І. В. Діяк українська національна ідея шлях до Великої України І. В. Діяк українська національна ідея. Шлях до Великої України. Наукове видання. Київ 2005 Книга

1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

1 Націоналізм. Антологія. – К., 2000. – С. 19.

1 Сміт Е. Національна ідентичність. – К., 1994. – С. 23.

2 Цит. за: Рябчук М. Від Малоросії до України. Парадокси запізнілого націєтворення. – К., 2000. – С. 138.

3 Брас П. Етнічні групи і формування етнічної ідентичності // Націоналізм. Антологія. – К., 2000. – С. 464.

1 Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – К., 1999. – С. 36.

1 Ренан Е. Що таке нація? // Націоналізм. Антологія. – С. 119.

1 Арон Р. Мир і війна між націями. – К., 2000. – С. 280.

1 Див.: Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – С. 80-120.

1 Бордуляк Т. Нація і національна ідея. – Дрогобич, 2000. – С. 14.

2 Дашкевич Я. Нація і утворення Київської Русі // Формування української нації: історія та інтерпретації. Матеріали круглого столу істориків України. – Львів, 1995. – С. 14.

3 Лисяк-Рудницький І. Формування українського народу й нації (методологічні завваги) // Історичні ессе. – К., 1994. – Т. 1. – С. 11.

1 Армстронг Дж. Нації до націоналізму // Націоналізм. Антологія. – С. 520-528.

1 Сетон-Вотсон Г. Старі й нові нації // Націоналізм. Антологія. – С. 515.

1 Подається за: Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – С. 104.

1 Дзюба И. Идеологические децибелы “диалога культур” // Зеркало недели. – 1999. – 10 апреля.

1 Етнічна історія давньої України.— К., 2000.—С. 273.

2 Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух: Історія та ідеї. – Дрогобич, 1994. – С. 5.

1 Бойко Ю. Шлях нації. – Париж-Київ-Львів, 1992. – С. 39.

2 Смолій В.А., Гуржій О.І. Як і коли почала формуватися українська нація. – К., 1991. – С. 7.

1 Рябчук М. Від Малоросії до України. Парадокси запізнілого націєтворення. – С. 105.

2 Щодо етнічної самоназви українців та використання назви “рутени”, “русь”, докладно див.: Діяк І. Україна – Росія. Історія та сучасність. – К., 2001. – С. 75-83.

1 Всемирная история. Возрождение и Реформация. – Москва-Минск, 2000. – С. 434.

1 Лисяк-Рудницький І. Формування українського народу й нації (методологічні завваги) // Історичні ессе. – Т. 1. – С. 11-12.

1 Каппелер А. Формування української нації у Російській імперії ХІХ ст. на тлі націотворчих процесів у Європі // Історичні ессе. – К., 1994. – Т. 1. – С. 78.

1 Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – С. 286.

1 Цит. за: Крип’якевич І. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990. – С. 329.

1 Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – С. 287.

1 Каменка Ю. Політичний націоналізм: еволюція ідеї // Націоналізм. Антологія. – С. 223.

1 Про політичні та військово-стратегічні кроки гетьмана Богдана Хмельницького див.: Діяк І. Україна – Росія. Історія та сучасність. – К., 2001. – С. 92-150.

2 Новое время.—1991.—№24.— С. 33.

1 Гоголь Н. Полное собрание сочинений.—М., 1952.—Т.9.— С. 83-84.

2 Цит. за: Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1992. – С. 135.

3 Кудрявцев Л. “Наш завзятий Головатий не вмре, не загине…” // Независимость.—1999.—9 июня.

1 Цит. за: Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація?— К., 1998.— С. 81.

2 Копыстянский В. Возможно ли отделение Украины от России // Украина—это Русь.—Санкт-Петербург, 2000. – С. 89.

1 Цит. за: Шаров І. 100 видатних імен України.—К., 1999.—С.55.

2 Цит. за: Субтельний О. Україна. Історія.—К., 1992. – С. 189.

1 Цит. за: Украина—это Русь.— С. 1.

