Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Васькевич Ю.В.
ст. гр. ФУПФмз-52 Науковий керівник К.е.н., доцент
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   73

Васькевич Ю.В.

ст. гр. ФУПФм-51

Науковий керівник:

д.е.н., професор

Гуцал І.С.

Проблемні аспекти розвитку ринку
банківських послуг


Ринок банківських послуг в Україні створювався у період трансформації економіки від адміністративно-командних до ринкових принципів господарювання і супроводжувався різноманітними потрясіннями та кризами в економічній, фінансовій і банківській сферах. Досвід розвинутих країн показує, що формування стабільної банківської системи та відповідно стабільного ринку банківських послуг сприяє підвищенню продуктивності та конкурентоспроможності економіки загалом. У таких умовах головним чинником ефективного та успішного розвитку банку стає наявність та ефективне використання його нематеріальних переваг.

Зважаючи на підвищення активності діяльності банків на ринку банківських послуг, сьогодні розвинені держави світу приділяють велику увагу дослідженню факторів, які впливають на ефективність банківських послуг.

Аналіз ринку банківських послуг в Україні дає можливість виявити декілька проблем. Серед них – дуже низькі доходи переважної більшості населення України, так і не відновлена повною мірою довіра населення до комерційних банків, відсутність належної системи гарантування банківських вкладів. З урахуванням цього можна говорити, що в Україні майже немає відносно стабільних джерел надходження ресурсів у комерційні банки. Будь-яка інформація про фінансові труднощі одного із банків спричиняє «банківську паніку» («втечу депозитів») і вкладники вилучають свої вклади навіть у фінансово стабільних банках. Також до чинників, які гальмують розвиток ринку банківських послуг слід віднести вузькість асортименту пропонованих послуг (якщо у провідних закордонних банках – до трьохсот видів послуг, то в українських – набагато менше), наявність проблемних кредитів, відсутність кредитних історій та кредитних бюро. До цього переліку необхідно додати ще й проблеми, пов‘язані з ліквідністю застав. Комерційні банки так і не повернулись обличчям до реальних сектора економіки України, що значною мірою зумовлено їхньою неготовністю надавати великі й довгострокові кредити, відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а отже – високими кредитними ризиками. Банки гостро відчувають недосконалість, а в окремих випадках – відсутність належної нормативно-правової бази. Зокрема це стосується захисту прав кредиторів, формування спостережних рад комерційних банків, стимулювання підвищення капіталізації та збільшення обсягів залучення коштів фізичних та юридичних осіб.

Даний етап розвитку ринку банківських послуг в Україні вимагає створення спеціалізованих банків, робота яких цілком або частково буде спрямована на обслуговування ринку фізичних осіб. Першочерговими практичними кроками у підвищенні рівня розвитку ринку банківських послуг мають стати: зростання реальних доходів населення, здешевлення банківських послуг за рахунок комплексності їх надання, а також розширити спектр банківських послуг, що дасть змогу краще задовольнити потреби клієнтів, розширити дохідну базу банків і сприятиме стабілізації банківської системи країни.

Ефективне функціонування ринку банківських послуг неможливе без наявності портфеля різноманітних послуг, ринкового ціноутворення на банківські послуги, зваженого державного регулювання з метою підтримання його стабільності, а також прозорості інформації про стан і тенденції розвитку ринку та його учасників.

УДК 330.14.01

Ваш В.І.

ст. гр. ФУПФмз-52

Науковий керівник

К.е.н., доцент

Вовна Н.І.

Дискусійні питання дослідження сутності
капіталу підприємства


Умови розвитку економіки та господарювання, що склалися в Україні останнім часом, створили об'єктивну необхідність розробки і обґрунтування нових підходів щодо управління структурою капіталу підприємства з метою її оптимізації. Відповідно особливої уваги заслуговує дослідження сутності капіталу підприємства.

Розкриття змісту капіталу як об’єкту управління є предметом вивчення багатьох сучасних вітчизняних та зарубіжних економістів, а саме: Є.Ф. Брігхема, П.Е. Самуельсона, І.О. Бланка, І.Т. Балабанова, В.В. Ковальова, О.С. Стоянової та інших. В роботах вище вказаних вчених подається сутнісна, класифікаційна та структурна характеристика капіталу [1, 2, 3, 4, 5, 6].

Що ж стосується сутності капіталу, то, в першу чергу, необхідно зазначити, що саме слово «капітал» походить від латинського «capitalis», що означає «головний» [4, 203]. Змістове наповнення цього терміну, звичайно, є різним у багатьох сучасних дослідників його економічної природи.

