Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони здоров’я україни вінницький національний медичний університет, 2694.66kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни вінницький національний медичний університет, 3409.57kb.
- Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, 64.48kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені, 54.32kb.
- Ю. П. Гульчак доц к. т н., Вінницький національний технічний університет; А. Т. Теренчук, 22.74kb.
- Правила прийому до Державного вищого навчального закладу "Івано-Франківський національний, 822.07kb.
- Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра пропедевтики, 240.18kb.
- Міністерство освіти І науки україни вінницький національний технічний університет вінниця, 55.43kb.
- Програма курсу навчальної дисципліни для підготовки бакалаврів напряму підготовки 090101, 844.79kb.
- Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра фізичної, 971.43kb.
На сучасному етапі розвитку вищої професійної освіти все більше уваги надається самостійній роботі студентів, що підтверджується основними засадами та вимогами Болонського процесу. Самостійна робота є однією з форм оволодіння навчальним матеріалом поза межами аудиторних занять, мета якої полягає в закріпленні і поглибленні теоретичних знань, отриманих за час навчання, набутті і вдосконаленні практичних навичок та умінь.
Згідно з програмою з іноземної мови для вищих медичних закладів освіти, видами навчальної діяльності студентів є практичні заняття та самостійна робота, яка не тільки надає змогу студенту скористатися іноземною мовою на практиці, а й поглиблює знання з інших предметів, стимулює їх професійне зростання, виховує самостійну творчу активність. Видами самостійної роботи може бути підготовка наукової доповіді та наукові публікації на іноземній мові. Метод проектів, що включає в себе ці види роботи, а також охоплює значно ширший спектр діяльності, може використовуватися в якості самостійної роботи студентів.
Метод проектів, вперше запропонований американським педагогом У. Кілпатріком на початку ХХ сторіччя, є особливим видом інтелектуальної діяльності, характерними рисами якої є самостійний пошук необхідної інформації, її творче перетворення в матеріальний продукт і має на меті надання можливості самостійного отримання знань. У проектній методиці завдання викладача полягає у консультації та коригуванні діяльності студентів.
Проект характеризується такими ознаками:
- наявність актуальної освітньої проблеми;
- планування дій щодо розв’язання проблеми;
- самостійний пошук інформації, що буде оброблена і осмислена;
- створення продукту, що є результатом цієї діяльності;
- презентація продукту.
Проектна робота тісно пов’язана з аудиторними заняттями, на яких студенти вивчають граматичний матеріал, засвоюють медичну термінологію, передбачену навчальною програмою, навчаються працювати з оригінальними англомовними медичними джерелами, формують навички мовлення, навчаються приймати участь у бесіді. Тільки після такої підготовки студент може розпочати працювати над проектом.
Основними етапами роботи над проектом є:
- обґрунтування проекту – формулювання мети і завдання проекту, визначення його значення і теми;
- пошуковий – дослідження проблеми, збір інформації, аналіз можливих варіантів вирішення проблеми, вибір оптимального варіанта виконання проектного завдання, розроблення плану роботи над завданням, добір матеріалів та інструментів, вибір форми презентації результатів проекту;
- технологічний – діяльність студента згідно з планом роботи над проектним завданням, підготовка презентації результатів проекту;
- заключний – проведення презентації, оцінка результатів виконання проекту.
Метод проектів ефективний тоді, коли ставиться дослідницьке і творче завдання, для виконання якого потрібні інтегровані знання з різних галузей (англійська мова, біологія, хімія, гігієна, анатомія, клінічні предмети та ін.). Викладач виступає консультантом з мови, пропонує теми проектів, рекомендує довідкову літературу, допомагає спланувати роботу та опрацювати новий мовний матеріал, виправляє помилки, оцінює результати проекту.
Працюючи над проектом студент закріплює вивчений лексичний та граматичний матеріал, вивчає нові граматичні конструкції та нову термінологію з певної теми, розвиває навички роботи з різноманітними літературними джерелами, поповнює свої знання у певній галузі медицини, намагається аналізувати інформацію та робити висновки, навчається спілкуватися англійською мовою та брати участь у обговоренні певної теми в ході презентації проекту, розвиває навички письма при написанні доповіді чи статті. Результатом проектної роботи може бути виступ з доповіддю на студентській науковій конференції, публікація тез доповіді, мультимедійна презентація, реферат, словник, альбом.
Зорієнтований на самостійну роботу, сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації студентів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей.
Палій Г.К., Ковальчук В.П., Іванова С.А.
Досвід викладання клінічної мікробіології
лікарям-інтернам
Процес створення і видання сучасних підручників складний та довготривалий, а їх оновлення завжди відстає від наукового прогресу. Навчальна інформація, яку одержують студенти вищої школи на ІІ-ІІІ курсі, до моменту завершення навчання нерідко виявляється застарілою.
За останнє 30-річчя відкрито понад тридцять раніше невідомих мікроорганізмів, здатних викликати захворювання у людей. Арсенал методів діагностики, що використовуються у сучасній практичній медицині, поповнився інноваційними методами, що ґрунтуються на імуноферментних, радіоімунних та ланцюгових полімеразних реакціях. Між тим, розуміння основ мікробіології, вірусології та імунології не можливе без засвоєння у базовому курсі класичних принципів лабораторної діагностики інфекційних хвороб. У період від завершення вивчення курсу мікробіології до закінчення ВУЗу у знаннях студента створюється «інформаційний провал», що поглинає науково-технічні досягнення останніх трьох років у цій галузі, подолати який самотужки фахівцю-початківцю надзвичайно важко.
Ефективним резервом ліквідації подібних недоліків навчання, обумовлених об’єктивними причинами, є цикли викладання базових дисциплін лікарям-інтернам. Протягом останніх трьох років на кафедрі мікробіології, імунології та вірусології викладається цикл клінічної мікробіології для лікарів-інтернів терапевтичного, хірургічного та стоматологічного профілів. У визначенні предмету вивчення клінічної мікробіології не існує єдиної думки фахівців. Існує точка зору, що специфіка предмету полягає у обмеженні досліджуваних питань однією групою збудників – умовно-патогенними мікроорганізмами. Інші вважають, що в курсі клінічної мікробіології увагу слід зосередити на методології забору досліджуваного матеріалу і лабораторних досліджень при інфекційній патології різної локалізації. Пропонується обмежити питання клінічної мікробіології антропогенною системою лікарняних установ (госпітальні інфекції). Саме ці питання знайшли відображення в існуючих навчальних програмах.
На нашу думку, поряд з перерахованим вище колом питань, пріоритетним завданням клінічної мікробіології є розгляд нових, найактуальніших для сьогоденної клінічної практики, проблем інфекційної патології. Подібний підхід допомагає ліквідувати «білі плями» у системних знаннях молодого фахівця, що стоїть «на порозі» самостійної лікувальної практики, з найновіших досягнень мікробіологічної науки .
