Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Держипільський М.І.
Джалялов Р.І.
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   73

Держипільський М.І.

ст. гр. ФУПФм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Собко О.М.

Управління кредитними ресурсами промислових підприємств в Україні


Ефективність функціонування підприємств у значній мірі залежить від можливостей залучення необхідних кредитних ресурсів та їх раціонального використання. Однак сьогодні на підприємствах України відчувається гострий дефіцит таких ресурсів, що зумовлено високими процентними ставками на кредитні ресурси, обмеженим асортиментом кредитних послуг, низькою кредитоспроможністю позичальників та короткотерміновим характером кредитного ринку.

Проблема визначення кредитних ресурсів у системі управління підприємства в умовах ринку є актуальною й продиктованою реаліями економічного життя суспільства. У процесі дослідження запропоновано трактувати кредитні ресурси як сукупність грошових коштів, що отримані від кредиторів на умовах зворотності і платності, а також надані позичальникам з метою досягнення цілей підприємства з метою удосконалення управління кредитними ресурсами пропонуємо уточнити теоретико-методологічні положення управління кредитними ресурсами шляхом введення поняття «кредитний механізм підприємств», яке трактується як сукупність кредитних методів, прийомів оптимізації структури джерел кредитних ресурсів та інструментів зниження кредитних ризиків, які використовуються на підприємствах для управління кредитними ресурсами. Це дозволить окремо виділити кредитний механізм в системі фінансово – кредитного та покращити управління кредитними ресурсами.

Здійснення управління кредитними ресурсами підприємств вимагає чіткої ідентифікації та класифікації принципів, що визначають засади функціонування кредитного механізму підприємств. З метою покращення управління кредитними ресурсами пропонуємо дотримуватись таких принципів: дотримання вимог чинного законодавства та інших нормативних актів; комерційного розрахунку; матеріальної відповідальності; договірної дисципліни; строковості, платності та зворотності; принцип самовдосконалення та динамічності; принцип плановості як базові для підприємств.

Доцільно побудувати, з метою удосконалення управління кредитними ресурсами алгоритм, який складається з етапів: локалізація потреби в кредитних ресурсах; оцінка економічного стану; визначення ризику погіршення роботи підприємства; пошук джерел залучення кредитних ресурсів; оцінка ефективності кредитування підприємства при запропонованій структурі джерел фінансових і кредитних ресурсів, складання оптимізованої структури кредитного забезпечення підприємств; прогноз життєвого циклу стратегії управління кредитними ресурсами; здійснення контролю за дотриманням умов кредитної угоди та коректування відхилень, а також пост - аналіз результативності управління кредитними ресурсами. Запропонований алгоритм забезпечує можливість комплексної оцінки ефективності управління в напрямку стратегії зростання джерел залучення кредитними ресурсами з одночасним зменшенням їх вартості.

Проблеми високої вартості та обмеженого доступу до кредитних ресурсів, недосконалості системи моніторингу управління ними, відсутності кредитного менеджменту можна усунути за допомогою запропонованої автором моделі вибору структури кредитних ресурсів за факторами впливу на діяльність підприємства: плати за залучення, користування кредитними ресурсами, рівнем податкового навантаження, швидкістю реалізації кредитних відносин [2, 15].

Інструментарій аналізу дебіторської та кредиторської заборгованостей: показники залишку, своєчасності, оборотності, що дозволяє підвищити рівень достовірності результатів оцінки ефективності управління кредитними ресурсами на підприємстві.

Для удосконалення управління кредитними ресурсами потрібно розробити методику моніторингу кредитоспроможності підприємства та ситуаційне моделювання його діяльності у сфері кредитних відносин. Використання показників монополізму, довіри кредиторів та партнерів, кредитної дисципліни, соціального ефекту в поєднанні з ситуаційним моделюванням за контрольними точками дозволить покращити механізм управління кредитними ресурсами на промислових підприємствах України [1, 76].
Література

1.Бодаковський В.Ю. Теоретичні аспекти функціонування механізму регулювання кредитних відносин // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 2009, С.76-77.

2. Мишко М.Ю. Проблеми залучення кредитних ресурсів вітчизняними підприємствами // Фінанси України. – 2007. - №1, С.15 .

УДК 334.722.8

Джалялов Р.І.

ст. гр. ФУПФзмкр-53

Науковий керівник

д.е.н., професор

Алексеєнко Л.М.

Злиття і поглинання акціонерних товариств


Протягом останніх років виокремилась одна із основних закономірностей світо-господарського розвитку - збільшення обсягів та темпів зростання інвестицій над обсягами торгівлі. Це зумовлено інтенсивним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, диверсифікацією фінансових ринків, розвитком інтеграційних угрупувань, транс націоналізацією виробництва та загостренням конкуренції. Стратегічним фактором успіху підприємств як на регіональних так і на світових ринках є зростання їх ринкової вартості, що здійснюється через фінансування, як за рахунок власних і позичкових засобів так і зовнішнім-злиттям чи поглинанням з іншим підприємством. Підприємства розробляють стратегії реструктуризації бізнесу, посилюючи свої ринкові позиції, отримуючи конкурентні переваги. Невипадково процеси реструктуризації, як інвестиції в акціонерний капітал, є найбільш поширеною формою прямих інвестицій.

