Geum.ru

Кримінального судочинства

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
46 р

5
I

! Особливості прийняття митними органами джерел

\ інформації про контрабанду

| Одним із основних напрямків діяльності (функцією) митних органів {України є боротьба з контрабандою48. Про належне виконання І обов'язків щодо боротьби з конірабандою, здавалося б, мають яскраво 'свідчити такі цифри. У 1997 р за ознаками цьою злочину Державною митною службою України порушено 939 кримінальних справ на суму більш ніж 47 млн. грн , у 1998 р. - 741 кримінальну справу на суму 64 млн. 153 тис. 321 гри.44. У разі повною повернення до державного бюджету таких коштів можна було б говорити про високий рівень ефективності діяльності, здійснюваної митними органами у боротьбі з контрабандою. Але порушити кримінальну справу ще не означає повністю розкрити злочин, покарати винних і повернути кошти до держави, адже І не всі порушені справи доходять до суду - єдиного органу, який має Іправо прийняти рішення щодо відшкодування державі завданих у ре-ізультаті контрабанди збитків 3 порушених 1997 р. всіх кримінальних Ісправ про контрабанду лише 405 (43 % від загальної кількості) направ-Ілено до суду з обвинувальним висновком, а 307 - закрито і за 229 роз-ІСЛІдування зупинено . З порушених же митними органами до суду до-гходить лише 25% кримінальних справ51. Однією із причин такого стану > є наявність проблем, що виникають у стадії порушення кримінальних Ісправ, які впливають на ефективність діяльності в ній, а значить, і на Цефективність діяльності в усіх наступних стадіях кримінального проце-Цсу в разі порушення справи. В Стадія порушення кримінальної справи складається з чотирьох ета-

Щ Виходячи з практики діяльності правоохоронних органів, боротьбу з

(контрабандою слід визначиш як комплекс (сисісму) дій правоохоронних органів, спрямо-кваних на виявлення фактів контрабанди, порушенню > ів'язк) з цим кримінальних справ,

ІфШЬОМу розслідуванню ГЗ СуДОВОМ> рОЗГЛЯДу, ВИЇфИТТІО ОСІб, ІІИИІШЧ у ВЧИИСННІ ЦЬОГО

злочину, І призначенню їм покарання, а також попередження контрабандних проявів Метою боротьби з контрабандою, гак само, як І » здочиннкл-Іо взагалі, t зниження кількосп злочинів цього виду, усунення або нейтралізація 'хшх причин У рши періоди ця мета формулювалася по-різному, в том) числі, но-максималісіськи зліквід)вати злочиннісіь І причини, що й породжують Іакий підхід до визначення мсти бороіьби зі ілочинністю був оцінений як "кримінологічна романтика" (Див Криминология / Под ред \ И Доліовой - М , 1997 - С 319)

49 Соловмв Ю II Бороіьба з коиірабандою проблеми, шляхи І\ вирішення // Митна
справа - 1999 № 1 С 19

50 Півнснім R П Шляхи підвищення ефекгивиосп бороіьбч і контрабандою // Уряду
s України ПрсзиденІ), законодавчій, виконавчій владі ЬороІьба з контрабандою проблеми
| та шляхи їх вирішення -К.1998 і 10 С 125

І. 5І Спектор [ Таможня даеі добро' Предвари І ельпые инчи работы таможенной t службы Украины//Финансовая У краина 1997 1 ] февраля -І. ЗО

47

пів: 1) прийняття заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини; '|В

2) реєстрація цих джерел інформації; 3) перевірка інформації; 4) розгляд ЇЙ

заяв, повідомлень, іншої інформації про злочини. Дані структурні еле- {•

менти у сукупності утворюють систему цієї стадії, провадження в якій у |И

чинному законодавстві України регулюється дев'ятьма статтями Кримі- в

нально-процесуального кодексу (гл. 8). Зважаючи на значний обсяг дія- Щ

льності у реальному дослідчому процесі і недостатність правових норм, ж

які б повно і всебічно регламентували діяльність у ньому, деякі відом- 9

ства приймають свої нормативні акти. *

Так, Міністерство внутрішніх справ України Наказом № 500 від 26 І

листопада 1991 р. затвердило і ввело в дію Інструкцію про порядок при- 1

йняття, реєстрації, обліку і вирішення в органах, підрозділах та устано- І

вах внутрішніх справ України заяв, повідомлень та іншої інформації про 1

злочини і події. У даній Інструкції конкретизуються правові положення !