Керуючись означеним вище принципом в тематику лекцій та практичних занять з клінічної мікробіології для лікарів-інтернів хірургічного профілю нами включено питання епідеміологічного нагляду за інфекціями області хірургічного втручання та їх профілактики, що містяться у методичних рекомендаціях, затверджених Наказом №181 МОЗ України від 04.04.2008 р. В лекційному курсі дається детальна характеристика сучасного арсеналу антисептичних та дезінфікуючих засобів, зареєстрованих в Україні, особливостей чутливості до них піогенних бактерій.
Майбутнім гінекологам розширено викладаються сучасні аспекти епідеміології, лабораторної діагностики та етіотропної терапії уро-генітального хламідіозу, стисло висвітлені у базовому курсі. Посилена увага приділяється етіологічній структурі бактеріальних вагінозів, питомій вазі у ній гарднерел, етіологічна роль яких у патології генітальної сфери донедавна залишалась невідомою і не розглядалась у курсі мікробіології.
Лікарі-інтерни терапевтичного профілю знайомляться з новітніми теоріями ролі хламідій та герпесвірусів у розвитку атеросклерозу, найновішими даними біології та епідеміології герпесвірусів. З урахуванням постійного оновлення переліку антибіотиків посилена увага приділяється характеристиці протимікробних засобів для системного застосування, внесених до сучасного Державного формуляру лікарських засобів України.
Слід зазначити, що підготовка подібного курсу не терпить академічного консерватизму, потребує щоденної роботи з новою науковою літературою і нормативними документами МОЗ України. Можливості повного висвітлення інноваційних наукових досягнень обмежені малою кількістю відведених учбових годин. Ефективне їх використання можливе тільки при умові залучення до викладання курсу досвідчених фахівців.
Поліщук С.С., Шувалов С.М., Скиба О.І., Малаховська Г.О., Шкільняк Л.І.,
Практичні аспекти викладання хірургічної стоматології іноземним студентам 5 курсу
В сучасних умовах нагальною потребою вищої медичної школи є підготовка висококваліфікованих лікарів, професійні знання, досвід та практичні навички, яких були б конкурентоспроможними на світовому ринку праці. Позитивні зрушення у наданні хірургічної стоматологічної допомоги в останній час настільки змінилися, що викладання матеріалу студентам стає неможливим без презентації найсучасніших методів діагностики та лікування за допомогою програмного комп’ютерного забезпечення (тестовий контроль, відео демонстрування ходу оперативних втручань та інше).
Для іноземних студентів 5 курсу стоматологічного факультету проведення практичного заняття проходить в декілька етапів. На початку циклу з хірургічної стоматології проводиться тестовий контроль для вияву вихідного рівня знань. Тестовий контроль практично орієнтований з варіантами відповідей направленими на ефективні моделі поведінки студента в конкретній клінічній ситуації. Навчальні матеріали, на основі яких розроблені тести, базуються на основі міжнародних консенсусів та клінічних рекомендаціях, саме тих які майбутній лікар, при поверненні до дому, буде використовувати у своїй повсякденній клінічній практиці. Це допомагає також підтвердити рівень знань, що отримав студент в нашому університеті.
Наступна частина практичного заняття присвячена клінічному розбору хворих та проводиться біля ліжка пацієнта. Негативним моментом при цьому є поганий мовний контакт студента з пацієнтом, особливо це стосується англомовних студентів. Але цей недолік, повністю компенсується теоретичною відповіддю студентів, які доповідають ймовірні скарги, анамнез захворювання та життя певної патології. Особлива увага звертається студента на індивідуальний підхід до пацієнта, особливості перебігу захворювання та всі можливі методи діагностики та лікування. Студенти приймають активну участь при проведенні перев’язок, асистенцій при оперативних втручаннях, відшліфовуючи при цьому практичні навички, що передбачені робочою програмою. Позитивним моментом для іноземних студентів, які навчаються в Україні, є те, що вони мають можливість прямого доступу до хворого який лікується на той момент у клініці.
На практичному занятті також, у вигляді співбесіди, проводимо розбір тестів, складних клінічних випадків, тематичних хворих. Важливим моментом при цьому є можливість нашої кафедри демонструвати хід оперативного втручання прямо з операційної або у відеозапису, з акцентуванням на основних моментах етапності операції та можливих ускладненнях. Цей відрізок заняття дозволяє визначити глибину знань студента, так як він демонструє не тільки знання по певній темі чи операції, а також дозволяє показати своє клінічне мислення та логіку.
Пономарьова Л.М.
Складові психолого-педагогічні компетенції
викладача вищого медичного
закладу освіти
Дане дослідження є теоретичним узагальненням практичного емпіричного досвіду психолого-педагогічної роботи з майбутніми молодими викладачами-медиками, що проводиться на базі Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова в межах експериментальних курсів «Основи педагогіки та психології» (для студентів), «Педагогічна психологія та етика» (для магістрів та аспірантів) з 2000 р. до теперішнього часу.
Об'єктом дослідження виступає лише частина діяльності педагога вищої медичної школи – психолого-педагогічна. Предметом дослідження – природа компетенції взагалі і психолого-педагогічної компетентності викладача зокрема.
Гіпотеза дослідження. За умов визначення поля психолого-педагогічної діяльності викладача вищого медичного закладу освіти, нами буде віднайдено предмет виховання майбутніх молодих викладачів-медиків.
Основними завданнями дослідження є: створення моделі психолого-педагогічної компетентності та вивчення вікових особливостей її розвитку; визначення базових інтелектуальних якостей особистості, які могли б стати предметом виховання; пошук особистісно-орієнтованих «збагачуючих» моделей навчання майбутніх фахівців-медиків, які сприяли б формуванню і розвитку їх психолого-педагогічної компетентності.
Запропоновані нами матеріали розраховані на психолого-педагогічну підготовку студентів, магістрів та молодих викладачів протягом їх навчання на спецкурсах «Основи психології та педагогіки», «Педагогічна психологія» та «Етика». Наші розробки сприятимуть баченню молодим спеціалістом свого місця і ролі у створенні сприйнятного (комфортного) клімату навчання і виховання студентів, їх фасилітації в ході підготовки, кількісно-якісному зростанню психолого-педагогічної компетенції починаючих викладачів.
Водночас, запропонована нами «збагачуюча модель» викладання будь-якої з медичних дисциплін допоможе збудувати систему індивідуальних інтелектуальних засобів, що сприятиме росту інтелектуальних можливостей педагогів, а через їх фасилітативну допомогу інтелектуальному і духовному розвитку кожного студента [7]. Зокрема, можливо забезпечити збагачення індивідуального ментального досвіду у напрямку формування його когнітивних, мета когнітивних та інтенціональних компонентів, а також за рахунок створення необхідних умов – росту індивідуальної своєрідності складу розуму [1].
