Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони здоров’я україни вінницький національний медичний університет, 2694.66kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни вінницький національний медичний університет, 3409.57kb.
- Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, 64.48kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені, 54.32kb.
- Ю. П. Гульчак доц к. т н., Вінницький національний технічний університет; А. Т. Теренчук, 22.74kb.
- Правила прийому до Державного вищого навчального закладу "Івано-Франківський національний, 822.07kb.
- Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра пропедевтики, 240.18kb.
- Міністерство освіти І науки україни вінницький національний технічний університет вінниця, 55.43kb.
- Програма курсу навчальної дисципліни для підготовки бакалаврів напряму підготовки 090101, 844.79kb.
- Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра фізичної, 971.43kb.
Епоха інформаційного суспільства, основою якого стають знання, їхнє виробництво, передання та засвоєння, висуває нові вимоги до системи освіти.
Реалізація цих завдань можлива лише за умови переходу від класичної системи освіти, метою якої була підготовка людини, що володіє знаннями, до нової системи, яка готує людину, що не тільки знає, але й вміє застосовувати ці знання на практиці.
Активізація розумової діяльності студентів знаходить своє найбільш повне відображення у проблемному викладанні, сутність якого полягає в такій організації навчального процесу, при якій студент не тільки сприймає, фіксує і запам’ятовує знаки в готовому вигляді, але й разом з викладачем або самостійно в умовах проблемної ситуації розв’язує систему діагностичних завдань на основі сформованих знань, умінь та навичок. Систематичне та цілеспрямоване застосування методів проблемного навчання може сприяти суттєвому підвищенню ефективності самостійної пізнавальної діяльності студентів та активізації творчого засвоєння.
В умовах кредитно-модульної системи навчання головна увага повинна приділятися ефективній організації самостійної роботи студентів. Саме тут на допомогу викладачеві приходять інформаційні технології, серед яких особливої ваги набуває комп’ютеризація навчання. Комп’ютеризація освіти – невід’ємний компонент її удосконалення, який сприяє підготовці висококваліфікованих фахівців.
Самостійна робота студентів може бути ефективною лише в тому випадку, коли викладач скоординує діяльність студента, допоможе йому в професійному самовизначенні. У зв’язку з цим важливого значення набуває навчально-методичне забезпечення дисципліни, яке включає такі структурні компоненти, як базова програма, конспекти лекцій, тестові та інші практичні завдання до тем, теми індивідуальних завдань, питання для модульного та підсумкового контролів і самоперевірки знань, словник ключових термінів і понять, список основної та додаткової літератури, наочні матеріали (схеми, графіки, таблиці тощо).
Отже, комп’ютерні технології посідають важливе місце в системі удосконалення навчальної діяльності студентів. Однак проблему інноваційних технологій в освітньому процесі не можна зводити лише до використання комп’ютерних новацій і розглядати як формальне оновлення застарілих освітніх технологій. Проблема є набагато ширшою. Інноваційні методи навчання базуються, в першу чергу, на модифікації методологічних орієнтацій, нових формах раціональності.
Горпинюк О.П., Гайдаєнко О.Ф.
Навчання комунікативним вмінням під час читання оригінальної медичної статті англійською мовою з газети або журналу
Ще Майкл Уест писав, що будь-яке корисне читання передбачає наявність у людини прагнення дізнатися чогось нового, знайти у тексті відповіді на заздалегідь сформульовані питання. Якщо тема тексту читачу невідома, він спочатку проглядає текст, щоб збагнути загальний зміст, а вже потім уважно читає його в пошуках відповідей на поставлені питання. Перед студентами, які читають оригінальний тест, стоять дві мети: зрозуміти загальний зміст та докладно зрозуміти текст.
Як відомо із психологічних досліджень щодо проблем діяльності, мета входить в систему конкретних задач, що реалізуються шляхом виконання окремої дії – елемента діяльності. Розглянемо спочатку дію, яку студент виконує для досягнення першої мети – зрозуміти загальний зміст статті. Звичайно, що все це можна отримати із назви статті, ілюстрацій, першого речення тексту. Тільки-но прогноз стає визначеним (який, до речі, може бути помилковим), читач уточнює своє припущення, уважно перечитуючи сильні позиції тексту. В результаті даних дій, визначається характер статті та формулюється її тема.
Наступна група дій читача пов'язана з пошуками у тексті основної інформації, яка міститься у тезах абзаців, її осмисленням, узагальненням або виділенням ключової тези, в якій закладена основна думка.
Можна вважати, що із формулюванням основної думки завершується процес розуміння загального змісту тексту, якщо врахувати, що вона є результатом якісного опрацювання інформаційного наповнення тексту.
Для досягнення другої мети – докладно зрозуміти зміст тексту – студент читає кожний абзац, визначаючи деталі інформації, що розкриваються тезами абзаців. По завершенню, студент узагальнює отриману інформацію та на основі зроблених висновків формулює ідею статті та висловлює своє ставлення до неї.
Діяльність читання можлива лише завдяки володінню двома базовими комунікативними навичками: 1) вмінням читати, розуміючи загальний зміст; 2) вмінням читати, докладно розуміючи зміст статті. До складу базових навичок входять індивідуальні вміння, які дають можливість успішно виконати поставлене завдання.
Перше базове вміння включає наступні індивідуальні вміння:
прогностичне, тобто вміння прогнозувати характер тексту, його тему, основний зміст по складових елементах;
- уточнююче, тобто вміння уточнювати характер тексту, його тему по ключових словах;
- інформаційно-пошукове, тобто вміння знайти необхідну інформацію на різних рівнях структури тексту: речення, абзацу, всього тексту та макротексту; розділяти текст на змістові уривки, виділяти тези;
- узагальнююче, тобто вміння узагальнювати отриману інформацію на основі характеру статті, теми та виділених тез.
Вміння читати, докладно розуміючи зміст тексту, також включає
індивідуальні вміння:
інформаційно-деталізуюче, тобто вміння виділяти інформацію,яка розкриває та уточнює тези, та слідкувати за розвитком основної думки;
- узагальнююче, тобто вміння зрозуміти ідею тексту, висновок, до якого він веде, та визначити своє ставлення до даної інформації.
У світлі розвитку наукової думки вміння та навички читання іноземної медичної статті являються одними із найважливіших критеріїв формування та встановлення особистості майбутнього науковця та професіонала.
Денека М.Т.
Ґенеза факторів підготовки термінологічно освіченого спеціаліста
Оволодіння спеціальністю лікаря і провізора відбувається в результаті засвоєння професійної мови, яка базується на системах наукових понять в комплексі морфологічних, біологічних, клінічних та інших спеціальних дисциплін. Номінативне забезпечення динаміки розвитку медичної та фармацевтичної термінології потребує досконалого володіння визначеним термінологічним матеріалом.
Увага цілеспрямованому методично осмисленому підходу до проблеми викладання студентам професійної мови зумовлена розширенням семан-тизації термінологічних аспектів, оскільки сучасна медична термінологія є однією з найобширніших у кількісному відношенні і невпинно зростає із розвитком медицини та відображає специфіку когнітивної сфери.
Впровадження інноваційних технологій викладання диктують потреби сучасної вищої медичної освіти. На ефективність засвоєння основ медичної термінології впливають наступні фактори: функціональна відповідальність та мотиваційна сфера особистості, наявність критичного мислення в аналізі одержаної інформації, використання можливостей міжпредметної інтеграції, розвиток мовної інтуїції, культура професійного спілкування, гуманітарна підготовка для зміцнення професійної компетентності.
