Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материала

Документы

Содержание Чепинець В.В.

Подобный материал:

• Актуальні проблеми реформування сучасної початкової школи, 129.26kb.
• Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі”, 53.27kb.
• Рвв кгу, 2011. Вип. 32. Ч. 236 с вошли следующие публикации участников научно-практического, 2287.5kb.
• План проведення наукових та науково-практичних конференцій в Одеському державному екологічному, 16.29kb.
• 10. Проект Стратегії національної екологічної політики на період до 2020 року, 882.25kb.
• Навчально-методичне забезпечення вивчення природничо-наукових дисциплін в педагогічних, 67.59kb.
• Актуальні проблеми універсальної етики, 111.83kb.
• Актуальні проблеми економічних коливань в україні. Анотація, 133.75kb.
• Предмет І методи економічної теорії, 205.08kb.
• Cписок літератури обмінного фонду наукової бібліотеки Черкаського національного університету, 591.83kb.

Чепинець В.В.

ст. гр. ФУПФзм-52

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Фаріон Я.М.

Активізація інвестиційної діяльності банків в умовах фінансової кризи

Фінансово-економічні кризи завжди негативно впливали на економічний розвиток країн, оскільки суттєво обмежували обсяги необхідних для здійснення структурних зрушень в економіці інвестиційних ресурсів. Аналогічна ситуація склалась зараз і в Україні.

У зв’язку з цим, вважаємо ми, пріоритетними завданнями державного управління країною повинні стати: покращання інвестиційного клімату, активізація інвестиційної діяльності вітчизняних банків, накопичення інвестиційних ресурсів та їх концентрація на найважливіших напрямках розвитку економіки.

Роль банків в активізації інвестиційної діяльності визначається здійснюваними ними акумуляцією та перерозподілом тимчасово вільних кредитних ресурсів.

Проблему банківських інвестицій досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені-економісти. Заслуговують на увагу результати наукових досліджень піднятої проблеми, зроблені О.В. Васюренком, А.С. Гальчинським, А.М. Герасимовичем, В.І. Грушкою, М.П. Денисенком, О.В. Дзюблюком, В.С. Загорським, Б.Л. Луцівим, І.О. Лютим, В.М. Матвієнком, А.М. Морозом, В.І. Міщенком, А.А. Пересадою, Л.О. Примосткою, М.І. Савлуком та іншими.

Участь комерційних банків в інвестиційних процесах проявляється в двох напрямках: через пряме фінансування інвестиційних проектів (реальні інвестиції) і через вкладення в цінні папери (фінансові інвестиції).

До інвестиційних вкладень ми включаємо також банківські інвестиційні кредити. Вкладення в цінні папери і надані кредити формують інвестиційно-кредитний портфель банку.

Проблема формування джерел інвестиційної діяльності в Україні нині надзвичайно актуальна і посилюється гострою потребою в інвестиційних ресурсах для подолання наслідків економічної та фінансової кризи.

Причинами низької ефективності української банківської системи та її інвестиційного бізнесу є такі чинники:

— внутрішньобанківські (недостатність ресурсів для проведення інвестиційних операцій, бажання банків максимізувати віддачу підвищенням процентної ставки за кредитами, високі вимоги банків до забезпеченості інвестиційних кредитів тощо);

— зовнішні (високий рівень інфляції в економіці, система внутрішніх взаємних неплатежів, непрозорість ринку капіталу, недовіра до банківської системи з боку клієнтів, недосконалість законодавства, низька ліквідність вторинного ринку цінних паперів, недостатня кількість платоспроможних позичальників).

Для банків розвиток інвестиційного бізнесу є об'єктивною потребою. Актуальним для них стає вже не лише пропонування клієнтам набору стандартних операцій, а й надання допомоги для виходу зі скрутного фінансового становища, сприяння розширенню бізнесу тощо [1].

Активізація інвестиційного процесу виступає головною складовою економічних вимог, які мають забезпечити реальні зрушення в економічній структурі суспільства, перехід економіки на значно вищий рівень індустріального розвитку та інтенсивний тип відтворення, підвищити рівень вітчизняної продукції та її конкурентоспроможність на світовому ринку.

Нами виділено наступні основні напрямки активізації інвестиційної діяльності банків:

- використання сек’юритизації (сек’юритизацію активів можна розглядати як продаж позик, оформлених у вигляді цінних паперів. Переваги сек'юритизації полягають у тому, що вона дозволяє залучати значні суми порівняно з іншими видами фінансових інструментів. Проте на сьогодні вона залишається недоступною для більшості українських банків);

- створення в Україні інвестиційних банків (згадавши міжнародний досвід, ми вправі стверджувати, що більшість країн вже стикалися з проблемою поділу банківського сектора на інвестиційний і кредитний. Для України інвестиційний банківський сектор є перспективною інноваційною галуззю, оскільки без активної діяльності інвестиційних банків неможливе становлення повноцінного фондового ринку, а також розвиток самого інвестиційного механізму, властивого цьому ринку;

- розширення сфери діяльності інститутів спільного інвестування нового взірця. (Інститути спільного інвестування – «це корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, які провадять діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість» [1]. На початку 2008 року в Україні функціонувало 184 інвестиційних фонди, активи яких становили 2 млрд. грн., а вартість чистих активів – 3 млрд. грн. Із цих коштів населенню належало 1 млрд. 131 млн. грн., або в 145 разів менше від вкладень фізичних осіб в банківські депозити) [3, 30];

- деполітизація окремих міжнародних економічних організацій (ні Міжнародний валютний фонд , ні Світовий банк не спрогнозували і не попередили про можливість фінансової катастрофи серпня - вересня 2008 року. Ці міжнародні інститути не замітили надмірного зростання ринку цінних паперів, їх безконтрольної експансії, концентрації. Вони проґавили навіть проблеми диверсифікації ризиків, одностороннього використання ринку цінних паперів з метою перерозподілу реальної економіки.);

- застосування законодавчих обмежень щодо перекредитування, міжбанківського кредитування під заставу цінних паперів, а також запровадження нової системи оцінки цінних паперів, їх ліквідності;

- посилення регулюючої ролі центральних банків (слід поширити основні економічні нормативи, які сьогодні поширюються на комерційні банки, а саме нормативи ліквідності, нормативи щодо кредитування приватних осіб та нормативи адекватності капіталу.

Практична реалізація запропонованого, на наш погляд, дозволить суттєво поліпшити інвестиційну діяльність банківських установ, чим забезпечить вихід України з фінансово-економічної кризи.

Література

1. Закон України «Про інститути спільного інвестування» від 15.03.2001р. № 2299 – ІІІ // ссылка скрыта.

2. Кравченко І. Криза та регулювання фінансової системи: уроки та перспективи // Вісник НБУ. – 2009. - № 1. – С. 19-23.

3. Шпанко А. Роль банківських установ на ринку спільного інвестування // Вісник НБУ. – 2008. - № 6. – С. 30 – 34.

УДК 658.5