кримінально-процесуального закону, чим створено умови для однаково- ;|

го розуміння та застосування його положень в органах внутрішніх

справ. •

У Державній податковій адміністрації порядок провадження в стадії порушення справи визначається Інструкцією "Про порядок при- "" ймання, реєстрації, обліку та розгляду в підрозділах податкової міліції | заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини", затвердженою На- І казом Державної податкової адміністрації № 304 від 24 червня 1998 р. І В органах прокуратури таким нормативним актом с Інструкція з ді- \ ловодства в органах прокуратури, затверджена Наказом Генерального < прокурора України від 22 грудня 1994 р.

Цього не можна сказати про Державну митну службу України. З моменту утворення в Україні митних органів дотепер у них немає спеціального відомчого акта, який би регулював порядок прийняття, реєст- * рації, перевірки та вирішення інформації про злочини52. Це, звичайно ж, не означає, що в напрямку забезпечення єдиного порядку дослідчого провадження у справах про контрабанду нічого не зроблено.

ЗО жовтня 1992 р. Головою Державного митного комітету України були затверджені Методичні рекомендації (тимчасові) щодо провадження дізнання в митних органах України у кримінальних справах про : контрабанду, у яких окремим розділом був розділ "Порушення криміна- ' льної справи". А 19 вересня 1998 р. наказом Голови ДМСУ № 587 за- '• тверджено нові "Методичні рекомендації щодо провадження дізнання в

52 Виходячи зі змісту статей 4 та І01 КПК України коміїсчснція митих оріаніи не виходить за межі порушення кримінальних спраи про контрабанду. Але миті органи як органи дізнання маюіь право і навіть зобов'язані згідно з ч.І si. 97 КПК України приймати заяви і повідомлення про злочини, у тому числі й ті, що не підлягають їхньому віданню.

48

митних органах України у кримінальних справах про контрабанду", в яких також окремим (другим) розділом с розділ з аналогічною назвою. З цього приводу можна зауважити, що, по-перше, рекомендації взагалі не є обов'язковими для виконання, вони лише мають характер поради щодо бажаного здійснення будь-яких дій; а, по-друге, зміст другого розділу Методичних рекомендацій не позбавлений деяких недоліків.

Невідповідність їх чинному законодавству виявляється вже на першому етапі аналізованої стадії під час прийняття заяв та повідомлень про злочини. Так, у документі, що аналізується, стосовно прийняття митними органами інформації про контрабанду є положення, викладене в п.2.11, яке фактично зобов'язує "органи дізнання митної системи постійно слідкувати за публікаціями в пресі стосовно контрабанди та приймати рішення відповідно до вимог чинного законодавства". Дійсно, повідомлення про злочини, опубліковані в пресі, передбачені п.З ч.І ст.94 КПК України як приводи до провадження кримінально-процесуальної діяльності. Інформація про злочини, яка міститься в пресі, має специфічний характер, що обумовлено способом її надання в розпорядження органів, які мають право вести кримінальний процес. Ця інформація, як було зазначено вище, не надходить безпосередньо до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, а публічно оголошується, внаслідок чого і стає відомою відповідним органам.

Прийняття прокурором інформації про контрабанду дасть можливість працівникам підрозділів дізнання Державної митної служби України займатися конкретною процесуальною діяльністю згідно з вимогами кримінально-процесуального закону, а не витрачати час на пошуки в друкованих засобах масової інформації опублікованого повідомлення про контрабанду.