Обмежена полісемія та чіткі рамки міжнародних класифікацій та норм у різноманітних фахових аспектах впливає для формування термінологічно грамотного спеціаліста мотивованого на системний підхід до постійного засвоєння та застосування новітніх тенденцій і дає можливість підвищувати інтелектуальний потенціал навчального предмету.
Студенти немовного вищого навчального закладу повинні свідомо оволодіти, незалежно від індивідуальних особливостей гуманітарного сприйняття, уміннями і навиками осмисленого функціонування та розуміння пластів лексики та наукових текстів, що обумовлює їх компетентність, комунікативний підхід, адаптацію до різноманітних
проблем.
Усе це забезпечує реалізацію принципу подальшої суб’єктивізації факторів навчання, інтеграції національної системи освіти з європейською і світовою та передбачає впровадження нових освітніх технологій, відновлення організаційних і методичних форм активізації потенціалу студентів. Фундаментальність терміносистем спрямовує освіту на викладання та вивчення наукових досягнень у цій галузі наукового пізнання для формування професійної орієнтації особистості, що набули визнання та знайшли практичне підтвердження.
Дністрянська А.П., Мазорчук Б.Ф.
Інноваційні методики у навчанні лікарів-інтернів акушер-гінекологів
Інновація у освітньому процесі це успішно реалізоване нововведення, яке серйозно підвищує ефективність навчального процесу. Для застосування інноваційних технологій в навчанні лікарів-інтернів потрібно враховувати необхідність отримання інтернами фундаментальних теоретичних знань, практичних навичок діагностики, оперативних та консервативних методів лікування, вмінь аналізувати, синтезувати та оцінювати симптоми хвороби, вірно обирати лікувальну тактику. Навчаючи інтернів, слід враховувати, що особливості навчання дорослих найбільшою мірою зумовлені усвідомленням сенсу навчання, що виявляється у потребі розвитку навичок, необхідних для особистісної ефективності, професійного зростання, підвищення комунікаційних властивостей. Тому однією із важливих інноваційних методик є створення у інтернів мотивації для навчання. Мотивований інтерн, як і студент, активніше приймає участь в навчальному процесі, здатний бачити мету свого навчання , шукає додаткові шляхи досягнення своєї мети, Завдання викладача змотивувати кожного учасника навчального процесу, оскільки недостатність мотивації – одна з найбільших причин неуспішності навчання. Успішне навчання можливе навіть у мотивованих інтернів лише в сприятливих умовах: кваліфікований викладач, оптимальна кількість інтернів в групі, взаємоповага, можливість застосування отриманих знань в практичній роботі, ефективні способи надання інформації та застосування ефективних методів навчання. На підставі досвіду кафедри акушерства гінекології № 1 найбільш ефективними є інтерактивні методи навчання. Це кооперативні методи роботи (в малих групах), групова дискусія, мозкова атака, рольові ігри, демонстрація, практичні заняття, аналіз випадків із практики, рішення ситуаційних задач.
Одним із ефективних методів інтерактивного навчання є рольові ігри, які допомагають провести демонстраційний показ конкретних видів діяльності, відпрацювати методику зібрання анамнезу, застосувати деонтологічні вміння, обрати тактику лікування. Важливими перевагами цього методу є створення сприятливого для навчання клімату, учасники випробують себе в реальних життєвих ситуаціях, є можливість відпрацювати нові навички в безпечній ситуації, виключається ризик надання неправильної інформації пацієнтові. Розігрування ролей допомагає учасникам краще зрозуміти , що почуває пацієнт у даній ситуації, сприяють розвиткові співпереживання, оскільки ставлять учасників на місце їх пацієнтів. Рольові ігри дають можливість дослідити власну звичну поведінку, вийти за межі звичних поведінкових шаблонів, засвоїти дії , необхідні в професійній діяльності.
Таким чином, застосування інноваційних технологій в навчанні інтернів акушер-гінекологів сприяє підвищенню ефективності навчального процесу.
Дорошкевич І.О., Яковлева О.О., Коновалова Н.В.
Досвід впровадження дипломних робіт на фармацевтичному факультеті
В 2010 році кафедра клінічної фармації і клінічної фармакології вперше в умовах ВНМУ ім. М.І. Пирогова запровадила захист дипломних робіт, як додаток до випускних державних іспитів на фармацевтичному факультеті. Ініціативу кафедри підтримали три найбільш успішних та активних студенти 5 курсу фармацевтичного факультету. Слід зазначити, що в усіх дипломників навчання проходило англійською мовою, тому і, відповідно, дипломні роботи також представлено іноземною мовою. Було затверджено наступні теми дипломних робіт: «Аналіз ефективності і безпеки противірусної терапії хронічного вірусного гепатиту С в умовах гепатологічного відділення» виконував Moatasem Mosallam Awad ALLAH, керівник роботи - Коновалова Н.В., «Особливості фармацевтичного ринку та ефективності таблетованих цукрознижуючих препаратів на Україні» виконував студент Sherif Fouad Hussein, керівник – Дорошкевич І.О, „Фармакоепідеміологічні аспекти бронхіальної астми та їх ефективність в контролі захворювання на Україні” виконував Ali Omran Mageed, керівник – Яковлева О.О. Кожен із студентів на початку навчального року отримав завдання згідно теми дипломної роботи.
Виконання практичної частини (збір архівних даних з історій хвороб, спілкування з пацієнтами, аналіз лабораторних та інструментальних даних) дипломних робіт проводилось студентами самостійно на базі Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова, Вінницького обласного клінічного ендокринологічного диспансеру та Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону. Також проводився аналіз об’єму продаж лікарських засобів відповідних груп за даними однієї з аптечних мереж міста. Студенти досить активно проводили збір та статистичну обробку матеріалів дипломної роботи, аналіз літературних джерел згідно заданої теми, що дозволило їм більш глибоко вивчити поставлену перед ним проблему та опрацювати отриманий матеріал. На будь-якому етапі роботи студенти-науковці отримували необхідні консультації від керівників роботи чи відповідних спеціалістів у даній галузі.
Дипломні роботи включали в себе наступні розділи: введення, огляд літератури, експериментальна частина, висновки та список літератури.
Отримані результати були попередньо заслухані на студентській науковій конференції за участі як науковців, так і викладачів кафедри, що дозволило вчасно звернути увагу на окремі недоліки та акцентувати увагу на науковій та практичній значимості роботи. Кінцевий захист дипломних робіт пройшов на засіданні ДЕК за присутності керівників та усіх членів комісії і був успішним.
Наш досвід впровадження захисту дипломних робіт в практиці медичного університету показав, що даний захід дозволяє студентам проявити себе в якості науковців, спонукає до самостійного наукового мислення, опрацювання та творчого оформлення отриманого матеріалу, логічного його завершення, тобто дає можливість виявити майбутній науковий потенціал серед студентської молоді.
Дудник В.М., Сторожук І.В., Гришко В.Г.
Підвищення ефективності підготовки лікарів – педіатрів в інтернатурі - невід’ємна складова післядипломного навчання у сучасній вищій медичній школі.
Удосконалення організації підготовки молодих фахівців-педіатрів є одним із актуальних завдань сьогодення на етапі їх навчання в інтернатурі. Саме вирішення питання про сумісну роботу викладачів кафедри педіатрії №2 з керівниками, відповідальними за проходження інтернатури на базах стажування, зобов’яже до чіткого, неухильного виконання обов’язків згідно “Положення про керівника лікарів-інтернів” за наказом МОЗ України від 1997 року.