1 Див.: Каппелер А. Мазепинцы, малороссы, хохлы: украинцы в этнической иерархии Российской империи // Россия – Украина: история взаимоотношений.– М., 1997. – С. 134-135.

1 Царинный А. Украинское движение // Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола.—М., 1998. – С. 251-252.

2 Там само.—С. 162.

1 Цит. за: Миллер А. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина XIX в.). – Санкт-Петербург, 2000. – С. 175.

1 Цит. за: Рябчук М. Від Малоросії до України. Парадокси запізнілого націєтворення. – С. 58.

1 Цит. за: Рябчук М. Від Малоросії до України. Парадокси запізнілого націєтворення. – С. 59.

1 Цит. за: Махун С. Дмитро Донцов: “Вільний улан” української національної ідеї // Дзеркало тижня. – 2004. – 27 березня.

2 Цит. за: Салтовський О. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки. – К., 2002. – С. 363.

1 Салтовський О. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки. – С. 360.

2 Там само. – С. 345.

3 Там само. – С. 360.

1 Цит. за: Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – С. 279.

1 Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ століття. – К., 1997. – С.253-254.

1 Полонська-Василенко Н. Вказана праця.—С. 73.

2 Цит. за: Широкорад А. Русско-турецкие войны.—М., 2000. – С. 78.

1 Цит. за: Романчук О. Ультиматум.—К., 1990. – С. 52.

2 Вейгман С., Лукашин Ю. Контрразведка последнего гетмана: московский аспект // Зеркало недели.— 1999.—17 апреля.

3 Табачник Д. Україна на шляху у світ.—К., 1996.—С.203.

1 Держалюк М. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917-1922 рр. – К., 1998.— С. 131.

2 Семененко В. Історія Східної України. Поновлення кайданів (1917-1922).—Харків, 1995. – С. 244.

3 Держалюк М. Вказана праця.—С. 142.

4 Лисенко М. Биківня: злочин без каяття.—Бровари, 1996.—С. 102.

1 Підраховано за: Працівники управління Південно-Західної залізниці, репресовані у 1937-1938 роках // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ.—1994. – № 1. – С. 181-188.

2 Базелюк М. Вічний біль Биківні бережуть сосни // Шлях перемоги.— 1999.—14 травня.

3 Артеменко П. Українська любов “по-русскі” // Українська газета.— 1999.—13 травня.

4 Див.: Вінниця: злочин без кари.—К., 1994.—С. 33-34.

1 Див.: Семененко В. Вказана праця. – С. 243.

2 Президиуму ХІІ Всеукраинского съезда Советов // Чорна книга України. Збірка документів. – К., 1998. – С. 22.

3 Цит. за: Сікора В. Національна ідея в економіці (українська перспектива). – К., 1999. – С. 39.

1 Соколов О. Великая армия Наполеона. – Санкт-Петербург, 1999. – С. 396.

1 Див.: Волков С. Русский офицерский корпус. – М., 1993. – С. 276.

2 Полонська-Василенко Н. Вказана праця.—С. 445.

1 Яворницький Д. Іван Дмитрович Сірко, славний отаман війська запорозьких низових козаків. – К., 1992.—С. 29-30.

1 Нестеренко П. Пам’яті останнього кошового // Урядовий кур’єр. – 2003. – 8 листопада.

2 Кожукало І., Шаповал Ю. М.С.Хрущов на Україні: сторінки історії // Про минуле заради майбутнього.—К., 1989. – С. 360.

1 Шаповал Ю., Золотарьов В. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. – К., 2002. – С. 14.

1 Лизанчук В. Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її не збудуємо // Народна газета. – 1999. – № 10.

1 Щодо етноніму “черкаси” – це стара середньовічна назва, яка застосовувалася до українських козаків. За часів Великого Князівства Литовського у документах “черкасами” називали тих козаків, які перебували на державній службі. Решту, що перебувала “на вільних хлібах”, називали власне “козаками” (“kazaq”), що походило з тюркської мови як “гулящі люди”, “розбійники”, “розбишаки”. Цим підкреслювалася відсутність у них легітимного статусу, як у “черкасів”.