Однак це зовсім не означає, що працівники митних органів не мають права на будь-яку діяльність, пов'язану з реагуванням на факти опублікування в пресі інформації про контрабанду. У разі виявлення факту публікації в газеті, журналі чи іншому органі преси інформації про конкретний факт контрабанди митний орган в особі начальника ми-I тниці (регіональної митниці) має письмово (а в невідкладних випадках -І терміново, в усній формі) поінформувати прокурора про виявлену пуб-| лікацію, вказавши всі необхідні вихідні дані про автора публікації, її на-;• зву, коротко про викладені в ній суттєві відомості про контрабанду, дані І про видання (журнал чи газету) та інші дані, а за можливості — направи-? ти прокурору текст публікації або журнал (газету), у якому вона міс-

Ітиться. Прокурор, вивчивши текст публікації і виявивши в ній відомості про ознаки злочину, передбаченого ст.201 або сі .305 Кримінального кодексу України, має зареєструвати її та направити за належністю або до

І 49

відповідного митного органу або ж до органу дізнання Служби безпеки

України.

Прийняття всіх інших джерел інформації про злочиьи, передбачених п. 1, 2, 4 ч.І ст.94 КПК України, які є приводом до провадження кримінально-процесуальної діяльності, у митних органа:: здійснюється в загальному порядку і на практиці, як правило, ніяких особливостей не має. На наш погляд, єдиним винятком з правил прийняття інформації про контрабанду є випадки, коли до митних органів (так само як і до інших органів, що мають право приймати таку інформацію) звертаються із заявами, повідомленнями, явкою з повинною громадяни, які не володіють українською мовою або мовою, якою ведеться судочинство в тій місцевості, де розташована митниця. Згідно з принципом національної мови кримінального судочинства таким особам має бути надана можливість користуватися послугами перекладача. Враховуючи ту обставину, що митний кордон України перетинають громадяни багатьох країн світу, забезпечення осіб, які інформують митні органи про контрабанду, послугами перекладача залишається проблематичним.

Безпосереднє виявлення ознак контрабанди як привід до порушення кримінальної справи

Першим і найважливішим етапом боротьби з контрабандою с виявлення фактів контрабанди, що дас поштовх для реалізації норм кримінального права шляхом ініціації кримінального процесу. Вивчення практики діяльності митних та інших правоохоронних органів України дас змогу зробити висновок про те, що ініціація кримінального процесу у справах про контрабанду здійснюється ними переважно шляхом безпосереднього виявлення ознак даного злочину. Саме цією обставиною й обумовлений розгляд проблем безпосереднього виявлення ознак контрабанди в окремому підрозділі цієї роботи.

Значна частина фактів контрабанди виявляється митними органами - органами держави, для яких виявлення цього злочину передбачено як однієї із основних функцій. У структурі митниць (регіональних митниць) з цією метою створені спеціальні підрозділи: відділи, відділення, служби (далі — відділ) боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил. Ці структурні елементи митниць мають у своєму складі підрозділи, які безпосередньо здійснюють боротьбу із зазначеними правопорушеннями в межах наданих їм повноважень із застосуванням притаманних тільки їм засобів. Так, відділ дізнання здійснює боротьбу з контрабандою шляхом порушення кримінальної справи і виконання у ній слідчих та інших дій щодо встаї овлення обставин вчинення злочину; відділ (сектор) митної варти бореться з цим злочи-

50

ном, виявляючи факти незаконного переміщення через митний кордон товарів поза митними постами і т. ін.

Наявність таких спецпідрозділів не виключає обов'язку всіх інших підрозділів митних органів виявляти факти контрабанди під час здійснення ними своїх функцій, тобто функцій, які є для них головними. Так, під час здійснення митного контролю контрабанда може бути безпосередньо виявлена внаслідок огляду та переогляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, у тому числі і з використанням технічних та спеціальних засобів; огляду та переогляду речей; особистого огляду; взяття проб та зразків тощо.

