Geum.ru

Про затвердження Державної програми розвитку внутрішнього виробництва Кабінет Міністрів України постановляє

Вид материалаДокументы

Содержание


Гірничо-металургійний комплекс
Першочерговими завданнями в металургії є
Хімічна і нафтохімічна промисловість
Основні напрямки подальшого розвитку хімічної промисловості
Фармацевтична промисловість
ЗАТ «ФФ «Дарниця», Корпорація «Артеріум» (ТОВ «Київмедпрепарат» і АТ «Галичфарм»), ТОВ ФК «Здоров’я», ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Гірничо-металургійний комплекс


Гірничо-металургійний комплекс (ГМК) включає чорну та кольорову промисловість, що мають, крім основного виробництва, гірничорудну промисловість, коксохімічні заводи та цілу низку обслуговуючих галузей.

Металургія посідає головне місце в промисловому та експортному потенціалі України, забезпечує чверть всього промислового виробництва та понад 1/3 експорту товарів, завдяки якому відбуваються основні надходження валюти в країну. Більшість підприємств галузі приватизовано, тому держава не надає прямої підтримки їх розвитку. На стані галузі відчутно позначилась світова фінансова криза. Скоротився не тільки експорт, майже вдвічі зменшилось постачання металопродукції на внутрішній ринок. У 2010 та поточному році ситуація покращується, але впливати можуть сезонні коливання попиту на металопродукцію.

Першочерговими завданнями в металургії є:
  • зниження ресурсоємності, підвищення економічної, екологічної й енергетичної ефективності металургійного виробництва;
  • вдосконалення технологій видобутку та збагачення залізорудної сировини, а також видобутку коксівного вугілля у пластах малої потужності з метою підвищення якості залізорудної сировини, перш за все, агломерату та коксу;
  • модернізація металургійного обладнання на основі використання прогресивних, у тому числі екологічно безпечних та енергозберігаючих технологій;
  • перехід у металургійному виробництві на альтернативні природному газу види палива;
  • підвищення рівня металургійного переділу;
  • розширення номенклатури та підвищення якості металопродукції з метою забезпечення поступового зростання конкурентоспроможності галузі;
  • освоєння випуску високоякісних сортових та конструкційних сталей для потреб галузей важкої промисловості, промислового і цивільного будівництва, залізниці і інших металоємних галузей національної економіки;
  • підвищення якості коксу та використання вторинних ресурсів, розширення номенклатури хімічних продуктів (продуктів уловлювання) коксохімії.

Перспективи розвитку металургії потребують раціонального ставлення до освоєння власної сировинної бази – забезпечити впровадження новітніх ресурсозберігаючих і екологічно прийнятних технологій видобутку залізної та марганцевої руд. Особливе значення має приділятися впровадженню обладнання, що знижує рівень шкідливих викидів в атмосферу. Проблемою розвитку галузі може стати обмеженість ресурсів металобрухту, які нераціонально використовувались у попередні роки.

Хімічна і нафтохімічна промисловість


Хімічна і нафтохімічна промисловість – одна з найважливіших галузей, без продукції якої сьогодні не обходиться жодна галузь економіки, жодне домогосподарство.

Україна має потужну сировинну базу полімінерального та техногенного походження. Основу розвитку хімічної промисловості традиційно складають сірка, каїніт, ільменіт, бішофіт та розчини солей. До критичного імпорту первинної хімічної сировини відносяться природний газ, каучук, фосфорити, продукти нафтопереробки і органічного синтезу. Ступінь залежності галузі від імпорту – 75%.

Галузь майже повністю приватизована, однак у сучасних економічних умовах потребує спеціальної державної підтримки. В державній власності залишились в основному галузеві НДІ, ВНЗ та нерентабельні підприємства (банкрути або на межі банкрутства).

Основні напрямки подальшого розвитку хімічної промисловості:
  • компенсуючий розвиток хімічного комплексу за рахунок переорієнтації на потреби внутрішнього ринку і проведення активної політики зі створення імпортозаміщуючих виробництв (хімічної сировини та готової продукції);
  • інтенсифікація процесів переробки базової хімічної продукції у кінцеву товарну продукцію виробничого та побутового призначення, нарощування випуску продукції з більшою часткою добавленої вартості;
  • забезпечення випереджаючого розвитку хімічної продукції для сільського господарства, харчової та переробної промисловості АПК;
  • впровадження інновацій у традиційні технологічні процеси хімічних та інших базових виробництв, що утворюються в ході будівництва і виробничої діяльності підприємств;
  • вдосконалення лабораторної та конструкторської бази хімічних виробництв;
  • створення нових технологій і нового продуктового ряду з більш високими якісними характеристиками і властивостями, порівняно до існуючих хімічної продукції та матеріалів, використання наукових досягнень, одержаних у сфері нанотехнологій, наноматеріалів і композитних матеріалів, відтворення сектору малотоннажної хімії (для потреб машинобудування);
  • поступове (зі створенням нових підприємств) виведення з експлуатації екологічно небезпечних та шкідливих виробництв, морально та фізично застарілих технологій і обладнання, з одночасним переходом на нові маловідходні, ресурсозберігаючі та екологічно прийнятні технології, що здатні забезпечити селективність перетворень хімічної сировини у цільові продукти;
  • розробка та впровадження робототехніки, призначеної для заміни людської праці у складних технологічних, трудоємних та шкідливих для здоров’я обслуговуючого персоналу процесах хімічних виробництв.