Зрозуміло, що досягнення певних успіхів в підготовці кадрів можливе при тісній спадкоємності в роботі завідувача кафедри, відповідального доцента за інтернатуру, управлінь охорони здоров’я (обласного і міського), відділу інтернатури університету і провідних кафедр. Результати постійної, кропіткої, наполегливої роботи викладачів кафедри доцільно обговорювати на щорічних нарадах сумісно з керівниками заочного циклу навчання в університеті чи на базі обласної дитячої лікарні . Для керівників інтернатури заочного циклу навчання необхідно проводити сумісні наради з актуальних питань в педіатрії, нововведень, обговорення нових наказів МОЗ України та результатів рівня підготовки лікарів-інтернів зі спеціальності “Педіатрія” до іспиту на отримання сертифікату та здачі тестового контролю “Крок-3”. Для поліпшення сумісної роботи необхідно обговорювати план реалізації зауважень по виявлених недоліках, які необхідно врахувати на наступний навчальний рік, з метою підвищення якості навчання.
Співробітники кафедри педіатрії № 2 вважають за доцільне зробити акцент на комплексному підході до виховання лікарів-інтернів щодо самостійності в лікувальній роботі, самопідготовці та самооцінці ефективності удосконалення фахового рівня щоденно, згідно індивідуального навчального плану. Лікарі-інтерни повинні приділяти належну увагу по вивченню основних питань організації охорони здоров’я, самостійній курації хворих дітей, засвоєнню практичних навичок та наданню невідкладної лікарської допомоги, чергуванню по лікарні, участі в науково-практичних конференціях різних рівнів. Особливий акцент наголошується на виконання розділу “Самостійна робота” в заочній інтернатурі під безпосереднім контролем керівників. Виконання розділу “Самостійні завдання” обов’язково засвідчується підсумковим заняттям по кожному циклу з оцінкою за п’ятибальною системою, що скріплюється підписами керівника і замісника головного лікаря по медичній частині ЦРЛ, міської лікарні (поліклініки) та круглою печаткою медичного закладу. Разом з тим, як нововведення, для поглиблення знань інтернів з питань інформаційно-статистичних показників роботи дитячих медичних закладів, на заочному циклі впроваджено виконання практично-орієнтованих рефератів. Для цього лікар-інтерн педіатр знайомиться з показниками щорічного звіту базового медичного закладу. Лікарі-інтерни виконують реферати згідно такого плану: актуальність, вивчивши показники звіту - значимість кожного, проведення поглибленого аналізу, співставлення їх з такими минулого року і середніми показниками по району, місту, області. За отриманими даними проводяться обґрунтовані висновки з висловленням власних пропозицій щодо покращення медичного обслуговування дітей. Реферат завершується використанням літературних джерел, наказів МОЗ України. Обговорення рефератів проводиться на базі стажування.
Проходження заочного циклу навчання в інтернатурі на базах стажування є логічним продовженням підвищення рівня підготовки лікарів-інтернів зі спеціальності “Педіатрія” , поглиблення рівня теоретичних знань, практичних навичок в індивідуальній діяльності інтерна-педіатра. При цьому слід додати, що саме в інтернатурі відбувається формування молодого спеціаліста.
Жебель В.М., Гуменюк А.Ф., Старжинська О.Л.
Досвід використання модульної системи при вивченні пропедевтики внутрішніх хвороб на кафедрі внутрішньої медицини медичного факультету №2 ВНМУ ім. М.І.Пирогова
На кафедрі внутрішньої медицини медичного факультету №2 ВНМУ ім. Пирогова М.І. викладання пропедевтики внутрішньої медицини у рамках кредитно-модульної системи проводиться уже протягом п'яти років, що дає можливість зробити певні висновки щодо ефективності згаданої системи в структурі підготовки лікарів в Україні.
Серед позитивних моментів слід відзначити меншу кількість пропусків практичних занять та лекцій протягом року, оскільки остаточний рейтинговий бал за предмет на 60% залежить від щоденного поточного оцінювання. Студенти активніше беруть участь у науковій роботі починаючи з молодших курсів, оскільки є реальне заохочення у вигляді додаткових балів, можливості покращити свою рейтингову оцінку з предмету. Це дозволяє підтримувати навчання з предмету на високому науковому рівні у відповідності з сучасними українськими та зарубіжними рекомендаціями з діагностики внутрішніх хвороб.
Необхідність оцінити кожного студента на кожному занятті дозволила об'єктивізувати загальне уявлення про оволодіння студентом матеріалу, однак, зазвичай, у рамках одного модуля. У зв'язку з відсутністю заключних іспитів, зокрема, з пропедевтики внутрішньої медицини при наявності декількох модулів, не здійснюється узагальнення знань. Матеріал розділів, які вивчалися на початку року та входили у модуль №1, студенти наприкінці навчання відтворюють погано. У зв'язку з цим у структурі другого заключного модулю студентам пропонується демонструвати практичні навички, які стосуються усього курсу пропедевтики, як це було раніше. Відмічено, що така практика привела до суттєво кращого збереження отриманих знань з пропедевтики.
Труднощі виникають також у зв'язку з тим, що кількість студентів у групах залишається надмірною, викладання клінічного предмету все ще проводиться за стрічковою системою - заняття по 2 академічних години, протягом яких необхідно оцінити вихідний та заключний рівень знань 10-12 студентів, продемонструвати практичні моменти біля ліжка хворого відповідно до теми, прослідкувати, щоб кожен студент правильно виконав абсолютно нові для нього маніпуляції. Існує нагальна потреба у зменшенні кількості студентів у підгрупах.
Таким чином, реорганізація медичної освіти шляхом введення кредитно-модульної системи має свої позитивні сторони, однак, вимагає адаптації до потреб клінічного предмету.
Заічко Н.В., Ладутько С.В., Паламарчук Н.В.
Інноваційні методики викладання клінічної біохімії в сучасні вищій освіті
У сучасних умовах підготовка загального та клінічного провізора потребує розширення кола знань та практичних навичок в галузі медико-біологічних дисциплін. Це пояснюється значним прогресом у розвитку фармації, істотним розширенням номенклатури лікарських препаратів, встановленням нових молекулярних механізмів їхньої дії тощо. Однією з дисциплін, що забезпечує інтеграцію аспектів клінічної медицини у фармацію та встановлює містки в системі «лікар ↔ пацієнт ↔ провізор», є клінічна біохімія. В межах цієї дисципліни студенти знайомляться із основними закономірностями розвитку патологічних процесів в організмі, методами клініко-біохімічних досліджень, набувають практичних навичок проведення окремих лабораторних тестів, навчаються трактувати результати біохімічних показників. В останні роки можливості сучасної лабораторної діагностики істотно зросли в зв’язку з впровадженням таких методів як імуноферментний та радіоімунний аналіз, полімеразно-ланцюгова реакція, проточна цитометрія, агрегатометрія тощо. Такі дослідження переважно виконуються в спеціалізованих лабораторіях з використанням реактивів високої вартості за участі фахівців. Зазначене здебільшого унеможливлює ознайомлення студентів із новітніми лабораторними технологіями в межах лекційних та семінарських занять. На наш погляд, вирішити цю проблему дозволяє створення 10-15 хвилинних навчальних фільмів, які призначенні для самостійного перегляду в межах позааудиторної роботи. Фільми розміщаються на сайті кафедри під грифами відповідних тем в якості допоміжного матеріалу або надаються студентам на електронних носіях. Новітні комп’ютерні технології дозволяють органічно поєднувати елементи мультиплікації, які доцільно використовувати для наочного пояснення молекулярних механізмів, що лежать в основі вказаних методів дослідження, з елементами документальних фільмів, в яких демонструється техніка забору матеріалу для досліджень, лабораторне обладнання та принципи його використання. Зокрема, у формі доступній для сприйняття та запам’ятовування відображається принцип імуноферментного аналізу, який базується на реакції антиген-антитіло-антитіло-ензим („сендвич”), полімеразно-ланцюгової реакції (етапи плавлення, гібридизації, елонгації), проточної цитометрії (взаємодія флюоресцентних моноклональних антитіл з відповідними клітинними рецепторами) тощо. До створення таких фільмів доцільно залучати студентів, що мають навички роботи з відповідними комп’ютерними технологіями, у рамках студентської наукової роботи. На наш погляд, демонстрація сучасних можливостей лабораторної діагностики дозволить студентам опанувати предмет не лише в рамках робочої програми, але й буде створювати позитивну мотивацію до більш глибокого вивчення клінічної біохімії.