Історія назви “черкаси” бере свій початок від укріпленного городища Черкаси (сучасний обласний центр України, перша літописна згадка у 1394 р. у зв’язку з війною князів Вітовта та Скригайла проти Володимира Ольгердовича). Напевно, його перші мешканці були тюркського походження (“черкеси”, “черкаси”) і несли прикордонну службу на рубежі лісостепу. Надалі, вислів “піти у черкаси” буквально означав відправку для служби на прикордонних землях. Це було особливою військовою повинністю, за що можна було отримати землі. Від “черкаської” (тобто прикордонної сторожової) служби, котрою з часом почали займатися переважно козаки, їх і стали називати “черкасами”, щоб відокремити від “вільних” козаків.

У Московській державі “черкасами” іменували взагалі всіх українських козаків, але на перших початках уточнювали їх територіальне походження. Зокрема, у документах зустрічаються назви черкасів запорізьких, канівських, київських. У 2-й половині XVII ст. назва “черкаси” стала поширюватися росіянами з українських козаків на все українське населення, котре покозачилося внаслідок війни під проводом Богдана Хмельницького. Колонізаційний рух переселенців з України до прикордонних російських територій (так звана Слобідська Україна) привніс цю назву до місцевої топоніміки. Так, ще й сьогодні на карті між Харковом та Белгородом існують населені пункти, які складаються з двох частин із відповідними префіксами. Наприклад, “Русская Лозовая” та “Черкасская Лозовая”.

2 Цит. за: Соловьев С. Сочинения.—М., 1988.—Кн. 6.—С. 59.

1 Соловьев С. Сочинения.—Кн. 6.—С. 59.

2 Повне зібрання творів В.І. Леніна.—Т. 25.—С. 71.

3 Там само.—Т. 35.—С. 137.

4 Цит. за: Тараненко М., Шевчук В. Історія української державності.—К., 1999.—С. 317.

1 Цит. за: Білас І. Передумови червоного терору // Військо України. – 1993. – № 12.—С. 81.

1 Келеберда А., Текило А. Как нас в русских переделали // Вечерние вести.—1999.—19 ноября.

1 Келеберда А., Текило А. Как нас в русских переделали // Вечерние вести.—1999.—19 ноября.

2 Цит. за: Дзюба І. Вказана праця.— С. 82.

1 Національні процеси в Україні. Історія і сучасність. Збірка документів.—Ч.1.—К., 1997.—С. 552.

1 Цит. за: Малишевский И. “Кобзарь” под серпом и молотом // Зеркало недели.—1999.—28 августа.

2 Галатенко В., Корніяка М. Чорна книга Бориспільщини.—Бориспіль, 1998.—С. 11.

3 Винниченко І. Україна 1920-1980-х: депортації, заслання, вислання.—К., 1994.—С. 37.

1 Винниченко І. Україна 1920-1980-х: депортації, заслання, вислання.—С. 37.

2 Пристайко В. Жертви терору. Як ДПУ боролося з українською академічною наукою // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ.—1994.—№ 1.—С. 71.

1 Пристайко В. Жертви терору. Як ДПУ боролося з українською академічною наукою.—С. 85.

2 Цит. за: Україна: друга половина ХХ століття.— К.,1997.—С.179.

3 Горинь М. Поїздка в минуле // Український форум.—1999.—8 липня.

1 Докладно про це див.: Діяк І. Українське відродження чи нова русифікація? – К., 2000. – 304 С.

1 Докладно про механізм влаштування штучного голоду та його ідеологічні обгрунтування див.: Діяк І. Хто захистить наш народ і державу: Комуністична парітя України чи Українська комуністична партія? Штрихи до історії та сьогодення компартії України. – К., 2000. – С. 64 – 75.

2 Цит. за: Мейс Д. Політичні причини голодомору // Військо України.— 1993.—№ 11.—С. 99.

1 Сергійчук В. Національна трагедія України // Військо України.— 1993.—№ 11.—С. 105.

1 Постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР “Про хлібозаготівлі на Україні” // Національні процеси в Україні. Історія і сучасність.—Ч. 2.—С. 233.