Хоча найбільший обсяг діяльності з виявлення контрабанди виконується митними органами, все ж ефективність цієї діяльності взагалі буде вищою в разі надання їм допомоги іншими державними органами. Така допомога може виражатися або у сприянні митним органам у виявленні контрабанди, або ж у проведенні самостійних дій органами, для яких функція боротьби з контрабандою не притаманна взагалі або не с основною.

Надання Іакої допомоги передбачається відомчим нормативним актом — Інструкцією "Про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні", затвердженою Державним митним комітетом України наказом № 181 від 20 червня 1995 року. Згідно з даною Інструкцією митні органи координують зусилля в напрямку виявлення фактів контрабанди з Державним комітетом у справах охорони державного кордону України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Головним управлінням командуючого Національною гвардією, Міністерством транспорту, Міністерством закордонних справ, Міністерством охорони здоров'я, Міністерством сільського господарства і продовольства та Міністерством охорони навколишнього середовища.

Однією із цілей взаємодії всіх названих органів під час виконання ними своїх функціональних завдань у пунктах пропуску "а поза ними є протидія незаконному переміщенню через кордон товарів та інших предметів, тобто протидія контрабанді.

Чинним законодавством для митних органів не передбачено право здійснювати оперативно-розшукові заходи. Тому в межах взаємодії з іншими органами вони приймають і реалізують інформацію оперативного характеру про проведення цілеспрямованою митного огляду речей та особистого огляду осіб від тих органів, які уповноважені законом на здійснення оперативно-розшукової діяльності: Прикордонних військ, органів Служби безпеки України, Міністерства внутр; пні; справ України. Останні мають право проводити оперативно-розшукові заходи і то-

51

му мають більші можливості щодо виявлення контрабанди, тим паче, що на думку спеціалістів, спостерігається високий рівень латентності цих злочинів. За деякими оцінками спеціалістів, виявляється лише один із десяти випадків контрабанди53. Ці дані підтверджуються і самими контрабандистами. Так, у телевізійній передачі "Зона права" від 24 березня 2000 року оприлюднено інформацію про те, що затриманий за підозрою у вчиненні контрабанди визнав, що митними органами та органами безпеки виявляється, на його думку, один із десяти контрабандних проявів. За таких умов взаємодія митних органів з названими органами є дуже корисною.

Органи Міністерства внутрішніх справ та його підрозділи мають право і зобов'язані припиняти незаконне вивезення товарів та інших предметів за межі держави поза пунктами пропуску. А у разі виявлення осіб і транспортних засобів з контрабандою - передавати їх до найближчого митного органу.

Служба безпеки спільно з митними органами готує та проводить операції з припинення діяльності організованих груп контрабандистів і зарубіжних контрабандних центрів.

Інші згадані вище органи також беруть участь у контролі, якому підлягають особи, транспортні засоби, вантажі, що перетинають державний кордон України, шляхом здійснення в разі п'отреби санітарно-карантинного, ветеринарного, фітосанітарного та екологічного контролю, контролю за вивезенням з території України культурних цінностей та інших видів контролю, під час яких можуть бути виявлені факти контрабанди.

Координація зусиль митних органів з іншими правоохоронними органами з виявлення контрабанди здійснюється шляхом щоденного взас-мообміну інформацією по лінії оперативно-чергової служби або через відповідних фахівців структурних підрозділів про осіб, які намагались протиправне перевезти через кордон товарно-матеріальні цінності на суму понад 200 мінімальних заробітних плат та про джерела їх придбання (якщо такі встановлені).

Але, як показала практика, відомча регламентація взаємодії органів, зазначених в Інструкції "Про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні", не достатньою мірою впливає на ефективність виявлення фактів контрабанди через те, що затверджена лише одним із державних органів, які мають взаємодіяти, а саме - Державним митним комітетом України. Тому з метою підвищення ефективності боротьби з контрабандою, залучення до неї не тільки

53 Качев Н.В. Криминологическое исследование коиграбакды // Соц. законность. -1990. -№1.-С. 59.