Проблема формування стратегій розширення підприємств є на сьогодні ключовою, оскільки практика свідчить про те, що небагато підприємств можуть вести конкурентну боротьбу як на внутрішньому ринку та і зі світовим лідерами, які теж можуть виявитись ціллю для консолідації підприємств.

Серед наукових праць, в яких досліджуються теоретичні основи процесів реструктуризації, їх сучасні форми, міжнародне конкурентне середовище, аналіз умов та мотиваційних факторів консолідації підприємств, а також планування та організація процесів реструктуризації, необхідно виділити дослідження таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як: М.Д. Аістової, О.І. Амоші, С.А. Афоніна, Л.П. Бєлих, О.І. Гарафонової, Франсіса Ж. Гуйяра, С.А. Давимуки, Л.Ф. Кальніченка, Р.М. Лепи, О.Е. Лиховець, А.В. Лібермана, О.О. Терещенка, А. Тома, А.К. Тутунджяна, М.Марсалезе, Р.Нельсона, Дж.Стиглера, Р.Стилмана, та багатьох інших. У наукових роботах Ф.Вестона, Р.Бейлі, С.Маєрса, П.Стейнера, А.Бекенштейна, К.Чанга, Р.Меліхера, Дж.Ледортера, Л. де Антоніо та інших хвилі реструктуризації розглядаються, як наслідок активності фондових ринків та ринків корпоративного контролю. Основні мотиваційні концепції реструктуризації бізнесу через злиття та поглинання представлені у роботах М.Бредлі, А.Десаі, Е.Кіма, М.Дженсена, І.Мекнінга, Г.Дональдсона, Р.Ролла, Е.Берковича, П.Есквита, Н.Варайя, Р.Морка, А.Шляйфера та багатьох інших. Найбільш значимими дослідженнями процесів корпоративної консолідації та рекомендацій щодо здійснення глобального зростання були зроблені вченими Г.Дінзом, Ф.Крюгером, С.Зайзелем.

Питання інвестиційної діяльності та сучасні тенденції процесів реструктуризації в контексті інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції досліджуються в роботах вітчизняних вчених економістів В.Будкіна, І.Бураковського, А.Гальчинського, В.Геєця, О.Єтокової, Г.Климка, А.Кредісова, Л.Крючкова, Д.Лук’яненка, Ю.Макогона, С.Мочерного, О.Мозгового, В.Новицького, Ю.Пахомова, А.Поручника, О.Рогача, В.Рокочої, А.Філіпенка та інших.

Сьогодні феномен злиття та поглинання перейшов до нового етапу розвитку, характерними ознаками якого є злиття, їх галузева консолідація, тобто підвищення рівня концентрації бізнес-альянсів.

У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поширених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація — здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Можна зробити чітке розмежування між категоріями «реструктуризація» та «реорганізація» підприємства. Перше є ширшим за друге, оскільки реорганізація підприємства — один з етапів його реструктуризації.

Особливості злиття і поглинання в Україні полягають по-перше, у відсутності відкритого процесу поглинання, що можна пояснити його недостатньо чітким законодавчим оформленням, не розробленістю надійного механізму продажу підприємств та невизначеністю національності капіталу іноземних компаній-покупців; по-друге, у значному поширенні методів отримання контрольного пакета акцій, які є забороненими в розвинутих країнах світу і передбачають порушення національного законодавства. Застосування таких методів є можливим через відносну новизну для корпоративного сектора України практики проведення злиття і поглинання. Важливим компонентом середовища злиття і поглинання в Україні є вплив держави, для якого характерне втручання адміністративного компонента в прийняття рішень з приватизаційних процесів з метою лобіювання інтересів певних сил. Крім того, в Україні, недостатньо розроблені механізми антимонопольного регулювання реструктуризації. Доцільно створити окремі законодавчі акти, які регулювали б здійснення злиття і поглинання, як зробили більшість розвинутих країн світу. Крім того, Україна не повинна виключати можливості своєї подальшої участі в розвитку міжнародної системи контролю над злиттям ї поглинанням з метою уніфікації правил антимонопольного контролю над корпоративною консолідацією. Така уніфікація дозволить в подальшому скоротити витрати підприємств на пристосування до різних вимог щодо подання повідомлення про злиття чи поглинання до антимонопольних установ різних країн. В Україні необхідним є проведення негайних заходів, спрямованих на створення більш прозорого середовища та ефективних правових норм для здійснення злиття і поглинання.

Вдосконалення середовища для здійснення злиття і поглинання в Україні доцільно проводити за такими напрямами: по-перше, розробка правил використання механізмів корпоративного захисту від поглинання з метою забезпечення реалізації прав акціонерів, по-друге, створення в процесі поглинання однакового режиму для всіх акціонерів незалежно від виду акцій, якими вони володіють, по-третє, забезпечення ліквідних засобів платежу при поглинанні, по-четверте, захист прав дрібних акціонерів, по-п’яте, підвищення прозорості процесу здійснення злиття і поглинання, по-шосте, право на витіснення акціонерів або продажу їх акцій компанії-покупцю.

УДК 65.011.7