Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони здоров’я україни вінницький національний медичний університет, 2694.66kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни вінницький національний медичний університет, 3409.57kb.
- Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, 64.48kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені, 54.32kb.
- Ю. П. Гульчак доц к. т н., Вінницький національний технічний університет; А. Т. Теренчук, 22.74kb.
- Правила прийому до Державного вищого навчального закладу "Івано-Франківський національний, 822.07kb.
- Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра пропедевтики, 240.18kb.
- Міністерство освіти І науки україни вінницький національний технічний університет вінниця, 55.43kb.
- Програма курсу навчальної дисципліни для підготовки бакалаврів напряму підготовки 090101, 844.79kb.
- Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра фізичної, 971.43kb.
Тестові завдання для рубіжного контролю, як правило, виконуються наприкінці семестру і містять узагальнений матеріал з усіх тем, що вивчалися студентами у визначений період навчання.
Підсумкове тестування здійснюється наприкінці кожного навчального року на кафедрі ортопедичної стоматології. Використовуються різноманітні пакети контрольних завдань, які містять ситуаційні задачі та тестові завдання різного ступеня складності.
Попри вище окреслені навчально-методичні доробки, колектив кафедри ортопедичної стоматології усвідомлює необхідність доопрацювання та подальшої розробки тестових матеріалів, їх адаптацію до існуючих вимог згідно з кредитно-модульною системою організації навчального процесу.
Романюк Л.П.
Технічні засоби навчання у підготовці майбутніх вчителів іноземних мов у вищих навчальних закладах Ізраїлю
Дослідження зарубіжної вищої школи зумовлене науково-практичною значущістю вивчення шляхів, історичних традицій, технологій, методів підготовки науково-педагогічних кадрів за кордоном. Аналіз сучасного стану підготовки педагогічних кадрів в університетах і коледжах Ізраїлю дає змогу виявити національні специфічні особливості сучасного розвитку ізраїльської вищої педагогічної освіти та загально-цивілізаційні тенденції розвитку цієї освітньої сфери.
Теоретичні основи реформування системи вищої педагогічної освіти в Ізраїлі були об’єктом вивчення М. Дреєрмана, В. Сиркіна, О. Глузмана, М. Скоробогатової, К. Петерсона, А. Кросковера. У своїх працях вони аналізують системи підготовки педагогічних кадрів в Україні і в Ізраїлі, теоретичні основи реформування освіти в Ізраїлі, філософію єврейської освіти, основні тенденції розвитку вищої освіти в Ізраїлі. Але питання професійної підготовки педагогів в Ізраїлі поки що не отримали всебічного вивчення.
Інформаційний рівень сучасної людини визначається його інформаційною культурою, а інформаційна культура особистості, як культура взагалі, відображає активну творчу діяльність людини і, відповідно, розвиток самої людини, як суб`єкту цієї діяльності. За своєю природою інформаційна культура передбачає не тільки певні знання, але й використання цих знань для чого-небудь, у зв`язку з чим-небудь і вдосконалення їх у процесі тієї чи іншої діяльності, в тому числі і пов`язаної з інформацією. Причому саме використання і вдосконалення знань важливе лише в творчості, реалізованій в будь-якій сфері життєдіяльності людини. А тому мотиви творчості, мотиви цієї діяльності людини є природною психологічною компонентою такої характеристики особистості, як її інформаційна культура.
Отже, під інформаційною культурою вчителів ми розуміємо сукупність алгоритмів педагогічної діяльності, пов`язаних з широким залученням до навчального процесу нових інформаційних і комунікативних технологій.[4]
На сучасному етапі розвитку суспільства інформаційну культуру вчителя іноземної мови слід розглядати як необхідну умову його професійної компетентності. При цьому слід зазначити, що ніякого прогресу в освіті, пов`язаного із залученням засобів нових інформаційних технологій, не відбудеться до тих пір, поки інформаційна культура майбутнього вчителя буде свого роду додатком до існуючої системи психолого-педагогічної і предметної підготовки.[5] На нашу думку, формувати інформаційну культуру мають педагогічні ВНЗ, в яких, крім вивчення студентами курсу “Технічні засоби навчання і обчислювальна техніка”, нові інформаційні технології повинні бути широко залученими і при вивченні інших навчальних предметів, зокрема, при вивченні іноземних мов.
В багатьох розвинених країнах, зокрема в Ізраїлі, широко використовується відео, як допоміжний технічний засіб, при навчанні майбутніх вчителів іноземних мов.
Студенти педагогічних коледжів Ізраїлю тренуються у використанні сукупності набутих теоретичних знань і, навпаки, завдяки спостереженню за допомогою відео, починають усвідомлювати трансформації прагматичних процедур в обдумані знання.
Завдяки зворотному зв`язку та повторному аналізу, який стає можливий під час роботи з відео, студент залучається до теоретичного осмислення своєї практичної діяльності. Відеозапис відіграє у цьому значну роль, він дає можливість оцінювати самого себе як особистість, яка виконує свої професійні обов`язки.
В той же час від викладача вимагається велика педагогічна майстерність для використання цього механізму з мінімальним ризиком і з максимальною ефективністю. Дійсно, перша зустріч учасника відеозапису зі своїм власним відображенням у багатьох випадках справляє враження. Перед тим, як стати підтримкою для відстроченого спостереження й самоаналізу свого образу дії, відеозображення порушує уявлення про свою власну особистість. Це враження у багатьох студентів серйозно коливається внаслідок розбіжності між суб`єктивним сприйняттям самого себе й більш об`єктивним, яке нам представляє екран. Показово, що відео викликає як захисні реакції на агресивне втручання в емоційне життя й відносини з оточуючими, так і формування рефлексивної позиції.
Навчання відбувається в процесі спостереження за собою, за педагогічними ситуаціями, за “експериментами”, які проводяться.
Запозичення різноманітних інновацій у навчанні майбутніх вчителів іноземних мов з досвіду вчених розвинених країн світу, зокрема Ізраїлю, є дуже важливим важелем у розвитку сучасної вітчизняної педагогіки.
Сергета І.В.