Каніковський О.Є. Рауцкіс В.А. Павлик І.В. Феджага О.П.
Шляхи уніфікація оцінювання викладання хірургії в умовах кредитно-модульної системи
На сучасному етапі в Україні відбувається становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий освітній простір. Одним із шляхів інтеграції і демократизації вищої освіти України є наближення до європейських канонів освіти і забезпечення освітніх цілей Болонського процесу.
У зв’язку з процесами загальноєвропейської інтеграції, які охопили вищі навчальні заклади України, змінюються підходи до викладання практичних дисциплін і, зокрема, хірургії.
Такі зміни призвели до реорганізації структури практичного заняття та контролю рівня практичних навичок та вмінь, підвищується значення кожної поточної оцінки. У відповідності до сучасних правил вищої школи, проведення практичного заняття вимагає використання різних видів роботи, які б охоплювали всю студентську аудиторію. По-перше, це сприяє активації пізнавального процесу, а по друге, водночас дозволяє викладачеві швидко і якісно оцінити роботу кожного студента. При цьому важливо стандартизувати процедуру оцінки засвоєння кожного виду діяльності і підсумкового контролю. Це здійснюється широким використанням тестового контролю, у тому числі, і при вивченні хірургії, якій в системі вищої медичної освіти належить провідне місце в підготовці майбутніх лікарів.
При проведенні тестування забезпечується уніфікованість, одночасне охоплення контролем усіх студентів, контролювання всього масиву матеріалу, виявлення недоліків знань, які вимагають корекції чи додаткового вивчення, а також отримання системних “зрізів” успішності. При цьому зменшується час, що викладач витрачає на здійснення контролю як за темою заняття, та і при визначенні рівня знань з попередніх тем навчань.
Уніфікованість викладання студентам також досягається перехресним викладанням доцентами і асистентами в різні учбові семестри під час вивчення навчальної програми “хірургія” (яка охоплює викладання на протязі шести семестрів в період VII по XII семестри), і з веденням “наскрізного” єдиного журналу обліку успішності та відвідування студентів за весь період виконання навчальної програми. Все це дозволяє встановлювати як поточний рівень набутих знань, практичних навичок та вмінь студентів, та полегшує і уніфікує визначення кінцевого рівня знань. Також “наскрізні” журнали дозволяють провести контроль якості викладання предмету різними викладачами .
Таким чином, для уніфікації оцінювання знань студентів є доцільним:
1. Введення тестових завдань та уніфікованих задач;
2. Введення “наскрізних” журналів з навчальних програм інших предметів та між іншими кафедрами.
Карпенко І.А.
ІННОВАЦІЇ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ
ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ
Професійна орієнтація і особисті якості співробітника аптеки стоять на першому місці серед чинників ефективності. Конкурентоспроможність, імідж аптеки визначають перш за все кадри.
Належна аптечна практика (НАП) – це головним чином сукупність певних стандартів діяльності і поведінки співробітників аптечних установ, яка може здійснюватися тільки за умови їх компетентності і високого етичного рівня.
Фармацевтична інформація в наш час набуває першочергового значення у підготовці провізорів. На жаль, студенти зовсім не орієнтуються у практичних моментах галузі. Отримуючи диплом, майбутні спеціалісти приходять на робоче місце з максимальною теоретичною підготовкою і мінімумом практичних навиків. Вказану проблему потрібно ліквідовувати за рахунок надання студентам найповнішої інформації про ситуацію в межах сучасного фармацевтичного ринку у вигляді найкращому для сприйняття і запам’ятовування.
Дане питання особливо актуальне сьогодні в умовах динамічних змін і реформування фармацевтичної галузі. Якщо навіть діючі спеціалісти зі стажем просто не в змозі стежити і сприймати нескінченні зміни та доповнення до нормативних актів, то що уже говорити про студентів. Тому, весь обсяг інформації, який існує на фармацевтичному ринку повинен бути максимально якісно і повно опрацьований та систематизований, в першу чергу викладачами, і уже за рахунок цього - чітко і детально відкладений у головах студентів.
Вказану проблему можна вирішити за допомогою появи на сайті університету спеціального розділу, який би стосувався фармацевтичної інформації і у якому б вказана інформація надавалась у максимально доступному для сприйняття вигляді, постійно оновлювалась з урахуванням змін діючого законодавства із додаванням висновків про вплив нових реформувань на галузь. Також у розділі потрібно висвітлити основні практичні аспекти діяльності у фармацевтичних закладах і вимоги, які реально висуваються до сучасних фахівців, щоб студенти заздалегідь могли на них звертати увагу і розвивати у собі.
Робота у сфері обігу лікарських засобів (ЛЗ), як, можливо, жодна інша діяльність вимагає чіткого знання нормативної документації, що регламентує цю діяльність, і ретельного дотримання вимог таких документів. Цьому надається на фармацевтичному факультеті велика увага. Студент працює безпосередньо з самим документом. Але вивчення великої кількості доповнень і змін до нього знижує ефективність навчального процесу, віднімаючи масу часу і вносячи плутанину в голови студентів. Щоб дещо спростити ситуацію, кожен такий документ зі всіма додатками викладачі кафедри можуть систематизувати, структурувати і давати студенту інформацію у вигляді таблиці.
Неабияку роль у ефективності роботи будь-якого підприємства займає процес управління персоналом, так як існує проблема якісної підготовки керівних кадрів. Більшість випускників фармацевтичного факультету в подальшому займають посади завідуючих аптек і часто стикаються з труднощами через невміння ефективно управляти колективом. Ситуацію можна виправити за рахунок впровадження у навчальний процес методик, що дозволять студентам проявити лідерські якості, удосконалять комунікаційні здібності.
Потрібно проводити ділові ігри, сприяючі розвитку навиків студентів працювати в команді. Це дозволяє навчити їх здібності моделювати свою поведінку в процесі міжособистісних комунікацій. Надавати можливість групам проводити семінари і тренінги у спеціально призначеному для цього учбово-виробничому комплексі.
Дуже допомагає молодій людині заглянути в себе, сприяє розвитку наявних схильностей така форма факультативної роботи зі студентами як елективні курси, які студенти обирають самі і відвідують в позаурочний час.
Отже, програми навчання провізорів повинні змінюватись і удосконалюватись з урахуванням умов ринкової економіки та особливостей сучасної фармацевтичної галузі.
Карпова О.П., Крекотень О.М., Ткаченко О.В.
