Кримінального судочинства

Вид материала

Документы

Содержание Завдання органу дізнання. Під розкриттям злочину Викриття винних Установлення об'єктивної істини Відшкодування матеріальних збитків та інших шкідливих наслідків Охорона прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб — Оперативно-розшукова діяльність Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання Міліція як орган дізнання.

Подобный материал:

• Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
• Дипломна робота на тему: Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція, 1069.49kb.
• 1. Предмет, основні поняття І завдання кримінального процесу України, 38.65kb.
• Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
• Одеська Національна Юридична Академія Миколаївський Навчальний Центр Прокурорсько-слідчий, 842.88kb.
• Та принципи кримінального права, 6589.81kb.
• Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
• Питання для державних іспитів з кримінального права та кримінального процесу для факультету, 63.71kb.
• Ду першої інстанції І виконуваних ним функцій в цій частині роз­витку цивільного судочинства, 230.07kb.
• Рішення Конституційного Суду n 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22. 04. 2008 } Розділ, 1840.42kb.

1.3. Статус органів дізнання та дізнавача. Міліція як орган дізнання

Органи дізнання - це державні органи та посадові особи оператив-
но-розшукової чи адміністративної юрисдикції, наділені правом прова
дження кримінально-процесуальних дій у разі, коли немає можливості
їх провадити слідчими, які виконують процесуальну функцію розсліду
вання, забезпечуючи виконання завдань кримінального процесу і досяг-¹
нення мети правосуддя. |

Органи дізнання - це органи, уповноважені кримінальне-' процесуальним законом порушувати та розслідувати кримінальні справи у зв'язку з інформацією, що надійшла, про вчинення злочину та відсутністю можливості у слідчого приступити до провадження слідства Дізнання - це розслідування, що здійснюється за необхідності органами адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, які наділяються статусом органу дізнання.

У кримінально-процесуальному законі надається вичерпний перелік органів, наділених правом провадити дізнання. Для них усіх функція діз-' нання не є основним видом діяльності. Необхідність провадити розслідування злочинів виникає лише у певних випадках, коли це потрібно та не-

24

минуче. У таких випадках дії цих органів рег}люються нормами кримінально-процесуального закону, і вони виступають як органи дізнання. Органами дізнання є:

1) міліція;

а) податкова міліція - у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки;

2. органи безпеки - у справах, віднесених законом до їх відання;
   
3. командири військових частин, з'єднань, начальники військових
   установ та Військова служба правопорядку у Збройних силах України³¹
   — щодо злочинів, які вчинені військовослужбовцями та військовозо
   бов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Зброй
   них сил України під час виконання ними службових обов'язків або в
   розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових
   об'єктах;
   
4. митні органи - у справах про контрабанду;
   
5. начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, ліку
   вально-трудових профілакторіїв і виховально-трудових профілакторіїв -
   у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби,
   вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини,
   вчинені в розташуванні зазначених установ;
   

6. органи державного пожежного нагляду - у справах про пожежі
   та порушення протипожежних правил (Органами державного поже
   жного нагляду як органом дізнання, з урахуванням структ}ри ор
   ганів пожежної охорони в МВС України слід вважати такі з них: управ
   ління державної пожежної охорони МВС України; управління (відділи)
   пожежної охорони УВС областей і міст; воєнізовані пожежні частини
   великих міст; інспекції державного пожежного нагляду міськрайорганів
   внутрішніх справ);
   
7. органи охорони державного кордону - у справах про порушення
   державного кордону;
   
8. капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.
   

Кожен із названих органів здійснює дізнання в межах своєї компетенції. Закон надав лише органам міліції право провадити дізнання у справах про будь-який злочин, якщо його не віднесено до компетенції іншого органу дізнання, а капітанам морських суден - про всі злочини, вчинені на судні під час його перебування v далекому плаванні. З огляду на це, ці органи дізнання в літературі інколи називають органами дізнання з універсальною компетенцією.