За нашими розрахунками, подібного роду збагачення ментального досвіду як викладачів, а через них і студентів, приведе до того, що через певний період часу їх індивідуальні інтелектуальні можливості будуть тією чи іншою мірою відповідати КІТСУ-критеріям (критеріям компетентності, ініціативи, творчості, саморегуляції, унікальності складу розуму) [6].
Наш проект не претендує на унікальність або довершеність, і ми не вважаємо його кращим, ніж усі інші. Зрозуміло, що «збагачуюча модель», або її альтернативи: «діалогічна», «особистісна», «розвиваюча», «структуруюча», «активізуючи», «формуюча», маючи свої безперечні переваги перед іншими технологіями особистісно-орієнтованого навчання, все ж таки не можуть претендувати на виключність використання. У галузі методики вузівського викладання в принципі не може бути якоїсь одної технології [8].
Проведене дослідження стосується глибинних питань педагогічної етики, яка в умовах інноваційного навчання має суттєво змінюватись. Передусім, дуже важливим, з нашої точки зору, є дослідження мотивації і цент рації викладання для вибору найсприятливішого стилю спілкування і взаємин обох сторін педагогічного процесу.
А.Б. Орлов виділяє сім основних центрацій, кожна з яких може домінувати як у педагогічній діяльності в цілому, так і в окремих, конкретних педагогічних ситуаціях: егоїстична (центрація на інтересах власного «я»); бюрократична (центрація на інтересах адміністрації, керівників); конфліктна (центрація на інтересах колег); авторитетна (центрація на інтересах, запитах батьків, адміністрації); пізнавальна (центрація на вимогах засобів навчання і виховання); альтруїстична (центрація на інтересах/потребах студентів); гуманістична (центрація педагога на інтересах (проявах) своєї сутності іншими людьми: студентами, колегами, тощо) [2].
Визначення власної центрованості допоможе кожному викладачу зрозуміти, чому його власна педагогіка – «бездітна» і чому його некомпетентність є суттєвим гальмом намічених державою реформ сучасної освіти.
Відсутність ґрунтовних психологічних і педагогічних знань, слабка обізнаність викладача з різними педагогічними системами є свідченням «бідності», «убогості» його методологічної психолого-педагогічної культури. Попередня підготовка викладача як предметника у традиційній парадигмі навчання, ставила предмет вище особистості студента, ускладнювала цілісне бачення формування особистості, реальної значимості виховних впливів, оскільки ґрунтувалася не на багатоваріантних методичних підходах і технологіях, а на поетапних розробках занять, де не навчальний предмет служить розвитку студентів, а, навпаки, студенти обслуговують вимоги того чи іншого навчального предмета, або навчальної програми [4].
На думку вчених Національного Академії наук України, Інституту педагогіки АПН України особистісно-зорієнтоване навчання і виховання в українській школі (в т. ч. вищій) відбудеться, якщо послідовно впроваджуватимуться у педагогічну практику нові перспективні ідеї, положення, які допомагатимуть молодій людині оволодівати мистецтвом жити, стратегією і тактикою життєтворчості. Процес життєтворчості передбачає: осмислення людиною свого призначення; вироблення життєвої концепції і життєвого кредо; свідомий вибір життєвих цілей і оформлення їх у життєву програму як систему довготермінових цілей, у життєвий план як систему цілей і засобів досягнення у певній часовій перспективі; наявність необхідних умов для самореалізації сутнісних сил; рівень соціальної й психологічної зрілості; відповідальне ставлення до свого життя і до самого себе [8].
Виконання такої програми передбачає чотири етапи у психолого-педагогічній підготовці викладача-фасилітатора: «навчитися пізнавати, навчитися працювати, навчитися жити разом, навчитися жити» (з меморандума ЮНЕСКО) [4]. Із усіх видів компетентностей, необхідних викладачу-фасилітатору, ми особливо виділили такі як:
Психолого-педагогічна компетентність викладача
| Складові психолого-педагогічної компетентності | Продукти |
| Професійна компетентність | Професійний тезаурус |
| Педагогічна компетентність | Педагогічна мотивація і центрованість |
| Емоційна гнучкість | Емпатичне взаєморозуміння, правильна поведінка, відкритість, розуміння |
| Комунікативна компетентність | Здатність транслювати і спиймати культуру, діалоговість, конгруентність |
| Рефлексивна компетентність | Самоактуалізація учасників НВП |
| Когнітивна компетентність | Рівень розвитку пізнавальних та інтелектуальних здібностей |
| Методологічна компетентність | Знання парадигм розвитку людини і суспільства, аксіологічних цінностей, методів впливу і розвитку особистості. |
Дані складові компетентностей зумовлюють «сценарії» діяльності викладача-фасилітатора, дозволяють йому виробляти свій власний інструментарій, методичні прийоми для здійснення інноваційного педагогічного процесу, використання ресурсів особистості у НВП.
Література:
Андерсен Джон Р. Когнитивная психология. 5-е изд., Питер, World Publishers, 2002-496 с.
- Орлов А.Б. Психология личности и сущности человека: парадигмы, прекции, практики. М., 1995, с. 142-143.
- Жученко С.П., Пономарьова Л.М. Вектори розвитку національної освіти в Україні та Лівії. ХХІ століття: Альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія. Матеріали другої міжнародної науково-теоретичної конференції, 29-30.05.2003 р.,- К.: Фенікс, 2003, с. 329.
- Мілерян В.Є. методичні основи підготовки і проведення навчальних занять у медичних вузах (методичний посібник).- К., Хрещатик 2001. – 76 с.
- Холодная М.А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2002. – 272 с.
- Штифурак В.С. Аспекти особистісно-орієнтованого підходу в контексті проблем сучасної школи. Творча особистість вчителя: Збірник наук. Праць / Ред. кол.: Н.В. Гузій (відп. ред.) та ін.- К.,УДПУ, 1997, с. 139.
- Чепелєва Н.В. Психологічна культура як невід'ємна складова творчої особистості вчителя. Творча особистість вчителя: проблеми, теорії і практики: Збірник наук. праць / Ред. кол. Н.В. Гузій (відп. ред.) та ін..- К., УДПУ, 1997, с. 90.
Піскун Р.П., Ніколаєнко О.О., Ващук А.А., Лиса Н.А., Коломієць Н.Г.,
Полеся Т.Л., Шевчук Т.І., Горбатюк С.М.
Інноваційні технології і методи викладання медичної біології
Освіта – це індустрія,
направлена у майбутнє.