52

. правоохоронних, а й інших органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1999 року № 48 затверджено "Порядок здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні", визначено основні напрями координації Держкомкордоном діяльності вказаних органів під час здійснення ними різних видів контролю у пунктах пропуску через державний кордон.

Взаємодія органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування та їхніх структурних підрозділів забезпечується відповідно до визначених законодавством повноважень цих органів за такими напрямами, як:

— розроблення та здійснення спільних заходів щодо виявлення і
розкриття порушень законодавства з митних питань;

- виявлення та розкриття злочинів, у тому числі у сфері зовнішньо
економічної діяльності, розшук та затримання злочинців;

— запобігання контрабандному переміщенню через державний кор
дон товарів та інших предметів.

Цілком зрозуміло, що у реалізації названих напрямів, оскільки вони пов'язані з попередженням та виявленням фактів контрабанди, ініціаторами мають бути митні органи.

Крім того, в оперативному порядку (мається на увазі — негайно, а не оперативно-розшуковим шляхом) зазначеними органами здійснюється обмін інформації про:

— факти і канали незаконного переміщення через державний кордон
товарів та інших предметів, валюти, сировини, небезпечних речовин і
відходів, культурних та історичних цінностей, викрадених транспорт
них засобів.

- будь-які спроби незаконного ввезення та вивезення наркотичних
засобів (п.9 названого Порядку).

Взаємодія органів виконавчої влади та місцевого самоврядування згідно з правилами, установленими "Порядком здійснення координації діяльності органів...", мас відбуватися на підставі планів, у яких можуть бути передбачені також інші питання обміну інформацією.

Специфічним способом безпосереднього виявлення ознак контрабанди с виявлення їх у ході оперативно-розшукової діяльності, методи і форми здійснення якої регламентуються Законом України "Про опера-тивно-розшукову діяльність". Па жаль, митні оргаиІІ України до цього часу не мають права здійснювати таку діяльність. 'Тому дії вус положення, установлене в п.2.12 Методичних рекомендацій щодо провадження дізнання в митних органах України у кримінальних справах про контра-

53

банду, де йдеться про те, що дізнавач може безпосередньо виявити ознаки контрабанди в ході проведення оперативно-розш} кових заходів. Ні КПК України, ні Митний кодекс України, ні Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" не наділяє митні органи повноваженнями щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Не наділяє такими правами митні органи навіть жоден із чинних наказів Держмитслужби України. У цьому ж пункті документа, що аналізується, говориться, що особливістю безпосереднього виявлення органами дізнання ознак такого злочину, як контрабанда у митній системі є те, що дізнавач може виявити його ознаки під час огляду місця події. Дане положення також є спірним, тому що дізнавач митниці проводить огляд місця події після отримання інформації про злочин. Під час огляду місця події він тільки поповнює дані про ознаки злочину, а не безпосередньо виявляє їх (вони вже виявлені, у зв'язку з чим і проводиться огляд місця події). Виходячи точно зі змісту Методичних рекомендацій, можна дійти висновку, що дізнавач безпосередньо виявляє ознаки злочину і під час отримання пояснень від громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів, що є неправильним, оскільки ці процесуальні дії передбачені ч.4 ст.97 КПК України як засоби перевірки інформації про злочини. Про це ж ідеться і в п.2.9 Методичних рекомендацій. У зв'язку з цим слід зауважити, що Методичні рекомендації в частині пропозицій щодо здійснення дослідчої діяльності митними органами мають суттєві недоліки і тому потребують удосконалення.