2 Сергійчук В. Національна трагедія України // Військо України.—1993.—№ 11.—С. 109.

1 Протокол № 96 заседания Политбюро ЦК КП(б)У с участием т.Кагановича Л.М. от 29 декабря 1932 г // Там само.—С. 108.

2 Клименко І. Млинці із борошна з вапном // Урядовий кур’єр. – 2003. – 7 листопада.

3 Обкомам, облисполкомам // Сергійчук В. Національна трагедія України.—С. 111.

1 Чорно-червона коса 33-го // Голос України. – 2003. – 5 липня.

2 Зінов’єва С. Відгомін 1933-го // Урядовий кур’єр. – 2003. – 13 вересня.

3 Кегичівський район. Збірник архівних документів і матеріалів.—Харків, 1999.—С. 67

1 Див.: Діброва С. Сталінський “Великий перелом”: погляд із 80-х // Про минуле заради майбутнього.—С.104-105.

2 Чорно-червона коса 33-го // Голос України. – 2003. – 5 липня.

3 Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Вказана праця.—С.378.

1 Див.: Варшава, Беседовскому // Чорна книга України.—С.112-113.

2 Доклад о работе Комиссии помощи голодающим при Циглеровском сахарном заводе. // Кегичівський район. Збірка архівних документів і матеріалів.— С.40.

3 Держалюк М. Вказана праця.—С.142.

1 Кількість випадків канібалізму на території України у 1947 році на грунті голодомору // Національні процеси в Україні. Історія і сучасність.—Ч.2.—С.414.

1 Панченко В. Нас могло быть больше… Геноцид украинцев языком цифр // День. – 2003. – 16 жовтня.

2 Про національний характер репресій, голодомору та повороти політики Кремля з цього приводу дивись, наприклад: Єфіменко Г. “Український націоналізм” – головна небезпека для Кремля у 1933 році. Або справжня мета приїзду Постишева // Дзеркало тижня. – 2004. – 24 квітня.

1 Медведчук В. Сучасна українська національна ідея і питання державотворення. – К., 1997. – С. 62.

2 Розумний М. Справа честі. – К., 1995. – С. 70.

1 Манфред А.З. Наполеон Бонапарт. – М., 1971. – С. 550.

2 Качановский Ю. Диктатура Сталина: уроки и выводы. – К., 2004. – С. 10-19.

1 Литвин В. Проблема наздогнати час у контексті національної недалекоглядності // Голос України. – 2004. – 14 травня.

1 Майоров А. Вторжение. Чехословакия, 1968. Свидетельства командарма. – М., 1998. – С. 205.

1 Майоров А. – С. 208.

2 Там само. – С. 203.

1 Майоров А. – С. 206.

1 Національні процеси в Україні. Історія і сучасність.—К., 1997.—Ч. 2.—С. 394-395.

1 КПРФ в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК (1992-1999).—М.,1999.—С. 234.

2 Зюганов Г. Россия—Родина моя: идеология государственного патриотизма.—М., 1996.—С. 223.

1 КПРФ в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК (1992-1999).—С. 237.

1 Див.: Кармазіна М. Національна ідея чи наднаціональний ідеал? // День. – 2004. – 2 липня.

1 Медведчук В. Сучасна українська національна ідея і питання державотворення. – К., 1997. – С. 131-132.

1 Див. про це: Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. – К., 1996. – С. 35-41.

1 Сміт Е. Доктрина і критики // Націоналізм. Антологія. – С. 247.

2 Цит. за: Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – С. 197.

1 Моррас Ш. Повернення до живих речей // Націоналізм. Антологія. – С. 127.

1 Дуда А. Ідеологія українського націоналізму в системі сучасного політичного плюралізму // Світоглядні й ідейні засади українського націоналізму. – К., 1997. – С. 88.

1 Цит. за: Келарю Ж. История гестапо. – Смоленск, 1993. – С. 108.

2 Цит. за: Майноуг К. Тлумачення націоналізму // Націоналізм. Антологія. – С. 329.

1 Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. Карл Маркс проти Фрідріха Ліста. – К., 1998. – С. 303-304.