С.П. Капіца
Впровадження навчальних стандартів нового покоління, які базуються на компетентно-орієнтованому підході, викликає необхідність вдосконалення учбового процесу, пошуку нових форм проведення занять зі студентами.
Інноваційні технології навчання і нові нетрадиційні форми проведення лекційних, практичних та лабораторних занять добре відомі в теорії, але відчувається недостатність практичних методик їх освоєння, адекватних сучасному стану вищої освіти. Крім того, успішність реформування учбового процесу і застосування нових технологій залежить від ступеня методичної підготовки викладачів і їх психологічної готовності використовувати інноваційні форми і методи навчання.
На сьогоднішній день використання інноваційних технологій на кафедрі медичної біології нашого університету розвивається в двох основних напрямках: застосування мультимедійної техніки при проведенні занять і використання модульно-рейтингової системи оцінки знань студентів. І якщо використання мультимедійної техніки викладачами однозначно сприймається як важлива складова удосконалення учбового процесу і підвищення якості підготовки спеціалістів, то модульно-рейтингова система оцінки знань студентів викликає неоднозначне сприйняття з боку викладачів.
Підвищення якості освіти визначається вмінням використовувати інноваційні методи навчання, які передбачають корінні зміни лекційних занять, відбувається трансформація традиційних лекцій як способу передачі знань в монологічній формі. Інтерактивна мультимедійна лекція дозволяє інтегрувати різні середовища уявлення інформації - текст, статистичну і динамічну графіку, відео- і аудіо запису в єдиний комплекс, який дозволяє студенту стати активним учасником учбового процесу, так як видача інформації іде у відповідь на відповідні його дії.
Застосування комп’ютерних технологій дозволяє створювати якісні відеозаписи фільмів, імітаційні анімаційні моделі біологічних явищ і процесів, необхідних для розуміння їх суті. Більше того, сучасні комп’ютерні засоби дозволяють створювати тренажери, моделі і лабораторні роботи, нездійсненні в реальних умовах. Особливо важливо їх застосування в тих випадках, коли не можна здійснити прямий експеримент. Специфіка мультимедіа в медичній біології визначається особливостями вивчення різних розділів, які вимагають наявності великої кількості наочного матеріалу, без якого не можливо повно показати різноманітність тваринного світу, особливості його будови, розвитку, механізмів протікання і цілісності біологічних, хімічних та інших процесів. Прикладом може служити демонстрація фільмів: «Розвиток близнюків» на лекції «Молекулярно-генетичні механізми онтогенезу. Порушення онтогенезу та їх місце в патології людини», «Паразити у людському тілі» на лекціях «Медико-біологічні основи паразитизму», «Трансплантація. Пам’ять тіла» на лекції «Сучасні аспекти регенерації та трансплантації.», «Походження людини. Сучасні докази» на лекції «Синтетична теорія еволюції. Особливості еволюційних факторів у популяціях людей» та «Рівновага в біосфері» на лекції «Біосфера як система, що забезпечує існування людини».
Не дивлячись на всі складності впровадження інноваційних форм і методів навчання, їх використання позитивно відбилось на якості підготовки студентів. Викладачі нашої кафедри активно використовують інноваційні форми і методи проведення занять і відмічають в 52,7% випадках високу зацікавленість студентів у вивченні нашого предмету.
Інноваційні технології навчання стимулюють роботу викладача, підвищують його професійний рівень, так як така організація навчального процесу потребує підготовки до кожного заняття, постійного педагогічного пошуку, розробки і додавання нових матеріалів.
Прокопчук, З.М., Фоміна Н.С.
РОЛЬ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У САМОСТІЙНІЙ ПОДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ
Сьогодні Україна знаходиться на етапі переоцінки системи вищої освіти та її адаптації до зарубіжних програм з метою подальшого вступу до Болонського процесу. В зв`язку з цим важливо ретельно вивчати та аналізувати позитивний досвід розвинутих країн світу щодо підготовки фахівців медичної галузі.
Результати дворічного використання кредитно-модульної системи в процесі організації навчального процесу на кафедрі мікробіології нашого університету засвідчує (позитивні моменти): - усвідомлена студентами необхідність систематичної підготовки до занять; - регулярний поточний контроль знань студентів (із 100; охопленням студентського колективу); - об`єктивізація оцінок за рахунок залучення різноманітних форм оцінювання знань (усне опитування, тестові завдання, рішення ситуаційних задач, аналіз результатів лабораторних методів дослідження і їх діагностичні можливості); - необхідність ретельного планування діяльності (як викладачів, так і студентів), раціональний підхід до розподілу часу; - формування розумної конкуренції (у плані навчання), яка сприяє розвитку самосвідомості студентів, їх амбіціям, бажання само реалізуватися і досягти високого професійного результату; - заохочення студентів до навчання шляхом надання їм додаткових балів (за індивідуальну і самостійну роботу, участь в студентських конференціях, науковій роботі кафедри), здатних вплинути на рейтингову оцінку.
Тому сьогодні, повинно приділятися велике значення самостійній роботі, вихованню її культури, раціональної направленості, формуванню методики, як складової розвитку різноманітних умінь та навиків в процесі підготовки студентів до роботи за фахом.
Самостійна робота передбачає:
Максимальну активність щодо предмету діяльності (важливо створити умови, завдяки яким студент самостійно засвоює знання, оскільки готові знання часто проходять поза його свідомістю і не осідають в пам`яті).
- Носити індивідуальний характер;
- Підвищує відповідальність кожного студента та покращує його успішність;
- Покликана розвивати організаційні, інформаційні, пізнавальні, комунікативні вміння студентів.
Без сумніву, її роль в організації навчального процесу – надзвичайно велика. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія – 3-х модульна дисципліна, загальна кількість годин, що відводиться на її вивчення – 240 (з них 50 год. – лекційний курс, 120 год. – практичні аудиторні заняття, 70 год. – самостійна робота).
З метою наближення рівня медичної освіти до світових стандартів на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології нашого університету впроваджено низку заходів, які підвищують змістовність та ефективність самостійної поза аудиторної роботи студента, а саме: можливість вільного доступу до створених на сучасних носіях викладачами – лекторами мультимедійних лекцій, відеофільмів, методичних розробок для практичних занять та поза аудиторної самостійної роботи; використання спеціалізованих сайтів Internet, бібліотечних, електронних джерел інформації (нових примірників навчальних та наукових посібників); оволодіння цілим рядом знань та практичних навичок, необхідних для розуміння етіології, патогенезу і мікробіологічної діагностики інфекційних захворювань; оволодіння технікою мікроскопічного дослідження матеріалів, взятих від хворих з різними мікробними патологіями; бактеріологічне дослідження клінічного матеріалу та самостійне встановлення виду збудника, що спричинив розвиток патологічного процесу; оволодіння технікою зараження лабораторних тварин з метою відтворення експериментальної інфекції та вивчення патогенності збудника; засвоєння етапів розтину трупа лабораторної тварини, що загинула від даної досліджуваної інфекції; вивчення можливостей застосування сучасних методів дослідження чутливості музейних та клінічних ізолятів до антимікробних препаратів; оволодіння технікою забору та дослідження об`єктів зовнішнього середовища (грунт, вода, повітря), як основних факторів передачі інфекції.