Елективні курси як інноваційна форма організації навчальної діяльності у медичному вищому навчальному закладі та їх роль у формуванні пізнавальної активності студентів
Невід’ємним компонентом навчальних планів підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” у медичних вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації є проведення різноманітних елективних курсів або курсів за вибором студентів. Така форма організації навчальної діяльності є відносно новою, інноваційною за своїм змістом, формою навчання, що надає можливість акцентувати медичну спрямованість викладання теоретичних дисциплін на підставі використання базисних елементів профілізації, а також значно розширити та суттєво поглибити знання студентів з обраного ними для подальшої професійної діяльності фаху.
Загалом необхідно підкреслити, що поняття “елективний курс” походить слів: to elect, elective, що в перекладі з англійської означає обирати або здійснювати вибір і осмислюється як навчальний курс за вибором. Практика введення елективних курсів у навчальний процес різноманітних закладів середньої та вищої освіти тісно пов’язана з ідеєю профілізації навчання. При цьому елективні курси мають бути спрямовані на розв’язання завдань, що полягають у поглибленні вивчення основних профільних предметів, створенні передумов для подальшої профілізації професійної підготовки, забезпеченні внутрішньопрофільної спеціалізації навчального процесу тощо. Очевидною є й важливість реалізації зазначеного напрямку як складової системи багаторівневої освіти, що передбачає суттєву індивідуалізацію навчального процесу та соціалізацію студентської молоді, розширяє діапазон знань про професію, яка засвоюється, для прийняття рішення відносно усвідомленого вибору конкретної сфери майбутньої професійної діяльності.
Отже, елективні курси повинні мати виражену соціальну і особистісну спрямованість та вагому актуальність як з точки зору підготовки кваліфікованих кадрів, так і з позицій забезпечення особистісного розвитку дівчат і юнаків, сприяти удосконаленню процесів професійної адаптації, надаючи можливість для вибору індивідуальної освітньої траєкторії, розширювати сферу вивчення базових та профільних навчальних дисциплін, володіти значним розвивальним потенціалом тощо. Саме тому головними функціями, що покладені на елективні курси у медичному вищому навчальному закладі слід вважати вивчення ключових проблем сучасної медичної науки і практики, сприяння орієнтації студентів в особливостях майбутньої професійної діяльності, спрямованість на удосконалення навичок пізнавальної, організаційної та прикладної діяльності лікаря або провізора, доповнення і поглиблення базового та предметного навчання, компенсація недоліків навчання за профільними предметами тощо.
Враховуючи вищезазначені положення, співробітниками кафедри загальної гігієни та екології розроблені навчальні програми для проведення елективних курсів: “Наукова організація праці”, “Інтелектуальна власність та основи наукових досліджень”, “Основи психогігієни та гігієнічна психодіагностика”. Розроблені елективні курси реалізовані у структурі навчальних планів для студентів медичного і фармацевтичного факультетів, використовуються під час проведення лекційного курсу та циклів практичних занять з магістрантами, аспірантами і клінічними ординаторами.
Сергета І.В., Шевчук Т.В., Малачкова Н.В., Зайцева К.А., Александрова О.Є., Браткова О.Ю., Теклюк Р.В., Дударенко О.Б., Мостова О.П., Дунець І.Л., Стоян Н.В.
Інноваційні діагностично-корекційні методики оцінки стану здоров’я учнів і студентів та їх місце у структурі навчального процесу з дисциплін профілактичної медицини
Проблеми здійснення комплексної оцінки стану здоров’я різних категорій населення та розроблення і наукове обґрунтування ефективних здоров’я зберігаючих технологій являють собою одну з найбільш суттєвих проблем сучасної профілактичної медицини та нерозривно пов’язані з розв’язанням як суто наукових питань, так і комплексу проблем навчально-методичного змісту, що зумовлюють формування нової методології оцінки стану здоров’я з позицій урахування особливостей взаємин людини і довкілля, реакцій її організму у відповідь на дію чинників навколишнього середовища та соціальних умов життя, необхідність подолання різноманітних проявів фрустрації як наслідку порушень провідних енвайронментальних принципів, розроблення інтегральних показників та шкал бальної оцінки, котрі надають можливість отримати чітко визначені кількісні критерії оцінки здоров’я та цілу низку структурованих якісних характеристик окремих відхилень у його стані.
Ураховуючи цей факт, в результаті проведених впродовж останніх років наукових досліджень розроблені та науково-обґрунтовані методики визначення таких інтегральних показників, як індекс психофізіологічної адаптації, експрес-індекс стрес-індикації, індекс біхевіорального (поведінкового) благополуччя, комплексний показник гармонійності фізичного розвитку, розроблені технології комплексної гігієнічної оцінки виникнення розладів з боку зорової сенсорної системи у підлітків пубертатного віку, що перебувають в умовах високих візуальних та інформаційних навантажень, скринінгової оцінки ступеня ризику виникнення донозологічних відхилень у стані психічного здоров’я сучасних учнів, визначення психофізіологічної готовності організму учнів і студентів до успішного виконання професійної діяльності, бальної оцінки ступеня ризику виникнення захворювань, що передаються статевим шляхом серед молоді, комплексної оцінки рівня психофізіологічної і психічної адаптації учнів сучасних загальноосвітніх навчальних закладів та студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах, особливостей рівня рухової активності та здоров’язберігаючого потенціалу студентських колективів тощо.
Розроблені підходи стали основою для запровадження інноваційних форм проведення практичних занять з таких розділів навчального предмету “Гігієна та екологія”, як “Гігієна дітей і підлітків”, “Психогігієна” та “Особиста гігієна”, сприяючи суттєвому підвищенню ефективності навчального процесу, залученню студентів до здійснення активної навчально-значущої діяльності в межах навчальних лабораторій, формуванню профілактичної складової клінічного мислення дівчат і юнаків, які засвоюють основні медичні спеціальності під час навчання у вищому навчальному закладі.
Скиба В.Я., Постоловська Т.Т., Поліщук С.С., Шувалов С.М.
Місце інноваційних технологій в процесі підготовки лікарів стоматологів
Науково-технічний прогрес, у вигляді переходу від індустріального до інформаційного суспільства, а також соціально-економічні зміни, що відбуваються в усьому світі, вимагають також суттєвих змін у багатьох сферах діяльності держави, і в першу чергу в медицині. Реформування системи медичної освіти стосується і стоматології. При цьому суспільні знання є наступним етапом в еволюції суспільних інформаційних відносин. Вони є більш оптимальною та стратегічно важливішою для людства моделлю входження в глобальне інформаційне співтовариство.