³¹ Закон України від 7 березня 2002 р № 3099-111 ' Про Військову службу правопоря/ік> | у Збройних Силах України" // Голос України - 2002 - № 66 - 9 квітня

25

Керівники органів дізнання можуть доручити провадження дізнання | достатньо підготовленим для цього співробітникам органу дізнання, коло | яких загалом визначається відомчими підзаконними актами. В органах f СБУ провадження дізнання може покладатися на будь'-яку достатньо під- * готовлену особу з числа оперативно-командного складу. В установах ви- * конання покарань дізнання за наказом начальника установи провадиться," як правило, однією з осіб командного складу оперативних служб.

Завдання органу дізнання. Згідно зі статтею 4 КПК України, на орган дізнання покладається обов'язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин. Закон визначає, що орган дізнання зобов'язаний у межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, ужити всіх передбачених законом заходів щодо встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і щодо їх покарання.

Злочин - це суспільне небезпечне, протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом України, вчинене осудною та деліктоздатною особою.

Під розкриттям злочину розуміється встановлення особи, яка вчинила злочин, і всіх фактів, епізодів, елементів та ознак злочинного діяння.

Факт розкриття злочину у практичній діяльності органів досудово-го розслідування формально ототожнюється із затриманням підозрюваного, його арештом чи притягненням особи як обвинувачуваного. Але слід мати на увазі, що вказані рішення можуть прийматись тільки з одержанням такої безсумнівної системи доказів, яка б беззаперечно підтверджувала, що саме підозрюваний (обвинувачуваний) скоїв зло_:, чин, і виключала можливість іншого твердження.

Викриття винних означає встановлення всіх осіб, причетних до вчиненого злочину, та отримання неспростовних доказів, що підтверджують винність кожного з них, з'ясування і доведення з допомогою доказів усіх епізодів злочинної діяльності кожного обвинувачуваного.

Установлення об'єктивної істини - це досягнення такого рівня пе-? вності знань, що, без сумніву, відповідає дійсності, повне та всебічне дослідження всіх обставин справи, як тих, що викривають, так і тих, що виправдовують обвинуваченого, а також тих, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність, установлення всіх фактів, що входять до предмета доказування й необхідні для розв'язання справи по суті. Істина- це повна і точна відповідність суджень реальній дійсності.

Під істиною в кримінальному процесі розуміють відповідність висновків органів дізнання, слідчого, прокурора і суду про всі істотні обставини справи (подію злочину, вину особи та ін.) тому, що дійсно відбувалось.

26

Відшкодування матеріальних збитків та інших шкідливих наслідків, завданих злочином, покладається на орган дізнання, слідчого, прокурора і суд, які зобов'язані визнати відповідну особу потерпілою, роз'яснити їй право на цивільний позов та вжити заходів щодо накладення арешту на майно і вклади обвинувачуваного та відшкодування завданої потерпілому шкоди. У справах про злочини невеликого ступеня тяжкості відшкодування збитків у поєднанні з іншими обставинами -дієвим каяттям або примиренням з потерпілим - може звільняти особу від кримінальної відповідальності.

Охорона прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб — одне з найважливіших завдань кримінального процесу в умовах правової держави. Згідно зі статтею 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави³².

На органи дізнання, згідно зі ст. 104 КПК України, покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину та осіб, які його вчинили. Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно повідомляє прокурора.

Оперативно-розшукова діяльність може здійснюватись лише тими органами дізнання, які уповноважені її здійснювати відповідно до Закону України "Про оперативно розшукову діяльність".

Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, які здійснюються уповноваженими на те суб'єктами відповідно до закону та інших нормативних актів, з використанням оперативних й оперативно-технічних засобів і спрямовані на розв'язання завдань пошуку й фіксації фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах криміна--льного судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

У статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" йдеться про те, що оперативним підрозділам надасться право: опитувати осіб за їх згодою; проводити контрольні закупки товарів з метою виявлення фактів протиправної діяльності; витребувати, збирати та вивчати документа та дані, які характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб; негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого злочину, документи та інші предмети, які можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину або отри-

Детальніше див.: Термитник В М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі: Монографія. - Д., 2002. - С. 320-373.