Про отриманні результати студенти доповідають на засіданнях студентських наукових товариств на конференціях молодих вчених, які регулярно проводяться як у нашому ВУЗі, так і за його межами. Крім того, отримані та засвоєнні знання і навички контролюються за допомогою комп`ютерних програм, вирішення конкретних ситуаційних задач, де відбувається перенесення отриманих знань, навиків та вмінь на інші, але аналогічні ситуації.
Ми вважаємо, що тільки комплексне використання цих заходів сприятиме розвитку здібностей студентів, набуттю навичок самостійного навчання та самоконтролю здобутих знань.
Пушкар М.С., Кульчиковська Н.В., Шевчук С.М., Маєвський О.Є.,
Соловйова Л.О., Кравчук В.В., Король А.П., Тереховська О.І.
ПРОМОУТОР ПІСЛЯВИПУСКНОГО МАЙБУТНЬОГО
В наш час ціна спеціаліста з вищою освітою вимірюється не тим, коли він ефективно діє за певними рецептами та стереотипами, а тими випадками, коли доводиться вирішувати раптові проблемні ситуації, що потребують глибокого розуміння сутності речей та явищ. Тому підготовка випускників вищих шкіл має здійснюватися у відповідності з темпами й напрямками розвитку суспільства. В іншому разі „школа готуватиме учнів як прислужників і заручників сьогоденних потреб дорослого суспільства” ( В. Ключевський, історик, акад., С – Пет., XIX і початок XX ст.)
Реалізацію бажаного мають забезпечувати принаймні три засадничих принципи - рівність можливостей отримати вищу освіту; здобування освіти доступними для молодих людей шляхами з правом вільного вибору, творчості й прояву таланту; нарешті те, що має слугувати абсолютному здійсненню мети навчання, - це відверте щоденне піклування студента про об’єм і якість своїх знань в обіймах наполегливої праці у прагненні глибокої самоосвіти. Розуміючи неоднозначність кожного принципу, погляньмо лише на останній з них, бо дійсно він є взагалі після вступу до вузу вирішальним, таким що забезпечує плідність співпраці учня і викладацького розуму у вищій школі в неоголошеній домовленості обох сторін про те, що „вища освіта має передбачати еволюцію потреб людини і суспільства” (Декларація Всесвітньої конференції з питань вищої освіти, 1998).
Але ж першокурсники у своєму загалі не навчені вчитися, вони ще у полоні шкільних звичок. Не легко дається вузівська адаптація, відстає мотивація не зворотньо ставати студентами. Вони часто незадоволені собою, тому що хотілося б жити якось розумніше, вільніше, мати резерв часу. За висловом В.Г. Белінського, - „розумом людина обдарована для того, щоб жити з розумом, а не для того, щоб вона бачила, що живе не розумно”.
Наш обов’язок якомога швидше прищепити першокурсникам культуру навчання, смак до вищої освіти, посприяти становленню нового ефективного стереотипу поведінки молодої людини на шляху самоствердження – з повними проявами здібностей і таланту та реалізацією всіх достойностей самоосвіти.
Здається, що саме у такій реалізації віднайдеться для кожного свій ступінь вільного вибору відповідно до схильностей, розумового потенціалу і характеру.
То що ж ми пропонуємо? Для початку ми наголошуємо на дуже важливих особливостях саме процесу навчання, пізнання, накопичення та індивідуалізації знань:
1. опанування нового „ дорослого ” стереотипу в справі навчання;
2. подолання психологічно зрозумілого природного негативізму в своєму первинному ставленні до учбових завдань;
3. реалізація принципу „repetitio est mater studiorum” (повторення – мати навчання);
4. „привласнення” знань та уміння скористатися в потрібний час будь-якою ланкою в їх переплетених ланцюжках;
5. залучення до учбових записів у конспектах нових інформацій з періодичних медичних видань, монографій.
Адже щоденні пересування з кафедри на кафедру, навички вчитися як у школі, - на коли потрібно, йдучи за імперативом розкладу занять, - це багато витратні і малорезультативні „трудові прийоми” більшості студентів. А істина в тому, щоб не „відбиватися” від невідворотності плинних занять, а планувати зустріч з ними, стати регулювальником і учасником руху до знань.
Для цього ось наступна деталізація обов’язків і дій студента:
1. лекцію конспектувати обов’язково й так, щоб залишати поле для пояснень та доповнень;
2. за будь-яких обставин кожен конспект за цей день обов’язково перечитати, дописуючи „розшифровки” скорочень або те що згадалося, хоча й не записано;
3. на базі всього розкладу занять (для своєї групи) скласти план – карту часу і дня попередньої і остаточної підготовки до занять з усіх предметів (за 2-1 день).
4. попередня підготовка, як ознайомлення з об’ємом і сутністю завдання у підручнику (7-10 хвилин), якого в цей момент виконувати ще не потрібно, знімає негативне ставлення до нього або полегшує;
5. за день або на завтра остаточна підготовка – це перечитування конспекту, уважне читання підручника і доповнювання конспекту на полях слушною інформацією з книги. Якщо лекції з цієї теми не було, то за два рази потрібно зробити конспект з теми у підручнику, і обов’язково з полями.
Вся ця робота з авторучкою в руці вигідніша в цілому і завжди буде гідно використана порівняно з простим читанням сторінок у підручнику, коли увага весь час відволікається певною домінантою і втрачається час і розуміння того, про що читаєш.
Вже на цьому етапі можна спостерігати задіяність принципу „repetitio est mater studiorum”.
А далі доповнений конспект (або зроблений з книги) вже звільняє студента від залежності мати з собою підручник, конспектом зручно скористатися і в транспорті і на перерві перед заняттям. Наступні повторення відбуваються в обговоренні теми на практичному занятті, потім при підготовці до змістового модулю, а врешті – до великого модулю.
Сумарно в такій системі студент щонайменше 9 разів звертається до тієї ж теми. Інакше таких спроб буде не більше трьох – на заняття, змістовий модуль і на великий Модуль і лише з підручника, який щоразу знову ніби „ворожий”.
Та зовсім інше ставлення свого” Я”до свого конспекту. Конспект з багатьма і багатьма дотепними доповненнями (з примітками про джерело) знаменує „хазяйський” підхід до збирання цінних наукових відомостей з багатьох джерел в один „ларець” з кожного предмету. По – іншому це прагнення і його наслідки ніяк не наречеш.