Фармацевтична промисловість

Фармацевтична галузь посідає значне місце в економіці України, оскільки є важливим сегментом національного ринку, багато в чому визначає національну і оборонну безпеку країни, відрізняється великою наукоємною і розвиненою кооперацією. Фармацевтична галузь України включає в себе виробництво лікарських засобів і виробів медичного призначення, оптову і роздрібну торгівлю, спеціалізоване зберігання і розподіл (дистрибуцію) за допомогою налагодженої збутової мережі (аптеки, аптечні пункти тощо). (Фармацевтична галузь у розвинутих країнах належить до числа найбільш динамічних і рентабельних, але водночас виступає як особливий сегмент ринку, що регулюється державними органами влади, а також контролюється страховою медициною.) В останні роки фармація починає інтегруватися зі сферою медичних послуг.

Упродовж останніх років галузь демонструє стійку тенденцію до зростання (у вартісному виразі). Двадцять два виробники виготовляють 85% від загального обсягу вітчизняної продукції і основний асортимент вітчизняних ліків, займають провідне місце в політиці технічного переозброєння, розробки і впровадження у виробництво нових препаратів.

Серед основних виробників лікарських засобів в Україні - ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (14,9% загального обсягу вітчизняного виробництва в грошовому вираженні), АТ «Київмедпрепарат» (14,4%), АТ «ФФ «Здоров’я» (12,9%), АТ «Фармак» (11%), АТ «Борщагівський ХФЗ» (7,6%), АТЗТ «Індар» (5,4%), ДП «Біостимулятор» (4,9%), АТ «Галичфарм» (3,9%), АТ «Київський вітамінний завод» (3,5%), Дослідний завод ДНЦЛЗ (3,3%).

Серед традиційних виробників лікарських засобів є підприємства, що виробляють наркотичні лікарські засоби у формі розчинів для ін’єкцій (ДФП «Здоров’я народу», м. Харків) та психотропні препарати (ДП «Біостимулятор», м. Одеса, ЗАТ «ФФ «Дарниця», ВАТ «Фармак», ВАТ «Галичфарм», ВАТ «ФФ «Здоров’я» та ряд інших).

Традиційну номенклатуру медикаментів (водні та водно-спиртові розчини, краплі, настоянки, мазі) виробляють фармацевтичні фабрики. За основними критеріями (зростання рівня технології виробництва, забезпечення його нормативно-аналітичною та технологічною документацією) провідними є Тернопільська, Артемівська та Київська фармацевтичні фабрики. За роки незалежності на ринок виробників лікарських засобів вийшли нові підприємства з високим рівнем технологічного та технічного забезпечення. Серед них: ЗАТ «Індар», ВАТ «Стиролфарм» концерну «Стирол», Концерн «Грамед», СП «Сперко Україна», АТ «Лекхім Харків» та інші, а також виробники оригінальних препаратів на основі лікарської рослинної сировини, продуктів бджільництва, гомеопатичних препаратів (ТОВ «ЕЙМ», ТОВ «Апітек», ТОВ «Арніка») і такі, що здійснюють синтез нових для України хімічних субстанцій (СП «Інтерхім», НДІ «Хімтехнологія», НВФ «Мікрохім») та фасування продукції з in bulk (ТОВ «У-Фарма», ТОВ «Відродження ЛТД»).

Фармацевтична промисловість України сьогодні володіє достатніми проектними потужностями випуску лікарських засобів, оновлює технології виробництва, створює наукові центри з розробки та впровадження нових лікарських засобів. Такі центри вже діють на базі НВЦ «Борщагівський ХФЗ», СП «Інтерхім», ВАТ «Фармак», ВАТ «Стиролфарм». І це тільки початок стратегічних змін у системі розробки та впровадження нових лікарських засобів.

Українська фармацевтична промисловість виробляє близько половини із 3000 препаратів, що продаються в Україні. Фармацевтичні компанії України виробляють лікарські засоби майже в усіх формах (твердих, рідких, порошкоподібних тощо). Основними групами є серцево-судинні препарати, анальгетики, вітаміни, засоби для лікування респіраторної та ендокринної систем, шлунково-кишкового тракту і антибіотики.