При переходу до інноваційних технологій в усьому світі намітилися тенденції відходу від єдиної традиційної системи медичної освіти, що існувала раніше. З'явилися численні недержавні освітні заклади, що застосовують нові системи, методики і технології навчання. Розвиток нових інформаційних технологій (поява об’ємних носіїв інформації, зростання глобальних інформаційних мереж тощо) зумовив можливість необмеженого гарантування і практично миттєвої доставки інформації в будь-яку точку планети. Викладач, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, може ефективно представити свій навчальний матеріал у структурованому і зручному для засвоєння вигляді. При викладі деяких знань подібна форма подачі матеріалу може бути значно більш ефективною, ніж традиційна. Тому такі питання: як, де і в кого вчився спеціаліст, для організації, що надає йому відповідне звання, має менш істотне значення. Значно більшу цінність має перевірка якості знань, оцінка професійної компетенції фахівця.
Провідні моделі освіти, при викладанні різних розділів стоматології повинні базуватися на широкому використанні нових інформаційних технологій. Однією з найважливіших проблем інформатизації навчання для студентів-стоматологів на сучасному етапі є формування в Україні єдиного підходу до науково-методичного забезпечення і стандартизації в галузі створення і застосування електронних підручників на стоматологічних факультетах медичних навчальних закладів. Електронні підручники дають можливість індивідуалізувати і диференціювати процес навчання, здійснювати контроль з діагностикою помилок і зворотнім зв'язком, здійснювати самоконтроль і самокорекцію навчальної діяльності, формувати уміння приймати оптимальне рішення в різних клінічних ситуаціях, розвивати певний тип мислення (наочно-образний, теоретичний, практичний, клінічний), підсилювати мотивацію до навчання з подальшим використанням отриманих знань, та формувати культуру пізнавальної діяльності.
Беручи до уваги, нові стандарти медичної стоматологічної освіти, на сучасному етапі розвитку, необхідно здійснювати розширення можливостей самостійного засвоєння студентами-стоматологами навчального матеріалу. Тому, основною вимогою до електронного підручника є забезпечення можливості самостійного засвоєння студентами-стоматологами всього навчального процесу чи його значного розділу і поєднувати в собі властивостей методичних вказівок, звичайного підручника, довідника, задачника і переліку практичних навичок з алгоритмами їх виконання, що дуже важливо для лікарів-стоматологів. Виконання зазначених вимог дасть можливість використовувати такий навчальний комплекс для індивідуальних і групових (лекційних) занять у таких формах навчання, як очна та дистанційна. Його можна легко коригувати в міру необхідності, він добре впишеться в систему медичної стоматологічної освіти й автоматично забезпечить безперервність та повноцінність отримання нових знань та вмінь.
Смірнова О.В., Нечипорук В.М.
Використання анімації у викладанні біоорганічної хімії
Використання сучасних технічних засобів є одним із напрямків оптимізації навчального процесу, в тому числі у викладанні курсу біоорганічної хімії.
Біоорганічна хімія як самостійний розділ науки виділилася у 70-ті роки минулого століття. Як предмет вищих медичних закладів введена в програму
у 1982-1983 навчальному році. Це викликано вимогами створення фундаментальної основи для тих дисциплін, які вивчають процеси життєдіяльності на молекулярному рівні. Тобто біоорганічна хімія є підґрунтям для біохімії, фармакології, нормальної та патологічної фізіології та інших предметів.
На той час не існувало підручника із біоорганічної хімії для студентів, і весь необхідний матеріал викладався на лекціях та практичних заняттях. Як наочне приладдя використовувалися таблиці, які виготовляли студенти.
Пізніше на лекціях стали використовувати кодограми замість таблиць, що дало можливість показати більше формул біологічно активних сполук, схеми перетворень їх в організмі людини. З роками цього виявилося недостатнім, тому що приходили абітурієнти із дуже низькою шкільною підготовкою із органічної хімії.
Біоорганічна хімія базується на законах і поняттях класичної органічної хімії, а згідно із програмою і вимогами Болонського процесу властивості біологічно активних сполук та механізми реакцій, в яких вони беруть участь, пояснюються на електронному рівні. Це вимагає абстрактного мислення, яке на жаль відсутнє у значної частини студентів. Тому, для того, щоб допомогти студентам зрозуміти електронні уявлення, було вирішено показати будову та властивості органічних сполук і перебіг реакцій, в яких вони беруть участь, у вигляді анімації.
Наприклад, в молекулі бензену є три подвійних зв`язки (1), в яких електронна густина перекривається і розподіляється рівномірно між всіма атомами карбону. Це графічно показують колом (2). Але , якщо в бензенове ядро ввести замісник, наприклад, оксигрупу ОН, яка має свою електронну густину у вигляді електронної пари, то в бензеновому ядрі відбувається перерозподіл електронної густини так, що в положеннях 2,4,6 вона буде максимальною (3). Другий замісник тепер заміщуватиме в ядрі саме в цих положеннях (4).
Ми пропонуємо електронну густину показати у вигляді крапок (5), які рухаються. Це дозволяє побачити перерозподіл електронної густини під дією електронної пари Оксигену, що призводить до збільшення електронної густини в бензеновому ядрі з максимуми у 2, 4 та 6 положеннях (6).
В зв’язку з цим заміщення відбувається в одному із цих положень (7), або в усіх трьох, залежно від умов, за яких іде реакція.
Таке візуально рухоме зображення допомагає студентам чіткіше уявити причини певного напрямку хімічних реакцій, притаманних ароматичним вуглеводням.
На кафедрі також планується розробити мультимедійну модель твердофазного синтезу білків, в якій буде наочно зображено поступове нарощування поліпептидного ланцюга активованими амінокислотами.
Ткаченко О.В., Крекотень О. М., Карпова О. П.
МЕТОД КЕЙСІВ, ЯК ОДИН ІЗ ГОЛОВНИХ
ШЛЯХІВ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
Опанувати новими знаннями й навичками студентам, фахівцям і керівникам допомагають різноманітні способи й методи, але найбільш ефективні з них ділові ігри й ситуаційні семінари (метод кейсів, англ, case — ситуація, випадок), широко розповсюджені в процесі навчання на Заході.