27

мувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки (п. 7); знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації; здійснювати візуальний нагляд у громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- та відео-зйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів (п. 11); отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені³³.

У процесі здійснення вказаних дій можуть бути отримані найрізноманітніші джерела та носії доказової інформації (відеоплівки із записом дій злочинців, фотокопії документів, зброя, наркотики, матеріали звукозапису, кінозйомки, похідні речові докази тощо). За умови належності до справи, допустимості (відомості та законності джерела і способу отримання) та достовірності дані оперативно-розшукової діяльності можуть використовуватися в кримінальному процесі, у тому числі і як докази³⁴.

Суб'єктами оперативно-розшукової діяльності є спеціальні оперативні підрозділи органів національної безпеки, органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону, управління охорони вищих посадових осіб, а саме - право здійснювати ОРД мають оперативні підрозділи:

• МВС - кримінальної та спеціальної міліції, підрозділи по боротьбі
  з організованою злочинністю, оперативно-розшукові апарати ДА1, опе
  ративно-режимні підрозділи місць утримання під вартою;
  
• СБУ - підрозділи розвідки, контррозвідки, захисту національної
  державності, боротьби з корупцією та організованою злочинністю, опе
  ративно-технічні та оперативного документування;
  
• Управління державної охорони - підрозділом оперативного за
  безпечення охорони;
  
• Державної податкової служби - оперативними підрозділами пода
  ткової міліції.
  

Не допускається здійснення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами вищезазначених органів, підрозділами дізнання інших

³³ Закон України від 18.02.1992 року "Про оперативно-розшукову діяльність"
//Відомості Верховної Ради України- 1992. - №22. - Ст.ЗОЗ; 1992. - №39. - Ст. 527.
1993.~№П.-Ст. 83; 1994. - №11. - Сг. 52, 1998.-№26.-СІ.149; 1999. - №4. - СІ 35,
2000.- №10. - СІ. 79 (Із змінами, внесеними Законом України № 2246-111 від 18 січня 2001
р. // Офіційний вісник України. - 2001.- № 8. - Ст. 311.

³⁴ Детальніше див.: Тертышник В. М. Научно-практический комментарий к Уголовно-
процессуальному кодексу Украины. - К., 2001 - С. 222-230, Тертишнт КМ. Гарантії іс
тини та захисту прав і свобод людини в крим^:налыюму процесі: Монограф. - Д., 2002
С. 169-189.

28

міністерств і відомств, у тому числі органами державного пожежного нагляду, митними органами, командирами військових частин Збройних . сил, капітанами морських суден, а також громадськими, приватними детективними агентствами та окремими особами.

Митні органи не наділені правом провадження оперативно- * розшукової діяльності, але можуть в окремих випадках брати участь в оперативних комбінаціях, що включають контрольоване постачання наркотичних засобів через кордон у разі необхідності провадження митного огляду для фіксації певних елементів злочину чи затримання злочинців з речовими доказами.

Наприклад, згідно зі статтею 4 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зловживанню ними"³⁵: "Державний митний комітет України та державні органи (підрозділи), які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів осіб, які беруть участь у цьому, в кожному окремому випадку за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України можуть використовувати метод контрольованої поставки, тобто допускають під контролем і оперативним наглядом цих органів увезення в Україну, вивезення з України чи транзит через її територію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Контрольована поставка може використовуватися також щодо незаконного перевезення та пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються в межах території України. Порядок проведення контрольованої поставки визначається Митним кодексом України і нормативним актом Державного митного комітету України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції України".

Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання має здійснюватись лише в передбаченій процесуальним законом формі і з дотриманням принципів кримінального процесу. Вона включає:

• прийняття, реєстрацію, розгляд, перевірку заяв та повідомлень
  про злочини та вжиття необхідних заходів або вирішення питання про
  порушення кримінальної справи у разі безпосереднього виявлення ознак
  злочину (ст. 94-100 КПК України);
  
• провадження дізнання у справах про тяжкі або особливо тяжкі
  

³⁵ Відомості Верховної Ради України - 1995.-№10.- Ст. 62.

