Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материала

Документы

Содержание Долинська І.В. Драган В.Я. Рис. 1. Структура системи антикризового управління в банківському секторі [2, 67]

Подобный материал:

• Актуальні проблеми реформування сучасної початкової школи, 129.26kb.
• Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі”, 53.27kb.
• Рвв кгу, 2011. Вип. 32. Ч. 236 с вошли следующие публикации участников научно-практического, 2287.5kb.
• План проведення наукових та науково-практичних конференцій в Одеському державному екологічному, 16.29kb.
• 10. Проект Стратегії національної екологічної політики на період до 2020 року, 882.25kb.
• Навчально-методичне забезпечення вивчення природничо-наукових дисциплін в педагогічних, 67.59kb.
• Актуальні проблеми універсальної етики, 111.83kb.
• Актуальні проблеми економічних коливань в україні. Анотація, 133.75kb.
• Предмет І методи економічної теорії, 205.08kb.
• Cписок літератури обмінного фонду наукової бібліотеки Черкаського національного університету, 591.83kb.

Долинська І.В.

ст. гр. ФУПФс-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Ніпіаліді О.Ю.

Сучасні методичні підходи до оцінювання ймовірності банкрутства підприємств

Негативний вплив на підприємство неконтрольованих сил зовнішнього середовища, прорахунки у виборі його фінансової тактики і стратегії, недостатньо ефективний менеджмент у процесі прийняття поточних рішень можуть призвести до виникнення тенденції погіршення фінансово-економічного стану такого підприємства і появи загрози його банкрутства.

Щоб запобігти банкрутству, вкрай важливо правильно оцінювати і прогнозувати передбанкрутний стан підприємства, визначати ту критичну межу, за якої загроза банкрутства перетворюється в його реальність. Така оціночна інформація дає змогу власникам і менеджерам своєчасно приймати систему заходів щодо оздоровлення економіки підприємств і досягнення їх стійкого фінансово-економічного стану [4, 121].

Дослідження, спрямовані на розробку інструментарію оцінки фінансової стійкості підприємств та визначення імовірності їх банкрутства, традиційно викликали значну зацікавленість як серед науковців, так і фахівців-практиків. З питань антикризового управління, банкрутства, санації і фінансової реструктуризації та їх впливу на сучасний розвиток підприємств та української економіки надруковано цілу низку науково-теоретичних праць вітчизняних вчених-економістів, а саме: О. Барановського, М. Білик, І. Бланка, І. Булеева, Н. Брюховецкої, Л. Лігоненко, А. Гальчинського, В. Гейця, І. Зятківського, М. Крупки та ін.

Проте в умовах загострення фінансової кризи такі питання набувають особливої актуальності, оскільки об΄єктивні оцінки фінансової стійкості підприємства в умовах погіршення економічної кон΄юнктури та фінансового стану більшості суб΄єктів економіки критично необхідні для широкого кола осіб. Для менеджерів та власників підприємств вони необхідні як інструмент розробки стратегії та тактики антикризового фінансового управління ними, для стратегічних та портфельних інвесторів – як інструмент вибору об΄єктів інвестування [ 3, 81].

У вітчизняній і закордонній науковій літературі існує чотири основних підходи до оцінки й прогнозування ймовірності банкрутства підприємств: 1) експертні методи; 2) економіко-математичні методи; 3) штучні інтелектуальні системи; 4) методи оцінки фінансового стану[1, 66].

Найбільш відомими дослідниками, що використовували для діагностики банкрутства підприємств економіко-математичні методи, а, зокрема, метод побудови дискримінантної функції, є Е. Альтман (США), Р. Ліс, Р.Таффлер, Тішоу (Великобританія), М. Гольдер, Конан (Франція). Відповідно до даної методики метою дослідження фінансового стану підприємства є використання методології дискримінантного аналізу на основі фінансових показників сукупності підприємств, що перебувають у кризовому стані, і побудові оптимальної дискримінантної функції (моделі), за допомогою якої можна з певним ступенем точності прогнозувати ймовірність банкрутства підприємства.