Ділову гру й ситуаційний семінар можна визначити як метод імітації прийняття управлінських рішень у різних ситуаціях шляхом програвання варіантів по заданими або вироблюваним самими учасниками правилам.
Під діловою грою розуміється процес вироблення й прийняття рішень в умовах поетапного багатокрокового уточнення необхідних факторів, аналізу інформації, що додатково надходить і вироблюваної на окремих кроках у ході гри. Параметри обмежень від кроку до кроку можуть змінюватися, у зв'язку із чим створюються всі нові й нові приватні ситуації, рішення яких повинне підкорятися загальної мети ділової гри.
Ситуаційні семінари — це спрощений варіант ділових ігор, але в них використається не поетапне багатокрокове уточнення факторів, а метод кейсів, тобто вид навчання прийняттю рішень із аналізом параметрів конкретних ситуацій, узятих із практичної діяльності. Кейси дозволяють тим, яких навчають, підвищити аналітична майстерність, обґрунтовуючи ухвалені рішення й аргументовано захищаючи свою позицію в процесі дискусій.
Метод кейсів (ситуаційних завдань) - це той інструмент, за допомогою якого значно полегшується і якісно поліпшується обмін ідеями в групі тих, яких навчають,. Семінари, засновані на методі кейсів, допомагають освоїти правила ведення дискусії. У ході дискусії не тільки перебуває рішення проблеми, але кожний той, якого навчають, бере участь у дослідженні, аналізі й зіставленні різних точок зору, що приводить до більше точного й повного розуміння проблеми.
Учасник семінару не повинен зв'язувати себе попередніми рішеннями. Те, що зробив попередній дослідник, несуттєво. І якщо виклад фактів в окремому ситуаційному завданні вже пояснює кінцева дія або рішення, те це пов'язане з тим, що результат - невід'ємна частина процесу, по якому приймається остаточне рішення. Ситуаційне завдання звичайно не йде далі того, що було в дійсності. Основні питання, обговорювані на семінарі: «Чому?» і «Як?», а не «Що?». Дискусія також не означає обов'язковість відповіді на питання: «Гарн або погане було ухвалене рішення?». Оцінку такого роду повинен зробити самостійно кожний учасник дискусії.
Ситуаційні завдання часто містять матеріали й факти, які хтось із учасників семінару може порахувати не стосовними до справи.
Але треба завжди пам'ятати, що прийняття рішень у реальному житті залежить від здатності відокремлювати істотне від несуттєвого. Не можна також забувати, що інші учасники семінару можуть не погодитися з таким розумінням «не стосовних до справи» фактів. Але саме в цих розходженнях, що виявляються в ході дискусії, в оцінках і підходах і укладається цінність методу кейсів.
У ході розбору ситуації учасник вправі прийняти або відкинути обґрунтованість будь-якого постулату або визначення. Інакше кажучи, під час цього інтелектуального заняття він має можливість робити різні висновки так само, як і в повсякденному житті. При підведенні підсумків ситуаційного семінару не даються оцінки правильності запропонованих рішень, а може приводитися приклад того, як розглянута проблема була вирішена на практиці.
Токарчук Н.І., Рубіна О.С.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ЛІКАРІВ - ІНТЕРНІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ПЕДІАТРІЯ»
Законом України «Про освіту» визначено головну мету післядипломної освіти – поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, раніше здобутих у вищому навчальному закладі, збагачення досвіду практичної роботи за фахом тощо. Основною проблемою, яка має місце за умови проведення післядипломного навчання є можливість надання певного клінічного досвіду, розгляду складних ситуацій лікарями-інтернами.
Ефективність підготовки лікаря-інтерна багато в чому залежить від кваліфікації викладацького складу, від наявності навчально-методичного матеріалу, технічного забезпечення навчального процесу як на кафедральному етапі навчання, так і на базах стажування.
Як відомо, базовим принципом забезпечення якості післядипломної освіти, на думку вчених-педагогів, є самостійна робота того, хто навчається, і творча активність тих, хто навчає. Тому, основним завданням післядипломної освіти є підвищення рівня професійної готовності до самостійної роботи. Такий підхід відкриває простір для визначення теоретичних і практичних можливостей кожного лікаря-інтерна, формує аналітичне мислення, примушує проводити самостійний пошук та аналіз інформації. На нашу думку, певні види самостійної роботи в інтернатурі сприяють мотивації до навчання та знань.
Головним методологічним прийомом самостійної роботи залишається індивідуальна курація лікарями-інтернами тематичних хворих та хворих з рідкою клінічною патологією. Головна мотивація ефективної самостійної роботи – необхідність прийняття рішення при встановленні діагнозу, визначенні об’єму діагностичних процедур, призначенні терапії.
Крім традиційної роботи з хворими, цікавою була б робота з «банком» архівних карт стаціонарних хворих у разі нешироко розповсюдженої патології. Такі «банки» повинні бути як на кафедрах, так і у керівників базового навчання.
Доцільним було б самостійне засвоєння в інтернатурі навичок зі складання плану ведення хворого в амбулаторно-поліклінічних умовах, враховуючи стандарти обстеження та протоколи лікування хворих.
Важливою є самостійна робота з оволодіння сучасними медичними технологіями, робота в кабінетах функціональної та променевої діагностики, з архівними ЕКГ, ЕЕГ, рентгенограмами, УЗ-діагностикою та ін..
Удосконаленню або оволодінню практичними навичками, алгоритмом дій в ургентних педіатричних ситуаціях може допомогти робота на муляжах та перегляд тематичних навчальних фільмів. Важливим є використання сучасних технологічних методик (дистанційного навчання, використання інтернет-ресурсів).
Розвиток здібностей до самостійного аналітичного мислення – важливий пізнавальний процес, яким повинен оволодіти кожний молодий спеціаліст в процесі навчання в інтернатурі. Стимуляція та ініціювання самостійної роботи у вигляді самостійного інформаційного пошуку та самостійного прийняття рішення значно підвищує ефективність та якість пізнавального процесу майбутнього лікаря, забезпечує ефективне безперервне навчання протягом всієї практичної діяльності спеціаліста.
