Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Шаповалова В.В.
Подобный материал:
1   ...   65   66   67   68   69   70   71   72   73

Шаповалова В.В.

ст. гр. ФУПФзм-51

Науковий керівник:

к.е.н., доцент

Островська Г.Й.

Кредитна політика банку та механізм її реалізації


На ефективність загальних трансформаційних перетворень в сучасній економіці України істотно впливають процеси розбудови банківської системи. Розвиток банківської системи України характеризується динамічним зростанням обсягів кредитного портфеля, що об’єктивно спричиняє зростання рівня ризику банківського кредитування.

Ризикованість кредитування обумовлена самою природою кредитної угоди й тим, що кредитні операції посідають значне місце в загальному обсязі активних операцій майже всіх комерційних банків. Надто ризикована кредитна політика комерційного банку є однією з основних причин, що призводить до його банкрутства. В умовах сучасного трансформаційного періоду вітчизняної економіки, коли поряд з позитивними тенденціями присутні й негативні (слабкий і недостатньо прозорий фінансовий стан переважної часини суб’єктів господарювання, майже кожне друге підприємство збиткове тощо) комерційні банки змушені постійно вдосконалювати стратегію та тактику своєї кредитної діяльності. У зв’язку з цим актуальним у сучасних тенденціях розвитку банківського сектору є дослідження механізму реалізації та вдосконалення кредитної політики банку.

Проблемам ефективного функціонування банківської системи приділяється велика увага у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців. Авторами цих праць є Л.Батракова, Ф.Бутинець, О.Васюренко, К.Валравен, А.Герасимович, О.Дзюблюк, О.Лаврушин, Ю.Масленченков, А.Мороз, Г.Панова, Л.Примостка, М.Савлук, О.Шевцова та інші.

У сучасних умовах з метою забезпечення ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації.

Стратегічним спрямуванням кредитної політики є кредитування інвестиційної діяльності. Дослідження стану інвестиційного кредитування показало, що в Україні часів незалежності відбулося суттєве зниження впливу кредиту (у тому числі банківського) на інвестиційні процеси. Потреба у більш активному використанні банківського кредиту як інвестиційного ресурсу у національній економіці викликана тим, що в умовах різкого скорочення централізованих інвестиційних джерел і домінування у структурі джерел фінансування інвестицій коштів господарюючих суб’єктів рівень задоволення інвестиційного попиту ще далекий від необхідного. При цьому значна частина попиту на позиковий капітал концентрується у банківському секторі.

Основними перешкодами, що стримують сьогодні активність банків на ринку інвестиційних кредитів, є наступні: низька капіталізація, яка автоматично звужує можливості банків на ринку кредитування; обмеженість у «довгих» коштах; неефективність або взагалі відсутність методик інвестиційного кредитування та оцінки ризиків, які виникають при його реалізації.

За таких обставин завдання підвищення ролі банківського кредиту як ресурсного джерела інвестицій є невіддільним від лібералізації доступу іноземного банківського капіталу на фінансовий ринок України, прискорення формування національних заощаджень, удосконалення форм і методів кредитування інвестиційних проектів на рівні банків.

Надаючи довгострокові інвестиційні кредити усім категоріям клієнтів, банки сприяють розвитку регіону, який обслуговують. Це, безумовно, впливає на підвищення життєвого рівня населення краю. Щоправда, зазначений вид кредиту пов’язаний зі значними ризиками, оскільки вплив як зовнішніх (головним чином економічних), так і внутрішніх факторів (зокрема управлінських помилок) може призвести до збитків у процесі такої діяльності банку.

Одним з важливіших напрямів підвищення ролі банківського кредиту у фінансуванні інвестицій є удосконалення форм і методів їх кредитування.

Українським банкам практично використовувати сучасні кредитні інструменти фінансування інвестиційних програм, зокрема:

— синдиковане кредитування, перевагами якого є диверсифікація та перерозподіл кредитних ризиків між банками-кредиторами;

— переоблік векселів;

— застосування лізингових операцій;

— застосування технологій інвестиційних фондів;

— участь позичальника у фінансуванні довгострокових інвестиційних проектів;

— встановлення довгострокових партнерських стосунків між банком та позичальником.

Для того, щоб контролювати зазначений фактор ризику, фінансово-кредитні установи мають розробляти й упроваджувати відповідну політику з довгострокового інвестування, орієнтовану на формування такого кредитного портфеля, який сприяв би мінімізації кредитного ризику.

Висновок. Ефективне функціонування кредитного механізму за інших однакових умов полягає у збалансованості як депозитних, так і кредитних операцій, причому організація кредитування повинна відповідати певним параметрам ефективності, які для кожного учасника кредитних відносин є різними з огляду на його роль в економічних процесах. Для банків – кредиторів параметри ефективності зводяться до отримання оптимального співвідношення дохідності та ліквідності при мінімізації кредитного ризику.
Література

1. Арсанукаева А.С. Кредитный моніторинг как система управления кредитным риском // Финансовый менеджмент. – 2008. - № 1. C.85-91.

2. Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д., Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Підручник. // За ред. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2006. -600 с.

3. Щибиволок З. І. Аналіз банківської діяльності Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. - 311 с.

УДК 338.3