2 Цит. за: Науменко І. Національна ідея. Як її розуміти? // Українська газета. – 2004. – 18 березеня.

1 Зокрема, це офіційно визнає останній начальник Першого головного управління (зовнішня розвідка) КДБ СРСР Л.Шебаршин у своїй книзі “Рука Москви”.

2 Див.: Лісовий В. Поняття ідеології. Поняття націоналізму // Світоглядні й ідейні засади українського націоналізму. – С. 52-53.

1 Подається за: Рудко В. Чинний націоналізм: активність versus культура // Націоналізм. Антологія. – С. 378.

1 Полонська-Василенко Н. Вказана праця.— С. 500.

1 Історія української літератури ХХ століття.—К., 1998.—С.19.

2 Цит. за: Полонська-Василенко Н. Вказана праця.—С. 501.

1 Цит. за: Ткач М. У пошуках вектора істини // Голос України.—1999.—17 квітня.

1 Грабович Г. До питання про критичне самоусвідомлення в українській думці ХІХ століття: Шевченко, Куліш, Драгоманов // Сучасність. – 1996, №12. – С. 90-94.

1 Цит. за: Каменка Ю. Політичний націоналізм: еволюція ідеї // Націоналізм. Антологія. – С. 224.

1 Всемирная история. Закат Римской империи. Раннее средневековье. – Москва – Минск, 1999. – С. 774.

2 Там само. – С. 729.

1 Цит. за: Шуба О. Релігія в етно-національному розвитку України.—К., 1999.—С.145.

1 Всемирная история. Закат Римской империи. Раннее средневековье. – С. 759.

2 Білодід О., Бражник І. Клятва на Пересопницькому Євангелії // Церква і національне відродження.—К., 1993.—С.71.

1 Діяк І. Українське відродження чи нова русифікація? – К., 2000. – 304 С.

1 Відома франко-прусська війна, що стала завершальним акордом у боротьбі Прусії за об’єднання всіх німецьких земель у єдину державу.

1 Див. “інтелектуальний трілер” Бузини “ВуТаШе. Вурдалак Тарас Шевченко”, серію статей у газеті “Киевские ведомости” протягом 2004 року, скандальну статтю щодо Лесі Українки в “Бульварі”, а також новий 300-сторінковий опус “Тайная история Украины-Руси”, котрий автор видає у квітні 2005 року.

1 Див.: Полканов Ю. Крымские караимы. – Симферополь, 1995.

2 Див.: Менахем Элон. Еврейское право: история, источники, принципы. – Израиль. – Иерусалим, 1989.

3 Й. Дан. Государство Израиль как теологическая проблема современности // От сердца к сердцу. Ежемесячное издание Еврейской религиозной общины ХаБаД-Любавич. – Украина. – 2003. – №43. – С. 24.

1 Патріарх Йосиф Сліпий як визначний український ієрарх, науковець та патріот. Матеріали Міжнародної наукової конференції 20 вересня 2002 року. – К., 2003. – С. 156.

1 Зеркало недели. – 2000. – 4 марта.

1 Алкоголізм невиліковний. Але надія є! // Вечірній Київ. – 2003. – 12 грудня.

1 Шангіна Л. У чаду економічного дива, або що ж ви робите, панове? // Дзеркало тижня. – 2004. – №29, 24-30 липня.

2 Магдич М. Звідки у хлопців іспанський смуток? // Дзеркало тижня. – 2004. – 15 березня.

3 Трощинський В., Швачка О., Попок А. Еміграційний потенціал осіб українського походження та вихідців з України – жителів Республіки Казахстан. Аналітичний звіт про проведене соціологічне дослідження. – К., 1998. – 122 с.

1 Брук С., Кабузан В. Динамика и этнический состав населения России в эпоху империализма (конец ХIX в. – 1917 гг.) // История СССР. – 1980. – № 3.

2 Євтух В., Ковальчук О. Українці в Канаді. – К., 1993. – 144 с.

3 За матеріалами слухань Верховної Ради України на тему “Стан проблеми правового і соціального статусу сучасної трудової міграції”. – 2004. – 17 листопада.