29

злочини (ч. 2 ст. 104 КПК України); *

• провадження дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими чи
  особливо тяжкими (ч. 1 ст. 104 КПК України);
  
• досудову підготовку матеріалів у протокольній формі (ст. 425-429
  КПК України);
  
• провадження слідчих дій у порядку виконання окремих доручень
  слідчого або іншого органу дізнання (ст. 114, 118 КПК України);
  
• участь в окремих слідчих діях, що провадяться слідчим (ч. З ст.
  114 КПК України).
  

З числа названих видів процесуальної діяльності органу дізнання власне дізнанням як таким вважається лише самостійна процесуальна діяльність органу дізнання щодо розгляду заяв про злочин та порушення кримінальної справи, провадження невідкладних слідчих дій, розслідування в передбаченому законом порядку й формі щодо певної категорії злочинів та у визначені строки, провадження в рамках протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Дізнання здійснюється за правилами, установленими кримінально-процесуальним законом для провадження досудового слідства, з якими спеціально обумовленими винятками, доповненнями та положеннями.

Повноваженнями на провадження тих або інших процесуальних дій закон наділяє не саму особу, яка провадить дізнання, а "орган дізнання". Тому для особи, яка безпосередньо провадить дізнання, обов'язковими е вказівки керівника органу дізнання. Крім того, ті процесуальні документи, у яких відображається рішення органу дізнання (рішення, приймати які закон уповноважив орган дізнання), підлягають обов'язковому затвердженню керівником органу дізнання.

Отже, керівник органу дізнання має затверджувати постанови осо-і би, яка провадить дізнання, про виконання таких процесуальних рішень] і дій:

• порушення кримінальної справи;
  
• направлення заяви (повідомлення) за підслідністю;
  
• відмова в порушенні кримінальної справи;
  
• направлення кримінальної справи за підслідністю;
  
• закриття, призупинення, поновлення провадження у справі;
  
• розшук обвинуваченого;
  
• проведення таких слідчих дій, як обшук, виїмка, освідування, зняття пі
  формації з технічних каналів зв'язку, накладення арешту на майно, вклади Іа
  кореспонденцію, ексгумація трупа, затримання підозрюваного;
  
• обрання, зміна або скасування запобіжного заходу;
  
• етапування;
  

зо

• притягнення особи до відповідальності як обвинуваченої;
  
• привід свідка, потерпілого, привід чи розшук обвинуваченого;
  
• відсторонення обвинуваченого від посади.
  

Керівник органу дізнання, безперечно, мас затверджувати процесуальні акти, які, згідно з вимогами закону, проводяться лише за рішенням суду. Ті документи, які підлягають затвердженню з боку керівника органу дізнання, набувають юридичної сили з моменту їх затвердження останнім.

Низка процесуальних актів не потребує, щоб їх затверджував керівник органу дізнання. Це протоколи всіх слідчих дій (за винятком протоколу затримання); постанова про виділення або об'єднання кримінальних справ; постанова про визнання особи потерпілою, цивільним позивачем або цивільним відповідачем; постанова про приєднання речових доказів до кримінальної справи; протокол яьки з повинною та інші документи. Складання таких документів віднесено до компетенції особи, яка провадить дізнання, а не органу дізнання. Вони набирають законної сили з моменту їх підписання особою, яка провадить дізнання.

Міліція як орган дізнання. Органи внутрішніх справ є правоохоронними органами виконавчої влади³⁶, до складу яких входить міліція.

Саме міліція розглядає більшість заяв і повідомлень про злочини та, порушуючи кримінальні справи, нерідко провадить дізнання.