Наведені форми самостійної роботи дозволять оптимізувати навчання на циклах спеціалізації (інтернатури) за фахом «Педіатрія» та підвищать якість підготовки молодих фахівців.
Федорченко О.В., Жученко П.С.
Кредитно-модульна система та її впровадження в навчальний процес по патоморфології для іноземних студентів.
Україна стала повноправним учасником Болонського процесу, визначила власні орієнтири стосовно освіти і здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог. В рамках Болонського процесу вирішуються завдання розвитку і реформування національної системи вищої освіти, інтегрування її в європейський та світовий ринок освітніх послуг. Все це вимагає відповідного методичного забезпечення викладання для іноземних студентів у вищих медичних навчальних закладах України. Основним напрямком реалізації стандартів вищої освіти є робоча навчальна програма, яка включає тематичний план лекцій, практичних занять, самостійної позааудиторної роботи студентів, контроль знань та перелік навчальної літератури. Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова активно впроваджує в навчальний процес кредитно-модульну систему. Це полягає в тому, що студент може працювати більш самостійно згідно запропонованої йому індивідуальної програми. Організація навчального процесу на кафедрі патологічної анатомії здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу. Робоча програма дисципліни структурована на два модулі: Модуль 1 – «Загальні патологічні процеси» та Модуль 2 – «Спеціальна патоморфологія», до складу яких входять блоки змістових модулів. Тому під час оцінювання теоретичної підготовки та практичних навичок на кафедрі користуються стандартизованими методами контролю знань: комп’ютерне тестування, структуровані письмові роботи. Оцінюється насамперед рівень сформованості вмінь та навичок студенів, які визначені в освітньо-кваліфікаційній характеристиці та відображені навчальною робочою програмою. Проблемою викладання патоморфології в групах іноземних студентів є різний рівень підготовки студентів, що пов’язано не лише зі здібностями до засвоєння знань але й володіння мовою. Засвоєння матеріалу відбувається в процесі повторення основних визначень, класифікацій, термінології, найбільш важливих проявів захворювань, причин та механізмів їх розвитку та морфологічних змін. Це потребує багаторазового опитування студентів, що стимулює їх систематично готуватися до практичних занять та покращує якість відповідей на запитання, що в свою чергу сприяє глибшому засвоєнню навчального матеріалу. Однак забезпечення навчальною літературою іноземних студентів з російськомовною та англомовною формою навчання бажає бути кращим. З метою покращення сприйняття та засвоєння складного навчального матеріалу іноземними студентами на кафедрі патологічної анатомії створені методичні розробки до практичних занять з найбільш актуальних і складних для розуміння студентами розділів патоморфології. В методичних розробках систематизовано інформацію та адаптовано складну термінологію, також внесені зміни, які відповідають останнім модифікаціям у класифікаціях різних патологічних процесів і хвороб, добавлені тестові та ситуаційні задачі. Під час лекцій використовується мультимедійний супровід, а на практичних заняттях застосовуються мікрофотографії таблиці, слайди, макро- та мікропрепарати. У навчальний процес кафедри впроваджені новітні технології викладання дисциплін: ділові клінічні ігри, алгоритми із секційного курсу та судової медицини, комп'ютерні програми для тестування і самонавчання. Крім того, з метою покращення якості знань іноземних студентів, планується збільшити кількість тестових завдань різного рівня складності, створити нові ситуаційні задачі та розробити нові методичні розробки для самостійного опрацювання матеріалу. Кредитно–модульна система організації навчального процесу підвищує рівень мотивації навчання та зацікавленості студентів у засвоєнні навчального матеріалу. Застосування тестів та ситуаційних задач навчають студентів логічному та клінічному мисленню, що в цілому дозволяє відмітити переваги кредитно-модульної системи.
Чернобровий В.М., Кулигіна В.М., Діденко Л.Г., Гуцол Л.П.
КУРС «ОСНОВИ СУЧАСНОЇ ГОМЕОПАТІЇ» У КОНТЕКСТІ ОПТИМІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ - СТОМАТОЛОГІВ
Проблема якості підготовки лікарів є центральною, про що свідчить ціла низка урядових рішень та наказів МОЗ та МОН України. На виконання цих рішень, а також Програми навчальної дисципліни «Основи сучасної гомеопатії» для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації (спеціальність: 7.110106 «Стоматологія»), затвердженої МОЗ України 15 квітня 2008р., у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова з 2010р. було введено викладання вказаної дисципліни.
Актуальність надання студентам стоматологічного факультету можливості опанувати основи гомеопатії зумовлена, в першу чергу, тим, що майбутнім стоматологам у своїй практичній діяльності доведеться часто зустрічатися із такою розповсюдженою патологією як герпетичний стоматит, різноманітні алергічні захворювання (хейліт, глоссит, парадонтит, стоматит, гінгівіт), глоссалгія, глоссадинія. Як відомо, традиційні методи не завжди забезпечують належну якість лікування цих захворювань. Водночас гомеопатія є випробуваною протягом більше ніж двох сторіч потужною альтернативною профілактичною та лікувальною системою, яка суттєво оптимізує результативність лікування багатьох захворювань. Саме ці обставини підкреслюють важливу роль дисципліни «Основи сучасної гомеопатії» у підготовці майбутніх стоматологів, адже застосування гомеопатичної фармакотерапії значно розширить можливості лікаря і дозволить досягти успіху там, де лікування на основі загальноприйнятих принципів є недостатньо ефективним.
При розробці навчальної програми, плану та змісту лекцій, а також плану практичних та самостійних занять студентів проведено велику роботу по вивченню сучасних літературних науково-практичних публікацій, вивчено зарубіжний досвід застосування гомеопатичного методу у стоматологічній діяльності (терапевтичній та хірургічній) практиці. Відпрацьована робоча програма характеризується високим рівнем професійної спрямованості. Запланована також науково-дослідна робота студентів у рамках студентського наукового товариства.
У зв’язку із переходом до організації навчання студентів стоматологічного факультету на засадах Болонського процесу роботу щодо вдосконалення викладання дисципліни «Основи сучасної гомеопатії» буде продовжено.