Фармацевтичні субстанції в Україні виробляють 49 зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності. У структурі вироблених субстанцій 76 найменувань синтетичного походження, а 82 – природного. Субстанції вітчизняного виробництва складають всього лише 30% від загальної кількості, всі інші імпортуються з Китаю, Німеччини, Індії, Росії та США.

На фармацевтичному ринку сьогодні наявна продукція понад 300 виробників з країн далекого зарубіжжя, країн СНД і Балтії, а також 160 вітчизняних виробників, серед яких 22 виробники, що займалися виробництвом лікарських засобів ще за часів Радянського Союзу.

Українські фармацевтичні компанії намагаються диверсифікувати асортимент з метою задоволення потреб покупців, з кожним роком покращуючи якість і асортимент продукції, що випускається. Одним із основних факторів розвитку ринку фармацевтики є загальне зростання купівельної спроможності населення. Однак дана причина зовсім не єдина. За даними експертів, на ринку спостерігається тенденція до збільшення частки більш дорогих і, як правило, ефективніших препаратів за рахунок зниження сегмента дешевих класичних препаратів. Зараз багато українських компаній переорієнтовуються з виробництва генериків на створення власних брендів з метою збільшення своєї частки на ринку, а також підвищення лояльності споживачів.

У групі провідних вітчизняних виробників лікарських засобів знаходяться ЗАТ «ФФ «Дарниця», Корпорація «Артеріум» (ТОВ «Київмедпрепарат» і АТ «Галичфарм»), ТОВ ФК «Здоров’я», ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», ВАТ «Фармак». Кожний із цих гігантів фарміндустрії займає близько 10% ринку вітчизняних лікарських засобів. Далі йде група більш ніж з трьох десятків підприємств, продукція кожного з них займає від 1% до кількох відсотків ринку. Серед них – АТ «Індар», АТ «Київський вітамінний завод», АТ «Стиролбіофарм» та інші. До третьої групи належать більше сотні підприємств, що випускають лише по 1-2 лікарських засоби, найпростіших у виробництві і дешевих: йод, зеленка, перекис водню. Дешеві препарати також залишаться затребуваними певним прошарком населення.

Сьогодні на ринку з зареєстрованих лікарських засобів 34% – препарати українського виробництва, решта – іноземного. За вартістю - приблизно 70% ринку займають імпортні препарати, 30% – вітчизняні.

Крім цього, так зване госпітальне споживання медикаментів (у державних лікувальних установах) найближчим часом характеризуватиметься споживанням дешевших препаратів. Сьогодні на лікарняні закупівлі припадає близько 16% фармацевтичного ринку України, а ще 12% ринку – на прямі державні закупівлі. Решту займає аптечний роздріб. Тут, за даними досліджень, 55% проданих медикаментів є рецептурними препаратами, а решта 45% – безрецептурними. Зараз близько чверті споживаних в Україні препаратів виготовляється вітчизняними виробниками, а решта – імпортується.

Поточна ситуація на фармацевтичному ринку України може бути могутнім стимулом для реструктуризації галузі, посилення конкуренції і переходу на технічні стандарти ЄС. Внаслідок цього можна очікувати деякого скорочення кількості фармацевтичних підприємств України. Ті підприємства, що успішно реструктуруються і витримають жорстку конкуренцію, зможуть конкурувати на міжнародних ринках.

Формування національної системи медичного страхування також поліпшить і впорядкує існуючий ринок фармацевтичної промисловості, консолідує виробників фармацевтичної продукції, а також оптової і роздрібної ланки в середньостроковому періоді.

Основним завданням на наступні роки для українських виробників фармацевтичної продукції має бути розширення співпраці з виробниками аналогічної продукції країн ЄС, створення спільних підприємств та альянсів, проведення спільного маркетингу і просування продукції, перенесення виробництва безрецептурних препаратів до України. Основною мотивацією цього перенесення має бути не проникнення на ринок України, а експорт на ринки Західної, Центральної і Східної Європи.

Експортна мотивація транснаціональних корпорацій при налагоджуванні виробництва на території України збереже наукову базу, яку необхідно реструктурувати відповідно до нових тенденцій ринку.

Збереження наукової бази, створення спеціалізованих підприємств, а також залучення іноземних інвестицій для розвитку фармацевтичної галузі – все це ствоить довгострокову основу для конкурентної переваги і сприятиме переорієнтації експорту українських виробників з традиційних ринків країн СНД до країн Західної, Центральної і Східної Європи, за умови посилення їх конкурентоспроможності.

Крім того, гармонізація основних технічних вимог з вимогами Європейського Союзу одночасно слугуватиме заходом із захисту українського виробника фармацевтичної продукції від конкуренції з низькоякісною фармацевтичною продукцією.