Дізнання в міліції здійснюють: карний розшук, державна служба боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ), органи охорони громадського порядку, ДА1. Начальником міліції України є міністр внутрішніх справ України; обласної міліції - начальник УМВС України в області; міської міліції - начальник міського УМВС України в області; районної Ііліції — начальник районного відділу. Саме ці посадові особи, а не ті, які [очолюють конкретні апарати міліції, є начальниками органів дізнання.

Міліція, особливо районної і міської ланки, найбільш наближена до

;лення. Тому співробітники міліції, як правило, першими виявляють [злочини і вживають заходів щодо їхнього розкриття. Цим і пояснюється |те, що міліція наділена правом порушувати кримінальні справи і здійс-Інювати оперативно-розшукові заходи га слідчі дії з переважної більшості скоєних злочинів.

Особливістю правового статусу міліції, органів служби безпеки та органів охорони кордону як органів дізнання є те, що в їх компетенцію при цьому входить як провадження процесуальних дій, так і здійснення оперативно-розшукових заходів. Тому тут особа, яка провадить діз-

³⁶ Основи правознавства. Навч. посіб. / Кер авг кол. проф. О. В Нсгодченко. - Д., 2002.-С. 142.

31

нання, одночасно здійснює і процесуальну, і оперативно-розшуко.ву """
функції, має можливість поєднувати здійсне-шя оперативних заходів та
слідчих дій. Таке поєднання в одній особі .оперативних та процесуаль- •^затІ
них повноважень дозволяє оперативно реагувати на заяви та повідом
лення громадян або факти безпосереднього знаходження ознак злочи- ^cnf
нів, найбільш оптимальним шляхом реагізувати оперативні дані, а в
кінцевому результаті своєчасно запобігати злочинам, швидко та повно
розкривати скоєні злочини, забезпечувати ьалежний захист прав та за-
конних інтересів громадян. ^шо

Процесуальний закон наділив органи оперативно-розшукової^р1'¹
юрисдикції правом здійснення слідчих дій саме з метою ефективного °"'
використання оперативно-розшукової діяльності в розкритті злочинів. ^оп
Задум законодавця полягає в тому, щоб на першому етапі розслідування-
(розслідування "по гарячих слідах") велася активна, наступальна робота ^IJ
з розкриття злочину з використанням усього арсеналу заходів і засобів^ни
правоохоронних органів. |*^н

А втім, у міліції зараз провадження дізнання у кримінальних спра ^;т вах покладається здебільшого на штатні підрозділи дізнання органів вну-jP

трішніх справ. ^J

Завданнями цих підрозділів дізнання, як визначають відомчі норма

тивні акти,³⁷ є:

• оперативне реагування на заяви та повідомлення про вчиненні
  злочину, вживання ефективних заходів щодо встановлення осіб, які Ї!
  вчинили, збирання і закріплення доказів їхньої провини;
  
• усебічне, повне й об'єктивне розслідування кримінальних спраї
  у тому числі за протокольною формою підготовки матеріалів з неухиль
  ним дотриманням чинного законодавства, щоб за кожною криміналі
  ною справою або протокольним провадженням були прийняті обґрунт<
  

вані і законні рішення;

• контроль за розслідуванням кримінальних справ і за протоколі
  ною формою досудової підготовки матеріалів співробітниками інши
  служб ОВС та надання їм методичної допомоги в цій роботі; '
  
• у межах компетенції, передбаченої законом, вживання відлові;
  них заходів щодо припинення порушень прав громадян та інтересі
  

держави; |

• забезпечення відшкодування збитків фізичним та юридичниі
  особам, що були заподіяні їм внаслідок злочину; і
  
• виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, і вжі
  

⁵¹ І Іро невідкладні заходи щодо вдосконалення структури й організації діяльності ші Іних підрозділів дізнання органів внутрішніх справ: Наказ МВС України Ха 880 І

29.12.95р.