Це шлях до справжнього „привласнення” знань, при тому тривалого, абстрагованого від зорової пам’яті на місце інформації в підручнику, зрозуміле, вистраждане, улюблене.
Той, хто відважився вибору тактики і стратегії навчання піти на роздоріжжі в цей бік, безумовно відчує і втому, вагання, брак часу, потребу відмовлятися від розваг. Такий період тягнутиметься місяців з два – три. Але вже потім раптом слабшає і відходить втома, зникають вагання, відчуття загнаності. Натомість з’являється переконаність, задоволеність успіхами, досвід автоматизму в оволодінні курсовими науками, новий зручний життєвий стереотип, висвітлюється резерв часу. Фактично настає „друге дихання”. Звільнений час шкода буде витрачати бездарно. Він прямою стежиною поведе вже змужнілого тілом і душею студента до самовиховання, культурного збагачення, вдосконалення мовознавства, задоволення інтересів за схильностями відповідно до поклик і таланту. Ідеально цей комплексний метод працюватиме в атмосфері партнерства «студент - педагог».
А кожного такого трудівника навчальної ниви таке студентське життя загартує і обдарує незламним бажанням і вмінням вчитися завжди, як того вимагає доданий Комітетом Всесвітньої організації охорони здоров’я пункт до Клятви Гіппократа: «присягаюся вчитися все життя».
Рауцкієне В.Т., Гаврилюк А.О
МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ АСПЕКТИ У ВИВЧЕННІ
БІОПСІЙНО-СЕКЦІЙНОГО КУРСУ
Заключним етапом вивчення патанатомії в медичному ВУЗі є біопсійно-секційний курс, який за планом для медичних факультетів виконується на V курсі. Основним завданням цього короткого курсу – це навчити майбутніх лікарів-клініцистів грамотно користуватися послугами патологоанатомічної служби. На заняттях необхідно підкреслити наявність трьох основних методів патанатомії: розтин трупів померлих в стаціонарах, гістологічне дослідження біопсій і післяопераційного матеріалу та експериментального методу. Кожен з них є важливим промотором в розвитку всіх галузей медицини. Розтин трупів потрібен не тільки для уточнення статистики причини смерті, а в першу чергу, для клініко-патологоанатомічного аналізу захворювань, підвищення кваліфікації лікарів, для контролю за лікувально-діагностичною діяльністю лікувальних закладів. Завдяки розтину мертвонароджених та викиднів з паралельним гістологічним дослідженням посліду за останні десятиліття досягнено значних успіхів у розвитку неонатології.
На практичних заняттях з біопсійно-секційного курсу звертаємо увагу на необхідність гістологічного дослідження всіх тканин та фрагментів органів, які видаляються із організму людини на предмет підтвердження діагнозу. Особливого значення набувають правила цілеспрямованого забору біопсій, їх фіксації та направлення на гістологічне дослідження, оскільки в даному випадку передбачена особлива відповідальність лікаря практичної медицини. Лікарі всіх спеціальностей в своїй роботі в тій чи іншій мірі стикаються з патоморфологією. Знання основ організації, методів і документації патанатомічної служби обов’язкове для клініцистів в їх практичній діяльності. Вони необхідні для вільної орієнтації в питаннях патологоанатомічної діагностики, клініко-патанатомічного співставлення, в питаннях нозології і патогенезу для правильного оформлення діагнозу та свідоцтва про смерть. Тому саме принципам формування діагнозу та правилам оформлення свідоцтва про смерть виділяється найбільше програмного часу. Для практичного рішення студентам пропонується до 100 задач українською і російською мовами, які є обов’язковими для виконання.
Ми вважаємо, що знання отримані на біопсійно-секційному курсі створять позитивні умови для успішного співробітництва клініцистів та патологоанатомів при вирішення наукових та практичних завдань.
При виконанні програми по біопсійно-секційному курсу ми враховуємо основні положення «Етичного кодексу лікаря України», прийнятого 27.09.2009 р. під час роботи 10-го З’їзду Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ), як кодексу морально-етичних правил, які є обов’язковими для лікарів, адміністративного персоналу і вчених, які працюють у сфері охорони здоров’я.
В патанатомічній службі принципи деонтології та медичної етики потрібно знати і досконало виконувати щоденно. В обов’язки патологоанатома входить проінформувати родичів і близьких людей померлого щодо його захворювання та причин смерті. На жаль клінічний та патологоанатомічний діагнози не завжди співпадають і патологоанатом із співчуттям і особливим тактом повинен підкреслити об’єктивні причини помилки, не принижуючи гідність лікуючого лікаря. Мораль лікаря патологоанатома проявляється не тільки в словах, а і в поведінці, манерах, жестах, міміці, навіть у настрої, які можуть відігравати велику позитивну чи негативну роль. Психологічний портрет лікаря визначається не лише його професійною підготовкою, а і його людяністю, совістю, колегіальністю.
Разом з тим дружні відношення між товаришами по професії не сумісні з духом примирення з помилками, тим більш з приховуванням професійних злочинних дій, фактів халатного відношення до хворого, недобросовісного виконання своїх обов’язків. Пріоритет інтересів належить суспільству, державі. Ці акценти треба проголошувати при навчальній та виховній роботі зі студентами, особливо старших курсів. Прикладом повинен бути викладач-патанатом, який своєю ерудицією, поведінкою демонструє повагу до людини, навіть мертвої.
Редчіц М.А., Яцина О.В.
Новітні технології підвищення якості циклових занять при вивченні гігієни та екології за кредитно-модульною системою
Згідно з вимогами Європейської вищої медичної освіти на сучасному етапі суттєво зростають і вимоги до якості підготовки лікаря, що передбачає впровадження в навчальний процес новітніх технологій засвоєння матеріалу, використання різноманітних форм організації навчального процесу та контролю отриманих знань.
У програмі набуття медичної освіти майбутніх лікарів гігієна та екологія завжди займають почесне місце. Мова йде не тільки про лікарів санітарно-епідеміологічної служби, для яких гігієна та екологія в усіх їх окремих гілках є профілюючим предметом, але й про лікарів загального профілю, а також сімейних лікарів. Однак, ще зі студентської лави серед студентів медичного профілю іноді закладається дещо викривлене уявлення про зазначену дисципліну як про щось загальне, обов'язкове лише при засвоєнні необхідної програми, предмет, що не стосується повсякденної клінічної практики лікаря. Це уявлення залишається в розумінні наших лікарів і надалі. Дійсно, практика функціонування системи медичного забезпечення, включаючи відокремлену санітарно-епідеміологічну службу, що склалася в Україні за радянських часів, визначає й певну структуру і зміст медичної освіти. Проте в умовах сьогодення медична освіта реформується з метою інтеграції в загальноєвропейську структуру медичної освіти і, отже, профілактична медицина має займати зовсім інше місце.
