Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Галиш І.М.
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   73

Галиш І.М.

ст. гр. ФУПФзм-51

Науковий керівник

д.е.н., професор

Алексеєнко Л.М.

Ринок державних цінних паперів у фінансовій
системі України


Кардинальні зміни, що супроводжують становлення фінансової системи України, обумовлюються як зовнішніми, так внутрішніми чинниками. Стратегія розвитку вітчизняного ринку державних запозичень має базуватись на науково обґрунтованих засадах забезпечення збалансованого бюджету, стабільного економічного зростання й формування потужної фінансової системи.

Державні цінні папери засвідчують право на власність і належать до державного кредиту. Державні цінні папери - це державні зобов’язання, що випускаються в документарній або електронній формах центральним урядом, місцевими органами влади і окремими державними підприємствами метою розміщення позик в мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети [1]. Випускаючи державні цінні папери, держава зацікавлена у вирішенні проблем фінансування поточного бюджетного дефіциту, регулювання грошової маси в обігу, переоформлення раніше випущених цінних паперів, касове виконання державного бюджету, злагоджування нерівномірного надходження податкових платежів та ін.

Важливими теоретичними розробками розвитку державного управління, фінансового права, адміністративного права присвячені праці вітчизняних вчених-економістів В. Авєр’янової, О. Бандурки, Д. Бекерської, Ю. Битяка, В. Бутузова, А. Васильєва, Л. Воронової, В. Глушкова, І. Голосніченка, О.М. Джужи, Є.В. Додіна, А.П. Закалюка та інші.

Державне регулювання на ринку цінних паперів потребує контролю за діяльністю його учасників. Створення умов для формування належного правового клімату функціонування фондового ринку сприяє залученню інвестицій вітчизняних та іноземних інвесторів в економіку України, шляхом забезпечення захисту їх прав, запобіганню правопорушень на ринку цінних паперів, а у разі їх виявлення – оперативному та комплексному розслідуванню цих правопорушень.

Відповідно до «Концепції створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб’єктів господарювання», рейтингову оцінку в Україні запроваджено для визначення інвесторами інвестиційної привабливості об’єктів кредитного ризику в розрізі регіонів, галузей та суб’єктів господарювання національної економіки. Зауважимо, що до реєстру міжнародних рейтингових агентств, визнаних ДКЦПФР, які мають право визначати обов’язкові за законом рейтингові оцінки емітентів та цінних паперів, належать наступні рейтингові агентства: Fitch Ratings (Велика Британія, США), Moody’s Investors Service (США) та Standard and Poor’s (США), а також дочірніх компаній, які знаходяться під операційним контролем Moody’s Investors Service Inc; з національних агентства – ТОВ «Кредит-Рейтинг».

Обґрунтувавши сутність та особливості залучення фінансових ресурсів державою через ринок державних цінних паперів можна зробити наступні висновки та пропозиції:

1. Сучасна стратегія фінансового розвитку вимагає формування дієвої фінансової політики держави, одним із завдань якої є ефективне залучення та використання державних запозичень. Цьому сприятиме стимулювання діяльності суб’єктів фінансової системи на ринку державних цінних паперів, що забезпечить залучення додаткових фінансових ресурсів.

2. Визначення місця ринку державних цінних паперів і вплив державних позик на економічний розвиток країни свідчить, що функціонування ринку державних цінних паперів може мати як позитивні, так і негативні наслідки для економічного розвитку. Загалом існують протиріччя між величиною суспільних потреб і обмеженими можливостями держави щодо їх задоволення, які зумовлюють необхідність використання кредитування.

Вважаємо, що проблема державних запозичень полягає насамперед не в їх обсягах, а в напрямах їх використання. Відповідно залучення додаткових коштів із світового ринку позичкових капіталів має стимулювати економічне зростання держави. Проте кредити, що виділяють міжнародні кредитні інвестори, надаються лише на умовах, їх виконання, що може призвести, на нашу думку, до формування незахищеного національного фінансового ринку, зростання соціального напруження. Тому для фінансування потреб держави доцільніше використовувати державні цінні папери, які дають змогу державі здійснювати запозичення враховуючи власні економічні інтереси.

3. Розвиток ринку державних цінних паперів в Україні потребує вдосконалення організаційно-правового, інституціонального та інформаційного забезпечення. Варто акцентувати увагу на механізмі залучення державних фінансових коштів, порядку розміщення і цільового використання. Доцільно задіяти державні структури, які б займались дослідженням фондового ринку, прогнозували макроекономічні процеси в Україні і розробляли стратегію державних запозичень. Важливо створити державну комісію що розробляла б положення щодо перспективних інвестиційних та інноваційних проектів з урахуванням загальнонаціональних економічних інтересів, а також здійснювала контроль за ефективністю та цільовим використання залучених державних коштів, що сприятиме борговій безпеці на належному рівні.

4. Правові та організаційні засади внутрішніх запозичень у нашій країні потребують якісного вдосконалення; необхідно визначити пріоритетні напрями використання урядових позик, чітко визначити принципи управління державною заборгованістю та критичні рівні показників боргової безпеки. Необхідним є прийняття Закону України “Про державний борг”, де має бути зафіксовано і деталізовано низку проблемних на сьогодні питань щодо класифікації боргу та операцій з державним боргом, визначення більш диференційованих меж безпечності запозичень, оскільки діяльність держави як емітента і безпосереднього позичальника повинна бути нормативно врегульованою;

З метою підвищення довіри до держави як високонадійного позичальника необхідно забезпечити прозорість діяльності держави щодо випуску державних цінних паперів, що є загальноприйнятою практикою для багатьох розвинених країн. Запропоновано забезпечити передбачуваність емісій державних облігацій з дотриманням двох основних умов: завчасного оголошення детального календаря емісій та побудови регулярних емісійних циклів.
Література

1.Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” // Вісник Верховної Ради України. – 2006 - № 1.

2. Приказюк Н.В, Моташко Т.П. Ринок державних цінних паперів: світовий досвід та вітчизняні реалії // Фінанси України. - 2009. - №2 - С. 73-81.

3. Редзюк Є.В. Вплив ринку цінних паперів на створення інноваційно орієнтованої економіки // Формування ринку відносин в україні. - 2008. - № 7. - С. 96-100.

4. Турчак А.Г., Волінський О.В. Актуальність функціонування ринку цінних паперів // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. - 2007. - № 2. - С.62-63.

5. Концепція створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб’єктів господарювання №208-р від 01.04.04 р.

6. Чернищук В.Р., Данькевич А.П. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми та перспективи // Фінанси України. - 2008. - №8. - С. 96-104.

УДК 368.021.