1 Мами, що “живуть” у телефоні // Україна молода. – 2004. – 20 травня.

2 Відплив мізків // Голос України. – 2004. – 30 квітня.

1 Корейко здесь не ходит // Николаевские новости. – 2004. – 20 серпня.

1 Балабан М. Як продавалася сталь // Україна молода. – 2004. – 8 червня.

1 Шангіна Л. У чаду економічного дива, або що ж ви робите, панове? // Дзеркало тижня. – 2004. – №29, 24-30 липня.

1 Голос України. – 2005. – 3 лютого.

1 Гедеон Р. Шлях олігарха // Сільські вісті. – 2003. – 18 грудня.

1 Нечипорук В. Про те, що є, і те, що буде // Сільські вісті. – 2003. – 9 грудня.

1 Карнаух М. Суцільне Палермо // Україна молода. – 2004. – 9 червня.

1 Народна газета. – 2004. – №26(631).

2 Ющук І. Мовне питання – ключове в державному будівництві // Народна газета. – 2003. – №29(583). – 12-18 липня.

1 Літературна Україна. – 2004. – 15 квітня.

1 З бесіди з першим заступником голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України А.Мураховським // Молодь України. – 2004. – 13 січня.

2 УТ-1, або особливості національного телебачення // Молодь України. – 2004. – 5 березня.

3 Алексєєв В. Інтеграція: тенденція розвитку // Голос України.—1999.—23 листопада.

1 Урядовий кур’єр. 2002. – №164. – 7 вересня.

2 Див.: Людний Ф. Українізація по-кримськи // Урядовий кур’єр.—1999.—9 жовтня.

3 Документи—антиукраїнські за змістом // Літературна Україна.—1999.—4 квітня.

4 Літературна Україна.—1999.—4 квітня.

1 Шевченко В. Мова телерадіопередач українська // Голос України. – 2004. – 22 квітня.

2 Звернення до депутатів Держдуми Росії // Урядовий кур’єр.—2000.—29 лютого.

1 Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року (Біла книга України). – К., 2004. – С. 22.

1 Самойленко Л. Армійські негаразди. Пограбоване військо // Вечірній Київ. – 2003. – 10 липня.

1 Вечерние вести. – 2004. – 2-8 июля.

1 Киевский телеграф. – 2003. – 13-19 октября.

2 Известия.—Российская Федерация. – 1992.—27 мая.

3 Стенограмма парламентских слушаний на тему: “Договор о дружбе, сотрудничестве и партненстве между РФ и Украиной—путь к новым межгосударственным отношениям” // Содружество-НГ.—Российская Федерация. – 1998.—№3.

4 Інтервью с К.Затулиным в “Независимой газете”. – Российская Федерация. – 2001. – 31 января.

1 Нартов Н. Вказана праця.—С.49.

2 Дугин А. Вказана праця.—С.379.

3 Цит. за: Базив Д. Геополитическая стратегия Украины.—К., 2000.—С.188.

1 Базив Д. Геополитическая стратегия Украины.—С.80.

2 Колесниченко А. Россия - Украина: почем любовь? // Аргументы и факты. – Российская Федерация. – 2004. – 11 августа.

3 Караганов Д. О политике в отношении Украины // Вечірній Київ.—1992.—18 червня.

1 Директор Института стран СНГ, депутат Государственной Думы Константин Затулин отвечает на вопросы посетителей сайта СМИ.ru // Страны СНГ. Русские и русскоязычные в новом зарубежье. Бюллетень Института стран СНГ. – №104. – 2004. – 15 августа.

1 Сегодня. – 2001. – 22 февраля.

2 Цит. за: Касьяненко М. Геннадій Селезньов у Криму агітував проти незалежності України // День. – 2000. – 8 вересня.

1 Фролов К. На пороге “Украинской Ичкерии” // Страны СНГ. Русские и русскоязычные в новом зарубежье. Бюллетень Института стран СНГ. – №106. – 2004. – 15 сентября.

2 Затулин К. Вопрос о власти в Украине решается вне Украины // Новая газета. – Российская Федерация. – 2002. – 11 ноября.