Чернобровий В.М., Палій І.Г., Заїка С.В., Черешнюк Л.В.
Актуальні підходи до питання викладання загальної практики (сімейної медицини) для студентів
6 курсу
В умовах реформування та оптимізації діяльності галузі охорони здоров’я України, планується створення такої системи надання лікувально-профілактичної допомоги населенню, що забезпечить доступність і якість основних видів медичних послуг у відповідності до сучасних базових стандартів якості.
З метою вирішення цього завдання проводиться реструктуризація галузі на основі науково обґрунтованих потреб міського та сільського населення у різних видах медичної допомоги, пріоритетного розвитку такої допомоги на засадах сімейної медицини (загальної практики), а також відбувається зміна пріоритетів у підходах до стаціонарної та спеціалізованої допомоги та упорядкування мережі лікувально-профілактичних закладів.
Амбулаторна медична допомога, яка в ряді випадків зможе прийти на зміну лікуванню пацієнтів у стаціонарах, розвиватиметься шляхом розширення мережі економічно більш ефективних організаційних форм медичного обслуговування: денних стаціонарів, стаціонарів удома, центрів амбулаторної хірургії тощо; розширення діапазону амбулаторно-поліклінічних медичних послуг та вдосконалення ресурсно-нормативної бази в умовах реорганізації надання первинної медичної допомоги та її переходу на засади загальної лікарської практики (сімейної медицини); ширшого застосування зазначених форм для профілактики та діагностики захворювань, лікування і реабілітації хворих.
За цих умов перед вищими медичними навчальними закладами України постає завдання підготовки таких майбутніх лікарів, які були б готові до роботи в нових умовах, розуміли специфіку діяльності лікарів загальної практики (сімейної медицини) та пройшли відповідну підготовку на базі сімейних амбулаторій та денних стаціонарів поліклінік. Такий підхід дозволить покращити практичну орієнтацію майбутніх лікарів та створити у них реальне уявлення про роботу лікаря загальної практики-сімейної медицини.
На кафедрі внутрішньої та сімейної медицини Вінницького національного університету ім. М.І. Пирогова заняття студентів 6 курсу із предмету «Загальна практика (сімейна медицина)» проходить на базі міської поліклініки №2 м. Вінниці. Завдяки цьому, з’явилась можливість проводити практичні заняття зі студентами у загальнотерапевтичному денному стаціонарі, та у міському гастроцентрі, вивчаючи специфіку амбулаторного лікування найбільш поширених терапевтичних захворювань саме в позалікарняних умовах. Крім того, студенти мають змогу відвідувати практичні заняття на базі міської поліклініки №1 м. Вінниці, яка працює виключно на засадах сімейної медицини. Під час навчання студенти разом із викладачем проводять амбулаторний прийом пацієнтів різного віку (від дітей до літніх хворих), що дає їм змогу у реальних умовах оцінити специфіку роботи сімейного лікаря, спонукає більш відповідально ставитись до підготовки наступних занять.
Під час проведення практичних занять по наданню допомоги при станах, які загрожують життю, студенти 6 курсу беруть участь у чергуваннях на міській станції швидкої медичної допомоги, де у складі медичних бригад виїжджають на виклики, отримуючи навички по проведенню невідкладних заходів на догоспітальному етапі.
Враховуючи практичну орієнтацію державного іспиту із внутрішніх хвороб, на кафедрі внутрішньої та сімейної медицини ВНМУ запроваджена методика письмового оформлення студентами протоколів на обстежених ними хворих, в яких відображені основні дані стосовно пацієнта (результати об’єктивного обстеження, лабораторних та інструментальних методів дослідження, рекомендоване лікування та заходи по реабілітації і профілактиці), та захист цих протоколів під час здачі підсумкового модульного контролю.
Запропонований та впроваджений співробітниками кафедри підхід до підготовки студентів 6 курсу дозволяє закріпити набуті ними у процесі навчання в університеті практичні навички та покращити розуміння реалій та перспектив їх майбутньої професії.
Шувалов С.М., Поліщук С.С., Скиба О.В. Орлов В.Г., Кузько О.В
Особливості навчання студентів-стоматологів на кафедрі хірургічної соматології
В сучасних умовах впровадження кредитно-модульної системи навчання, тестовий контроль засвоєння знань та навичок має на меті не тільки суто контрольної екзаменаційної, але й навчальної та демонстраційної функції, а саме акцентування на найбільш важливих для хірургічної стоматології положеннях, формування певної логіки, встановлення висновків (клінічне мислення) і збільшення мотивації у навчанні та засвоєння основних знань. Саме збільшення мотивації у навчанні та засвоєння основних знань з предмету досягається самоаналізом рівня розуміння і впевненості при пошуку вірної відповіді. Викладач оцінюючи характер відповідей на різні завдання повинен аналізувати, в тому числі, і якість створених тестів, підвищувати та удосконалювати їх рівень в подальшому .
Навчальна програма з хірургічної стоматології (V-Х семестри за навчальним планом) передбачає, передусім, ознайомлення з особливостями виникнення, розвитку, клінічного перебігу, діагностики, лікування та прогнозу хірургічних захворювань щелепно-лицевої ділянки. Для засвоєння предмету вимагається певний мінімум знань з анатомії та фізіології щелепно-лицевої ділянки, а також формування навичок співставлення і використання цих знань при вирішенні стандартних, найбільш поширених клінічних ситуацій. По- скільки в стоматології більшість знань формуються у вигляді правил (на чому і заснована топічна діагностика запальних процесів щелепно-лицевої ділянки), то таким чином і створюється необхідний взаємозв’язок між формальними знаннями та практичними навичками.
Виходячи з особливостей організації навчального процесу на кафедрі (достатній резерв часу на практичному занятті, клінічна спрямованість заняття та акцент на інтерактивне спілкування викладача з студентами), нами обрана «вхідна» та «підсумкова» форма тестового контролю: на початку циклу з хірургічної стоматології та наприкінці циклу. Поряд з тестовим контролем проводиться опитування-співбесіда, огляд хворих та аналіз клінічних випадків і ведеться студентами-стоматологами самостійне опрацювання теоретичного матеріалу, який надається кафедрою у вигляді додаткової інформації, до підручників, друкованої систематизованої та належним чином ілюстрованої інформації з конкретної теми. Завдяки цьому, тестове завдання є, фактично, одним з основних моментів повтору та контролю знань студентів-стоматологів на кафедрі хірургічної стоматології. До того ж, при необхідності, передбачається інтерактивний розбір відповідей кожного студента на тести в межах часу заняття, що дозволяє ще раз акцентувати важливі положення і уникнути технічних помилок при тестовому контролі, зрозуміти хід думок, виявити слабкі місця в розумінні того чи іншого матеріалу.