НАВЧАННЯ В ГРУПАХ, ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У СТУДЕНТІВ
Уже існує і далі продовжують виникати безліч різноманітних форм та методів інноваційного навчання, спрямованих на не лише кількісне, але і якісне засвоєння знань студентами, сприяння розвитку їх розумової діяльності, набуття досвіду самостійного опрацювання навчального матеріалу, пошукової роботи з інформацією, набуття якостей, які стануть у нагоді в подальшому розвитку і самореалізації.
Процес навчання один з найбільш масових видів інтелектуальної праці. Саме професіоналізм викладання забезпечує належний рівень засвоєння студентами інформації. Від викладача залежить відношення до вивчення предмету і якість засвоєння студентами інформації. Існує безліч даних й методів їх освоєння, кожний з яких вимагає свого підходу. Однією із таких форм є семінарські заняття, які забезпечують розвиток творчого та професійного мислення, пізнавальної мотивації і професійного використання знань вільне володіння мовою педагогічної науки, оперування термінами, поняттями, визначеннями.
Робота в групах є одним з найефективніших методів роботи зі студентами, адже роль викладача змінюється з традиційної на посередницьку. Ця методика передбачає зміну звичної для студентів обстановки на семінарських заняттях.
Обговорення в групі дозволяє заохочувати студентів до діалогу,залучати до обговорення проблем без будь-яких обмежень, ставити проблеми, які викликають загальний інтерес, шукати згоди в суперечливих ситуаціях, обмінюватися думками і порівнювати протилежні позиції,сприяє розвитку критичного мислення.
Люди, які вміють критично мислити, живуть активним життям, відчувають себе творцями та реформаторами свого життя. Критичне мислення - це процес, а не результат. Мислити критично - означає постійно піддавати сумніву існуючі твердження. По своїй суті критичне мислення не може привести до логічного завершення, до статичності, воно раціональне й емоційне. Емоції є однією з рушійних сил критичного мислення. Піддаючи сумніву непохитні раніше переконання та цінності, людина не може не відчувати хвилювання. Люди отримують заряд бадьорості, відчувши себе в силах змінити щось у своєму житті.
Завдання викладача при груповій роботі:
- правильно сформулювати завдання та забезпечити взаємодію груп;
- підготувати цікавий заохочувальний матеріал;
- бути партнером, вносити корективи, направляти роботу груп.
У структуру активного заняття покладено три основні етапи:
Перший етап коригувальний. На цьому етапі формується навчально-пізнавальна діяльність. При застосуванні групового методу, як правило, групи поділяються на підгрупи (не менше 5 студентів, які обирають керівника). Кожна підгрупа складає завдання, які мають виконувати інші підгрупи. Керівники підгруп перевіряють знання студентів з попередньої теми.
Другий етап навчальний, на якому за допомогою завдань однієї підгрупи інші узагальнюють і систематизують знання з конкретної теми. Керівники підгруп обмінюються підготовленими завданнями за схемою, запропонованою викладачем. Керівник підгрупи розподіляє завдання між її членами. Основна мета заняття допомогти студентам у засвоєнні навчального матеріалу, з’ясуванні його основного змісту, виправленні помилок, зроблених, ймовірно, під час самостійної роботи над темою. Цей етап сприяє розвитку аналітичного мислення.
На третьому етапі навчально-контрольному відбувається рецензування завдань, активна дискусія з аналізу проведеної роботи та підбиття підсумків заняття.
Викладач спрямовує діяльність студентів, мотивує проведення кожного етапу через систему стимулювання і виконує роль арбітра в суперечливих ситуаціях.
Качула С.О., Заічко Н.В., Луцюк М.Б., Личик Г.З.
Інноваційні методики викладання в сучасній вищій освіті
Реорганізація медичної освіти шляхом введення нової методології організації навчального процесу потребує змін у викладанні лекційного матеріалу. На наш погляд, істотною модернізацією лекцій є використання мультимедійних презентацій. Мультимедійний супровід лекцій покращує сприйняття і осмислення питань, що розглядаються, створює більш комфортні умови для аудиторної роботи студентів та лектора. Викладач у мультимедійній лекційній аудиторії отримує замість дошки та крейди потужний інструмент для подачі інформації в різнорідній формі (текст, графіка, анімація, звук, цифрове відео та ін.). Мультимедійні лекції можна використовувати для викладання практично на всіх курсах. Якість і ступінь засвоєння навчального матеріалу істотно зростає.
Викладач в вигляді слайдів тематично й логічно подає матеріал, тезисно відображає ключові моменти. Окрім простого відображення матеріалу лектор може маніпулювати ним: показувати в збільшеному або зменшеному вигляді, а також зберігати зображення матеріалу для повторного та подальшого використання. На наш погляд, слайди презентацій повинні містити тільки основні моменти лекції. Слід уникати великих текстових фрагментів, виділяти найбільш важливі питання, використовуючи напівжирний чи курсивний шрифт. Загальна кількість слайдів не повинна перевищувати 20-25. На рівень сприйняття матеріалу великий вплив має кольорова гама слайдів, тому необхідно підібрати правильне забарвлення презентації. Звісно, треба враховувати, що комп’ютер не замінює собою лектора, а є лише одним із засобів педагогічної діяльності та помічником викладача.
Для кращого сприйняття матеріалу доцільно, щоб студенти до початку лекції мали опорні конспекти, які являють собою комплект слайдів презентацій роздрукованих таким чином, щоб сторінка містила кілька слайдів та поле для поміток. Такі конспекти дозволять студентові зосередитися на демонстрації презентацій, а не витрачати часу на копіювання зображень. Під час підготовки до занять студенти мають можливість працювати з таким матеріалом.
Використання мультимедійних технологій дозволяє істотно підвищити ефективність навчального процесу в цілому та зокрема на кафедрі біохімії. Є можливість проілюструвати важкі для розуміння студентів такі біохімічні процеси, як цикл Кребса, синтез жирних кислот, гліколіз, тощо. Під час викладання матеріалу студенти мають можливість не тільки уявити, але й побачити роботу Н+АТФ- синтетази, синтез та виділення нейромедіаторів у синапсах, роботу іонних каналів та деякі інші процеси, які протікають в клітині на молекулярному рівні.
Проте, поряд з перевагами даної технології існують й проблеми. Для створення мультимедійного матеріалу необхідне знання персонального комп’ютера та навички роботи зі спеціальним програмним забезпеченням, яке є не у кожного лектора. Створення мультимедійних лекцій вимагає від лектора глибоких знань матеріалу та серйозних часових затрат.
У цілому, мультимедійне подання лекційного матеріалу є перспективним і високоефективним засобом, що дозволить надати інформацію у більшому обсязі, ніж традиційні джерела. Вирішення проблемних питань дозволяє перевести процес навчання на новий якісний рівень.
Кім Л.М., Максимчук А.Л.
Інноваційні методики викладання іноземних мов в вищій освіті
Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, основними напрямами оновлення змісту вищої освіти є: особистісна орієнтація системи освіти, пріоритет загальнолюдських і національних цінностей, забезпечення якості освіти на основі новітніх досягнень науки, культури і соціальної практики
Формується характерна тенденція до посилення комунікативної спрямованості навчального процесу, його наближення до реального процесу спілкування. Отже, методичним змістом сучасного заняття з іноземної мови має бути комунікативність.