Митні органи безпосередньо можуть виявити ознаки контрабанди під час здійснення ними специфічної діяльності, яку мають право здійснювати тільки вони. Такою діяльністю є митний контроль; особистий огляд громадян, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, перетинаючи митний кордон чи перебуваючи в зоні митного контролю або у транзитній зоні міжнародного аеропорту, переховують при собі предмети контрабанди; перевірка умов надання громадянам, підприємствам, установам та організаціям митних пільг; митне оформлення товарів та предметів, які тимчасово перебувають на зберіганні у приміщеннях та на території підприємств, організацій, установ; обкладення митом та митними зборами товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон або прямують транзитом через митну територію України. У зв'язку з тим, що підрозділи митних органів, які здійснюють вищезазначену діяльність, як правило, не мають спеціальної юридичної підготовки та досвіду боротьби з контрабандою, наказом Держмитслужби № 8 від 6 січня 1999 р. затверджено "Положення про порядок передачі до відділення або служби по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил матеріалів справ про порушення митних правил,

54

заведених іншими підрозділами митниці".

У цьому Положенні вказано і порядок дій працівників неправоохо-ронних підрозділів митниць у разі виявлення ними ознак" злочину - контрабанди. Якщо маїеріали справи про порушення мігших правил підлягають передачі для проведення митного розслідування до відділення або служби по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил (далі ПМП) терміново, але не пізніше трьох діб з моменту складення протоколу про порушення митних правил, то в разі, коли матеріали справи про ПМП містять ознаки злочину, вони передаються до цих відділень (служб) негайно. Далі, якщо передача матеріалів про ПМП здійснюється через начальника митниці, то матеріали, що містять ознаки злочину, передаються негайно і, до того ж, - безпосередньо посадовою особою, яка завела справу про ПМП, викликаному на місце події дізна-вачу, який невідкладно приймає справу до свого провадження. При цьому особа, яка безпосередньо виявила ознаки контрабанди, до прибуття дізнавача зобов'язана вжити заходів щодо збереження слідів злочину та встановлення осіб, які його скоїли (п.З Положення). Така регламентація дій працівників митних органів мас забезпечити оперативність реагування на факти контрабанди з метою якнайшвидшого розкриття

злочину.

Матеріали передаються до відповідного відділення або служби за актом приймання-передачі матеріалів справи про ПМП. Акт має містити відомості про посадову особу митниці, яка передає такі матеріали; посадову особу відділення (служби), яка їх отримує; перелік фактично переданих матеріалів; відомості про час прийому-передачі та інші обставини, що мають значення для справи. Акт складається у двох примірниках, перший з яких додасться до матеріалів справи, а другий залишається у посадової особи митниці, яка передала матеріали.

Згідно з п.6 Положення до матеріалів справи про ПМП, що підлягають передачі до відділення (служби) боротьби з контрабандою та по-• рушеннями митних правил, належать:
  • протокол про порушення митних правил;
  • пояснення або заява особи, яка притягається до відповідальності,
    чи протокол опитування такої особи (заїх наявності);
  • протокол особистого огляду, якщо такий огляд проводився;



  • протокол адміністративного затримання, якщо таке затримання
    застосовувалось;
  • протокол опитування інших осіб;
  • рапорт про обставини виявлення правопорушення чи інші обста
    вини, що не можуть бути відображені у протоколі пре ПМП;
  • предмети та документи, вилучені згідно з протоколом про ПМП,

55

необхідні для розгляду справи, якщо вони вилучались;
  • інші документи та предмети, що можуть мати значення для.роз
    гляду справи (листи, у тому числі митних органів, перевізні відомості,
    товаросупровідні документи, контракти, дозволи уповноважених орга
    нів, митні декларації, вантажні митні декларації, пломби тощо). Ці до
    кументи, якщо можна, передаються в оригіналах, а якщо такої можли
    вості немає - у копіях, достовірність яких засвідчується посадовою
    особою митниці, яка склала протокол про ПМП;
  • копії описів предметів, визначених ч.І ст.128 МК, які передано до
    складу або каси митниці;
  • акт прийому-передачі матеріалів справи про ПМП.