Причому, при розкритті сутності капіталу багато авторів використовують поняття «фінансові ресурси», яке ототожнюють чи відокремлюють від поняття «капітал». В економічній літературі існують різні визначення поняття «фінансові ресурси», а саме:

«грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу й перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту, національного доходу й використовуються у статутних цілях підприємств [7, 20; 8, 267];

«всі джерела грошових коштів, що акумулюються підприємством для формування необхідних йому активів з метою здійснення всіх видів діяльності як за рахунок власних доходів, накопичень та капіталу, так і за рахунок різного виду надходжень [9, 14];

«грошові кошти, які знаходяться у розпорядженні підприємства [4, 34; 10, 10];

«власний, запозичений та залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-господарської діяльності з метою отримання відповідних доходів та прибутку [11, 13].

Узагальнюючи визначення фінансових ресурсів, можна зазначити, що всі автори розглядають їх як грошові кошти (фонди) підприємства.

Що ж стосується самого капіталу підприємств, то відмінності щодо трактування його сутності різними авторами є досить суттєвими. Так, наприклад, І.Т. Балабанов в роботі «Фінансовий менеджмент», наслідуючи економічні погляди К.Маркса, зазначає, що капітал – це вартість, яка приносить додану вартість [5, 35]. Таке визначення випливає з пояснення сутності фінансових ресурсів і виділення з них капіталу. Тобто, фінансові ресурси, які використовуються на розвиток виробничо-торговельного процесу (купівля сировини, товарів та інших предметів, засобів праці, робочої сили, інших елементів виробництва), представляють собою капітал у його грошовій формі.

Отже, представники першого напряму не розрізняють окремо поняття «капітал» та «фінансові ресурси», ототожнюючи їх з пасивами (джерелами формування активів) підприємства, або дають різне за формулюванням, але однакове за суттю визначення цих понять. Представники другого напряму відокремлюють поняття «капітал» як частину фінансових ресурсів.

І.О. Бланк, аналізуючи різноманітність сутнісних сторін поняття «капітал», приходить до висновку, що саме виявлення змісту капіталу як економічної категорії має здійснюватись через виділення основних характеристик, які й формують її сутність. У своїй роботі «Управління формуванням капіталу» І.О. Бланк виділяє характеристики капіталу, які відображають багатоаспектність капіталу як економічної категорії [12, 12].

Підсумовуючи вищевикладені визначення капіталу як економічної категорії, вважаємо, що капітал – це фінансові ресурси суб’єкта господарювання, втілені в його майно (активи), яке використовується для його розширеного відтворення з метою отримання доходу. У процесі здійснення підприємствами господарської діяльності капітал ними використовується як інвестиційний та виробничий ресурс і, при цьому, виступає носієм факторів ризику та ліквідності, а також носієм аналітичної інформації щодо достатності задоволення фінансово-майнових потреб підприємства.

Отримані результати дослідження сутності капіталу дають змогу зробити такі основні висновки:

1. Виявлено, що питання визначення економічного змісту капіталу підприємств недостатньо розроблені, а тому і недостатньо висвітлені як у вітчизняній, так і в зарубіжній економічній літературі.

2. Обґрунтовано тотожність понять «капітал підприємства» та «фінансові ресурси підприємства». Тому визначення капіталу автором було уточнено таким чином: капітал – це фінансові ресурси підприємства, втілені в його майні (активах), яке використовується для його розширеного відтворення з метою отримання доходу.
Література

1. Бригхэм Юджин Ф., Эрхардт Майкл С. Финансовый менеджмент: пер. с англ.. — 10-е изд. — СПб.; М.; Нижний Новгород; Воронеж : Питер, 2007. - 959 с.

2. Самуэльсон П.., Нордхаус В.Д. Экономика: Пер. с англ. 16-е изд.: Уч. пос. – М.: Изд. Дом «Вильямс», 2000. – 688 с.

3. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2002.– 592 с.

4. Балабанов И.Т. Финансовий менеджмент: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 224 с.

5. Ковалев В..В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 512 с.

6. Финансовый менеджмент: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. – М.: Перспектива, 2001.– 656 с.

7. Бандурка О..М.., Коробов М..Я.., Орлов П..І., Петрова К..Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 312 с.

8. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 378 с.

9. Попова Р.Г. Финансы предприятий: Пособие для подготовки к экзамену / Р..Г. .Попова, И..Н. Самонова, И.И.Добросердова. – СПб.: Питер, 2002.– 224 с.

10. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 546 с.

11. Филимоненков А.С. Финансы предприятий: Учеб. пос. – К.:Эльга Ника-центр, 2002. – 360 с.

12. Бланк И..А. Управление формированием капитала. – К.: Ника-Центр, 2000. – 512 с.

УДК 658.14/.17