У процесі навчання за комунікативним методом студенти набувають комунікативної компетенції здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації. Вони навчаються комунікації у процесі самої комунікації. Відповідно усі вправи та завдання повинні бути комунікативно виправданими дефіцитом інформації, вибором та реакцією (information gap, choice, feedback). Найважливішою характеристикою комуніктивного підходу є використання автентичних матеріалів, тобто таких, які реально використовуються носіями мови. Мовленнєва взаємодія студентів інколи, хоч і далеко не завжди, проходить за співучастю викладача в найрізноманітніших формах: парах, тріадах, невеликих групах, з усією групою. З самого початку студенти оволодівають усіма чотирма видами мовленнєвої діяльності на понадфразовому і текстовому рівнях при обмеженому використанні рідної мови. Об’єктом оцінки є не тільки правильність, але й швидкість усного мовлення та читання.
Для досягнення комунікативної компетенції комунікативних вмінь, сформованих на основі мовних знань, навичок і вмінь викладач іноземної мови використовує новітні методи навчання, що поєднують комунікативні та пізнавальні цілі. Інноваційні методи навчання іноземних мов, які базуються на гуманістичному підході, спрямовані на розвиток і самовдосконалення особистості, на розкриття її резервних можливостей і творчого потенціалу, створюють передумови для ефективного поліпшення навчального процесу у вищих навчальних закладах. Основними принципами сучасних методів є: рух від цілого до окремого, орієнтація занять на учня (learner-centered lessons), цілеспрямованість та змістовність занять, їх спрямованість на досягнення соціальної взаємодії при наявності віри у викладача в успіх своїх студентів, інтеграція мови та засвоєння її за допомогою знань з інших галузей наук.
Інтерактивний метод надає можливість вирішити комунікативно –
пізнавальні задачі засобами іншомовного спілкування. Категорію „інтерактивне навчання” можна визначити як: а) взаємодію вчителя і учня в процесі спілкування; б) навчання з метою вирішення лінгвістичних і комунікативних завдань. Інтерактивна діяльність включає організацію і розвиток діалогічного мовлення, спрямованих на взаєморозуміння, взаємодію, вирішення проблем, важливих для кожного із учасників навчального процесу.
Отже, вивчення і застосування на практиці інноваційних методологічних підходів надають можливість викладачам іноземної мови впровадити та удосконалити нові методи роботи, підвищити ефективність навчального процесу і рівень знань студентів.
Кіщук В.В., Барціховський А.І., Пеньковий В.І., Дмитренко І.В., Дерепа В.К., Лобко К.А., Бондарчук О.Д., Рауцкис П.А.
Залежність рівня мотивації в оволодінні практичними навичками з оториноларингології у студентів IV курсу від метода нарахування балів ICTS підсумкового модульного контроля
Нами визначався рівень практичних навичок з оториноларингології залежно від метода нарахування балів ICTS підсумкового модульного контролю (80 балів ECTS) серед 86 студентів. Вивчалось дві методики нарахування балів:
1) ранжування традиційної оцінки за співбесіду ("5" - 80 балів ECTS, "5-" - 72 бали, "4" - 64 бали, "4-" - 54 бали, "3" - 50 балів);
2) роздільне оцінювання кожної практичної навички з окремим нарахуванням балів ECTS. Для цього підсумковий модульний контроль (ПМК) було поділено на декілька частин: практичні навички (40 балів ECTS), історія хвороби і її захист (19 балів ECTS) та теоретична підготовка (21 бал ECTS). Практичні навички складались з методів обстеження ЛОР-органів, схематичного відображення ендоскопічної картини ЛОР-органів, оцінки дослідження слуху за допомогою мови, камертонів та тональної порогової аудіометрії, рентгенологічного дослідження ЛОР-органів, оцінки знань анатомії ЛОР-органів за допомогою муляжів та малюнків, та тестового контролю з використанням тестів I-IV рівнів. Правильне виконання і інтерпретація вищеперерахованих навичок (крім тестового контролю) оцінювалось в 6 балів ECTS, тестовий контроль теорії практичних навичок оцінювався в 4 бала ECTS. Позитивною рисою такої методики є перевірка всіх розділів практичних навичок у кожного студента, що звичайно вимагає більших зусиль з боку викладача і, відповідно, більших витрат часу, тому для цього виділялось окреме практичне заняття.
Порівняння ефективності методик перевірялось згідно даних анонімного опитування студентів по завершенні курсу оториноларингології, а також при вибірковому оцінюванні практичних навичок під час ПМК. Опитування проводилось в умовах обмеженого часу і без попередження. Середній рівень результатів досліджень коливався залежно від факультету, країни, у якій студент виховувався і навчався до університету, а також особистих рис. Згідно опитування 51,2-64,0% студентів першої групи і 83,7-96,5% другої підтвердили, що не мають труднощів з виконанням обстеження ЛОР-органів, схематичного відображення ендоскопічної картини, інтерпретації результатів тональної порогової аудіометрії та рентгенологічного дослідження біля носових пазух. Результати вибіркового оцінювання практичних навичок під час ПМК корелювали з даними опитування і коливались у межах 38,4-59,3% серед студентів першої групи і 79.1-91,9% серед студентів другої групи.
Таким чином, рівень практичних навичок з оториноларингології у студентів IV курсу залежить від метода нарахування балів ICTS підсумкового модульного контролю. Вищий рівень вмінь проявляється при роздільному оцінюванні кожного розділу практичної навички з окремим нарахуванням балів ECTS. Звичайно така методики вимагає більших зусиль з боку викладача і більших витрат часу.
Кіщук В.В., Дерепа К.П., Пеньковий В.І., Барціховський А.І.,Дмитренко І.В., Бондарчук О.Д., Дерепа В.К., Грицун Я.П., Лобко К.А., Стечишин О.О.
Сучасні підходи до навчання лікарів-інтернів по оториноларингології.
Необхідність в кваліфікованій отоларингологічній допомозі залишається високою і особливо збільшується в період реформування систем охорони здоров`я України. Це пов`язано з переходом лікарів-отоларингологів на інші спеціальності, а саме, медичними представниками в фармацевтичні компанії, успішною роботою за спеціальністю поза межами України. В ході підготовки інтернів-отоларингологів на протязі останніх років у нас виникає багато запитань, які потребують обговорення і прийняття адекватних рішень.
В теперішній час в районах Вінницької області і обласному центрі високий процент лікарів пенсійного віку, в багатьох центральних районних лікарнях замість 2-х отоларингологів працює один, а в деяких немає жодного.
Враховуючи вищесказане, для відновлення існуючого дефіциту кадрів отоларингологів щорічно необхідно випускати 10-12 спеціалістів.
Введення двохрічної інтернатури за нашою спеціальністю дозволяє проводити підготовку інтернів-отоларингологів достатньо індивідуально в залежності від передбачуваного місця майбутньої роботи. Але основний наголос, на нашу думку, необхідно зробити на підготовку спеціалістів-отоларингологів амбулаторно-поліклінічної ланки, а підготовку зміни в стаціонарі потрібно перенести на клінічну ординатуру.
На даний час має місце певний дисонанс між базою проходження інтернатури та потребою в навчанні спеціалістів. Основними базами визначені ЛОР стаціонари. Вважаємо за необхідне в перелік баз підготовки інтернів-отоларингологів в обов`язковому порядку внести ЛОР кабінети міських та районних поліклінік, а також створити необхідні умови для того, щоб їх керівники та штатні отоларингологи були зацікавлені в проведенні навчання молодих спеціалістів (матеріально, чи підвищуючи статус лікувального закладу, чи додаванням балів при атестаціях на присвоєння лікарської категорії).
