Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Чорей І. М.
Подобный материал:
1   ...   63   64   65   66   67   68   69   70   ...   73

Чорей І. М.

ст. гр. ФУПФзм-52

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Островська Г.Й.

Управління джерелами фінансування підприємства


Важливість проблеми джерел фінансування діяльності підприємств та оптимізації їх структури займає вагоме значення в загальній стратегії існування підприємства, його місії на ринку. Адже ведення фінансово-господарської діяльності ґрунтується на можливостях господарюючого суб’єкта використати доступні та оптимальні для нього фінансові ресурси, продукуючи від цього як економічний, так і соціальний ефекти. Забезпечити перехід підприємства до нової якості економічного розвитку в ринкових умовах дозволить знання та практичне використання сучасних принципів, механізмів та методів ефективного управління капіталом. Глибоке розуміння капіталу та форм його руху є необхідною умовою ефективного господарювання, адже система економічних знань, пов'язаних з управлінням капіталом підприємства розвивається дуже динамічно.

Аналіз ефективності використання капіталу в Україні в 2008-2009 рр. показав, що мобільність використання власного капіталу зменшилася, що призвело до обмеженості використання даного джерела у виробництві, проте рентабельність використання загальної суми капіталу, і зокрема власного капіталу, зросла впродовж аналізованого періоду. Аналіз оборотності використання власного капіталу показав збільшення тривалості одного обороту власного капіталу від його вкладання до отримання прибутку, а виробництво продукції стало більш капіталозатратним, що підвищило собівартість продукції. Показник іммобілізації ресурсів показав, що основна частка необоротних активів фінансуються за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань.

Одним із внутрішніх джерел позикового капіталу виступають кошти забезпечень наступних витрат і платежів, які, проте, можна використовувати лише в короткостроковому періоді.

Аналіз кредитоспроможності підприємства в Україні показав погіршення ситуації у зв’язку із проблемами у фінансовому стані, оскільки загального обсягу оборотних активів недостатньо для покриття всіх короткострокових зобов’язань, підприємство не має достатньо високоліквідних активів, а сума власних оборотних коштів займає катастрофічно малу частку в загальній структурі власного капіталу. Варто зауважити, що у 2008-2009 рр. підприємства у вигляді альтернативи оновлення основних засобів використовували фінансову оренду будинків, споруд та передавальних пристроїв, а таке джерело залучення капіталу, як емісія акцій не завжди використовувались підприємствами.

В процесі пошуку шляхів оптимізації управління на підприємствах в Україні було виявлено два головні джерела фінансування діяльності підприємства: банківські кредити та нерозподілений прибуток. Основними напрямками зменшення ціни першого джерела, які були запропоновані, стали використання податкової економії та залучення довгострокового кредиту. Проте залучення додаткових банківських кредитів є проблематичним у зв’язку із погіршенням показників фінансової стійкості, що зводиться до недостатності власних оборотних коштів для здійснення виробництва, покриття і забезпеченості запасів, у 2008-2009 рр. підприємства мали нестійкий фінансовий стан.

Дослідження структури джерел фінансування підприємств показало, що за умов високого рівня фондомісткості та збільшення тривалості операційного циклу доцільнішим було би використання у фінансово-господарській діяльності переважно власного капіталу. Розрахунок ефекту фінансового важеля визначив, що оптимальна економічна рентабельність активів (яка покривала фінансові витрати підприємства) була у 2008 році, відповідно рентабельність власного капіталу, залученого за рахунок позикових коштів, зросла на 9,14%, проте у 2007 році та 2009 році спостерігається негативна тенденція як рівня економічної рентабельності активів та фінансових витрат, так і рентабельності власного капіталу, у зв’язку з чим відбувалося його «проїдання». Розрахунок сили дії операційно фінансового важеля показав високу чутливість зміни чистого прибутку до змін виручки від реалізації продукції.

Отже, на основі результатів, отриманих в процесі дослідження управління капіталом підприємств в Україні запропоновані заходи, рекомендовані до впровадження у фінансово-господарській діяльності підприємств, будуть наступними:

1) збільшити виручку від реалізації продукції за рахунок введення в дію додаткових виробничих потужностей і, як наслідок, максимізувати обсяг виробленої і реалізованої продукції;

2) оптимізувати інвестиційні витрати шляхом можливого призупинення неефективних вкладень та непотрібних на сьогодні фінансувань;

3) забезпечити фінансування оборотних активів і «заморозити» збільшення обсягу необоротних активів як таких, що погіршують ліквідність підприємства;

4) збільшити рентабельність активів шляхом росту валового прибутку за рахунок зростання доходів від реалізації та мінімізації собівартості продукції;

5) збільшити рентабельність капіталу шляхом отримання більшої суми чистого прибутку, що досягається за рахунок виконання попередньої умови, а також мінімізації фінансових витрат та постійних витрат підприємства;

6) реінвестувати у виробництво, а саме у введення в дію додаткових виробничих потужностей, що призведе до збільшення обсягу виробництва, і, як наслідок – збільшення виручки від реалізації та валового прибутку;

7) поповнити власний капітал в частині статутного капіталу та резервного фонду, що дозволить зміцнити фінансову стійкість підприємства та мати можливість фінансувати майно за власний рахунок.

Задача фінансового менеджера на підприємстві – підтримувати оптимальну структуру капіталу для того, щоб використовувати ефект фінансового важеля і не збільшувати ризик банкрутства підприємства. Адже кожне джерело фінансування має свою вартість і при залученні позикового капіталу в розумних межах це може викликати такий ефект фінансового важеля, який проявиться у прирості рентабельності власного капіталу. А залучаючи капітал із різних джерел, необхідно забезпечити зниження середньозваженої вартості капіталу, тобто середньої плати за всі джерела фінансування. Звичайно, на сучасному етапі розвитку фінансових відносин підприємства не мають багато можливостей довготермінового кредитування і намагаються використовувати власний капітал для покриття довгострокових капітальних потреб. Проте, як показує досвід, підприємства з вищим рівнем прибутку мають можливість краще використати свої зобов’язання, ніж підприємства з меншим доходом.
Література

1. Баліцька В.В. Капіталовідтворення в Україні як предмет системного аналізу та ухвалення стратегічних рішень // Актуальні проблеми економіки. - № 8 (86). - 2008. - С.55-65.

2. Власова Н.О., Круглова О.А., Безгінова Л.І. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - С.111-119.

3. Коваленко Л. О., Ремньова Л. М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2008. - 483 с.

4. Марцин В.С. Деякі підходи до організації управління фінансовими ресурсами підприємства // Актуальні проблеми економіки. - № 12 (90). - 2008. - С.153-160.

5. Сльозко Т.М. Капітал: об’єкт обліку чи інструмент його організації? // Фінанси України. - № 11. – 2007. – С. 128-137.

6. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2003. - С.102-157.

7. Фінанси: курс для фінансистів: Навч. посіб./ за ред. Оспіщева В.І.- К.: Знання, 2008. - С.250-257.

УДК 336.7