Реформа вітчизняної медичної освіти торкнулась і випускних Державних іспитів, які повинні відповідати низці критеріїв та, в першу чергу, критеріям щодо прикладного спрямування та практично-значущої орієнтації. Досвід організаційного та методичного забезпечення навчального процесу в умовах запровадження практично-орієнтованого Державного іспиту показав високу ефективність такого напрямку в плані оволодіння студентами фундаментальними знаннями з предмету, з одного боку, та підготовки майбутнього клініциста до вирішення нагальних питань з профілактики різноманітних захворювань людини, яка перебуває в умовах денатурованого середовища, з іншого.
Слід окремо торкнутись ще однієї важливої задачі медичної освіти, а саме: підвищення рівня екологічних знань випускників-медиків, адже їх майбутній фах, в якій би гілці медичної практики вони не опинились, завжди буде пов’язаний з нагальною проблемою: денатуроване навколишнє середовище – здоров’я людини. Тому при розробці тематики практичних циклових занять, враховуючи основні положення Робочої програми (2010), кафедра значну увагу приділяла підготовці методичних матеріалів саме з цієї проблеми.
Враховуючи той факт, що з кожним роком знижується кількість годин практичних циклових занять, а також не перший рік повністю виключені лекційні години, методичні матеріали складались з урахувань усіх можливих форм і методів наукових наочних розробок, а саме: зведених таблиць даних моніторингу, схем, графіків, малюнків тощо. Крім того, теоретична частина методичних розробок насичена сучасними літературними даними як вітчизняної, так і світової науки.
Отже, впровадження новітніх технологій при вивченні студентами-випускниками медичного факультету питань гігієни та екології повинно сприяти кращому засвоєнню матеріалу, дозволить їм повніше інтегруватися у самостійну роботу по вивченню дисциплін і в подальшому адаптуватися в медичному світі.
Рикало Н.А.
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРИ ВИКЛАДАННІ ПАТОФІЗІОЛОГІЇ СТУДЕНТАМ-СТОМАТОЛОГАМ
Проблема оптимальної підготовки висококваліфікованих вітчизняних та іноземних студентів-стоматологів постає з особливою гостротою, враховуючи сучасні реформи вищої освіти в Україні, а саме: організації навчального процесу за кредитно-модульною системою студентів стоматологічного факультету. Кредитно-модульна система організації навчального процесу спонукає студентів систематично вчитися протягом навчального року і має забезпечити підвищення якості підготовки студентів. Адже від ступеня підготовленості студентів із зарубіжжя залежить не лише їх професійне майбутнє, але й ставлення світової спільноти до медичної освіти в Україні загалом.
Патофізіологія, як фундаментальна дисципліна, посідає одне з провідних місць в системі науково-теоретичної підготовки як лікаря загальної практики, так і лікаря-стоматолога. Патофізіологія створює теоретичні основи для опанування студентами-стоматологами клінічних дисциплін та розвиває фахові здібності до клінічного мислення.
Викладання патофізіології проводиться за типовою програмою для студентів медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, затвердженої в 2010 році. Видами навчальних занять згідно з навчальним планом є: лекції, практичні заняття та самостійна робота студентів. Практичні заняття за методикою їх організації є лабораторними і передбачають дослідження студентами стану фізіологічних функцій і змін відповідних параметрів за умов патології в експериментах на тваринах, ізольованих органах, моделях або на підставі дослідів, записаних у відеофільмах, поданих у комп’ютерних програмах та інших навчальних технологіях. Враховуючи те, що вивчення таких розділів патофізіології, як: «Патогенна дія факторів зовнішнього середовища» та «Типові патологічні процеси» відбувається, згідно до робочої програми, у зимовий період, виконання експериментальних досліджень на вкрай необхідних для цього лабораторних тваринах (жаби) є неможливим, тому використання саме інноваційних технологій організації навчального процесу є вкрай необхідним. З цією метою на кафедрі розробляються комп’ютерні програми, що використовуються під час лекцій для кращого наочного сприйняття та запам’ятовування матеріалу, а також планується створення відеотеки основних експериментальних досліджень. Усі лекції, які читаються завідувачем кафедри, переведені у формат мультимедійного забезпечення.
На практичних заняттях надзвичайно широко застосовується вирушення ситуаційних задач, зокрема, аналіз та інтерпретація параметрів гомеостазу, показників діяльності органів та систем, механізмів їх регуляції та ін., що має клініко-діагностичне та прогностичне спрямування. Студенти на практичних заняттях оформлюють протоколи проведених досліджень, в яких, з метою економії часу, вже зазначена тема заняття, мета дослідження та хід роботи, а студентам необхідно лише власноруч внести результати дослідження та висновки.
Для діагностики рівня підготовки студентів на практичних заняттях та підсумкових модульних контролях проводиться усне опитування студентів, використання тестів з бази даних «КРОК-1», розв’язування ситуаційних задач, оцінка результатів експериментальних та лабораторних досліджень на тваринах, клініко-лабораторних досліджень, які характеризують функціональний стан органів і систем людини; контроль практичних навиків.
Кінцевими цілями вивчення патофізіології є: вміти трактувати основні поняття загальної нозології, інтерпретувати причини, механізми розвитку та прояви типових патологічних процесів та найбільш поширених захворювань, аналізувати, робити висновки щодо причин і механізмів функціональних, метаболічних, структурних порушень органів та систем організму при захворюваннях.
Таким чином, для оптимізації навчального процесу при викладанні патофізіології, як навчальної дисципліни, студентам-стоматологам, доцільним є введення інноваційних технологій у поєднанні з традиційними засобами навчально-методичного та наочного забезпечення, особливо, в умовах запровадження кредитно-модульної системи.
Рикало Н.А., Гриценко А.С.
ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА КАФЕДРІ ПАТОФІЗІОЛОГІЇ ПРИ ПІДГОТОВЦІ АНГЛОМОВНИХ СТУДЕНТІВ ДО ЛІЦЕНЗІЙНОГО ІСПИТУ «КРОК-1»
На сучасному етапі реформ вищої освіти в Україні проблема підготовки висококваліфікованих іноземних студентів-медиків постає з особливою гостротою. Адже від ступеня підготовленості студентів із зарубіжжя залежить не лише їх професійне майбутнє, але й ставлення світової спільноти до медичної освіти в Україні загалом.
З метою покращення сприйняття лекційного матеріалу, як важливого виду навчальних занять, весь матеріал, який згідно до навчальної програми має бути викладений, переведений у мультимедійний формат. Особливого значення таке проведення лекцій набуває у відношенні іноземних студентів, враховуючи низький базовий рівень англійської мови, у тому числі професійної термінології, у іноземних студентів.