На нашу думку, основний час інтернатури молоді лікарі повинні проводити в поліклініці, а в стаціонарі лише чергувати, з метою освоєння навиків надання невідкладної отоларингологічної допомоги. Кількість обов`язкових чергувань слід збільшити мінімум до двох разів на тиждень.
Введення в перелік спеціальності дитячої отоларингології привело до виникнення ряду нових проблем. Після закінчення інтернатури молодий спеціаліст прибуває в район, де є 1,0 ставка дорослого отоларинголога (вона зайнята) і 0,5 ставки дитячого. Хто в районі буде працювати на 0,5 дитячим отоларингологом, якщо кількість пацієнтів до 18 років складає до 40% загального ЛОР-прийому, що перевищує норми почасового прийому згідно штатних нормативів. Юридично приймати надлишок пацієнтів лікар не має права та оплату, що перевищує 0,5 ставки згідно штатного розпису йому теж провести не можуть. А як же бути з наданням ургентної та консультативної допомоги не знає ніхто.
Ми вважаємо, що з цього безвихідного положення можна вийти наступним чином:
1. Слід зрівняти навчання у дорослій та дитячій інтернатурі по отоларингології (збільшити строк навчання в останній до 2 років).
2. Передбачити можливість для лікарів-інтернів, чия подальша робота планується в лікувально-профілактичних закладах, що обслуговують дитяче та доросле населення, такі зміни плану підготовки в 2-х річній інтернатурі, щоб в кінці її вони могли отримати два сертифікати: дорослого і дитячого отоларинголога.
Коваленко В.О., Мудрак І.Г.
Особливості підготовки іноземних студентів фармацевтичного факультету для входження у Європейську територію вищої освіти
Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності нашої держави. На цьому шляху не стала винятком й освіта, особливо вища медична школа.
Україна чітко визначила свій орієнтир на входження у простір Європи.
Без сумніву, більшість здобутків і кращих традицій нашої вищої освіти треба зберегти і плекати їх подальший розвиток. Проте необхідно здійснювати модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог на засадах Болонського процесу. Особливо це стосується викладачів кафедр вищих медичних навчальних закладів, які покликані відіграти переломну роль у підготовці кваліфікованих фахівців. Ми підійшли до істотних змін в освіті, коли становлення фахової кар’єри пов’язане з очевидною необхідністю навчання й підготовки протягом усього життя. Зрозуміло, що без грунтовних знань неможливо планувати своє майбутнє. Ми чітко окреслюємо реалії входження у європейський науковий і освітній простір задля підвищення професійного рівня наших випускників до конкурентоспроможного працевлаштування на європейському ринку праці, щоб одержані знання й уміння могли бути реалізованими.
У Вінницькому національному медичному університеті імені М.І.Пирогова навчається близько 1500 іноземних громадян із 64 країн світу. Із них на фармацевтичному факультеті – більше 100 іноземних студентів із країн Європи, Азії, Африки та Америки.
Однією із базових профільних дисциплін для іноземних студентів спеціальності «Фармація» являється Фармакогнозія на додипломному етапі навчання. Вона відіграє велике значення у фаховій підготовці провізора.
Близько 40 % препаратів, що застосовуються для лікування і профілактики захворювань є засобами природного походження. Це відіграє провідну роль у розв’язанні таких актуальних проблем як пошук рослинних джерел і створення ефективних ліків з природної сировини, підвищення якості лікарської рослинної сировини (ЛРС) та препаратів рослинного походження.
У 2010/11 навчальному році у ВНМУ на фармацевтичному факультеті згідно рішення МОН і МОЗ України введена кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП), яка передбачена Болонською декларацією, що повинно допомогти студентам приєднатися до Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS), яка функціонує в Європі з 1988 року. Особливо це актуально для іноземних громадян, які навчаються в Україні і яким після одержання дипломів провізорів міжнародного зразка прийдеться підтверджувати їх у своїх країнах, або в інших ВНЗ за умови переводу студентів. Надзвичайну актуальність за останні роки це набуло для іноземних студентів із Болгарії, Польщі, Румунії та Німеччини.
Для забезпечення навчального процесу з дисципліни «Фармакогнозія» нами підготовлено та видано методичні вказівки «Рослинні об’єкти вивчення в фармакогнозії згідно кредитно-модульної системи організації навчального процесу» для іноземних студентів спеціальності «Фармація».
Для методичних вказівок ми використовували досвід та специфіку викладання дисципліни Фармакогнозія в університетах Чехії та Австрії за Болонським процесом, метою якого є створення Європейської території вищої освіти (European Higher Education Area), яка базується на кредитній системі, що впроваджена у більшості країн Європи для гармонізації навчання, забезпечення мобільності студентів та оптимізації освіти впродовж життя.
Ковальчук Л.О.
Оптимізація вивчення пропедевтики терапевтичної стоматології у контексті кредитно-модульної системи
Перехід системи медичної освіти у вищій школі під Європейські стандарти призвів до розробки нових форм організації процесу навчання студентів, зокрема, впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. У зв’язку з цим у 2010 році вступила в дію нова типова програма навчальної дисципліни «Пропедевтика терапевтичної стоматології» для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації за спеціальністю: 7.110106 «Стоматологія». Керуючись цим документом, а також освітньо-кваліфікаційною характеристикою і освітньо-професійною програмою підготовки фахівців за спеціальністю «Стоматологія», на кафедрі терапевтичної стоматології Вінницького національного медичного університету розроблена нова робоча програма з навчальної дисципліни «Пропедевтика терапевтичної стоматології». Дисципліна структурована на 2 модулі (2,0 та 2,5 кредити ECTS), до складу кожного модуля входять по 2 блоки змістовних модулів. Кожний кредит включає всі види робіт студента, що затверджені в індивідуальному плані: відвідування лекцій, аудиторні практичні заняття, самостійна робота студентів.
Однією з переваг впровадження кредитно-модульної системи навчання є стандартизація оцінювання знань студентів. З цією метою кафедрою розроблений ряд стандартизованих методів оцінювання діяльності студентів. Розроблені тестові завдання вхідного (a=І, з однією правильною відповіддю) та вихідного рівня (a=ІІ, з декількома правильними відповідями). Банк тестових завдань до кожного заняття становить 70-80 запитань вхідного і 90-100 запитань вихідного рівня. У методичних розробках виписаний чіткий алгоритм виконання тієї чи іншої практичної навички, що дозволяє об’єктивно проконтролювати уміння студента. До кожної теми розроблені ситуаційні задачі (a=ІІ, стандартні типові задачі та a=ІІІ, нетипові ускладнені задачі), що дозволяють оцінити уміння студента в умовах, наближених до клінічних.
Таким чином, організаційна структура заняття виглядає наступним чином. На початку заняття студент отримує варіант тестів вхідного рівня, на розв’язання яких витрачається до 10 хв. Обговорення питань за темою практичного заняття займає 10-15 хв. Демонстрація виконання практичної навички викладачем – 10-15 хв. Самостійне опрацювання практичних навичок студентами – 25-30 хв. В кінці заняття студент отримує варіант тестів вихідного рівня та ситуаційну задачу. Контроль кінцевого рівня знань та оцінювання успішності студентів займає 20 хв.
Кожний змістовний модуль закінчується контрольним заняттям, під час якого студенти розв’язують тести та ситуаційні задачі, виконують практичні навички.
Кожний модуль закінчується підсумковим модульним контролем (ПМК). Під час проведення ПМК оцінюються теоретичні знання шляхом тестування (30% загального балу), практичні навички шляхом їх виконання (30% загального балу) та професійні вміння шляхом вирішення ситуаційних задач (40% загального балу).
