Примітка Облікова політика 8 Примітка 2

Вид материала

Содержание

Примітка 1.14. Іноземна валюта
Монетарні статті
Немонетарні статті
Примітка 1.15. Взаємозалік активів та зобов’язань
Примітка 1.17. Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок

Подобный материал:

1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 38

Примітка 1.14. Іноземна валюта

Операції в іноземній валюті та банківських металах під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат).

На кожну наступну після визнання дату балансу:

Монетарні статті балансу, виражені в іноземній валюті та банківських металах, оцінюються за курсом іноземної валюти та банківських металів на дату складання балансу. Переоцінка здійснюється при кожній зміні офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів. Результат переоцінки монетарних активів або зобов’язань Банку відображається у звіті про фінансові результати – результат від переоцінки іноземної валюти.

Немонетарні статті відображаються в балансі за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату проведення розрахунків (дату виникнення) і не переоцінюється під час кожної зміни офіційного курсу;

Залишки в іноземній валюті за рахунками з обліку акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що обліковуються Банком за справедливою вартістю, переоцінюються за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визначення їх справедливої вартості.

У звіті «Баланс» за станом на кінець дня 31 грудня 2008р. активи та зобов’язання відображені за наступними курсами:

Долар США (100)	770,0000 грн.
Євро (100)	1 085,5460 грн.
Російський рубль (10)	2,6208 грн.
Датські крони (100)	145,6991 грн.
Польські злоти (100)	261,7981 грн.
Білоруський рубль (10)	0,0350 грн.
Японська йена (1000)	85,2077 грн.
Норвезька крона (100)	110,3197 грн.
Швейцарський франк (100)	725,4869 грн.
Фунт стерлінгів (100)	1 114,2948 грн.

Політика Банку в сфері ризик-менеджменту направлена на формування повномасштабної і цілісної системи управління ризиками, адекватної характеру і масштабам діяльності Банку, профілю ризиків, що приймаються, і відповідає потребам подальшого розвитку бізнесу Банку.

Процес ризик-менеджменту Банку охоплює такі структурні рівні: Спостережна Рада, Правління Банку, Комітет з питань управління активами та пасивами банку (далі – КУАП), Кредитні комітети різних рівнів, Комітет з роздрібних кредитних ризиків, департамент контролю банківських ризиків, Казначейство, Служба внутрішнього аудиту, фронт-офіси, мідл-офіси та бек-офіси Банку.

Управління ризиками здійснюється відповідно до внутрішніх регламентних документів (положень, регламентів, процедур, методик тощо) та забезпечується шляхом інтегрування процесу управління ризиками в загальну технологію проведення операцій у Банку, створення адекватної системи моніторингу ризиків на всіх рівнях.

Однією з основних задач політики управління ризиками є сприяння досягненню оптимального співвідношення між ризиками, що приймаються, і прибутковістю банківських операцій.

Управління валютним ризиком здійснюється відповідно до Концепції консолідованого управління ризиками в групі ВТБ та Положення про порядок управління валютним ризиком Банк.

Примітка 1.15. Взаємозалік активів та зобов’язань

Протягом звітного року взаємозаліку активів та зобов’язань балансу не здійснювалося.

Примітка 1.16. Звітність за сегментами

В звітності за сегментами Банк виділяє 3 сегменти:

інвестиційна банківська діяльність - операції, де контрагентами виступають інші банки, та операції з цінними паперами у портфелі Банку на продаж та до погашення;
корпоративний бізнес - послуги, надані клієнтам-юридичним особам;
роздрібний бізнес - послуги, надані клієнтам-фізичним особам;

Активами/зобов’язаннями сегменту є операційні активи/зобов’язання, які можна прямо віднести до цього сегменту або обґрунтовано розподілити на даний сегмент.

Дохід сегмента – це дохід, отриманий від надання послуг клієнтам певного сегменту, який можна обґрунтовано розподілити на цей сегмент.

Витрати сегмента – це витрати, пов’язанні із наданням послуг клієнтам певного сегменту, які можна обґрунтовано розподілити на цей сегмент.

Результат сегменту визначається як дохід сегмента за вирахуванням витрат сегмента.

Примітка 1.17. Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок

У звітному 2008 році в облікову політику Банку, в порівнянні з попереднім роком, внесені зміни:

На підставі змін, внесених до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України постановою Правління НБУ від 25 червня 2007 року № 236, введені поняття «необротні активи, утримувані для продажу», та «інвестиційна нерухомість», а також порядок і критерії їх визнання, оцінки та обліку.

У відповідності до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України (постанова Правління НБУ від 31 серпня 2007 року № 309) додано поняття «похідні фінансові інструменти», надана їх характеристика, класифікація з метою відображення в бухгалтерському обліку, первісна оцінка і оцінка на дату балансу (за справедливою вартістю), методи переоцінки, а також порядок відображення похідних фінансових інструментів в бухгалтерському обліку.