Даючи характеристику даним моделям, підкреслимо, що вони не містять галузевої специфіки, відображають різноманітні аспекти діяльності та обмежують можливість їх застосування. Крім того, значення факторних показників відрізняється від реалій української економіки, оскільки моделі сприяють динамічному прогнозуванню змін фінансової стійкості. Прогноз банкрутства за такими моделями можна зробити в межах до 5 років із точністю до 70%.

Таким чином, виникає необхідність створення вітчизняної моделі, що найбільш повно характеризує всі аспекти фінансового стану українських підприємств, спрямованої на виявлення непродуктивного використання наявних ресурсів і здатної виявити ранні ознаки кризового стану, враховуючи галузеві особливості.

Література

1. Мержа Н.В. Аналіз ймовірності банкрутства підприємств в економіці України // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 9(51). – С. 65-69.

2. Прохорова В., Крупчатніков О. Прогнозування банкрутства як складова атникризового фінансового управління // Економічний простір.- 2009.-№23/2.-С. 103-109

3. Сидяга Б. В. Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства // Галицький економічний вісник.- 2009.- № 2.- С. 80-83

4. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія / О.О. Терещенко. – 2-ге вид., без змін. – К. : КНЕУ, 2006.- с.268

УДК 336.71

Драган В.Я.

cт. гр. ФУПФзм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Курант Г.Я.

Антикризове управління діяльністю
банківських установ

В сучасних умовах розвитку економіки в період економічної й політичної нестабільності банки не здатні адекватно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовищ, внаслідок чого потрапляють у кризові ситуації. Кризи, які виникають у процесах функціонування і розвитку банків, мають негативні наслідки й можуть привести як до банкрутства окремих банківських установ так і до масової неплатоспроможності банківської системи. Виходячи з цього актуальним питанням є визначення основ антикризового управління, здатних забезпечити адекватне реагування банку на вплив дестабілізуючих факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Антикризове управління допускає реалізацію стратегій антикризового управління, які складаються з великої кількості цільових заходів, спрямованих на подолання виниклих загроз, негативних тенденцій у процесах функціонування і розвитку банку. Ефективність стратегії антикризового управління залежить від якості інструментів, що використовуються для її обробки й реалізації. Такими інструментами можуть бути відповідні запобіжні заходи як сукупність станів і дій, що становлять процес розробки й реалізації стратегій у системі антикризового управління.

Сутність запобіжних заходів полягає в тому, що перш ніж здійснити яку-небудь діяльність, її потрібно належним чином організувати: спланувати, зорієнтувати, регламентувати, забезпечити необхідною документацією, інструментами, які фіксують правила поведінки персоналу в різних ситуаціях. З допомогою таких заходів створюються умови, що зацікавлюють учасників і виконавців антикризового управління в його успішній діяльності.

Таким чином, багато важливих проблем в процесі забезпечення функціонування здорової і надійної банківської системи, що здатна протистояти руйнівним кризам, потребують невідкладного вирішення як в теоретичній так і в практичній площині. У зв’язку з цим, дане дослідження є нині особливо актуальним і тісно пов’язаним із вирішенням важливих завдань спрямованих на зміцнення банківської системи України.

Проблемам становлення і розвитку банківської системи України, у т. ч. й антикризового управління, присвячено роботи сучасних українських вчених О. Барановського, А. Гальчинського, В. Геєця, А. Гриценка, Б. Кваснюка, В. Лісницького, А. Чухна, О. Яременка. Серед російських та західних дослідників слід назвати А. Архипова, А. Городецького, Є. Олейнікова, О. Рогову.

Найбільш інтенсивні й змістовні дослідження проблем антикризового управління були проведені на мікрорівні. Однак багато питань щодо забезпечення стійкості банківської системи залишаються недостатньо дослідженими. Так, зокрема, недостатньо визначено саме поняття «антикризового управління банківською установою», потребує теоретичного обґрунтування концепція формування механізмів антикризового регулювання і забезпечення стійкого функціонування й розвитку вітчизняної банківської системи.

