Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Андрєєва О.О.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   73

Андрєєва О.О.

ст. гр. ФУПФзм-51

Науковий керівник

д.е.н., професор

Алексеєнко Л.М.

Пріоритетні напрямки розвитку валютного регулювання в Україні


Розвиток економіки потребує ефективної фінансово-грошової системи. Невід’ємною складовою цієї системи є валютно-фінансова підсистема, яка охоплює діяльність на території країни резидентів та нерезидентів, пов'язану з рухом валютних цінностей у будь-якій формі. Використання валютних цінностей залежить від регламентації та регулювання з боку уряду і центрального банку. У зв'язку з цим зростає роль національного валютного законодавства у визначенні порядку обігу іноземної валюти для забезпечення пріоритету грошової одиниці країни, захисту її купівельної спроможності та врегулювання інших факторів, які впливають на конвертованість національної грошової одиниці.

Дослідженню ролі центрального банку у регулюванні валютних відносин та механізму його валютної політики присвячена значна кількість наукових праць. В Україні проблеми валютного регулювання та контролю висвітлені у працях таких вітчизняних економістів як: Б.Адамик, О.Бакун, О.Береславська, А. Бережанський, Я.Белінська, Т.Вахненко, О.Гриценко, О.Дзюблюк, В. Журавко, Б. Лапчук, З.Луцишин, С.Михайличенко, А.Мороз, І. Нідзельська, О.Петрик, О.Пруський ,А. Пушкіна, В.Романишин, Б. Сас, С. Станіславська, О. Шкарпов, С.Яременко та ін. Значний внесок у розроблення теоретичних та практичних питань організації системи валютного регулювання зробили західні та російські економісти: Дж. М. Кейнс, С.Моісєєв, Д. Плисецький, А. Холопов та ін.

Важливим є процес формування і реалізації валютної політики на національному рівні, що здійснюється державою в особі центрального банку країни. При цьому здійснення центральним банком своїх функцій як головного органу монетарного регулювання економіки визначає тісний зв’язок між його грошово-кредитною та валютною політикою. Валютна політика проводиться як складова частина державної економічної політики й виступає важливим інструментом механізму державного регулювання економіки. Деякі вчені визначають її як засіб координації міждержавних дій з метою спільних пошуків виходу з кризових ситуацій, послаблення протиріч, створення сприятливих валютних умов для міжнародних економічних відносин, а з іншого боку – це засіб посилення позицій держави у боротьбі за ринки збуту, джерела енергії і сировини, сфери вкладання капіталів тощо [3, 15].

В Україні валютне регулювання базується на Конституції України та Законі України "Про Національний банк України", Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також нормативних актах Національного банку України, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю. Об’єктами валютного регулювання і контролю в Україні є операції резидентів і нерезидентів, фізичних і юридичних осіб, що пов’язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням за кордон, отриманням валютних коштів за товари і послуги, а також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України.

Головним органом валютного регулювання та контролю є Національний банк України, який крім функцій прямого контролю також: здійснює державну валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України; разом із Кабінетом Міністрів України; складає платіжний баланс України; здійснює контроль за додержанням затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього боргу України; визначення лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; видачу в межах своєї компетенції обов’язкових для виконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України; накопичення, зберігання і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики тощо.

Національний банк України діє на засадах незалежності та економічної самостійності. Проте ця головна установа банківської системи з ряду питань є залежним від Верховної Ради України, перед якою звітує про свою діяльність. Вважаємо, що центральний апарат Національного банку України має сприяти прийняттю і виконанню управлінських рішень у грошово-кредитній сфері для забезпечення стабільності національної валюти. В ринковій економіці головним об’єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці, зміни якого спричиняють вплив на розвиток економічних процесів тієї чи іншої країни. Валютне регулювання здійснюється за допомогою інструментів валютного регулювання, тобто тих важелів, якими держава регулює валютні відносини. Розвиток валютних відносин здійснюється різноманітними методами, які за формами впливу на операції з валютними цінностями можна об’єднати у дві основні групи: методи прямого впливу і методи опосередкованого впливу.

Основними економічними інструментами валютного регулювання, якими користуються центральні банки, є: дисконтна (облікова політика); девізна політика (у формі валютних інтервенцій); диверсифікація валютних резервів; регулювання режиму валютного курсу; девальвація та ревальвація.

Тенденції валютного регулювання та контролю в Україні характеризуються лібералізацією валютного ринку та відносної стабілізації валютного курсу карбованця, який закінчився запровадженням національної валюти — гривні; розвитком взаємовідносин суб’єктів валютного ринку з метою стабілізації валютного курсу і створення передумов для поліпшення добробуту української нації. Вважаємо, що важливою умовою макроекономічного розвитку є стабільна національна валютна одиниця. В сучасних умовах господарювання проведення зваженої та обґрунтованої курсової політики є головною метою валютного регулювання Національного банку України. У даному контексті валютний курс виконує низку важливих економічних функцій. Зокрема, він виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин, утворення цілісної світової системи грошей. На валютний курс впливають такі фактори, як зміни обсягів ВВП, стан торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, процентні ставки тощо.

Підсумовуючи, зауважимо, що пріоритетними напрямами розвитку валютного регулювання в Україні є:

1) Розвиток лібералізації валютних відносин шляхом поступового переходу від режиму валютного регулювання до режиму вільного здійснення валютних операцій з валютними цінностями, які будуть ґрунтуватися на принципах вільного попиту та пропозиції.

2) Розробка єдиної комплексної державної довготермінової Концепції валютної політики держави, яка повинна відображатися у щорічних Основних напрямах валютної політики. Відповідно цей процес має орієнтуватися на виділення короткострокових (до 1 фінансового року) та довгострокових (на 4-5 років) цілей реалізації валютної політики; встановлення взаємозалежностей між цими термінами та механізму їх реалізації; побудову валютної політики у відповідності з тенденціями розвитку відповідних ринкових механізмів та визначеними загальними напрямками розвитку економіки країни; виявлення чинників, які визначатимуть перспективи розвитку системи валютного регулювання, та наслідків реалізації валютної політики; урахування фінансово-економічних та політичних ризиків як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

3) Доцільно активізувати нормативно-правові акти щодо юридичної відповідальності за порушення валютного законодавства, що дасть можливість посилити фінансово-економічну відповідальність за порушення валютного законодавства.

Для визначення перспектив розвитку системи валютного регулювання України доцільно адаптувати валютні політики зарубіжних країн до національної, оскільки економіка України є відкритою і залежить від дій основних зовнішньоекономічних партнерів.
Література

1.Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 278 с.

2. Береславська О. Інтервенції на валютних ринках як інструмент курсової та грошово-кредитної політики // Вісник НБУ. – 2005. - № 10. – С. 36-40.

3. Дзюблюк О.В. Проблеми оптимізації валютно-курсової політики в умовах перехідної економіки // Світ фінансів. – 2005. - № 3-4. – С. 15-20.

4. Сас Б.Б. Незалежність центрального банку // Банківська справа. – 2001. № 6. – С. 21.

УДК 369.04