Розглянуті аспекти виявлення фактів контрабанди стосуються повсякденної діяльності митних та інших державних органів, не пов'язаної з провадженням у юридичних справах. Митні ж органи, як відомо, можуть здійснювати провадження у різного роду юридичних справах, тобто займатися процесуальною діяльністю.

Особливою формою процесуальної діяльності митних органів України є митні розслідування у справах про порушення митних правил. Порядок таких розслідувань визначений у Положенні про провадження у справах щодо порушення митних правил, затвердженому наказом Державного митного комітету України № 205 від 4 листопада 1992 р. Зазначені юридичні справи мають адміністративно-правову природу і є одним із видів адміністративного процесу, у ході якого встановлюються обставини правопорушень. Згідно з п. 26.16.2 згаданого Положення, одним із кінцевих рішень у справах про ПМП є рішення щодо порушення кримінальної справи з метою проведення дізнання. Таке рішення може бути прийняте в разі встановлення у справі про ПМП ознак злочину, тобто внаслідок безпосереднього виявлення ознак контрабанди.

Контрабанда часто виявляється також у ході кримінально-процесуального провадження - під час здійснення дізнання, досудового слідства або судового розгляду кримінальних справ про інші факти контрабанди чи про інші злочини. Відомі кримінальні справи, за якими встановлювалися раніше не виявлені сотні епізодів контрабандної діяльності. Дані про контрабанду можуть бути отримані й до порушення названих справ - у ході перевірки приводів до порушення справ про порушення митних правил та приводів до порушення кримінальної справи.

Безпосереднє виявлення будь-яким способом ознак злочину є одним із приводів до порушення кримінальної справи (п.5 ч.І ст.94 КПК), тобто джерелом інформації про злочин. У кримінально-процесуальному законі передбачена форма джерел такої інформації, а саме: повідомлень підприємств, установ, організацій і посадових осіб

56

(ч.З ст.95 КПК), представників, влади, громадськості й окремих громадян, що затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним (ч.4 ст.95 КПК), а також явки з каяттям (ст.96 КПК). У той же час процесуальне оформлення безпосереднього виявлення ознак злочину законом не врегульоване. Оскільки безпосереднє виявлення таких ознак с результатом діяльності певних органів, то і документ, яким завершується ця діяльність, повинен мати таку назву, яка б відображала підсумки діяльності. Таким документом може бути "висновок", який має складати особа, що виявила ознаки злочину. Саме цей документ і мас бути зареєстрованим як джерело інформації про злочин46. Правова регламентація порядку документування безпосереднього виявлення ознак злочину може бути здійснена шляхом доповнення гл. 8 КПК новою статтею під назвою "Безпосереднє виявлення ознак злочину":

I. Безпосереднє виявлення органом дізнання, дізнавачем, слідчим,
прокурором або судом відомостей про ознаки злочину може служити
приводом до початку дослідчого провадження у разі, коли:
  1. дізнавач, слідчий, прокурор є очевидцями злочину або встанови
    ли сліди злочину безпосередньо після його вчинення;
  2. орган дізнання (дізнавач) отримав відомості про злочин під час
    здійснення своїх функцій або під час провадження дізнання у справі про
    інший злочин;
  3. слідчий отримав відомості про злочин під час провадження досу
    дового слідства в кримінальній справі про інший злочин;



  1. прокурор отримав відомості про злочин під час виконання ним
    своїх функцій;
  2. суд отримав відомості про злочин під час провадження в іншій
    кримінальній або цивільній справі.

II. Безпосереднє виявлення ознак скоєного чи підготовлюваного
злочину оформляється посадовою особою, що виявила злочин, письмо
вим висновком, у якому викладаються виявлені відомості про злочин та
його ознаки.

'"' У новому Кримінально-процссуальному кодексі Російської Федерації передбачено, що посадова особа, яка безпосередньо шіявшш ознаки шочииу, складає рапорт (ст. 143).

57

2.2.