Аналіз економічної літератури, присвяченої характеристиці економічного змісту поняття антикризового управління банківською установою, дає можливість зробити висновки, що безпосереднє визначення його економічної сутності наводиться досить рідко.

Так, російські економісти А. Б. Крутик та А. І. Муравйов під антикризовим управлінням розуміють систему заходів з попередження банкрутства, зокрема, управління в умовах ризику [3, 24].

За визначенням В.О. Василенко, антикризове управління - це управління, в якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів, заходів із зниження негативних наслідків-кризи і використання його факторів для наступного розвитку [1, 23].

Дещо інший підхід до розуміння антикризового управління запропоновано в зарубіжній літературі. Так, німецький економіст Р. Келлер дає наступне визначення антикризового управління - це особлива форма управління, пріоритетним завданням якого є попередження чи подолання всіх процесів, які здатні створити суттєву загрозу для життєдіяльності системи чи навіть унеможливити її функціонування.

С. Крейтмайєр виділяє антисипативне (попереднє) антикризове управління, що здійснюється в разі існування потенційної загрози кризи, превентивне – за наявності симптомів латентної кризи, та реактивне – реалізується в умовах глибокої кризи [4, 115].

Різнобічний характер наведених визначень не дозволяє механічно накласти і перенести їхню сутність на банківський сектор, оскільки на стійкість банківської системи впливають як ендогенні, так і екзогенні чинники.

До основних суб'єктів, що діють у рамках загального механізму антикризового управління, можна віднести: центральний банк, комерційні банки, державні органи, що регламентують функціонування банківської системи взагалі, і ті, що пов'язані з організацією роботи фінансових ринків, а також органи міжнародного фінансового співробітництва.

Тому беручи до уваги вищесказане, під антикризовим управлінням банківською установою слід розуміти комплекс заходів, що дають можливість нейтралізувати дію дестабілізуючих чинників та повернути стан рівноваги, за умови дотримання коливань основних параметрів функціонування банківської установи, забезпечують її стійкість і стабільність.

Для здійснення впливу на банківську систему з метою підтримання її стійкості центральний банк може використовувати практично весь наявний спектр методів та інструментів грошово-кредитної політики (рис. 1).





Рис. 1. Структура системи антикризового управління в
банківському секторі [2, 67]

Аналіз наявних підходів щодо визначення економічної сутності антикризового управління передбачає виокремлення його об'єкта, суб'єктів та встановлення взаємозв'язків між ними. Як об'єкт можуть виступати окремі компоненти банківської системи – банки, фінансово-банківські та промислово-банківські групи, банківська інфраструктура, а також банківська система в цілому на національному та світовому рівнях.

Антикризове управління має забезпечувати адаптацію банку до умов зовнішнього і внутрішнього середовищ, тобто в результаті його впровадження в практичну діяльність банку мають забезпечуватися його стійке функціонування розвиток за будь-яких економічних, політичних і соціальних перетворень у країні або у внутрішньому середовищі (скорочення ресурсної бази, зниження рентабельності бізнес напрямків, центрів фінансової відповідальності, конфлікти з системою менеджменту, маркетингу).

Література

1. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством. В. О. Василенко. – К.: Цул, 2003. – 504 с.

2. Джулай В. О. Антикризове управління в банківському секторі економіки України/ Регіональна економіка, 2008, - №3 – с. 56-69.

3. Крутик А. В. Антикрызисный менеджмент / А. В. Крутик А. И. Муравйов – СПб: Питер, 2001. – 432 с.

4. Кreitmair S. Integriertes Problemkreditmanagement im bankbetrieblichen firmenkundengeschaeft/ S. Kreimair/ - Frankfurt am Main.: Petr Lang Verlag. 2001. – 310 p.

УДК 368.01