1 Коммунист Кривбасса.—2001.—5 июля.

2 Симоненко П. Необходимость единения братских народов // Комуніст.—2001.—22 березня.

1 Цит. за: Щоткіна К. Рідзвяний післясмак // Дзеркало тижня. – 2004. – 7 лютого.

2 Фролов К. Потенциал РПЦ не востребован Януковичем // Страны СНГ. Русские и русскоязычные в новом зарубежье. Бюллетень Института стран СНГ. – №104. – 2004. – 15 августа.

1 Про стосунки між віщою ієрархією РПЦ та російським президентом дивись: Колесников А. Лоббистский приход. Зачем ходили к президенту иерархи Русской православной церкви // Коммерсант. – Российская Федерация. – №187(3026). – 2004. – 7 октября.

1 Фролов К. Россия должна действовать без комплексов // Страны СНГ. Русские и русскоязычные в новом зарубежье. Бюллетень Института стран СНГ. – №103. – 2004. – 1 августа.

2 Митрополит Агафангел призывает россиян поддержать каноническую Церковь на Украине // Страны СНГ. Русские и русскоязычные в новом зарубежье. Бюллетень Института стран СНГ. – №105. – 2004. – 1 сентября.

1 Колесников А. Лоббистский приход. Зачем ходили к президенту иерархи Русской православной церкви // Коммерсант. – Российская Федерация. – №187(3026). – 2004. – 7 октября.

2 Патриарх Алексий счтает, что украинцы поддержат премьера на выборах // Сегодня. – 2004. – 11 октября.

1 Мушкетик Ю. Не так тії вороги // Літературна Україна. – 1999. – 18 березня.

2 Казахская правда. – Казахстан. – 2003. – Ноябрь. – №17.

1 Підраховано за: Національні процеси в Україні. Історія і сучасність.—К., 1997.—Ч.2.—С.446, 508.

2 Цит. за: Население—288 миллионов // Известия на Украине.—2000.—2 октября.

3 Зюганов Г. Битва за доверие народа продолжается // Коммунист Кривбасса.—2001.—5 июля.

1 Див.: Гриневич А. Выдержит ли Украина? // Неизвестная разведка. – Журнал Ассоциации ветеранов военной разведки Украины. – 2004. – №7-8. – С. 12-16.

1 Див.: Єрмолаєв А., Ратувухері Т. Доля СНД в руках Росії? // Енергетична політика України.—2001.—№4.—С.68-73.

1 Фролов К. На пороге “Украинской Ичкерии” // Страны СНГ. Русские и русскоязычные в новом зарубежье. Бюллетень Института стран СНГ. – №106. – 2004. – 15 сентября.

1 Колесников А. Тень независимости. Все тайное Украины станет явным во втором туре // Коммерсант. – Российская Федерация. – 2004. – 1 ноября.

2 До речі, при цьому в зверненнях росіянина В.Христенка до українських виборців він не помилився ані в адресах, ані в імені по-батькові, ані в прізвищах. І це є дуже дивним, коли згадати, що під час першого туру президентських виборів майже 10% виборців, що прийшли голосувати, не отримали бюлетенів через перекручування їх прізвищ у виборчих списках. А от Христинко дивовижним чином не помилився. Зокрема, так сталося і з автором цих рядків.

1 Депутат Госдумы: Ющенко или Янукович – Россия выиграет в любом случае // Коммерсант. – Российская Федерация. – 2004. – 1 ноября.

1 Затулин К. Вопрос о власти в Украине решается вне Украины // Новая газета. – Российская Федерация. – 2002. – 11 ноября.

2 Фролов К. Власти Украины находятся в истерике // Страны СНГ. Русские и русскоязычные в новом зарубежье. Бюллетень Института стран СНГ. – №106. – 2004. – 15 сентября.

3 Фролов К. Мы должны предотвратить консолидацию украинской элиты // Страны СНГ. Русские и русскоязычные в новом зарубежье. Бюллетень Института стран СНГ. – №104. – 2004. – 15 августа.

1