32


1

вно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (н?
договірних засадах) функції. * І

Міліція складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції гро
мадської безпеки; транспортної міліції; державної автомобільної інспе
кції; міліції охорони; спеціальної міліції. ]

Дізнавачем, як мислив законодавець, мав би бути кожний працівни підрозділу міліції (кримінального розшуку, боротьби з організовано* злочинністю та іншого оперативно-розшукового підрозділу), який за ймасться питаннями боротьби зі злочинністю. Стаття 101 КПК У країн до органів дізнання відносить саме міліцію, а не підрозділи дізнання _І системі МВС.

Між тим, підрозділи дізнання були створені, діють у даний час, хоча показали свою неефективність. У зв'язку з цим усе більшу дискусію виклі кає питання про реформування дізнання як такого. Висловлюються пропс зиції повернутися до раніше діючої схеми, коли дізнання з окремих спра проводилось місяць і закінчувалося складанням обвинувального висновю Учасники процесу при цьому зі справою не знайомились. Та це вже було. себе не зарекомендувало.

У юридичній літературі обґрунтовується пропозиція ввести норму, щ зобов'язує органи дізнання повідомляти про виявлений злочин і почате ді нання не тільки прокурора, але й начальника слідчого відділу, а там, де й( го немає, - слідчого³⁹. Ця пропозиція має практичну цінність, і її втіленв дійсно може сприяти якнайшвидшому прийняттю слідчим до проваджені справи, порушеної органом дізнання.

У юридичній науці мають місце досить слушні пропозиції щодо вд сконалення статусу слідчого⁴⁰. Проте проблема вдосконалення статусу д знавача розглянута недостатньо. Деякі автори пропонували переглянуі питання щодо обсягу й співвідношення прав начальника органу дізнан» та особи, яка провадить дізнання. Слушною в цьому плані є позиці В.А. Іванова⁴¹, який вважає, що стосунки начальника органу дізнання, І крема органу міліції, із дізнавачем повинні будуватися на тій же осної що і стосунки між начальником слідчого відділу та слідчим, і мати проц суальний характер.

На практиці, як правило, начальник органу дізнання здійснює коїг

¹⁹ Там же. - С. 89.

⁴⁰ 'Іертшиник В. М. Удосконалення процесуального сіатусу слідчою // Теорія га нрактії
застосування чинного кримінального і кримінально-процссуального законодавства u сучаси-
умовах. - К., 2002. - Ч. 2. - С.102-104, Кочяда П К Який КримінальІІо-процесуальний кодг
України потрібен слідчим // Юридичний вісник України. 2001. - №9-11; Кузьмічок В С. СІ
ча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми та засоби здійснення: Автор
дис... .д-ра Іорнд. наук. - К., 1996.

⁴¹ Иванов В. А Дознание в советском уголовном процессе. - Л., 1966. - С. 19.

3!
f

роль за своєчасністю дій особи, яка здійснює дізнання з розкриття і по-•передження злочинів, уживає заходів до найбільш повного, всебічного й ,рб'єктивного провадження розслідування. Керівникові органу дізнання уналежить право перевірки справ, давання вказівок дізнавачеві щодо [провадження тих або інших дій. Він мас право передати справу від одного співробітника дізнання другому, доручити розслідування групі співробітників.

На жаль, у законі зазначені фактичні права начальника органу дізнання закріплення не одержали. Мабуть, цим можна пояснити той факт, Ідо в літературі керівник органу дізнання іноді взагалі не назива-рться в числі учасників кримінального судочинства⁴².

У законі доцільно було б визначити такі основні поняття: і 1. "Начальник органу дізнання - це керівник органу влади, наділений повноваженнями органу дізнання, який вступив у кримінально-лроцесуальні правовідносини у зв'язку з отриманням заяв та повідомлень про злочин, і виконує функцію дізнання".

2. "Дізнавач - це посадова особа органу дізнання, уповноважена керівником даного органу провадити дізнання і яка прийняла згідно з нормами кримінально-процесуального права матеріали перевірки повід-млень про злочин чи справу у своє провадження, у зв'язку з чим, як .-учасник кримінального процесу, здійснює відповідно до закону дізнання з метою розкриття злочину і забезпечення розв'язання інших завдань судочинства".