Самі завдання складаються з тестів або задач з одною правильною відповіддю (перевірка формальних знань та формулювання певного положення чи опис клінічної ситуації). Після проведення тестування, комп’ютер виставляє відсоток вірних відповідей та виставляє оцінку. Тести з кількома вірними відповідями на нашій кафедрі не використовуються, на наш погляд, більш доцільний варіант використання програми з одною вірною відповіддю. Така технологія, дозволяє у більшій мірі відповідати клінічному мисленню студентів та допомагає адаптувати та підготовити студентів випускників до здачі ліцензованого іспиту Крок-2, що підтверджується і отриманими результатами по кафедрі.
Шунков В.С., Нечипорук В.М.
Застосування інноваційних технологій в сучасній вищій освіті у викладанні медичної та біоорганічної хімії
Застосування методів, проектів різного спрямування при вивченні хімії у сучасній вищій школі, створює нову класифікацію та характеристику проектів в залежності від мети та способу їх втілення, вказуючи на основні мотиви та методологічні принципи проектної діяльності.
Найбільш істотна методична відмінність полягає в тому, що одні проекти розраховані протягом практичного заняття («міні-проект»), а інші охоплюють серію лабораторних робіт; треті стосуються виключно позакласної діяльності.
Інноваційні методи навчання та викладання в сучасній вищій школі складаються із чотирьох основних тем: «Нова роль педагога у виконанні сучасних завдань в освіті», «Індивідуальний підхід, як основа особистісно зорієнтованого навчання», «Кооперативне навчання», «Розвиток критичного мислення».
Для більшої зацікавленості та підвищенні ефективності у вивченні хімії на практичних заняттях у вищій школі ми рекомендуємо використовувати такі сучасні форми роботи із використанням комп’ютерно-орієнтованих завдань:
Презентація: активна роль на такому практичному занятті належить викладачу. За основу взято виклад матеріалу із застосуванням ілюстрацій, рисунків, простих або анімаційних схем, інколи з використанням відео фільмів.
Віртуальний експеримент: студенти, працюючи із програмою «Віртуальна хімія», можуть моделювати процеси та явища, змінюючи параметри, що впливають на поведінку об’єкта. Робота відбувається в індивідуальному режимі.
Дослідження: це форма практичного заняття, при якій активна роль відводиться студентам. Основна мета такого заняття: сформувати навички пошуку інформації в мережі Інтернет з подальшим проведенням її аналізу, структуруванням та підведенням підсумків.
Дистанційне навчання: це форма навчання з використанням комп’ютерних і телекомунiкацiйних технологій, що забезпечують інтерактивну взаємодію викладача та студентів на різних етапах навчання та самостійної роботи з матеріалами iнформацiйної мережі.
Електронне заняття: це самостійна робота студента з використанням готового електронного підручника, наприклад: «Медична», «Біоорганічна хімія».
Електронне тестування: це самоаналіз та самооцінка студента. Використовуються готові електронні тести.
Таким чином, застосування сучасних іноваційних технологій при вивчені хімії дозволить розкрити творчий потенціал практично кожного студента, активізувати евристичну діяльність, підвищити інтерес до навчального матеріалу, посилити практичну спрямованість навчання.
Яблонь О.С., Кулик Я.М.
Досвід наскрізного викладання педіатрії іноземним студентам на кафедрі педіатрії № 1
У зв’язку з інтеграцією системи вищої медичної освіти України у європейську особливої актуальності набуває питання якості підготовки іноземних студентів.
У ВНМУ ім. М.І. Пирогова навчаються іноземні громадяни з різних країн світу - представники різних народів і культур. На кафедрі педіатрії № 1 проходять навчання одночасно іноземні студенти II-V курсів, що ставить перед викладачами кафедри особливі задачі і створює особливі умови підготовки студентів з педіатричних дисциплін. На молодших курсах студенти знайомляться з основами педіатрії (навичками догляду за хворими і пропедевтикою дитячих хвороб) і переходять до вивчення найбільш поширених соматичних захворювань у дітей (IV курс) і неонатології (V курс). Це надає унікальну можливість спостерігати і впливати на формування молодих людей як майбутніх лікарів і зростання їх як особистостей.
Враховуючи це, у своїй роботі ми керуємося принципами послідовності і колегіальності. Перш за все, це стосується послідовності доступного викладу матеріалу від простого до складнішого. По-друге, суть цих принципів полягає у формуванні однакових підходів до методики викладання і однакових вимог до підготовки студентів та навчальної дисципліни на кафедрі, що сприяє кращому засвоєнню студентами інформації і результативності навчального процесу.
Також з цією метою було створено уніфіковану структуру завдань для підсумкового модульного контролю на ІІ-V курсах, що не тільки полегшує сприйняття матеріалу студентами, але й створює умови об’єктивного оцінювання знань за однаковими критеріями всіма викладачами.
Надзвичайно важливим аспектом навчально-методичної роботи ми вважаємо колегіальність, тобто спільне обговорення окремих питань, які вивчаються на різних курсах з тим, щоб виробити єдиний погляд і тактику у висвітленні певних тем. Це, перш за все, стосується викладання тих питань, погляди на які сьогодні змінюються в зв’язку з появою нових результатів наукових досліджень чи розробкою міжнародних і українських нормативних документів. Викладачі, що переважно працюють на IV-V курсах, обговорюють з викладачами пропедевтики педіатрії ті питання, на які слід акцентувати увагу студентів, враховуючи сучасні міжнародні підходи до діагностики та лікування дитячих захворювань. Таким чином створюється послідовний логічний ланцюжок у засвоєнні педіатрії.
