, і додатках до них як видань газетного та журнального типу (ст.1 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні")⁴⁷.

Оскільки інформація, опублікована в пресі, у результаті такого її поширення може бути прийнята до відома не одним, а багатьма державними органами, що ведуть дослідний кримінальний процес, то закономірно виникає запитання: який із цих органів зобов'язаний прийняти дану інформацію? Частина 1 ст. 97 КПК аимагає від органу дізнання приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочи-? ни, у тому числі й у справах, що не підлягають їхньому віданню. Вико--нання цієї вимоги щодо повідомлень, опублікованих у друкованих засо, бах масової інформації, означало б одночасне заведення декількох' дослідчих проваджень. Тому з метою економії процесуальних засобів бажано, щоб прийняття такого роду інформації здійснював один із органів, на котрий цей обов'язок покладений законом. З оі ляду на те, що е даний час у функції прокурора, крім інших, входить також і нагляд за законністю діяльності органів, які здійснюють дізнання і досудове слід-

⁴⁷ Закон Украины «О печатных средствах массовой информации (процессе) в Украй
не»//Голос Украины - 1992 - 24 ноября *

44 . 1
і

ствО, доцільно, щоб відомості про злочини, опубліковані в пресі, приймалися відповідним прокурором.

За таких умов прийняття зазначеної інформації неабияке значення має вирішення питання про час і процесуальний порядок її прийняття. На нашу думку, моментом прийняття інформації, опублікованої у пресі,

І .є час, коли прокурор повністю ознайомився зі змістом повідомлення.

І Оформлення такої інформації полягає в реєстрації прокурором оригіналу або копії опублікованого матеріалу про злочин. Виконання прокурором таких дій свідчить про те, що мета органу преси, яка полягала у доведенні інформації про злочин до відома посадових осіб компетентних правоохоронних органів, досягнута. Автор публікації у пресі не попереджається про кримінальну відповідальність за свідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, тому що публікація вже відбулася. А'ЛЕ якщо буде встановлено, що свідомо надано неправдиве повідомлення, його автор має нести кримінальну відповідальність за ст. 383 КК. ' Після реєстрації повідомлення прокурор може направити його за належністю.

^г Повідомлення в органах преси про злочини не можуть бути приводом до порушення кримінальних справ приватного та приватно-публічного обвинувачення. Але текст такого повідомлення може бути ! залучений до матеріалів провадження, здійснюваного суддею за особистою заявою потерпілого.

,»' У даний час головну роль у публічному поширенні будь-якої інформації, у тому числі і про злочин, відіграють такі засоби масової інфор-, мації, як телебачення та радіомовлення. Ці засоби виробляють і поширюють інформацію за допомогою оповіщення - передачі на відстань звукової або зорової інформації, що приймається будь-якою (невизна-еною) кількістю телерадіоприймачів⁴⁷. З огляду на такі комунікативні можливості телебачення і радіомовлення, повідомлення в них, що міс-;тять інформацію про злочини, треба включити до числа приводів до порушення кримінальної справи.

Оскільки інформація про злочини може мати місце в повідомленнях, опублікованих у пресі або переданих по телебаченню чи радіомовленню, що у своїй сукупності утворюють засоби масової інформації, то доцільно у зв'язку з цим внести відповідні зміни в п.4 ч. 1 ст. 94 КПК, виклавши його в такій редакції: "...4) повідомлення в засобах масової інформації...".

З метою законодавчого закріплення порядку прийняття цих повідомлень у гл. 8 КПК необхідно передбачити нову статтю "Повідомлення

⁴⁷ Закон Украины "О телевидении и радиовещании" // І олос Украины. - 1994. - 22 й февраля.

І ⁴⁵


в засобах масової інформації" такого змісту: "Повідомлення про злочиж
ни в засобах масової' інформації підлягають прийняттю прокурором, ш
районі діяльності якого розташовано орган преси, телебачення або ра-Я
діомовлення, що оприлюднив інформацію про злочин". • -Щ

Прийняттю органами дізнання підлягає ще одна група джерел інл| формації, що відповідно до Наказу МВС України № 500 від 26 листопад да 1991 р. називається "іншою". До неї' належить інформація, що надійЯ шла до компетентних органів по телефону, телеграфу або в результаті™ спрацьовування приладів охоронної сигналізації 1 хоча відомості з ш званих джерел не є приводами до порушення кримінальної справи, вони також повинні перевірятися з використанням пізнавальних засобів стад порушення справи. У разі підтвердження даної Інформації приводом ,дс порушення кримінальної справи буде "безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину" (п. 5 ч 1 ст.94)

У разі непідтвердження інформації, отриманої з таких джерел, миЯ теріали про її перевірку повинні бути списані до відповідного наряде діловодства даного органу. Саме так діють на практиці органи дізнання МВС України. Але для забезпечення одноманітності викладене повинне знайти відображення у кримінально-процесуальному законі у вигляди окремої норми під назвою "Інша інформація про злочини". Остання моЯ же бути викладена в такій редакції: "Інформація про злочини, отримана! органом дізнання, слідчим, прокурором або судом по телефону, теле-і графу або з іншого джерела, не передбаченого частиною 1 ст. 94 цього! Кодексу, підлягає обов'язковому прийняттю, реєстрації і перевірці в заЯ гальному порядку. У разі підтвердження даної інформації приводом де порушення кримінальної справи буде безпосереднє виявлення ознаш злочину (п. 5 ч. 1 ст. 94 цього Кодексу) У разі непідтвердження іншот інформації про злочин матеріали її перевірки списуються до наряду заЯ гального діловодства органу, що прийняв зазначену інформацію". Ж

З огляду на значущість інформації про злочини для захисту прав фЯ
зичних та юридичних осіб, законодавець передбачив обов'язковість їй
прийняття уповноваженими на ге органами незалежно від належності
(ч. 1 ст. 97 КПК). На наш погляд, обов'язковість прийняття інформації
про злочини не повинна залежати також від будь-яких інших причин
повноти викладених відомостей, політичних поглядів, національності
громадянина, що надав інформацію, незнання мови та ін. ЦІ вимоїн не
обхідно відобразити в законі, доповнивши ч 1 ст 97 КПК після слів
...які не підлягають їх віданню" словами " ..незалежно від повноти ві
кладених у них відомостей, політичних поглядів і національності особі.
яка звернулася із заявою або повідомленням, незнання мови, якою веЦ
деться провадження, та інших обставин" і