Оцінка з дисципліни виставляється як середня з оцінок за модулі, на які структурована навчальна дисципліна.
На нашу думку, введення кредитно-модульної системи навчання має ряд переваг. Бально-рейтингова система дає можливість підвищити об’єктивність оцінки знань студента та стимулювати здорову конкуренцію під час навчання. Стимулюється систематична самостійна робота студента протягом усього семестру, оскільки кожна поточна оцінка має значення. Структурування дисципліни на модулі та змістовні модулі з перевіркою засвоєння кожного розділу дає можливість посилити контроль за рівнем знань та умінь студентів.
Однак, окреслюється ряд проблем. Введення кредитно-модульної системи потребує уніфікації викладання дисципліни та оцінювання знань і вмінь студентів серед медичних вузів України і Європи. Перегляду потребують існуючі підручники та навчальні посібники з дисципліни зі створенням загальнодержавного підручника у контексті нової програми.
Колісник П.Ф., Кравець Р.А., Колісник С.П., Хомовський В.В.
Медична реабілітація в діяльності лікаря загальної практики
Питаннями медичної реабілітації у світі опікуються ООН та її спеціалізовані підрозділи (ВООЗ, МОП, ЮНЕСКО), а також близько 50 міжнародних медико-біологічних організацій. Діє Комітет експертів ВООЗ з медичної реабілітації, який постійно вдосконалює її мету та завдання. Періодично відбуваються міжнародні форуми з цих питань. Реабілітація відіграє одну з провідних ролей у досягненні стратегії ВООЗ «Здоров’я для всіх у ХХІ столітті».
В Україні певну увагу медичній реабілітації приділено в «Основах законодавства України про охорону здоров’я», в комплексній Міжгалузевій програмі «Здоров’я нації».
Оскільки сімейні лікарі мають забезпечити 90% медичних потреб пацієнтів, то організація та проведення системної медичної реабілітації з використанням сучасних фізичних чинників в амбулаторних умовах потребує глибокого вивчення і розробки. На думку провідних фахівців в галузі медичної реабілітації, актуальними проблемами, котрі вимагають наукового вирішення, є визначення ролі амбулаторно-поліклінічної ланки в реалізації заходів відновного лікування, створення чіткої системи медичної реабілітації для хворих різного профілю, подібною до тієї, яка існує, наприклад, для реабілітації хворих інфарктом міокарда.
На теперішній час не існує реабілітаційних медичних програм, які б відповідали запитам і потребам «медичної реабілітації» в широкому розумінні. Частіше такі програми охоплюють тільки частину реабілітації (фізичну, психологічну, фізіотерапевтичну, соціальну, курортну).
Зважаючи на стан сучасної реабілітації нами запропонована принципово нова програма медичної реабілітації, котра включає сім рівнів: соматичний, системний, органний, тканинний, біохімічний, біофізичний, інформаційно-енергетичний. Метою семи рівнів реабілітації є максимально можливе відновлення рівня здоров'я людини, профілактика нових патологічних станів, корінна зміна поглядів пацієнта відносно проблем фізичного та психосоціального здоров'я, формування правильних поглядів на поняття «здоровий спосіб життя», «лікувальна фізкультура», «фізична культура», «спорт для себе», «професійний спорт», а метою науково-дослідної роботи є розробка індивідуалізованих ефективних програм багаторівневої медичної реабілітації при захворюваннях внутрішніх органів та систем.
Важливим етапом реалізації основної ідеї є розробка принципів вибору методики лікування для конкретного пацієнта на певному етапі реабілітації, в конкретний період часу. Адже лікуванням може вважатись лише спосіб відновлення анатомічної структури в широкому сенсі (макроструктур, клітин і навіть внутрішньоклітинних структур). Тому правильним буде підхід, який передбачає наявність у медичному закладі стільки методів лікування, скільки їх потрібно застосувати на теперішній час у конкретного пацієнта.
Враховуючи важливість медичної реабілітації для терапевтичних хворих і недостатню підготовку лікарів загальної практики з питань відновлювальної медицини на кафедрі внутрішньої медицини №2 запланована НДР за темою: «Розробка програм багаторівневої медичної реабілітації при захворюваннях внутрішніх органів та систем». Планується використання отриманих результатів науково-дослідної роботи в навчальному процесі та в роботі лікувальних закладів.
Комарницька Н.Т., Свередюк Л.А., Касьян Н.В., Єрохіна М.В.
Сучасні методики викладання в післядипломній освіті організаторів охорони здоров’я
Курси післядипломної освіти організаторів охорони здоров’я при кафедрі соціальної медицини забезпечують два основних етапи післядипломної освіти: спеціалізацію і передатестаційну підготовку.
Реформування вищої медичної освіти передбачає ще один не менш важливий елемент, який пов’язує між собою спеціалізацію і періодичну передатестаційну підготовку, - безперервне підвищення професійного рівня фахівця. Тому основне своє завдання викладачі курсу бачать у зміні методології організації навчального процесу в напрямку максимального освоєння курсантами навичок самостійної роботи, вміння аналізувати результати своєї діяльності, визначати проблеми та шляхи їх вирішення.
Основні розділи програми навчання на курсах присвячені питанням запровадження сучасного менеджменту в систему охорони здоров’я: історичний досвід, економічні та організаційні аспекти, питання психології управління, закордонні напрацювання, тощо. Навчання проходять керівники охорони здоров’я різних форм власності – як державної, так і приватної, що дозволяє порівнювати можливості і «вузькі місця» різних секторів системи охорони здоров’я. Перед кожним курсантом стоїть завдання самостійно опрацьовувати матеріали по своєму закладу відповідно темам учбового плану. Наприклад, якщо тема стосується організації діяльності закладу, головні лікарі медичних закладів державної форми власності аналізують адекватність структури і функцій всього закладу, або, якщо це заступники головного лікаря, окремих служб. Керівники приватних медичних закладів діляться досвідом вирішення проблем при організації власної справи в системі медичних послуг. Важливою проблемою є проведення маркетингових досліджень для розробки бізнес-плану закладу, а також професійна організація рекламного забезпечення.
Коли обговорюється питання фінансового менеджменту, керівники державних закладів приводять дані витрат по статтям бюджету. Питання економіки та реформування діяльності в ході проведення пілотного проекту в області по своїм районам підготували головні лікарі Бершадської ЦРЛ Залецький В.А. і Жмеринської ЦРЛ Боровський Р.В.
Керівники приватних закладів надають необхідні матеріали для обрахунків згідно теми: «Методика ціноутворення приватних медичних послуг». Так, на останньому циклі по спеціалізації, особливо цікаві матеріали з організаційного менеджменту і фінансових аспектів діяльності були надані керівниками приватних закладів: центру нетрадиційної медицини «Арніка» Свередюк Л.А. і центру косметологічних медичних послуг «Фармоза» Єрохіною М.В.
До теми «Психологія управління. Виробничі конфлікти, їх профілактика та вирішення», курсанти готуються з особливим зацікавленням, приводять приклади із життя свого колективу і власний досвід вирішення конфліктів. Вся група обговорює запропоновані випадки конфліктів, аналізуючи їх, і приходить до висновку відносно адекватності поведінки керівника в тій чи іншій ситуації.
Такі активні форми навчання дозволяють курсантам краще зрозуміти можливості аналізу всіх напрямків своєї діяльності, добре підготувати атестаційні звіти і набути навичок до постійного самостійного підвищення професійного рівня як організатора охорони здоров’я.
Конопліцький В.С.