Для полегшення розбору матеріалу на практичних заняттях та його запам’ятовування до кожної теми підготовлені таблиці англійською мовою, при укладанні яких враховували загальноприйняті у всьому світі класифікації патологічних процесів та станів, а також розуміння патогенезу найбільш розповсюдженої патології.
На кафедрі опубліковані методичні розробки (згідно вимог Болонського процесу) та навчально-методичні посібники англійською мовою до кожного змістового модулю для студентів медичного факультету, в яких враховані сучасні наукові матеріали не лише вітчизняних літературних джерел, а й іноземних англомовних видань, а також до кожного розділу навчальної програми для студентів фармацевтичного факультету, які на сьогоднішній день навчаються за традиційною системою. Викладачами кафедри розробляються аналогічні розробки та посібники для студентів стоматологічного факультету, які з 4 семестру 2010-2011 навчального року розпочали вивчати патофізіологію за кредитно-модульною системою.
З метою підвищення ефективності підготовки студентів до складання ліцензійного іспиту «КРОК – 1» викладачами кафедри укладені збірники тестових завдань, які містять завдання з бази даних ліцензійного іспиту «КРОК-1» за фахом «патофізіологія». Питання ретельно розбираються на кожному практичному занятті, практичних навичках, підсумкових модульних контролях. Вимогою до студента є не лише назвати правильну відповідь, а й детально обґрунтувати її, враховуючи засвоєний теоретичний матеріал. Дана практика показала високу ефективність, оскільки у 2010 році іноземні студенти 3 курсу медичного факультету, які навчаються англійською мовою, при проведенні ліцензійного іспиту показали найкращий рівень знань з патофізіології у порівнянні з іншими дисциплінами.
Таким чином, з метою підвищення рівня знань англомовних студентів, а також підвищення результатів складання ліцензійного іспиту «КРОК – 1», необхідно, поряд із традиційними методиками викладання дисципліни, широко впроваджувати і застосовувати інноваційні технології, спрямованих на покращення запам’ятовування і відтворення пройденого матеріалу.
Рикало Н.А., Гумінська О.Ю., Пилипонова В.В
ДОСВІД РОЗРОБКИ МЕТОДИЧНИХ ВКАЗІВОК З ПАТОФІЗІОЛОГІЇ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ЗАОЧНОЇ
ФОРМИ НАВЧАННЯ
Студенти фармацевтичного факультету заочної форми навчання вивчають патофізіологію на 3 курсі. Для вивчення базових понять патофізіології протягом року, у відповідності з робочою програмою, мають 8 практичних занять та 4 лекції. Викладацький склад кафедри за цей час намагається висвітлити основні значущі проблеми та питання загальної та спеціальної патофізіології, зокрема, проблеми, з якими фармацевт може зіткнутись в подальшій практичні діяльності.
Для покращення підготовки студентів та набуття практичних навичок на кафедрі патофізіології створено відповідну методичну базу: «Зошит для практичних робіт з патофізіології для студентів заочної форми навчання», «Методичні вказівки з патофізіології для студентів фармацевтичного факультету (заочна форма навчання) - 2 частини. Використання даних матеріалів допомагає оптимізувати підготовку студентів та максимально ефективно використовувати відведений на практичні заняття час. Усі методичні вказівки мають внутрішню та зовнішню рецензію, розглянуті на засіданні профільного методкому фармацевтичного факультету і рекомендовані до використання в педагогічному процесі.
Навчально-методичний посібник «Зошит для практичних робіт» побудовано у відповідності з робочою програмою, містить детальний опис проведення експериментів, прості для виконання та розуміння, допомагають закріпити пройдений матеріал. Окрім того, у робочому зошиті міститься матеріал для самоконтролю, ситуаційні задачі та тести.
Значну частину у форматі заочного навчання відведено для самостійної роботи. Протягом року навчання на кафедрі патофізіології студенти виконують 2 контрольні письмові роботи. Збірник завдань до контрольної роботи побудовано наступним чином: у першому розділі вказані вимоги кафедри до виконання роботи; теоретичні питання, згруповані відповідно до тем, ситуаційні задачі, тестові завдання. Кожна рубрика має відповідну нумерацію. Для покращення та полегшення навчання студент отримує шифр контрольної роботи, а відповідні питання може переписати або ксерокопіювати у лабораторії кафедри або у бібліотеці ВНМУ.
Останнім часом набуває актуальності також дистанційна форма консультування, саме для студентів заочників, оскільки вже є студенти-фармацевти з інших країн. Студенти, що проживають в інших країнах, або на території України, часто не мають змоги скористатись консультаціями викладачів кафедри. Саме для таких студентів доцільно було б розробити інтерактивні методики консультування, з використанням сайту університету. Наприклад, по авторизованому запиту (з вказанням прізвища, № групи та № студентського) надавати консультації по складним питанням, задачам, теоретичним питанням. Це особливо актуальне, коли робота була повернена на доопрацювання. Відповідь має бути стислою, по можливості містити посилання на джерело, з якого студент може отримати необхідну інформацію. Таким чином можна спонукати студентів до самостійного пошуку, синтезу літературних джерел, формувати навички роботи з літературними джерелами. В такому випадку дистанційна форма навчання достягне кращого рівня ефективності.
Ромашкіна О.А.
Розробка і впровадження різних форм тестування на кафедрі ортопедичної стоматології за Болонською системою навчання студентів
Модернізація системи контролю якості є актуальною проблемою в контексті загальноєвропейського простору вищої освіти. Колектив кафедри ортопедичної стоматології не залишається осторонь інноваційних тенденцій та активно залучається до процесу реформування вищої медичної освіти. Оцінка навчальних досягнень студентів в термінах менеджменту якості освіти реалізується шляхом контролю знань, навичок та вмінь з ортопедичної стоматології. В організації навчального процесу застосовуються різноманітні контрольні заходи, проте в умовах кредитно-модульної системи навчання особлива увага приділяється такому виду контролю, як тестовий. Відповідно до наявних видів тестового контролю на кафедрі ортопедичної стоматології розробляються та впроваджуються завдання для поточного, тематичного, рубіжного та підсумкового тестування.
Поточний тестовий контроль проводиться протягом усього навчання (2 – 5 курси) за допомогою тестів, спрямованих на перевірку володіння студентами знаннями, навичками та вміннями. На кафедрі ортопедичної стоматології представлені такі тестові завдання для поточного контролю студентів 2 курсу: «Вивчення організації робочого місця лікаря стоматолога-ортопеда», «Організаційні принципи роботи зуботехнічної лабораторії», «Види зубних протезів» тощо.