Крім того, на нашу думку, важливу роль у підвищенні якості навчання іноземних студентів відіграє той факт, що працюючи зі студентами з ІІ-го по V курс викладачі кафедри уже знають певні характерологічні особливості студентів, їх дисциплінованість, ставлення до навчання, і обмінюючись інформацією між собою формують індивідуальний підхід до певних студентів. Так це дозволяє уже з перших днів роботи на новому курсі звернути особливу увагу на тих, хто погано відвідував заняття у попередньому році чи приділити особливу увагу студентам, яким важко давалося навчання.
Таким чином, дотримання принципу послідовності і колегіальний підхід до навчання іноземних студентів дозволяє сформувати оптимальні умови для їх ефективного навчання.
Якименко О.Г.
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ
Національна медична освіта переживає нині складний етап свого розвитку. Глобалізація розвитку суспільства, інтеграція України в загальноєвропейский ринок визначили необхідність наближення нашої медичної освіти до світових стандартів. Перед сучасною вищою медичною школою поставлене важливе і надзвичайно актуальне завдання – в короткий строк напрацювати адекватні загальноєвропейським принципи побудови навчального процесу. Одним із основних принципів є використання Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS).
Порівняльний аналіз підготовки лікарів в Україні та Європі показав, що є відмінності в отриманні медичної освіти на до дипломному і післядипломному етапах. У нас має місце перевантажуванність навчальних планів за рахунок значного відсотка гуманітарних предметів, наявність дисциплін які не мають стандартизації назв, розподіл дисципліни на факультетські та госпітальні. Все це призводить до повторюванності певних тем в учбових планах та невідповідності кількості учбових годин між прийнятими у нас та за кордоном обсягами навчання. Окреме питання це рівень оцінки якості знань, диференціація за рахунок бальної системи дає змогу більш об’єктивно оцінити знання студента і виявити найбільш здібних, які в майбутньому змогли б займатись науковою діяльністю. Найбільш гостре питання – це рівень практичних знань наших студентів. Власне студент за перших 5 років навчання мусить оволодіти теоретичними знаннями та практичними навичками і на 6 курсі опанувати вміннями. На 6-му курсі в Європейських університетах студенти мають практичну клінічну підготовку впродовж 10 місяців у якості помічника лікаря (intern clerkship) з внутрішньої медицини, хірургії, педіатрії, акушерства та гінекології, а соціальної медицини і гігієни, клінічних курсів за вибором.
Впровадження кредитно-модульної системи навчання в учбових програмах по дитячій хірургії у нашому ВУЗІ триває уже другий рік. Попередньо оцінити його ефективність та виживання знань буде можливим лише на випускних іспитах. Але вже зараз видно переваги та недоліки застосування цієї системи. Позитивним є збільшення кількості занять. Раніше було дві пари за дві неділі, тепер маємо три. Проте особливості інтегрованого оцінювання та велика кількість студентів у групах не дають в повній мірі ознайомити студентів з практичним матеріалом тем, перевірити рівень практичних навичок, оскільки не завжди наявні хворі по відповідній темі. Відсутність сучасних муляжів, тренажерів також негативно впливає на рівень підготовки студентів. Однією з невирішених проблем кредитно-модульної системи медичної системи в Україні є відсутність сучасного інформаційного супроводу для занять у вигляді електронних книг, посібників, атласів, які необхідно використовувати в учбовому процесі.
Таким чином, педагогічний експеримент щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих медичних навчальних закладах триває. Оскільки навчання це динамічний процес, то як такий він потребує доопрацювання та корекції з урахуванням напрацьованого досвіду.
Яковлева О. О., Барало Р. П., Філатова К.О.
НАВЧАННЯ В ІНТЕРНАТУРІ ПРОВІЗОРІВ
Інтернатура – завершальний етап отримання вищої освіти провізора. Одним із предметів, включених до програми навчання, є клінічна фармація. Проблема фармацевтичної допомоги для будь-якої нозології або синдрому, а тим більше конкретного хворого, була завжди актуальною. Не випадково, що серед побічних реакцій на ЛЗ на сьогоднішній день найбільш частою є відсутність ефекту від лікування та, навпаки, загрозливі реакції. Одна із причин такого явища криється у недостатньо високому рівні отриманих знань під час навчання та їх реалізація в аптеці. Тому, як перший етап кумуляції, поглиблення і закріплення знань, інтернатура має базисне значення.
Для кафедри клінічної фармації та клінічної фармакології процес навчання інтернів-провізорів є новим, важливим, відповідальним завданням. Програма навчання, на жаль, з обмеженою кількістю годин, складається із двох частин – семінарських і практичних занять. На семінарських заняттях розглядаються питання доказовості призначення ЛЗ при різних синдромах і нозологіях, первинної профілактики побічних реакцій від призначення ліків. Особлива увага приділяється взаємодії ліків, з акцентами на її негативні наслідки.
На практичних заняттях відчеканюються навички провізора в плані роботи їх з групою ОТС-препаратів, навички по заміні ЛЗ всередині груп, по виявленню загрозливих симптомів у пацієнтів у межах опіки над хворими, що вимагають негайної консультації лікаря.
Викладання проводиться викладачами кафедри. Теми занять розподілені між викладачами згідно їх профільної підготовки (наприклад, з перевагою питань кардіології або пульмонології, або гастроентерології тощо), що забезпечує більш якісне подання інформації саме тих груп ЛЗ, що широко використовуються в тій чи іншій фаховій області медицини. Інтернам пропонуються також навчальні посібники, створені кафедрою, тестові завдання.
Однак для виховання високоерудованого спеціаліста необхідно, щоб у процесі навчання був зацікавлений і спеціаліст. Щоправда, реалії сьогодення такі, що інтерн не має змогу планомірно працювати під час проходження очного циклу навчання. Тотальне безробіття, страх втратити роботу стоїть на заваді цьому. Інтерни намагаються зберегти контакти на робочому місці під час проходження очного циклу, що обертається недостатнім рівнем дисципліни, великою кількістю пропусків без адекватного рівня їх відпрацювання. Тим більше, що серед інтернів переважають випускники заочної форми навчання, які деякий час вже працювали і мають зацікавленість продовжувати працевлаштування без його втрат. Тому кафедра намагається максимально адаптувати навчальний процес під можливості інтернів, з метою удосконалення практичних навичок.